Вирок № 42215723, 08.05.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа№ 308/3988/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2014 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді: Фазикош О.В., при секретарі Рабош А.О., за участю прокурора Іванов А.Б., обвинуваченої ОСОБА_1, розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014070030000451 від 07.03.2014 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, із середньою спеціальною освітою, заміжньої, раніше не судимої, тимчасово не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України,-

встановив:

29 січня 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1, з метою оформлення кредитного договору та отримання кредитних коштів в сумі 11 800 гривень, діючи умисно, з корисливих мотивів, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, звернулася як позичальник до відділення «Закарпатське» ПАТ «ВТБ БАНК», що за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 14 б, в ході чого надала ряд документів, серед яких Довідку про доходи, вих. № 17 від 26.01.2014 року з підприємства «Ужгородська дистанція цивільних споруд» Львівська залізниця, код ЄДРПОУ 01071249 (юридична адреса: м. Ужгород, вул.. М.Вовчка, 4/3.)

Згідно даної Довідки про доходи ОСОБА_1, займає посаду менеджера та у період часу з липня 2013 року по грудень 2013 року загальна сума її доходу по заробітній платі складає 11 937 гривень 26 копійок.

В результаті проведеної перевірки працівниками Банку було проведено зустріч з ОСОБА_1, за результатами якої, вона визнала факт підробки Довідки про доходи від 26.01.2014 року виданої підприємством «Ужгородська дистанція цивільних споруд» Львівської залізниці (код. 01071249) та пояснила, що ніколи на підприємстві не працювала.

Згідно отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємство із даними «Ужгородська дистанція цивільних споруд» Львівської залізниці (код. 01071249) в реєстрі не значиться. Відповідно, ОСОБА_1 не працювала на даному підприємстві та не отримувала заробітної плати, таким чином використавши завідомо підроблений документ.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інкримінованого кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: Довідкою про доходи №17 від 26.01.2014 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 11.03.2014 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18262720.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є «Використання завідомо підробленого документа».

Окрім цього, ОСОБА_1 у січні 2014 року звернулась до своєї знайомої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки АДРЕСА_2, щоб остання сприяла у виготовленні неправдивого документу. У зв'язку із цим, ОСОБА_1 усвідомлюючи значення своїх дій, надала ОСОБА_3 свої паспортні дані та ідентифікаційний номер платника податків, після чого ОСОБА_3 повідомила, що відповідну довідку надасть невстановленій особі на ім'я «ОСОБА_7», який у свою чергу виготовить довідку про доходи. Отримавши даний документ, від невстановленої особи на ім'я «ОСОБА_7», ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 неправдиву довідку про доходи вих. № 17 від 26.01.2014 року з підприємства «Ужгородська дистанція цивільних споруд» Львівська залізниця, код ЄДРПОУ 01071249 (юридична адреса: м. Ужгород, вул.. М.Вовчка, 4/3.). Згідно даної довідки про доходи ОСОБА_1, займає посаду менеджера та у період часу з липня 2013 року по грудень 2013 року загальна сума її доходу по заробітній платі складає 11 937 гривень 26 копійок.

В подальшому, 29 січня 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1, з метою оформлення кредитного договору та отримання кредитних коштів в сумі 11 800 гривень, діючи умисно, з корисливих мотивів, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, звернулася як позичальник до відділення «Закарпатське» ПАТ «ВТБ БАНК», що за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 14 б, в ході чого надала ряд документів, серед яких Довідку про доходи, вих. № 17 від 26.01.2014 року.

Згідно отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємство із даними «Ужгородська дистанція цивільних споруд» Львівської залізниці (код. 01071249) в реєстрі не значиться. Відповідно, ОСОБА_1 не працювала на даному підприємстві

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інкримінованого кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: Довідкою про доходи №17 від 26.01.2014 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 11.03.2014 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18262720.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є «Пособництво за попередньою змовою групи осіб у підробці документу».

За сукупністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинила злочини, передбачені ч. 4 ст. 358 та ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.

Під час підготовчого судового розгляду була подана угода про визнання винуватості укладена 29 березня 2014 року між старшим прокурором прокуратури міста Ужгорода, юрист 3-го класу Іванов А.Б., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12014070030000451 від 07 березня 2014 року, з одного боку, та підозрювана у вказаному провадженні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з іншого боку, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні прокуратури м. Ужгорода за адресою: м. Ужгород, вул. Уральська, 6, уклали угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_1 повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні передбаченому ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України при обставинах, вказаних в обвинувальному акті та зобов'язується: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні; сприяти досудовому слідству. Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді одного року позбавлення волі. За ч. 4 ст. 358 КК України призначити покарання у вигляді одного року обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого більш суворим остаточно визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, покарання у вигляді одного року позбавлення волі. Крім того, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням на один рік в частині основного покарання та на підставі ст. 76 ч.2, 3 КК України зобов'язати не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місці проживання, роботи або навчання. Роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки умисного невиконання угоди. В угоді зазначені права і обов'язки прокурора щодо укладення угоди.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе визнала повністю і прохає затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд вважає, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України, вона укладена з додержанням порядку укладення угоди, укладена добровільно без будь-якого примусу, про що свідчать дані в судовому засіданні пояснення обвинуваченої ОСОБА_1, узгоджена сторонами міра покарання відповідає санкції ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України, а тому укладена угода відповідає вимогам КПК України і може бути затверджена судом.

Крім того, обвинуваченою заявлено клопотання про звільнення її від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році", з огляду на те, що у обвинуваченої є неповнолітня дитина.

Прокурор не заперечував проти задоволення давного клопотання.

Відповідно до положень ч.2 ст.86 КК, ч.2 ст.3 Закону України "Про застосування амністії в Україні" (в ред. від 27.02.2014) - установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості є обвинувальним вироком, тобто не перешкоджає застосуванню амністії до винної особи.

Злочини, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_1, віднесений до категорії умисних злочинів, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, тобто згідно ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" на неї поширюється вказаний закон.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про амінстію у 2014 році" виконання цього Закону покладається на суди. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього. Обвинувачена ОСОБА_1 дала свою згоду про застосування до неї амністії.

У силу п.в) ст.1 вказаного Закону звільняються від відбування покарання особи, які не позбавленні батьківських прав, які на день набарання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років. А як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 обвинувачена ОСОБА_1 має малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 положень Закон України "Про амністію у 2014 році".

Цивільний позов у справі не заявлено.

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 371 , 475 КПК України суд, -

засудив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 березня 2014 року укладену між старшим прокурором прокуратури міста Ужгорода, юрист 3-го класу Іванов А.Б., з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_1, з іншого боку.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 4 ст. 358 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді одного року обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч.2 ст.86 КК, ч.2 ст.3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", п. в) ст.1 Закон України "Про амністію у 2014 році" звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не обиралася.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.