Вирок № 42211852, 23.12.2014, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4089/14-к

провадження 1-кп/619/353/14

ВИРОК

іменем України

23 грудня 2014 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі : головуючого - судді Остропілець Є.Р.

при секретарі судового засідання - Гетьман А.Ф.

прокурора - Філоненко К.С.

захисника - ОСОБА_1

представника потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у відношенні обвинуваченого:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уроженця с. Пристін Куп'янського району Харківської області, гр-на

України, українця, освіта середня, пенсіонера, проживаючого за

адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2013 року о 00:30 годин, ОСОБА_3, керував технічно справним автомобілем ВАЗ-21713, реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому рухався по автодорозі Харків-Щербаківка Дергачівського району Харківської області зі сторони м. Харкова в напрямку м. Бєлгород Російської Федерації зі швидкістю приблизно 90 км/год.

Під час руху, в районі розташування 11 км + 500 м вказаної автодороги ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

втратив контроль над керованим автомобілем ВАЗ-21713, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на перешкоду - стовп бітборду.

Внаслідок даної дорожньої-транспортної події постраждав пасажир автомобіля BA3-21713 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, якому згідно висновку судово-медичної експертизи № 2804-ДМ/13 від 11.10.2013 року були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у вигляді крововиливу у м'які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні потиличної області, поперекового перелому своду черепу у середній черепній ямці з розповсюджуванням лінії перелому у задню черепну ямку справа, двох очагів ушибу головного мозку правої лобної долі, крововиливу під м'які мозкові оболонки головного мозку з крововиливом у полость желудочків, прямих переломів 2-9 правих ребер по лопаточній та околопозвонковій лініях та непрямих переломів 3-5 ребер по серединно-ключичній лінії, ушибу легенів, від яких він загинув на місці пригоди.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем, при русі по мокрому асфальтобетонному покритті проїжджої частини, не обрав таку швидкість руху та такі прийоми керування автомобілем, при яких міг мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, втратив контроль над його керуванням та виїхав за межі проїжджої частини де скоїв наїзд на перешкоду - стовп бігборду, внаслідок чого пасажир його автомобіля ОСОБА_4 загинув на місці від отриманих тілесних ушкоджень.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, згідно висновку автотехнічної експертизи №603/14 від 21.07.2014 року перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково і пояснив, що 04 жовтня 2013 року він поїхав на південний залізничний вокзал з відкіля він возив пасажирів на Росію.

У вечірній час до нього підійшло троє молодих чоловіків, яким терміново треба було їхати до м. Бєлгород Російської Федерації. На що він погодився. Один з пасажирів сів на переднє сидіння, а двоє на задні сидіння. По дорозі руху він з ними не спілкувався. Виїхав за місто та рухаючись по автошляху Харків - Щербаківка зі швидкістю 90 км/годину. В той день була гарна погода, проїжджа частина була сухою. В автомобілі було включене ближнє світло фар. Він рухався придержуючись правого краю дороги. Продовжуючи рух зі швидкістю 90 км/годину пасажир який сидів на передньому пасажирському сидінні несподівано у нього почав виривати із рук руль, але у нього нічого не вийшло. В цей момент йому нанесли удар в праву лобну частину голови, але хто наніс йому удар по голові він відповісти не може. В цей момент він їм сказав «Що Ви робите?», на що йому послідувала відповідь «заткнутися». Після нанесення йому ударів, він прикрив голову правою рукою, а потім йому був нанесений іще один удар, після якого він нічого не пам'ятає. Коли він прийшов в себе то вже знаходився в лікарні.

