Ухвала суду № 42208239, 22.12.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/4417/14-ц Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 30 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.,

при секретарі

судового засідання: Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відшкодування майнової та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки 22005,00 грн. матеріальної шкоди та 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що після проведення демонтажу прибудови згідно рішення суду, актом державного виконавця від 17.05.2011 р. було описано та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 майно, що знаходилось в квартирі АДРЕСА_1 та належало позивачу. 29.05.2013 р. під час огляду вказаного майна, з метою його повернення власнику, було виявлено, що воно пошкоджене. Складеним державним виконавцем актом 05.11.2013 р. було встановлено, що ринкова вартість майна знецінилась та становила 933,00 грн. Різниця вартості майна склала 15005,00 грн. До того ж, позивач зазначає, що в зв'язку з неналежним зберіганням відповідачем будівельних матеріалів, які залишились після демонтажу прибудови, йому заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 7005,00 грн. Знищення та пошкодження майна внаслідок недбалих дій відповідачки завдали позивачу моральних страждань, які він оцінює в 1000,00 грн., а всього просить стягнути на його користь 23010,00 грн.

Рішенням Корольовького районного суду м. Житомира від 23 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про стягнення з відповідачки на свою користь 17440,78 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000,00 грн. моральної. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Суд не взяв до уваги той факт, що стан майна погіршився саме під час зберігання його у відповідачки, оскільки належний стан майна при передачі його на зберігання підтверджується відеозйомкою та актом опису майна від 18.05.2011 р.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд обґрунтовував свої висновки відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення відповідачем позивачу майнової та моральної шкоди. Зокрема, зазначив, що позивачем не надано оцінку вартості майна та не надано доказів того, що після передачі майна на зберігання воно було пошкоджене та знецінилось внаслідок винної поведінки відповідачки. Так само, як і не доведено факт передачі відповідачці на відповідальне зберігання будівельних матеріалів після знесення прибудови та докази вини відповідачки в тому, що прибудова знесена без збереження будівельних матеріалів замість поетапного розбирання прибудови з подальшим використанням їх.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06.06.2005 р. було зобов'язано ОСОБА_2 (який змінив прізвище на «ОСОБА_2», а по-батькові - «ОСОБА_2») усунути перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою при домоволодінні АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільної прибудови. 19.01.2010р. Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню даного рішення та винесено постанову від 26.04.2011 р. про залучення до виконання рішення суб'єкта господарювання - ПП «Проффасбуд» для проведення робіт по виконанню демонтажу самовільно збудованої прибудови.

13.05.2011 р. на адресу боржника і стягувача були направлені вимоги про проведення 17.05.2011 р. о 10-00 год. виконавчих дій щодо знесення самовільної прибудови та запропоновано позивачу самовільно звільнити дане приміщення від його речей та побутових приладів, попереджено, що в разі його неявки прибудову буде знесено без нього. Дану вимогу ОСОБА_2 отримав через свого представника (а.с.127).

17.05.2011р. ПП «Проффасбуд» за участю державного виконавця, стягувача, двох понятих та працівників міліції знесено самовільну прибудову, речі, які знаходились в приміщенні передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3

Відповідно до акту державного виконавця від 17.05.2011 р. під час проведення знесення самовільної прибудови по АДРЕСА_1 боржник ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 побачивши розбирання прибудови залишили місце проведення виконавчих дій (а.с.152). До даного акту долучено Додаток №1 з переліком майна на 27 пунктів, яке передане на відповідальне зберігання стягувачу - ОСОБА_3, про що свідчить підпис останньої. Вартість майна, зазначеного у даному Додатку, не вказана, засвідчено лише стан майна - б/у, що не заперечувалось сторонами.

29.05.2013р. державним виконавцем, за участю понятих, позивача, відповідача було складено акт про те, що ОСОБА_2 відмовився забирати вказані в Додатку №1 речі, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_3 (а.с.153).

18.07.2013р. відповідачем ОСОБА_3 на адреси ОСОБА_2 та відділу Корольовського ДВС Житомирського МУЮ, а 10.02.2014 р. на адресу Корольовського ВДВС, були направлені заяви про необхідність забрати майно або замінити його зберігача (а.с.122,123,125).

05.11.2013р. державним виконавцем було здійснено вихід за адресою зберігання майна та повторно описано все майно, яке виявилось в наявності (а.с.154).

29.04.2014р. державним виконавцем складено акт визначення вартості арештованого та описаного майна, в якому описано зовнішній стан майна, визначено ступінь його зносу та вартість з врахуванням застарілості, коефіцієнта придатності і відновної вартості, яка загальною сумою склала - 969,00 грн. (а.с. 160).

06.06.2014р. суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 було складено звіт № 140602/49 про проведення незалежної оцінки ринкової вартості майна боржника ОСОБА_2, відповідно до якого ринкова вартість майна станом на 02.06.2014р. склала 3120,99 грн. та зроблено висновок, що майно боржника станом на 02.06.2014р. знаходиться в незадовільному стані, який стан воно мало на 17.05.2011 р. оцінювачу невідомо. Середня орієнтовна вартість нового майна станом на 17.05.2011 р. становила б 10435,78 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.1166, 1167 ЦК України, майнова і моральна шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам чи майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Доводи апеляційної скарги про те, що майно передавалося в належному стані, який погіршився за час зберігання у відповідача, є безпідставними, не підтверджені належними доказами та спростовані актами державних виконавців і висновками спеціалістів. Позивачем також не доведено факту протиправності дій відповідача, наявності причинного зв'язку між шкодою і її протиправними діями, які призвели до погіршення стану майна.

Безпідставними також визнаються доводи апеляційної скарги щодо відшкодування відповідачкою 7005,00 грн. матеріальної шкоди, завданої неналежним зберіганням будівельних матеріалів при знесенні прибудови, оскільки позивачем не наведено жодних доказів щодо передачі відповідачці на відповідальне зберігання будівельних матеріалів після знесення прибудови. А також доказів вини саме відповідача в тому, що прибудова знесена замість її поетапного розбирання з подальшим використанням придатних будівельних матеріалів.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки така є похідною вимогою від первинної про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :