Вирок № 42211539, 30.12.2014, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/1117/14-к

Номер провадження № 1-кп/409/92/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2014 року смт. Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

при секретарі: В.М.Бондаренко

за участю прокурора: О.А.Камєнєва

за участю потерпілих: ОСОБА_1

ОСОБА_2

за участю обвинувачених: ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

за участю захисника: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине кримінальне провадження № 42014130610000054 відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тростянець Сумської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, проходить військову службу у військовій частині А 1556 на посаді командира взводу - старшого офіцера батареї у військовому званні капітан, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.402 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Сороки Городенківського району Івано-Франківської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, має одну малолітню дитину, проходить військову службу у військовій частині А 1778 на посаді командира взводу снайперів у військовому званні старший лейтенант, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 м. Мукачево Закарпатської області,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 402 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Свалява Закарпатської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, має одну малолітню дитину, проходить військову службу за контрактом у військовій частині А 1556 на посаді старшого навідника міномету у військовому званні солдат, зареєстрованого за АДРЕСА_3 Закарпатської області, фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_4

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 402, ч.3 ст. 405 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с. Богдан Рахівського району Закарпатської області, громадянина України, освіта середня, розлученого, має двох неповнолітніх дітей, проходить військову службу за контрактом у військовій частині А 1556 на посаді стрільця у військовому званні солдат, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_5

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 402, ч.3 ст. 405 КК України, -

В с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акта з лютого 2014 року солдат ОСОБА_6 проходить військову службу у військовій частині А 1556 на посаді стрільця, з грудня 2013 року солдат ОСОБА_5 проходить військову службу у військовій частині А1556 на посаді старшого навідника міномету, з березня 2014 року капітан ОСОБА_3 проходить військову службу у військовій частині А1556 на посаді командира взводу - старшого офіцера батареї, з грудня 2012 року старший лейтенант ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині А 1778 на посаді командира взводу снайперів. Відповідно до вимог ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдати ОСОБА_6, ОСОБА_5, капітан ОСОБА_3, старший лейтенант ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинні свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків явно злочинного наказу, виявляти повагу до начальників і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни. Положеннями ст.ст. 28-32, 35-37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що молодші та старші офіцери за своїми військовими званнями є начальниками для рядових, усні або письмові накази начальника обов'язкові для виконання підпорядкованими військовослужбовцями. 31.07.2014 року, приблизно об 11.00 годині на території аеропорту м. Луганськ, який розташований за адресою: Луганська область Лутугинський район, у районі проведення антитерористичної операції, заступником командира 128 огпБр підполковником ОСОБА_8 було доведено бойовий наказ підлеглим військовослужбовцям, зокрема капітану ОСОБА_3, старшому лейтенанту ОСОБА_4, солдатам ОСОБА_6 і ОСОБА_5, який необхідно було виконати 01.08.2014р.. Однак, солдати ОСОБА_6, ОСОБА_5, капітан ОСОБА_3, старший лейтенант ОСОБА_4, усвідомлюючи, що підполковник ОСОБА_8 являється для них прямим начальником та виконує обов'язки з військової служби, діючи умисно, групою осіб, всупереч вимог ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи невдоволеними діями підполковника ОСОБА_8, направленими на виконання обов'язків по військовій службі, відкрито повідомили останньому про відмову виконувати бойовий наказ у зв'язку із втомою. Внаслідок вказаних протиправних дій бойовий наказ 01.08.2014 року виконаний не був. Про відмову виконувати бойовий наказ підполковником ОСОБА_8 було доведено по команді керівнику сектору „А", а останнім було прийнято рішення відрядити до місця дислокації підрозділу заступника керівника сектору „А" по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_1 та старшого представника військової служби правопорядку у секторі „А" полковника ОСОБА_2 для організації забезпечення підтримання військової дисципліни та неухильного виконання вимог законодавства військовослужбовцями. 01.08.2014р. приблизно о 10.00 годині зазначені особи прибули для проведення бесіди з військовослужбовцями з метою з'ясування причин невиконання бойового наказу. Після проведення бесіди полковники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли рішення про вивезення старшого лейтенанта ОСОБА_4 з території аеропорту м. Луганськ та доставляння останнього до місця тимчасової дислокації сектору „А". Однак, солдати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 усвідомлюючи, що полковники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються для них начальниками та виконують обов'язки з військової служби, діючи умисно, групою осіб, всупереч вимог ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи невдоволеними діями полковників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, направленими на виконання покладених обов'язків відповідно до статутів Збройних Сил України, почали виказувати полковникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погрози щодо вбивства із застосуванням зброї по відношенню до останніх у разі спроб вивезення старшого лейтенанта ОСОБА_4 до тимчасового місця дислокації сектора „А".

