Рішення № 42212037, 05.01.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

№639/9065/13

№2/639/568/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року Жовтневий районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді Іванової І.В.

за участю секретаря Тущенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності , суд-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом видані 6 листопада 2009 року П'ятою Харківською державною нотаріальною конторою на її ім'я та на ім'я ОСОБА_3 на 5/24 частини житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Харкові кожного; визнати на нею право власності на спадщину за законом на 5/36 частини зазначеного будинку після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року та на 5/36 частини після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

У обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що її батько , ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до неї та ОСОБА_2 про визнання вищевказаних свідоцтв недійсними. Справа за позовом батька ОСОБА_3 не розглянута у зв'язку з його смертю. Батько залишив заповіт, яким зробив розпорядження відносно свого майна на її ім'я . Тому вона як правонаступник повністю підтримує позов ОСОБА_3 та звернулась з уточненими позовними вимогами. Предметом спору є житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1. У спірному будинку їй належить на праві власності 7/12 частини на підставі договору дарування, який зареєстрований за №379 від 21 червня 2006 року. На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 травня 1985 року в спірному будинку її матері ОСОБА_4 належало на праві власності 5/12 частини будинку , а також побудовані разом з чоловіком для поліпшення житлових умов прибудова літер «а2», ганок літер «а3», гараж літер «м», гараж літер «Л». В матеріалах справи знаходиться висновок судової будівельно-технічної експертизи за №1323, в якій експерт дійшов висновку , що на час складання цього висновку : прибудова літер «а2», ганок літер «а3», гараж літер «м», гараж літер «Л» складають 23/100 частини від усього будинку. Таким чином на праві власності ОСОБА_4 належить 5/12 частини по рішенню суду та 23/100 частини прибудов в домоволодінні. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла , а спадкоємцями стали : її чоловік - ОСОБА_3, донка - вона та син ОСОБА_2 , відповідач у справі. Вона та відповідач 6 листопада 2009 року отримали свідоцтво про право на спадщину за законом по ? частині всього спадкового майна , не дивлячись на те, що батько - ОСОБА_3 є також спадкоємцем першої черги. На час смерті дружини її батько ОСОБА_3 проживав у спірному будинку і фактично прийняв спадщину , але у зв'язку з тим, що в 2006 році він тяжко захворів , самостійно не міг рухатися та не міг навіть підписатися , не зміг звернутися з заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини. ОСОБА_3 у вересні 2013 року від неї дізнався , що його 1/3 частина спадкового майна після смерті дружини ОСОБА_4 вже зареєстрована в рівних частинах за нею та братом ОСОБА_2 . ОСОБА_3 не погодився з таким рішенням своїх дітей і в жовтні 2013 року звернувся до суду за захистом своїх прав власності. В зв'язку з тим, що батько ОСОБА_3 помер та залишив заповіт, тобто розпорядження , що право власності на все майно після його смерті переходить до неї, вона як правонаступник наполягає і вважає, що 1/3 частина майна ОСОБА_4, яку фактично прийняв ОСОБА_3 має бути визнана за нею, а також 1/3 частина майна після смерті її матері ОСОБА_4 , а за відповідачем ОСОБА_2 має бути визнано право власності на 1/3 частину майна після смерті матері. Таким чином свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину спадкового майна від 6 листопада 2009 року за №2-1512 на ім'я відповідача та свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину спадкового майна від 6 листопада 2009 року за №2-1510 повинні бути визнані недійсними , а реєстрація права власності на нерухоме майно анульована. На думку позивачки , спадкоємцями першої черги за законом на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 є : вона , батько ОСОБА_3, син ОСОБА_2 в рівних частках, тобто по 1/3 частині. Щодо 1/3 частини спадкового майна ОСОБА_4 , яке фактично прийняв , володів та користувався ОСОБА_3 після смерті своє ї дружини , то право власності на цю частку має бути визнано за нею на підставі заповіту від 13 вересня 2013 року, яким ОСОБА_3 зробив розпорядження на її користь, тому за нею має бути визнано право власності в спірному домоволодінні на 31/36 частину , а за відповідачем 5/36 частин спірного домоволодіння.

У судовому засіданні позивачка та її представник повністю підтримали позовні вимоги свої , ОСОБА_3 та надали пояснення відповідні вищенаведеному.

