Рішення № 42215347, 29.12.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 2/263/4275/2014

Справа № 263/13196/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2014 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Турченка О.В., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що він та відповідач ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Ще за життя ОСОБА_3 склала заповіт, за яким заповіла належне їй майно, зокрема, садовий будинок АДРЕСА_1 м. Маріуполя та земельну ділянку № НОМЕР_1, цільове призначення якої: для ведення садівництва, та яка розташована за цією ж адресою. У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з наступною видачею свідоцтва про право спадщини за законом, проте у видачі свідоцтва йому було відмовлено, посилаючись на відсутність документів, які підтверджують право власності померлої на вказане нерухоме майно. Просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на це майно.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач також надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність та про визнання позову.

Суд ухвалює рішення без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є дітьми (рідними братами) ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та копією свідоцтва про смерть.

Померла ОСОБА_3 ще за час життя отримала право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 м. Маріуполя та земельну ділянку № НОМЕР_1, яка розташована за цією ж адресою, що підтверджується нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 07.06.2001 року, згідно з якими вона придбала вказане майно у ОСОБА_4

На вказаній земельній ділянці знаходиться садовий будинок літ. А-1, вбиральня літ. Б, підвал літ. А/п, мансарда літ. А/м, огорожа № 1, ганок літ. а? та замощення.

Згідно копії інвентаризаційної справи на вищевказаний садовий будинок, останній має загальну площу 37,0 кв.м., жилу - 9,6кв.м., складається з кухні 1, комори 2, кімнати 3, коридору 4, кімнати 5, комори 6.

За нотаріально посвідченим заповітом від 26.04.2014 року ОСОБА_3 заповіла позивачеві ОСОБА_1 належне їй майно, зокрема, садовий будинок АДРЕСА_1 м. Маріуполя та земельну ділянку № НОМЕР_1, цільове призначення якої: для ведення садівництва, та яка розташована за цією ж адресою, а відповідачу - належну їй квартиру.

28.05.2014 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3, свідоцтво про право на спадщину на вказане нерухоме майно не видано, інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися. З копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 04.12.2014 року ОСОБА_1 вбачається, що у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ОСОБА_3, а саме: на садовий будинок АДРЕСА_1 м. Маріуполя та земельну ділянку № НОМЕР_1, було відмовлено у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно.

Стаття 1218 ЦК України, передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Таким чином, виникнення права власності не залежало від державної реєстрації до часу набрання законної сили ЦК України та Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Оскільки спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), суд вважає, що позивач фактично прийняв спадщину, а тому набув право власності на нерухоме майно.

Разом з тим видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5).

У зв'язку з тим, що померла ОСОБА_3 за життя своєчасно не зареєструвала право власності на майно, то позивач позбавлений можливості оформити своє право на спадщину у нотаріуса, а тому його законні інтереси підлягають захисту саме в судовому порядку і позов необхідно задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 10, 11, 60, 61, 174, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 на садовий будинок АДРЕСА_1 м. Маріуполя загальною площею 37 кв.м, жилою площею 9,6 кв.м, який складається з будинку літ А-1 разом з ганком літ.а?, підвалом літ.А/п та мансардою літ А/м, вбиральні літ Б, огорожі №1 та замощення І, та земельну ділянку АДРЕСА_1 м. Маріуполя площею 0,05 га.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В. Турченко