Ухвала суду № 42209191, 05.01.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/2217/13-к Номер провадження 11-кп/786/25/15Головуючий у 1-й інстанції Савинський Г. Б. Доповідач ап. інст. Тараненко Ю. П.

Категорія ч. 1 ст. 115 КК ОТ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Тараненка Ю.П.

суддів Захожай О.І. Ландаря О.В.

при секретарі Погорілій Ю.І.

з участю прокурора Снісаренка Г.О.

обвинувачених ОСОБА_2 ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора Полтавської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Снісаренка Г.О., захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинувачениого ОСОБА_3 на вирок Лохвицького районного суду від 3 жовтня 2014 р., -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, українець, освіта середня, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:

1) 22.07.2011 року Чорнухинським райсудом за ст. 187 ч.І КК України до 3-х років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробовуванням згідно ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік;

2) 15.10.2012 року Пирятинським районним судом за ст. 185 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень;

3) 25.03.2014 року Лохвицьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 вересня 2014 року скорочено на половину невідбуту частину покарання на підставі ст.6 Закону України «Про амністію в 2014 .»

- засуджений ч. 1 ст. 122 КК України до 1 (один) року 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за новим вироком та вироком Лохвицького районного суду від 25 березня 2014 року остаточно на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази та стягнуті судові витрати .

У вироку суду зазначено наступне .

« 31 липня 2013 року на автовокзалі у м. Пирятин ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розпивали спиртні напої. Після розпиття спиртних напоїв всі втрьох вирушили по вул. Червоноармійській у м. Пирятин до залізничного вокзалу на ст. Пирятин, щоб там переночувати. Під час слідування до залізничного вокзалу між ОСОБА_7 і ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_7 ображав ОСОБА_3 принизливими словами, виражався в його адресу нецензурною лайкою. З метою припинення нецензурної лайки та образливих слів в свою адресу ОСОБА_3, будучи у стані алкогольного сп'яніння, завдав ОСОБА_7 тілесні ушкодження в область грудної клітки кулаками, боролися вдвох на землі під час чого завдавав тілесні ушкодження, чим завдав тілесних ушкоджень згідно висноку судово-медичної експертизи № 081 від 28.08.2013 року у вигляді переломів 3-4 ребер зліва по зовнішньключичній лінії і переломів 9,10,11 ребер -зліва по зовнішньоключичній-передньпаховій лінії та переломів 6,7,8,9,10 ребер справа по зовнішньоключичній-передньопаховій лінії, що можуть були умовно віднесені до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та утворились від дії тупих предметів. »

В апеляційній скарзі прокурора ставить питання про скасування вироку за м»якістю призначеного обвинуваченому покарання і постановлення нового вироку, яким пропонується визначити покарання ОСОБА_3 за 122 ч. 1 КК України на 2 роки позбавленння волі. Згідно ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань на 3 роки позбавлення волі .

На думку прокурора судом не враховані належним чином тяжкість вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого .

Захисник ОСОБА_4 в апеляційній скарзі стверджує, що вирок суду відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а справа - закриттю провадженням за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненому злочині . Захист вказує про порушення досудовим розслідуванням права на захист обвинуваченого, про наявність у останнього алібі на час інкримінованого правопорушення та про інші порушення закону, допущені судом при розгляді справи .

Заслухавши доповідача, думку прокурора та пояснення обвинуваченого і його захисника на підтримання своїх апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав .

Визнавши вину ОСОБА_3 доведеною, суд послався у вироку на висновки судово-медичної експертизи про наявність у потерпілого ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості у вигляді переломів ребер (а.с. 73-94 том 2), показання обвинуваченого дані ним при проведенні слідчого експерименту про побиття ОСОБА_7 (а.с. 223-227 том 2) та висновки судово-медичної експертизи про відповідність свідчень ОСОБА_3 даним судово-медичного дослідження трупу потерпілого (а.с.230 том 2).

Фактично в основу обвинувального вироку покладені визнавальні показання обвинуваченого дані ним під час проведення слідчого експерименту, від яких він в судовому засіданні відмовився, за відсутності інших доказів вчинення ним кримінального правопорушення, які в судовому рішення не наведені, а можливості їх отримання в апеляційному суді вичерпані .

За змістом ст. 240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки та уточнення відомостей, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема можливості сприйняття будь-якого явища чи факту, можливості виконання певної дії, тощо, з»ясування механізму події, утворення певних слідів, спростування чи підтвердження існування якогось явища .

Добуті при проведенні слідчого експерименту з участю обвинуваченого 9 вересня 2013 р. такі дані у вироку не конкретизовані, а висновки суду, з яких підстав вони підлягають до визнання їх доказами по справі - не мотивовані .

За змістом вироку вбачається, що за доказ винуватості обвинученого у вчиненому правопорушення судом визнані визнавальні показання ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, що не грунтуються на вимогах вищезазначеного закону.

Суд у вироку послався на результати такої слідчої дії, проведеної 4 вересня 2013 р. яка в означений час фактично не проводилася .

Безпідставно не врахована судом і та обставина, що попередньо 5 вересня 2013 р. (а.с 232 том 2) слідчий експеримент був проведений з участю ОСОБА_3, як із свідком, що згідно положень ст.87 КПК України є порушенням вимог закону, а показання ОСОБА_3, підозра якому була висунута 9.09.2013 р. за таких обставин, не можуть бути визнані допустимим доказом по справі, внаслідок допущених порушень прав людини та її основоположних свобод .

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ст. 122 ч. 1 КК України віднесено законом до кримінального провадження приватного обвинувачення, яке згідно положень ст. 477 КПК України може бути розпочатим слідчим лише на підставі заяви потерпілого.

Вимоги цього закону досудовим слідством не дотримані. Як вбачається з витягу даного кримінального провадження (а.с.141 том 2) відомості про вчинення ОСОБА_3 правопорушення за ст. 122 ч.1 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань не за заявою потерпілого, а на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів, що слід визнати неправильним .

Дана обставина вказує про безпідставне направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_3 за ст.122 ч.1 КК України до суду, необгрунтований судовий розгляд кримінального провадження та постановлення по результатам судового рішення.

До підстав для скасування вироку законом (ст. 412 КПК України) віднесено істотне порушення вимог, що перешкоджало ухвалити законне та обґрунтоване рішення .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_3 за ст. 122 ч. 1 КК України з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону підлягає скасуванню, а кримінальне провадження за відсутністю належно добутих доказів винуватості обвинуваченого - закриттю згідно положень ст.284 ч.3 КПК України .

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу прокурора Полтавської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Снісаренка Г.О. залишити без задоволення.

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинувачениого ОСОБА_3 задовольнити .

Вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 3 жовтня 2014 р. відносно ОСОБА_3 за ст.122 ч.1; 70 ч. 4 КК України скасувати, а кримінальне провадження відносно останнього закрити на підставі ст.284 п.3 КПК України за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого в

суді і вичерпання можливості їх отримання .

С У Д Д І:

Тараненко Ю.П. Ландар О.В. Захожай О.І.

--------------------- ------------------- --------------------