Відповідач та його представник позов не визнали , пояснили, що підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину виданого у порядку спадкування за законом 6 листопада 2009 року на ім'я відповідача на 5/12 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель,що знаходиться в АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року , немає. Батько ОСОБА_3 дійсно був спадкоємцем першої черги після смерті дружини ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, однак 10 червня 2009 року надав до П'ятої Харківської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини. Заява була складена та підписана від імені ОСОБА_3 сторонньою особою ОСОБА_5 в присутності нотаріуса, оскільки батько за станом здоров'я /переніс інсульт/ не міг самостійно зробити підпис. Оскільки відсутні підстави для визнання свідоцтва недійсним, немає підстав для задоволення позову в частини визнання за позивачкою права власності. Крім того відповідачем було надано заяву про застосування до позовних вимог позивачки строків позовної давності, оскільки такі пропущені не тільки нею, а і ОСОБА_3 при подачі позову за життя.

Суд, вислухав пояснення сторін, їх представників , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

18 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом , виданих 6 листопада 2009 року відповідачам після смерті його дружини, а їх матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, посилаючись на те, що його дружини ОСОБА_4 належало 5/12 частин домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Харкові на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 травня 1985 року . Під час шлюбу він із дружиною ОСОБА_4 побудували за спільні кошти прибудову літер 2а»2, ганок літер «а3» , гараж літер «М», гараж літер «Л». Рішенням Жовтневої районної ради м. Харкова №99-49 від 6 серпня 1991 року вказані будівлі були прийняті до експлуатації. ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружина ОСОБА_4 померла. Після її смерті він прийняв спадщину , так як проживав із дружиною за однією адресою на день її смерті. Крім нього спадкоємцями першої черги після смерті дружини залишилися їх діти ОСОБА_2 та ОСОБА_1. У 2006 році він переніс інсульт, тому самостійно рухатися та підписувати за себе він не мав змоги. Після смерті дружини діти привезли до нього додому нотаріуса для оформлення спадщини після смерті дружини. У зв'язку з хворобою він не зрозумів, які саме документи посвідчив нотаріус, але у вересні 2013 року його донька повідомила, що він не має права на спадщину, так як тоді у 2009 році виявляється він письмово відмовився від прийняття своєї частки спадщини. З цим він не може погодитися, так як по перше: нотаріусом при визначенні часток у спадщині після смерті ОСОБА_4 не було взято до уваги, що він має право на подружню частку в сумісному майні, що було створено ними із померлою дружиною під час шлюбу; по друге , якщо він і відмовився від прийняття спадщини , про що він дорече власноруч не підписував, то це він зробив, не усвідомлюючи своїх дій, так як знаходився дуже в тяжкому фізичному та емоційному стані. В результаті було порушено його право власності на частку в сумісному майні подружжя та він фактично був позбавлений права на спадщину після смерті дружини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року позивач ОСОБА_3 помер.

Ухвалою від 1 липня 2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 було зупинено відповідно до вимог ч. 1 п. 1 ст. 201 ЦПК України.

15 вересня 2014 року ОСОБА_1, як правонаступник ОСОБА_3 надала до суду уточнену позовну заяву. В підтвердження того, що ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_3 , остання надала суду копію заповіту від 13 вересня 2013 року зробленого ОСОБА_3 за життя на її користь .

Відповідно до вимог ст. 37 ЦПК України , ухвалою суду від 11 грудня 2014 року без виходу до нарадчої кімнати , ОСОБА_1 було залучено до участі у справі як правонаступника ОСОБА_3, а тому вона замінила позивача у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується документально ОСОБА_4 на праві приватної власності належало 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Харкові по на підставі рішення народного суду Жовтневого району м. Харкова . /а.с.138-140/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 /а.с.5/.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1

З копії спадкової справи вбачається, що 15 травня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали до П'ятої Харківської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 /а.с.119-120/.

З даної спадкової справи також вбачається , що ОСОБА_3 10 червня 2009 року надав до П'ятої Харківської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружини ОСОБА_4./а.с.121/

6 листопада 2009 року державним нотаріусом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори було посвідчено , що на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцями ? частини кожний майна ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року є її син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 та видано останнім свідоцтво про право на спадщину за законом. /а.с.141-142/.

Оспорюючи вказані свідоцтва про право на спадщину , позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що батько ОСОБА_3 заяву про відмову від спадщини не підписував , оскільки після перенесеного інсульту не міг писати та ставити підпис.

З заяви від 10 червня 2009 року від імені ОСОБА_3 вбачається, що останній розписатися не може у зв'язку з хворобою та слабкістю рук. Після того як зміст заяви ним був прочитаний особисто, на його прохання, в його та в присутності державного нотаріуса розписався ОСОБА_5, справжність підпису якого засвідчена державним нотаріусом.

Протягом 2009 та 2013 років ОСОБА_3 неодноразово оформляв документи , які посвідчувалися нотаріусом та підпис за нього ставили сторонні особи.

