Постанова № 42208741, 29.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/11874/14-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 33/780/981/14 Доповідач у 2 інстанції ПолосенкоКатегорія 429 29.12.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 грудня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Полосенко В.С., за участю: представника Київської митниці Міндоходів - Захарова А.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, як

а притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2014 року, якою громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором ГПК Альянс-Вест», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень з конфіскацією вилученої відповідно до протоколу про порушення митних правил валюти в розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США, -

В С Т А Н О В И В :

За постановою судді, 08 листопада 2014 року, о 11 годині 55 хвилин, в залі «Відліт» терміналу «D» ДП ДМА «Бориспіль», під час проведення митного контролю пасажирів, які відлітали з України до Російської Федерації, м. Москва, рейсом № 1807, у громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, який обрав проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого коридору («зелений коридор»), заявивши, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо вивезення за межі території України, після перетину ним «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», було виявлено 5500 доларів США, які перевищували наявну у нього суму валюти в розмірі 12 500 доларів США та 768 російських рублів та знаходились у внутрішній кишені куртки, без ознак приховування та відповідно до Постанови Правління НБУ № 148 від 27 травня 2008 року підлягали обов'язковому письмовому декларуванню та наявності відповідних дозвільних документів, чим порушив порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, яким обмежено переміщення валюти через митний кордон України відповідно до Постанови КМУ № 436 від 21 травня 2012 року.

Таким чином, ОСОБА_2 порушив порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю та вчинив правопорушення, передбачене ст.471 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді змінити в частині накладеного на нього адміністративного стягнення та враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, обмежитися усним зауваженням. Також апелянт просить повернути йому вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил грошові кошти в сумі 5 500 доларів США.

Вважає, що судом не були враховані всі обставини справи та не в повній мірі досліджені наявні в матеріалах справи докази.

Вказує, що судом при розгляді справи не було враховано те, що раніше він до адміністративної відповідальності не притягувався, вину свою у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся, дане правопорушення вчинив вперше та з необережності, на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей та дружина,

Зазначає, що він тяжко хворіє та потребує коштів на лікування, і саме для цієї мети він перевозив грошові кошти, які були вилучені працівниками митниці.

Вислухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її представника в підтримку поданої ним апеляційної скарги, представника Київської митниці, який вважає постанову судді законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, приходжу до наступного.

Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил повністю знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи і підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 08 листопада 2014 року № 0621/125120102/14; даними протоколу опитування ОСОБА_2; доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 щодо обставин складання протоколу про порушення митних правил; переліком купюр та описом готівки, вилученої у ОСОБА_2

На підставі зазначених доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_2 порушив порядок проходження митного контролю у зонах (коридорах) спрощеного контролю та вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

Разом з тим, вважаю, що постанова місцевого суду в частині накладеного на ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації підлягає зміні виходячи з наступного.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У своєму рішенні від 06 листопада 2008 року, по справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації», Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21 348 доларів США належних ОСОБА_5, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема, недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків), але яке насправді не було доведене.

Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_2, полягало у переміщенні через митний кордон незадекларованих митному органу коштів в сумі 5500 доларів США, що підлягає обов'язковому декларуванню.

Відповідно до чинного законодавства України, ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежено, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

За змістом ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вину свою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України визнав повністю та щиро розкаявся, має на утриманні двох малолітніх дітей та дружину.

В своїх поясненнях під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_2 пояснив, що він тяжко хворіє та потребує лікування, при цьому надав суду документи, що підтверджують перевезення ним грошових коштів саме для проведення курсу лікування за кордоном.

Будь-яких даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції прокурор та представник митниці також не висловлювали припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.

За таких обставин, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, вважаю, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_2, «індивідуальний надмірний тягар».

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанову судді слід змінити та звільнити ОСОБА_2 від адміністративного стягнення у виді конфіскації валютних цінностей, повернувши їх ОСОБА_2

Керуючись ст.294 КУпАП суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2014 року в частині накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації вилученої валюти змінити.

Грошові кошти в розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США, вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил від № 0621/125120102/14 від 08 листопада 2014 року повернути ОСОБА_2.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Полосенко