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та суду пояснив, що 31.07.2014р. їх підрозділи близько 8.00 год. прибули до аеропорту м. Луганська. Після розміщення техніки десь через годину відбувся обстріл з ГРАДу. Особовий склад знаходився біля машин, ніхто ніяких розпоряджень не давав. Близько 11 години він почув, що шикується особовий склад, з якою метою він не знав. Прибувши на це шикування, він побачив, що підполковник ОСОБА_8 ходив перед строєм і розказував про якісь завдання, що треба кудись їхати далі. При цьому було зауважено, що блокпост майора ОСОБА_15 і капітана ОСОБА_16 залишаються в резерві, т.я. були раніше в аеропорту. Потім військові почали висловлювати багато причин, по яких не можна іти далі. Оскільки територія, на яку треба іти, до цього там був танковий батальйон, була пристріляна сепаратистами, була замінована. Не було підтримки з боку старших начальників, не було підтримки і в інших вимогах, таких як підтримка артилерії, інженерної розвідки, інженерного забезпечення. По точках по прибуттю приблизно через півгодини одразу призводилися обстріли. Підполковник ОСОБА_8 попросив тих, хто не готовий, також і резерв, вийти вперед, щоб вирішувати питання, вийшло близько 70 відсотків солдат, більше половини. ОСОБА_8 ніякого наказу не давав, конкретних задач не ставив. Сказав, що треба їхати далі і розстрілювати все, що рухається, колону. Коли полковник почав говорити, його почали перебивати і питати де озброєння, забезпечення. Відбувся після виходу зі строю черговий обстріл, після чого була команда розійтися по укриттях. Станом на 31.07.2014р. його розрахунок був озброєний лише стрілецькою зброєю, оскільки під час обстрілу 17.07.2014р. вогневий засіб, який був закріплений за ним та його розрахунком, а це був міномет „Васильок" системи 2Б9, також автомобіль, повністю загружений боєкомплектом, були знищені прямим попаданням. Також були знищені особисті речі розрахунку, документи, які посвідчують особу (паспорт, посвідчення офіцера), а також документи військових з його розрахунку. 24.07.2014р. йому привезли міномет та боєприпаси. Перевіривши міномет та боєприпаси, ним було виявлено ряд об'єктивних причин, по яким неможливо було виконувати завдання його розрахунку з цього міномету, оскільки в даному мінометі відсутній приціл, без якого не можна вести вогонь, зіп для обслуговування вогневого засобу, відсутні касети для стрільби, також були негодні боєприпаси. Про ці проблеми він доповідав своїм командирам. 01.08.14р. в аеропорт близько 12 год. прибули полковник ОСОБА_1 та полковник ОСОБА_2 з працівниками служби військового правопорядку для з'ясування причин, чому багато військових вийшли зі строю і не хотіли далі виконувати завдання та розпорядження, хоча завдань і розпоряджень ніхто не називав. Він з ними не розмовляв і що вони з'ясовували, не пам'ятає. 04.08.2014р., коли ці 2 полковники прибули, почали шикувати особовий склад, його підізвав підполковник ОСОБА_2 і сказав віддати зброю у зв'язку з тим, що вони вибувають на бесіду до сектору „А". Поряд знаходився ОСОБА_4. Після цього вони здали зброю і боєприпаси майору ОСОБА_15 під розписку і склали перелік. Після чого їх близько 16.00 год. погрузили в автомобіль УРАЛ і вивезли в базовий табір сектора „А" населеного пункту „Побєда". Близько 20.00 год. вони приїхали і їм сказали чекати. 05.08.2014р. близько 9.00 год. прийшов працівник ВСП і відібрав у них пояснення, після чого близько 18.00 год. в населений пункт Побєда приїхали товариш прокурор зі слідчим. ОСОБА_1 ОСОБА_2 їх пошикував і сказав „здавайте речі, їдете на відпочинок". В населеному пункті Побєда вони залишили особисті речі, бронежилети, шоломи. Їх погрузили в автомобіль працівники ВСП і близько 20.00 год. привезли під приміщення Сватівської прокуратури, де в 23.20 год. йому було вручено протокол про затримання.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та суду пояснив, що 30.07.14р. була доведена готовність прибути до аеропорта м. Луганська. Знаходилися вони в с. Сабівка. Виїхали десь біля 21.00 год.. Приїхати вони повинні були о 06.00 год. не в аеропорт, а за аеропорт, це дорога Краснодонського району, а приїхали о 08.00 год. в аеропорт. Там їм сказали, готуйтеся, десь через півгодини по вам буде обстріл з ГРАДу. Старший колони ОСОБА_8 кудись пропав, а солдат залишив на призволяще. Відпочинку у них не було, оскільки постійно в них летіли снаряди. Біля 11.00 год. капітан ОСОБА_17, який був старшим блокпоста, сказав шикуватися, вони пошикувалися буквою „Ш", направо стояв підрозділ резерву, вийшов майор ОСОБА_11 (він на той час був в.о.начальника штабу бригади). Він сказав, що колона ОСОБА_2 залишається у резерві, зі строю вийшов підполковник ОСОБА_8 і сказав „ідемо вперед, розміщуємося на якійсь дорозі, розстрілюємо будь-які машини (цивільні, не цивільні) і після цього ви отримуєте відпустки". Солдати почали говорити підполковнику ОСОБА_8, що відпустки в зоні АТО купляються. Окрім того, необхідно було перевірити техніку, озброєння, провести дозаправку, поповнити запаси провіанту і води. Підполковник ОСОБА_8 спитав, що їм треба, щоб вони виїхали на завдання, вони сказали, що необхідно зробити запрос на артилерію, а також потрібен екскаватор (для викопування траншей, бліндажів і т.д.). Коли приїхали 2 екскаватори і екскаваторщики дізналися про всю ситуацію, у них різко почало все ламатися. На 200 чоловік 1 екскаватор мав обладнати блокпост. Вони почали говорити, що йдуть на вірну смерть, оскільки на тому місті була танкова бригада і вони повернулися і не змогли утримати пости. Солдати танкової бригади розповіли, що в них теж були проблеми з екскаватором і вони не змогли укритися. Підполковник ОСОБА_8 сказав, що хто не готовий їхати в таким умовах з ним, вийти зі строю. Вийшло більше 100 людей. Психологічний стан людей був критичним, були на грані нервового зриву. Кожного особисто питали про причини відмови. Після цього почався обстріл, всі поразбігалися і їх вже зібрати не могли, бо були періодичні обстріли. Пізніше прибув підполковник ОСОБА_9 і підполковник ОСОБА_12. Підполковник ОСОБА_2 лише зі слів дізнався, що солдати не хочуть іти на завдання. 