Рішення № 42214782, 30.12.2014, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/10207/14

Провадження №2/751/1811/14

Рішення

Іменем України

30 грудня 2014 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

при секретарях Чвірова О. О., Дасюк Н. В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Данькової К.О., представника третьої особи Приходько М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Чернігова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Новозаводське" Чернігівської міської ради про визнання наймачем квартири та зобов'язання вчинити певні дії,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства "Новозаводське" Чернігівської міської ради про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_1 замість попереднього наймача - її померлої матері; зобов'язання переоформити договір найму квартири на ім'я позивача; зобов'язання відповідача виділити особовий рахунок на ім'я ОСОБА_1 для подальшої сплати нею комунальних платежів.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.12.1980 року її мати ОСОБА_5 отримала ордер № 1182 на вселення у квартиру АДРЕСА_1. Вказаний ордер був виданий на сім'ю у складі двох чоловік: ОСОБА_5 та її доньки - позивачки. На момент видачі ордеру вона була неповнолітньою та разом з матір'ю вселились у спірну квартиру з наступним укладанням договору найму та відкриттям особового рахунку на ОСОБА_5 Вказує, що з моменту вселення постійно проживала разом зі своєю матір'ю в даній квартирі, як член сім'ї наймача, але не була у ній зареєстрована. Від часу вселення по теперішній час позивач періодично строком два-три місяці не мешкала у спірній квартирі у зв'язку з навчанням, тимчасовою сезонною роботою. Однак, її особисті речі постійно знаходяться у квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 Зазначає, що після смерті матері продовжує проживати в цій квартирі, сплачувати комунальні послуги. 28.02.2014 року позивач знялась з реєстраційного обліку за попередньою адресою з метою реєстрації за адресою фактичного місця проживання, однак Новозаводським РВ ДМС України у м.Чернігові відмовлено у реєстрації у зв'язку з відсутністю документів, що дають право користування даною квартирою. В подальшому, 08.08.2014 року звернулась до відповідача із заявою про переоформлення договору найму спірної квартири на неї замість її померлої матері - попереднього наймача, однак відповідачем також було відмовлено у зв'язку з тим, що вона ніколи не була зареєстрована за вказаною адресою, доказів спільного проживання з померлим наймачем надано не було. Посилаючись на норми ст. ст.61, 64, 106 Житлового кодексу України, позивач вважає, що має такі ж права і обов'язки, як наймач та набула права користування спірною квартирою.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити, при цьому посилались на обставини, зазначені в позові. Позивач додатково суду пояснила, що на даний час перебуває у зареєстрованому шлюбі, однак на протязі тривалого часу не проживає з чоловіком. За місцем реєстрації не проживала. За адресою спірної квартири комунальні послуги сплачували за одну особу, до відповідних установ не звертались з приводу нарахування за житлово-комунальні послуги на двох осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечував, просив в позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях, які залучено до матеріалів справи (а.с.36-37).

Представник третьої особи Чернігівської міської ради в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 - знайомий позивача, суду пояснив, що в період з 1980 року по 2014 року був у спірній квартирі разів десять. ОСОБА_1 проживала у даній квартирі, однак близько двох разів на рік терміном до 2 місяців була відсутня у зв'язку з її роботою у Росії та на Західній Україні.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - сусіди позивачки за адресою спірної квартири, суду пояснили, що позивачка разом зі своєю матір'ю постійно проживала у даній квартирі, однак ОСОБА_1 періодично на два місяці від'їжджала кудись. У спірній квартирі були дуже давно.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У ході судового розгляду даної справи встановлено та підтверджується її матеріалами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (а.с. 7), мати позивача ОСОБА_1

ОСОБА_5 була наймачем квартири АДРЕСА_1, і, відповідно 06.01.1981 року була зареєстрована в даній квартирі (а.с. 38, 39). ОСОБА_5 вселилась у зазначену квартирі на підставі ордеру № 1182 від 23.12.1980 року, виданого ОСОБА_5 на сім'ю із двох чоловік, а саме: на неї та її доньку - позивачку по справі (а.с.6).