Суд вважає, що крім часткового визнання своєї вини, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_5, який пояснив суду, що він разом зі своїми братами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на протязі півроку працюють не офіційно в м. Бєлгород Російської Федерації. 04 жовтня 2013 року приблизно в 19.00 годин вони приїхали із м. Бєлгород в м. Харків на автобусі по справах. Пізно у вечері, приблизно в 23.50 годин знаходячись на залізничному вокзалі в м. Харкові, вони взяли таксі, щоб повернутися в м. Бєлгород. Водій автомобіля ВАЗ-21713 погодився їх відвезти до м. Бєлгород. ОСОБА_4 сів на переднє пасажирське сидіння, а він сів з заді за ОСОБА_4, а ОСОБА_6 сів за водієм. Вони виїхали за місто та їхали по автодорозі. Автомобіль слідував з включеними фарами. Швидкість руху автомобіля була більше 100 км\годину. На вулиці було темно, проїзна частина дороги була мокрою та слизькою. Вони їхали по односторонній смузі руху, але ні він ні його брат який сидів біля нього, за проїзною частиною не слідили, він розмовляв по телефону, а ОСОБА_6 заповнював міграційні картки. ОСОБА_4 сидів на пасажирському сидінні рядом з водієм, вони з ним не розмовляли. Водій також ні на що не відволікався. Зустрічного транспорту не було. По якій смузі руху, в якому ряду вони рухались він також вказати не може. В який то момент він, відчув що автомобіль різко понесло вліво, потім відбувся удар а потім автомобіль стало кидати. Коли автомобіль зупинився, він спросив чи є живі. На його запитання відізвався ОСОБА_6. Вони самостійно вибралися з автомобіля, та зрозуміли що ОСОБА_4 травмований, так як він був непритомний. Так як передню праву дверку затиснуло, то ОСОБА_6 заліз і відстебнув пасок безпеки яким був пристебнутий ОСОБА_4 і з допомогою яких то людей, через вікно вони витягли ОСОБА_4 на проїжджу частину дороги. Сам водій лежав на ОСОБА_4 і також знаходився непритомний. Коли вони витягли з автомобіля ОСОБА_4 почали нащупувати у нього пульс, але при ознак життя не було. Водія автомобіля витягали які то люди, він деякий час знаходився в шоковому стані а потім його відвели в автомобіль швидкої допомоги. Водій говорив, що не пам'ятає що відбулося. Коли приїхала ще один автомобіль швидкої допомоги, то його з братом оглянули і відвезли в обласну лікарню. При огляді лікарями у нього пошкодження не виявили і він був відпущений додому. А у ОСОБА_6 забій і поріз м'яких тканин в області обличчя, забій правого передпліччя, від госпіталізації вони відмовились.

Аналогічні покази свідка ОСОБА_6

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 жовтня 2013 року за участю спеціаліста ОСОБА_7, в якому зазначені всі обставини скоєного ДТП, схемою і фотознімками до вказаного протоколу, де зафіксовано місцезнаходження автомобіля після дорожньо - транспортної пригоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1199-А\13 від 09.10.2013 року ОСОБА_3, про спричинені тілесні ушкодження у вигляді - гострої зачиненої черепно-мозкової травми: забій головного мозку з осередком контузії правої тім'яно-чолової долі, субдурального крововиливу справа, утиснутого перелому кісток зведення черепу правої тім'яно-чолової кістки - це тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя. Зачинена травма грудної клітини: переломи ребер справа та обох ключиць - це ушкодження середнього ступеню важкості по критерію тривалості розладу здоров'я. Синці завушної області справа та лівої нижньої кінцівки - це легкі тілесні ушкодження. Наявні ушкодження утворилися в результаті дії тупих твердих предметів, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, на які вказано в постанові слідчого. Під час вступу до стаціонару реакція Алкотест» у гр-на ОСОБА_3 негативна.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2804-ДМ\13 від 05.10.2013 року ОСОБА_4, 1978 року народження, про спричинені тяжких тілесних ушкоджень у вигляді крововиливу у м'які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні потиличної області, поперекового перелому зведення черепу у середній черепній ямці з розповсюджуванням лінії перелому у задню черепну ямку справа, двох очагів забиву головного мозку правої лобної долі, крововиливу під м'які мозкові оболонки головного мозку з крововиливом у порожнину желудочку, прямих переломів 2-9 правих ребер по лопаточній та біляпозвоночних ліній та непрямих переломів 3-5 ребер по серединно-ключичній лінії, забив легенів, ссадини в проекції правого ліктьового суглобу. Всі перераховані пошкодження утворилися незадовго до настання смерті, за один короткий проміжок часу, від дії тупих предметів, можливо, унаслідок транспортної травми при вказаних в «Постанові» обставинах. Причиною смерті гр. ОСОБА_4 з'явилася механічна асфіксія унаслідок масивної аспірації крові, в результаті кровотечі з пошкоджених судин з області перелому підстави черепа. По ступені важкості виявлені в гр. ОСОБА_4 тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Відповідно висновку судової авто-технічної експертизи № 742\13 від 18 січня 2014 року про те, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ-21713 знаходилася в технічно несправному стані через виявлені несправності гальмівної системи автомобіля ВАЗ-21713 та ходової частини автомобіля виникли в результаті ДТП.

До ДТП ходова частина автомобіля ВАЗ - 21713 і гальмівна система перебували в технічно працездатному стані, при якому були відсутні які-небудь несправності, які могли б впливати на їх вихідні параметри.