01.08.2014р. близько 10.00 год. прибули полковник ОСОБА_1 і полковник ОСОБА_2 для вирішення проблеми і тих питань, що склалися. Близько 18.00 год. до нього прийшов офіцер і сказав збирати речі кудись їхати. Солдати почали заперечувати, казати, що без нього не зможуть. Він вийшов з аеропорту і разом з ним близько 20-30 солдатів, прийшовши до штабу, там стояли ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які сказали, що він буде їхати з ними, на що він сказав, що не поїде, оскільки не знає, куди його забирають і по-перше: пропадають люди, їх закопують на блокпостах; по-друге: у солдатів слабкий моральний дух і він не має морального права залишити свій особовий склад. При цьому він попросив когось ще взяти, щоб були свідки та для оголошення проблем. ОСОБА_1 йому відмовив. Після цього вони пішли з солдатами в укриття. Їх форма складалася з бронежилету, каски, автомату з приєднаним магазином, оскільки вони були в зоні бойових дій, на навчаннях магазин не приєднується. 02.08.2014р. офіцери прибули від командира і повідомили, що ті, хто готовий їхати, 03.08.2014р. мають вирушити. При цьому було не зрозуміло якими силами виконувати завдання, оскільки готові близько 30% відсотків особового складу, і яке саме завдання. Вже ввечері 03.08.2014р. привезли вбитого солдата 19-тирічного, 2 опалених офіцера і 1 солдата. 04.08.2014р. близько обіду прибули полковники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і сказали, що він їде на бесіду до керівника сектору „А" і попросили назвати проблемних солдат - це були ОСОБА_5 і ОСОБА_6. Паралельно він сказав капітану ОСОБА_2, який стояв поряд, збирати речі, бо їде у відпустку. Вони здали зброю і близько обіду вирушили в сектор „А" в с. Побєда. Прибули близько 22.00 год., їх вигрузили і про них забули. Зранку близько 8.00 години їх розбудили і відвели до палатки штаба військової служби правопорядку, там знаходився підполковник ОСОБА_18, який відбирав у них пояснення, і ОСОБА_2. При цьому ОСОБА_18 здійснював моральний тиск. Пояснення відбирали протягом всього дня. Потім їм наказали здати особисті речі. В рюкзаку були: каски, термобілизна, окуляри від пилюки, бронежилети і т.і. приблизно на 4000 грн. особистого майна. Вони здали речі, їх погрузили і близько 20.00 год. вони були біля Сватівської прокуратури. Після цього в 22.00 год. їх почали по черзі викликати і вручати протокол затримання.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав та суду пояснив, що 30.07.2014р. вони виїхали із с. Сабівка Луганської області близько 10 години вечора. В аеропорт м. Луганська бригада прибула о 8.00 год. 31.07.2014р.. Розмістилися вони де змогли, потім почався обстріл з ГРАДу. Об 11.00 год. було здійснено шикування особового складу, майор ОСОБА_11 почав рахувати особовий склад, після чого вийшов підполковник ОСОБА_8 та сказав, хто з ним, той герой. Особовий склад почав обурюватися, після чого підполковник ОСОБА_8 перед строєм сказав, що хто не готовий, боїться чи якісь інші проблеми - вийти зі строю, на що зі строю вийшов він та більше половини особового складу. Тим, хто не готовий, сказали написати пояснювальні для вирішення проблемних питань по кожному окремо. Після чого вони пішли до місця розташування, яке їм знайшов старший лейтенант ОСОБА_4. 01.08.2014р. він разом з ОСОБА_4 та іншими солдатами прибули до полковників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою з'ясування, куди забирають їх командира ОСОБА_4, бо без нього вони будуть кинуті на призволяще. Ніяких погроз на адресу полковників він не виказував. 04.08.2014р. його, старшого лейтенанта ОСОБА_4, капітана ОСОБА_2, та солдата ОСОБА_6 вивезли в базовий табір, при цьому сказали здати зброю. В базовому таборі наступного дня у нього відбирали пояснення, після чого вивезли в прокуратуру.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав та суду надав показання, аналогічні показанням ОСОБА_5.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 01.08.2014р. о 5 годині за розпорядженням керівника сектору «А» він разом з полковником ОСОБА_2 убув до аеропорту м. Луганська для з'ясування причин відмови особового складу від виконання бойового завдання, куди прибули близько 10 години. Була проведена робота з особовим складом, після чого офіцери були готові до виконання бойового завдання, окрім ОСОБА_4 та ОСОБА_3.. Також від офіцерів він почув, що ОСОБА_4 підбурює своїх солдат не виконувати завдання, після чого було прийнято рішення вивезти останнього з території аеропорту. ОСОБА_4 прийшов без особистих речей і сказав, що його не пускає особовий склад, після чого біля нього стали два військовослужбовці, це були ОСОБА_5 і ОСОБА_6 і сказали, що у них є зброя і вони її застосують у разі спроби вивезення старшого лейтенанта ОСОБА_4. Наполягати він не став, оскільки ці солдати не давали можливості забрати ОСОБА_4.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні надав показання, аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_1.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що на шикуванні 31.07.2014р. він присутнім не був. До Луганського аеропорту він прибув 01.08.2014р.. По прибуттю він узнав про те, що особовий склад відмовився виконувати наказ підполковника ОСОБА_8, відданий 31.07.2014р.. Майже з кожним військовослужбовцем він розмовляв особисто і при ньому ОСОБА_4 переконував свій особовий склад не виконувати бойове завдання. Про події 31.07.2014р. він нічого пояснити не може, оскільки при цьому присутнім не був. Він був присутнім при ситуації, коли полковник ОСОБА_2 та полковник ОСОБА_1 намагалися вивезти з аеропорту старшого лейтенанта ОСОБА_4. При цьому біля приміщення, де знаходився штаб, знаходилися ОСОБА_4 та солдати з його відділення. Серед них були ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Відмовившись виїжджати з аеропорту, старший лейтенант ОСОБА_4 віддав наказ своєму особовому складу захищати свого командира. ОСОБА_6 був у збудженому стані, йому потрібна була психологічна реабілітація. ОСОБА_5 вів себе досить агресивно. При цьому хто саме погрожував зброєю потерпілим, свідок сказати не може, однак точно може сказати, що хтось з присутніх передьоргував затвор на автоматі.

В судовому засіданні були усунені розбіжності в показаннях свідка ОСОБА_12, даних ним під час досудового розслідування та в суді. Свідок ОСОБА_12 пояснив, що під час допиту він не зрозумів про яке саме шикування йде мова та підтвердив, що на шикуванні 31.07.2014р. об 11.00 год. він присутнім не був.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що на шикуванні 31.07.2014р. він присутнім не був, тому з цього приводу нічого пояснити не може. Він був присутнім при ситуації, коли полковник ОСОБА_2 та полковник ОСОБА_1 намагалися вивезти з аеропорту старшого лейтенанта ОСОБА_4. Була досить конфліктна ситуація, розмова між офіцерами проходила на повишених тонах. ОСОБА_4 відмовився з ними їхати. При цьому поряд знаходилися інші солдати з відділення ОСОБА_4. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знаходилися поряд з ним та поводилися зухвало, при цьому маючи при собі бойову зброю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що підполковником ОСОБА_8 31.07.2014р. при шикуванні особового складу на території аеропорту м. Луганська було доведено бойовий наказ, який обвинувачені відмовилися виконувати. Якими саме словами доводився бойовий наказ, він не пам'ятає, проте підтверджує, що дійсно бойовий наказ до особового складу був доведений в тому обсязі, який необхідний для певного особового складу з метою нерозголошення державної таємниці. Також він був присутнім при ситуації, коли полковник ОСОБА_2 та полковник ОСОБА_1 намагалися вивезти з аеропорту старшого лейтенанта ОСОБА_4. Ніяких погроз на адресу потерпілих він не чув. Прізвища ОСОБА_5 і ОСОБА_6 йому ні про що не говорять, даних осіб в обличчя він не знає.

