Вирок № 42212456, 23.10.2014, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/1553/14-к

Провадження № 1-кп/477/127/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої по справі - судді Семенової Л.М.,

при секретарі - Федоровській Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження № ЄДРДР 12013160230001180 відносно обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, не судимого, з середньою спеціальною освітою, працюючого слюсарем, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Бандури О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

представника цивільного відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» - Мельниченко О.Д.,

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2013 року приблизно о 17 годині, в світлий час доби, за необмеженої видимості, водій ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21099» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по автодорозі Одеса-Мелітопіль-Новоазовськ, з боку м.Миколаєва в напрямку м.Херсону.

При проїзді по 169 км+500 м вищевказаної дороги, що пролягає поблизу с.Котлярове Жовтневого району, водій ОСОБА_1 проявляючи неуважність до дорожньої обстановки та її змін, та грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.3, 14.2 «в,г» Правил дорожнього руху України, при виборі безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, власний фізіологічний стан та стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно безпечно керувати транспортним засобом, та контролювати його рух, рухаючись в колоні транспортних засобів, та маючи намір виконати маневр обгону, не впевнився в безпеці свого маневру, та в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, а також в можливості після обгону, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу, тим самим маючи технічну можливість уникнути дорожньо- транспортної пригоди, а продовжуючи грубо ігнорувати вищевказані вимоги Правил дорожнього руху, став виконувати маневр обгону, не встановленого під час досудового слідства вантажного автомобілю, виїхавши на зустрічну смугу.

В цей час на незначній відстані від нього, в напрямку м.Миколаєва з боку м.Херсону, керуючи технічно справним автомобілем марки «Хюндай Туксон» держ.номер НОМЕР_2, рухався водій ОСОБА_3, який виявивши небезпеку для подальшого безпечного руху свого автомобілю, уникаючи зіткнення, спробував з'їхати на узбіччя своєї смугу руху, але через незначну відстань перебуваючи в аварійній обстановці, не маючи технічної можливості, не зміг уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21099» державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Внаслідок ДТП водій автомобілю «Хюндай Туксон» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя під час заподіяння та пасажирка вищевказаного автомобілю ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що дійсно у час та місці, що зазначені в обвинувальному акті він керував автомобілем «ВАЗ-21099», при цьому, виконуючи маневр обгону вантажного автомобілю, виїхав на смугу зустрічного руху, вважаючи, що відстані між ним та зустрічним автомобілем достатньо для безпечного обгону, проте майже на узбіччі смуги зустрічного руху, куди він намагався увести свій автомобіль, відбулося зіткнення із автомобілем під керуванням ОСОБА_3

Свої пояснення обвинувачений підтвердив в ході слідчого експерименту за його участі під час досудового розслідування.

Потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно 19 серпня 2013 року приблизно о 17 годині на автомобілі «Хюндай Туксон» державний номер НОМЕР_2 з дружиною, а також сестрою ОСОБА_4 та її чоловіком вони їхали з Донецька до м.Одеси, коли він помітив, що приблизно в 6-ти метрах від нього автомобіль ВАЗ виїхав на його смугу рух. Для уникнення зіткнення він намагався з'їхати на узбіччя, але через незначну відстань між автомобілями уникнути зіткнення не зміг. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження. Йому, у зв'язку з отриманими травмами за станом здоров'я було призначено другу групу інвалідності, у зв'язку з чим просив стягнути з страхової компанії, яка несе цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну обвинуваченим матеріальні збитки в сумі 91 924 грн. та моральну шкоду в сумі 4596,20 грн., а також з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 19 серпня 2014 року їхали родиною на весілля до доньки з м.Донецька до м.Одеси. За кермом автомобілю був її чоловік ОСОБА_3 Дорога була вільною, аж раптом вона почула крик чоловіка та побачила, що їм назустріч швидко наближається автомобіль. Чоловік скерував автомобіль в бік узбіччя, в цей час сталося зіткнення, від якого їх автомобіль злетів у кювет та перевернувся на дах, під час чого їх викинуло з автомобілю. Її чоловік та його сестра ОСОБА_4 отримали серйозні тілесні ушкодження та були госпіталізовані. У зв'язку з отриманими ушкодженнями чоловіку встановлено другу групу інвалідності.

Окрім визнання ОСОБА_1 своєї вини та пояснень потерпілого, вина обвинуваченого у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими судом письмовими доказами.

Так, згідно висновку транспортно-трассологічної експертизи № 4/112 від 12.09.2013 року, зіткнення автомобілів «ВАЗ 21009» та «Хюндай туксон» відбулося за межами проїзної частини на лівому, відносно напрямку руху до м.Херсону узбіччі (а.с. 49-53).