Так, в довіреності від 13 вересня 2013 року на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_7, за проханням ОСОБА_3 розписалась ОСОБА_8. /а.с.14/.

В заповіті , який був складений за життя ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13 вересня 2013 року за проханням ОСОБА_3 також розписалась ОСОБА_8. /а.с.113/.

Як встановлено судом відповідач та його представник не заперечують той факт, що підпис під заявою від 10 червня 2009 року ставилася не ОСОБА_3, а за його проханням ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав , встановлених статтями 225,229-231 і 233 цього Кодексу.

Як вбачається з позовів ОСОБА_3 від 16 жовтня 2013 року та уточненої позовної заяви ОСОБА_1 від 15 вересня 2014 року , підстави для визнання свідоцтв про право на спадщину від 6 листопада 2009 року , не є однаковими.

Так, ОСОБА_3 посилався на те, що у зв'язку з хворобою він не зрозумів, які саме документи посвідчує нотаріус.

ОСОБА_1 посилається на те що батько ОСОБА_3 тяжко хворів ,самостійно не рухався та не міг навіть підписатися, не зміг звернутися з заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини.

При цьому як ОСОБА_3, так і ОСОБА_1 посилаються на ст. 229 ЦК України.

За ініціативи суду відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України представнику позивача та позивачці запропоновано визначитися із правовою підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними і вони надавала пояснення і підтримала заявлені вимоги з підстав передбачених ст.. 229 ЦК України.

Оскільки відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця є одностороннім правочином, вона має відповідати усім вимогам, що подаються до правочинів. Тобто заява повинна бути здійсненна особою , яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, в момент здійснення відмови.

Доказів тому, що ОСОБА_3 в момент здійснення відмови від прийняття спадщини , не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, позивачкою не надано.

Відповідно до вимог ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вбачається з заяви ОСОБА_3 від 10 червня 2009 року в П'яту Харківську державну нотаріальну контору ОСОБА_3 було роз'яснено ст. 57,60,63 СК України. В присутності нотаріуса ОСОБА_3 стверджував, що його волевиявлення добровільне, ґрунтовано обдумане, зроблено без будь-якого тиску, примусу збудь -яких підстав. Перед підписанням цієї заяви ОСОБА_3 нотаріусом було роз'яснено , що відмова або прийняття спадщини має місце у відношенні всього спадкового майна, а не його частки. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини , вважається таким, що прийняв всю спадщину , а спадкоємець, який відмовився від частини спадщини , вважається таким , що відмовився від всієї належної йому частини спадкового майна. Зазначене дає суду підстави вважає, що при подачі заяви про відмову від спадщини, волевиявлення ОСОБА_3 було вільним та відповідало його внутрішній волі . У всякому разі доказів іншого суду не надано.

Посилання позивачки на те, що батько ОСОБА_3 за станом здоров'я не міг звернутися до нотаріальної контори про прийняття спадщини, спростовується позовною заявою ОСОБА_3 від 16 жовтня 2013 року, де він вказує, що до нього додому привезли нотаріуса.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом абз.2 ч. 1 ст. 229 ЦК України обставини, які мають істотне значення для визнання правочину таким, що вчинений під впливом обману, стосуються природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які істотно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Згідно з вимогами ст.16 ЦК України позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину, що ним зроблено не було.

Суд не вбачає підстав, для визнання спірного правочину недійсним з підстав, передбачених ст.229 ЦК України, оскільки помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однієї із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (п.19 постанова №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»). У даному випадку взагалі відсутні правові підстави для визнання спірного правочину недійсним, а тому в задоволені позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Що стосується посилання позивачки на висновок експертизи за №1323, в якій експерт вказав, що прибудова літер «а2», ганок літер «а3», гараж літер «Л», гараж літер «М» складає 23/100 частини від усього будинку, а тому матері ОСОБА_4 на праві власності належить окрім 5/12 частин за рішенням суду та 23/100 частини прибудов в домоволодінні , не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. 23/100 частини , які виділила експерт та які складають вищевказані прибудову та побудови, входять в складову усього домоволодіння та окремо виділяти їх не можливо. Прибудова літер «а2», ганок літер «а3», гараж літер «Л», гараж літер «М», , що складає 23/100 частини , не можуть розглядатися окремо від вказаного вище домоволодіння та окремо входити у спадкову масу.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом від 6 листопада 2009 року недійсним, суд не вбачає і підстав для визнання за позивачем права власності на частину спірної житлового будинку , оскільки ці вимоги є похідними від первинних.

Питання про судові витрати вирішено судом відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 3,4, 8,10,15,60,66,209,212-215,218,294 ЦПК України , суд-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_9 - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення , особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В. Іванова