Вказана квартира належить до державного житлового фонду, крім ОСОБА_5, в даній квартирі інші особи, в тому числі позивачка зареєстровані не були, що підтверджується копією особового рахунку № 032117-5 (а.с.38).

Так, частинами 1, 2 ст. 61 ЖК України визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до ст. ст. 64, 65 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до пояснень позивача, за адресою спірної квартири комунальні послуги сплачували за одну особу, до відповідних установ не звертались з приводу нарахування за житлово-комунальні послуги на двох осіб.

Допитані в судовому засіданні свідки не давали будь-яких пояснень з приводу того чи бачили вони наявність спільного побуту між позивачем та наймачем квартири за її життя.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

При цьому, відповідно до змісту ст. 65 ЖК України право користування жилим приміщенням у особи, яка до нього вселилася виникає з моменту вселення та не пов'язане з проходженням певного строку.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт не вселення позивача протягом десяти днів з дня видачі ордера № 1182 від 23.12.1980 року.

Крім того, представником відповідача не надано доказів, зокрема відповідних актів, які підтверджують факт тривалого не проживання позивача у спірній квартирі, відсутність її речей за даною адресою.

В свою чергу, позивачем не надано довідки про склад сім'ї, доказів на підтвердження факту не проживання зі своїм чоловіком на протязі тривалого часу, з яким шлюб в установленому законом порядку не розірвано.

Відповідно до копії довідки Кордишивської сільської ради Шумського району Тернопільської області від 01.07.2014 року (а.с.11), ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, але за місцем реєстрації не проживала.

Проте, з даної довідки не вбачається з якого часу не проживала позивач за місцем реєстрації та на протязі якого періоду.

Крім того, позивачем не надано доказів чи перебуває у неї у власності інше житлове приміщення, чи не є вона наймачем іншого житлового приміщення, проведення чи не проведення оплати комунальних послуг за місцем її реєстрації.

З відповідними клопотанням про витребування зазначених доказів сторони до суду не зверталися.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями ст. 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи позивач зверталась до Новозаводського РВ ДМС України у м.Чернігові з метою реєстрації за адресою спірної квартири, однак їй відмовлено у реєстрації у зв'язку з відсутністю документів, що дають право користування даною квартирою (а.с.9).

В подальшому, позивач звернулась до відповідача із заявою про переоформлення договору найму спірної квартири на неї замість її померлої матері - попереднього наймача, однак відповідачем також було відмовлено у зв'язку з тим, що вона ніколи не була зареєстрована за вказаною адресою, доказів спільного проживання з померлим наймачем надано не було (а.с.12).

Тобто, відповідачем заперечується право користування позивачем спірною квартирою.

Разом з тим, за наявності спору про право користування житловим приміщенням зацікавлена особа має заявити позов про визнання такого права в судовому порядку.

Беручи до уваги, що відповідачем заперечується право користування позивачем спірною квартирою, в матеріалах справи відсутні докази, що підтвердужють наявність спільного побуту між позивачем та наймачем квартири за її життя, а позовні вимоги про визнання за нею права користування вказаним жилим приміщенням ОСОБА_1 не заявлялись, а тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_1 замість попереднього наймача - її померлої матері; зобов'язання переоформити договір найму квартири на ім'я позивача; зобов'язання відповідача виділити особовий рахунок на ім'я ОСОБА_1 для подальшої сплати нею комунальних платежів слід відмовити, оскільки обраний ОСОБА_1. спосіб захисту права є похідним від позовної вимоги про визнання права користування житловим приміщенням.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України, ст.ст. 64, 65, 106 ЖК України, -

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства "Новозаводське" Чернігівської міської ради про визнання наймачем квартири та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. В. Маслюк