В судовому засіданні були усунені розбіжності в показаннях свідка ОСОБА_11, даних ним під час досудового розслідування та в суді. Свідок ОСОБА_11 відмовився від тих показань, які він давав на досудовому розслідуванні, пояснивши це тим, що допитаний він був одразу після виконання бойового завдання та знаходився у стані афекту. Правдивими є показання, дані ним в суді.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показав, що 30.07.2014р. йому майор ОСОБА_11 надав для реєстрації в журнал вхідної кореспонденції бойове розпорядження від 30.07.2014р.. Після реєстрації зазначене розпорядження він передав майору ОСОБА_11. Зміст розпорядження він не знає, оскільки його не читав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що 30.07.2014р. він отримав розпорядження від керівника сектору "А" про здійснення маршу. Близько 20.00 год. вони вийшли з с. Весела Тарасівка. В аеропорт м. Луганська прибули приблизно о 08.00 год. 31.07.2014р., про що він доповів керівнику сектору „А". Йому було надано три години для відпочинку, відновлення боєздатності, поповнення матеріально-технічних засобів, продуктів, боєприпасів. Близько 11.00 год. йому повідомили, що в особовому складі нагнітається обстановка, особовий склад починає не так себе вести. Тоді він зібрав особовий склад для усунення разногласій серед особового складу та з'ясування виниклих проблем і сказав вийти зі строю тим, хто не готовий для подальшого виконання бойових завдань. З наявних в аеропорту 321 людини зі строю вийшли 200 чоловік. Після чого він доповів керівнику сектору „А", що особовий склад не готовий виконувати бойові завдання. 01.08.14р. прибули полковники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і почали роботу по підготовці, підвищенню морально-психологічного стану солдат, ОСОБА_4 прикрився своїм особовий складом, стояв за своїм відділенням. ОСОБА_3 теж виказував незадоволеність, тим самим офіцери підривали морально-психологічний стан солдат. Полковниками було прийнято рішення вивезти старшого лейтенанта ОСОБА_4 з території аеропорту, проте його відділення сказали, що нікуди його не відпустять. При цьому були крики і хтось передьорнув затворну раму, загнав патрон в патронник, але хто саме це зробив, він не пам'ятає. Після цього свідок вибув до базового табору, де і отримав бойове розпорядження. 02.08.2014р. він повернувся до аеропорту м. Луганська, де зібрав командирів взводних опорних пунктів та довів їм отримане бойове розпорядження, яке було виконане 03.08.2014р.. Ніякого бойового наказу до особового складу на шикуванні об 11.00 год. 31.07.2014р. він не доводив, оскільки сам його не знав. Бойове розпорядження було у підполковника ОСОБА_13, яке він йому передав вже після проведення шикування об 11.00 год. і нікому воно не доводилося, оскільки особовий склад був не готовий виконувати будь-яке завдання.