Висновком судової авто-технічної експертизи № 603\13 від 21.07.2014 року про те, що в даній дорожньо - транспортній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21713 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля ВАЗ-21713 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання ним вимог п. 12.1 ПДР України. У дорожньо-транспортній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-21713 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.1 ПДР України і з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

Згідно висновку комплексної судово-медичної автотехнічної експертизи № 422-КЕ/29/2013 від 31.12.2013 року, що об'єктивні судово-медичні дані, які б свідчили, що черепно-мозкова травма у ОСОБА_3 утворилася в результаті неоднократного травматичного впливу, відсутні. За ступенем тяжкості отримані ОСОБА_3 тілесні ушкодження відносяться до середньої тяжкості за критеріями тривалості розладу здоров'я. Щодо отриманої ОСОБА_3 закритої черепно-мозкової травми з наявністю вдавленого перелому правої тім'яної кістки з підшкірною гематомою цієї ж локалізації, слід зазначити, що вона також утворилася за рахунок локальної контактної дії тупого твердого предмету з відносно обмеженою поверхнею, що травмувалася. Однак об'єктивні судово-медичні та рентгенологічні дані, що б дозволили ідентифікувати предмет, внаслідок дії котрого утворилася черепно-мозкова травма, відсутні.

Враховуючи викладене, виключити можливість утворення черепно-мозкової травми у ОСОБА_3 як в результаті нанесення удару молотком, так і внаслідок удару об деталі салону автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.10.2013 року за наявними даними неможливо.

Аналізуючи свідчення водія ОСОБА_3 в частині механізму дорожньо-транспортної пригоди і нанесення йому тілесних ушкоджень молотком в область голови перед ДТП, суд вважає, що його покази не відповідають дійсності і спростовуються дослідженням в судовому засіданні вищенаведеними доказами в тому числі показами свідка ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_5, висновком додаткової комплексної судово-медичної автотехнічної експертизи від 31.12.2013 року, згідно якої виключається можливість утворення черепно - мозкової травми у ОСОБА_3 внаслідок удару молотком..

Висновки експертизи науково - обґрунтовані і не викликають сумніву у суду.

Суд, вважає, що покази ОСОБА_3 це його тактика захисту, вказані свідчення направлені на пом'якшення його винуватості в скоєному злочині і ухилення від відповідальності.

Суд, дослідивши та перевіривши в судовому засіданні вищевказані докази, які у відповідності до ст.ст. 85, 86 КПК України є належними та допустимими, оцінюючи їх у своїй сукупності, приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 та вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ст.. 286 ч.2 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинила смерть потерпілого ОСОБА_4

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди підлягає задоволенню частково, а саме матеріальну шкоду на суму 12039,70 грн., яка підтверджена квитанціями і наданими суду довідкам про витрати на поховання, та моральну шкода в сумі 50000,00 грн.

Суд вважає, що вказана сума моральної шкоди є реальною, відповідає обставинам справи, наданим суду доказам і нанесеній маральній шкоді потерпілому.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року з наступними змінами під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або за іншими підставами.

У відповідності до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 суд враховує, що відповідно до ст. 66 КК України та ст. 67 КК України відсутні обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, пенсіонер, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, який згідно статті 12 КК України являється тяжким злочином, необережним за формою вини.

Суд враховує роз'яснення п. 20 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в яких зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також особу винного.

За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити винному ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі та вважає доцільним застосування до нього додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, в межах санкції частини цієї статті.

У заявленому суду клопотанні ОСОБА_3 та його захисник, хоча обвинувачений вину визнає частково, просять застосувати до нього ст. 1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Відповідно до п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, осіб, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 мав пенсійний вік.

Вчинений ОСОБА_3 злочин - ст. 286 ч. 2 КК України, не вказаний у ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, яким передбачено вичерпний перелік випадків, коли амністія не застосовується. Обмежень щодо застосування амністії, згідно із Законом України «Про застосування амністії в Україні» від 1996 року та Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року не встановлено.

За таких обставин суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного і додаткового покарання.

Процесуальні витрати за проведення судових експертизи суд покладає на ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення полі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року ОСОБА_3 звільнити від відбування основного і додаткового покарання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 12039,70 грн. та моральну шкоду в сумі 50000,00 грн., а всього на суму 62039 / шістдесят дві тисячі тридцять дев'ять гривен/ 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення експертиз на користь держави: технічного стану транспортного засобу № 742/13 від 18,01.2013 - 917,7 грн. та авто технічної експертизи № 603/14 від 21.07.2014 - 586,80 (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Є. Р. Остропілець