За даними висновку експертизи технічного стану автомобіля № 2/190 від 10.09.2013 року, технічних несправності автомобілю «Хюндай туксон» , які могли б виникнути до ДТП та могли в вплинути на рух транспортного засобу не виявлено (а.с. 63).

Відповідно до висновку аналогічної експертизи щодо автомобілю ВАЗ, то останній також не мав несправностей, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на рух транспортного засобу (а.с. 73).

Згідно висновку автотехнічної експертизи №659 від.23.06.2014 року по дослідженню обставин зіткнення автомобілю «ВА3 21099» з автомобілем «Хюндай туксон» в указаних дорожніх умовах водій автомобілю ВАЗ -21099 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.3, 14.2 «в,г» Правил дорожнього руху України та не виконання водієм ОСОБА_1 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 43).

Крім вказаних висновків експертиз вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується також протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.08.2013 року (а.с. 83-100) та схемою до нього (а.с. 101), актом обстеження дорожніх умов на ділянці дороги, де мала місце дорожньо-транспортна пригода (а.с. 107), згідно якого недоліків в утриманні дороги, які сприяли скоєнню ДТП відсутні.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №160 від. 23.06.2014 року у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тяжкої травми тіла, забою головного мозку 2 ст., субарахноідального крововиливу, забою шийного відділу хребта з переломом поперечного відростку 7-го шийного хребта зліва, ротаційного підвивиху атланта, струсу шийного відділу спинного мозку, ЗТКГ, перелому хрящових ділянок 3-8 ребер справа, пошкодження правої легені, правостороннього пневмотораксу, малого пневмотораксу, малого гемотораксу, забою легені, забою серця 1 ст, тупої травми живота з розривом печінки і відривом серповидної та круглої зв'язок печінки, внутрібрюшної кровотечі, садни тулубу, кінцівок, поширеної гематоми грудної клітки, травматичного шоку 2-3 ст, лівостороннього посттравматичного брахіоплесита з грубим парезом лівої кістки, правостороннього посттравматичного плевриту. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути за вищевказаних обставин при ДТП. За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя під час заподіяння (а.с. 23-24) .

Згідно висновку судово-медичної експертизи №133 від. 23.06.2014 року у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ключиці, перелому 6-7 ребер, розриву симфізу, розриву лівого хрестового повздовжнього зчленіння, скольчатого переламу мищелку правої великої стегнової кістки, двосторонній пневмоторакс, шок 2 ст. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути за вищевказаних обставин при ДТП. За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (а.с. 25-26).

Аналізуючи зібрані за справою докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху України особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження, та потерпілому ОСОБА_3 - тяжкі тілесні ушкодження, що вірно кваліфіковано органами досудового розслідування за ч.2 ст. 286 КК України.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує особу обвинуваченого, його позитивну характеристику за місцем проживання та роботи, не судимого, враховує його щире каяття у вчиненому, скоєння кримінального правопорушення, що не є умисним, та приходить до висновків про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших кримінальних правопорушень без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України.

Обвинуваченим ОСОБА_1 під час судового розгляду справи заявлено клопотання про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки він має малолітню дитину, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3, згідно якого ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 109).

Враховуючи викладене, на підставі ст. 1, 4, 8, 12, 14 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання на підставі п. «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Вирішуючи питання щодо заявлених цивільних позовів, суд дійшов наступного висновку.

Так, потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов з урахуванням уточнених вимог до страховика ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 91924 грн. та моральної шкоди в сумі 4596,20 грн., а також до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000 грн.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто винною особою.

Згідно ст.1194 ЦК України, особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Згідно страхового полісу АЕ № 1299970, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» укладено договір страхування терміном з 30.11.2012 року по 29.11.2013 рік, згідно якого страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Забезпеченим транспортним засобом вказано автомобіль ЗАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2003, номер кузову, шасі, рами НОМЕР_4, місце реєстрації - м.Кіровоград.

Згідно п. 4 Полісу, страхова сум (ліміт відповідальності за одного потерпілого) складає: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 тисяч грн., за шкоду заподіяну майну - 50 тисяч грн., розмір франшизи - 1тис. грн.

За вищевказаного, обвинувачений має нести матеріальну відповідальність за фактом ДТП та завданням у зв'язку з цим матеріальної шкоди, лише в розмірі, що є недостатнім для покриття спричиненої шкоди страховиком, та з урахуванням умов вищевказаного договору, у розмірі встановленої франшизи.

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - страховому відшкодуванню підлягають і додаткові витрати, в тому числі зумовлені придбання ліків, протезування.

Відповідно до ст. 26 Закону - Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою

працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, тобто 19 серпня 2013 року.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік» на час настання страхового випадку (1147 грн.), а також вимоги ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», надані докази про встановлення ОСОБА_3 другої групи інвалідності у зв'язку з загальним захворюванням, отриманим в ДТП (довідка до огляду МСЕК від 12.12.2013 року № 358812), розмір вказаного відшкодування становить 20 646 грн.

Щодо заявлених ОСОБА_3 вимог про стягнення із страховика моральної шкоди, то відповідно до вимог ст. 26-1 вказаного Закону, Страховиком (а у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Згідно п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування", тобто особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

За вказаного, страховик звільняється від здійснення страхової виплати за двох умов, а саме: якщо потерпілий був пасажиром забезпеченого транспортно засобу, який спричинив ДТП, яким в даному випадку ОСОБА_3 не являвся, та у разі, якщо потерпілий провів особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

За даними ПАТ «Страхова Група «ТАС» та згідно копії наданого ним договору, потерпілим ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу ПК/21 від 07.05.2013 року. Дані щодо укладення потерпілим договору особистого страхування від нещасних випадків на транспорті відсутні, та ним спростовуються.

В своїх запереченнях АТ «УОСК» повідомляє, що готова розглянути в загальному порядку та компенсувати обґрунтовані витрати позивача, понесені ним на лікування та інші витрати.

В той же час, у цих же запереченнях, страховик вказує на те, що вимоги ОСОБА_3 не обґрунтовані та безпідставні, тому права та інтереси ОСОБА_3 підлягають захисту судом відповідно до ст. 128 КПК України.

Вина ОСОБА_1 у настанні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди підтверджена в судовому засіданні, а отже є підстави для його відповідальності та відповідальності страховика відповідно до укладеного договору.

Вирішуючи питання про розмір страхового відшкодування страховиком матеріальної шкоди пов'язаної з лікуванням потерпілого ОСОБА_3, суд виходить з наданих ОСОБА_3 письмових доказів витрат на придбання ліків та проведення медичних обстежень на загальну суму 55 308,21 грн. (124-155), яка і підлягає стягненню.

Розмір матеріальної шкоди у зв'язку із стійкою стратою працездатності ОСОБА_3 як зазначено вище становить 20 646 грн.

Отже за приписами ст.26-1 вищевказаного Закону, сума морального відшкодування потерпілому становить 3797, 71 грн. (55308,21 грн.+20646 грн. х 5%)

Загальний розмір стягнення зі страховика становить 79751,92 грн.

З урахуванням положень договору ОСОБА_1 із страховиком, щодо розміру франшизи, то з страховика належить стягнути 78751,92 грн., а 1000 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1.

Щодо заявлених ОСОБА_3 вимог про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди, яка обґрунтована перенесеними фізичним болем та душевними стражданнями, погіршенням стану здоров'я, позбавленням можливості вести звичний спосіб життя, враховуючи глибину та тривалість перенесених потерпілим ОСОБА_3 фізичних та душевних страждань, завдані йому внаслідок ДТП травми, що призвели до його інвалідності, та що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, при цьому враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає необхідним в цій частині задовольнити вимоги ОСОБА_3 частково в сумі 70 000 грн.

Вимоги прокурора щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради витрат медичних установ на лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на суму 6539,19 грн., з урахуванням положень ст. 1206 ЦК України та Порядку обчислення розміру і фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 124 КПК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати з залучення експертів в загальному розмірі 8226,84 грн.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України,

Керуючись ст. ст. 366, 367, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на три роки.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання звільнити, якщо він на протязі двох років іспитового терміну не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.3 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи.

На підставі п. «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралася.

Речові докази по справі: автомобіль «Хюндай Туксон» номерний знак НОМЕР_2, залишити власнику ОСОБА_3; автомобіль ВАЗ21099 номерний знак НОМЕР_1, переданий на зберігання до Жовтневого РВ, повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської раді (54027, м. Миколаїв, вул.Адміральська, 20, р/р 31413544700003, отримувач - місцевий бюджет Заводського району м.Миколаєва, код ЄДРПОУ 37992781, банк - ГУДКСУ в м.Миколаєві, МФО 826013, код платежу 24060300) витрати, понесені медичним закладом на лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на суму 6539 (шість тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн.19 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів по справі в загальному розмірі 8226 (вісім тисяч двісті двадцять шість) грн. 84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 1000 (одна тисяча) грн., та у відшкодування моральної шкоди - 70 000 (сімдесят тисяч) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь потерпілого ОСОБА_3 78 751 (сімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн. 92 коп., з яких: витрати на лікування 55308,21 грн., матеріальна шкода у зв'язку із втратою працездатності - 20646 грн. та моральна шкода в сумі 3797,71 грн.

Вирок може бути оскарженим до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.

Не пізніше наступного дня з дня винесення, направити копію вироку потерпілим, що не обрали участь в судовому засіданні та страховій компанії Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія».

Суддя Л.М. Семенова