Таким чином, в судовому засіданні встановлена відсутність самої події кримінального правопорушення, оскільки бойовий наказ підполковником ОСОБА_8 на шикуванні особового складу 31.07.2014р. об 11.00 год. на території аеропорту м. Луганська особовому складу не доводився.

Наявність в матеріалах справи витягу з бойового розпорядження (а.с.22-23) не свідчить про доведення бойового наказу до особового складу.

Також не знайшла свого підтвердження і вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в скоєнні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України, оскільки жоден із присутніх при даній події свідків не підтвердив, що саме ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виказували полковнику ОСОБА_1 та полковнику ОСОБА_2 погрози щодо вбивства із застосуванням зброї.

Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України - ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що у разі встановлення недоведеності вини обвинувачених суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених у п.1 та 2 частини першої статті 284 КПК України а саме, встановлення відсутності події кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України - якщо обставини, передбачені п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Дослідивши та оцінивши в судовому засіданні всі зібрані по справі докази кожний окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку що відсутня подія кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 402 КК України, а також не доведена вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 405 КК України, а тому обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 необхідно виправдати за статтями пред'явленого їм звинувачення.

Обрану міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши їх з-під варти в залі суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 284, 349, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Виправдати ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 402 КК України, за відсутності події кримінального правопорушення.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Виправдати ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 402 КК України, за відсутності події кримінального правопорушення.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Виправдати ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 402 КК України, за відсутності події кримінального правопорушення.

Виправдати ОСОБА_5, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.405 КК України, за недоведеністю його вини.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Виправдати ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 402 КК України, за відсутності події кримінального правопорушення.

Виправдати ОСОБА_6, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.405 КК України, за недоведеністю його вини.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Ю.МАКСИМЕНКО