Рішення № 42207606, 24.12.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2014 р. Справа № 924/1667/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ Хмельницької області

до 1. Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський", с. Іваннє Дубенського району Рівненської області

до 2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 100422 грн. 22 коп.

та зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський", с. Іваннє Дубенського району Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ Хмельницької області

про визнання недійсними додаткової угоди №1 до договору поставки №25-04/13 ЛР від 21.08.2013 р. та протоколу узгодження ціни згідно додаткової угоди №1 від 21.08.2013 р.

Представники сторін:

від позивача Бундз Т.В. - за довіреністю від 14.08.2013 року

від відповідача 1 Калістратов С.Є. - за довіреністю №1 від 01.12.2014 року

від відповідача 2 не з'явився

У судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач 2 в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив. У відзиві на позов від 01.12.2014р. заявив клопотання про проведення розгляду справи за відсутності його представника.

Ухвала суду від 11.12.2014р. направлена на адресу відповідача 2 - Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" зазначену у позовній та внесену до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України - с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута до суду з відміткою "не має на території села".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі наведеного суд вважає, що відповідач 2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з абз. 1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача 2, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський", с. Іваннє Дубенського району Рівненської області та виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області 100422 грн. 22 коп., з яких 71587 грн. 44 коп. курсової різниці, 2828 грн. 65 коп. - 3% річних, 16691 грн. 18 коп. - інфляційних втрат, 9314 грн. 95 коп. пені, нарахованих за невиконання договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару згідно договору поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.2013 року, укладеного між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством "Іванівський" (покупець). В обґрунтування заявлених вимог посилається на умови договору поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.2013 року з додатками, договір поруки №25-04/13 ЛР від 13.08.2013 р., укладені між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" та виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці", ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України.

У письмових поясненнях (вх.№05-22/12531/14 від 09.12.2014р.) позивач зазначає, що умови договору поставки з додатками та угодами, що є невід'ємними частинами договору №25-04/14ЛР від 08.04.2014р., з підписами та печатками обох сторін договору кожної сторінки не суперечать чинному законодавству України та принципам справедливості та добропорядності. Факт чинності договору поставки з додатками та угодами, що є невід'ємними частинами договору №25-04/14ЛР від 08.04.2014р. встановлений та не оспорювався відповідачем при винесенні рішення господарського суду Хмельницької області від 18 лютого 2014 року у справі №924/1620/13.

Наголошує на тому, що твердження відповідача 1 про скрутний фінансовий стан суперечить пункту 1.10 Постанови пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", також чинним законодавством не передбачено надання згоди боржником на укладення договору поруки між кредитором та поручителем. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 21.11.2011 р. №01-06/1624/2011. Умови дійсності правочину, що передбачені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є додержаними при підписані вказаного договору поставки та поруки, а тому, на думку позивача, достатніх доказів недійсності договору не було надано.

Відповідач 1 у відзиві на позов від 02.12.2014 р. та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. У відзиві на позов від 02.12.2014 р. посилається на те, що внаслідок важкої фінансово - економічної ситуації, що склалася в державі, а також несприятливих погодних умов, що були в 2013 році, відповідач не зміг провести оплату отриманого від позивача товару. 28.03.2014 р. постановою державного виконавця Дубенського міськрайонного управління юстиції було відкрите виконавче провадження про стягнення грошових коштів в сумі 172731,77 грн. на виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 03.03.2014 р. по справі №924/1620/13. 18.07.2014 р. платіжним дорученням № 79 відповідач 1 сплатив позивачу грошові кошти в сумі 20000,00 грн. 17.09.2014р. та 11.08.2014р. між відповідачем 1, позивачем та ПП "Аграрна компанія 2001" укладено тристоронні угоди (договори поставки № Б05-09/14 ЛР та № Б05-09/14 ЛР), за якими відповідачем 1 було передано зерно сої врожаю 2014 року в кількості 25,63 тонн по ціні 4 385,87 грн. за тонну, на загальну суму 112409,89 грн. та зерно гороху врожаю 2014 року в кількості 13,456 тонн по ціні 3 200,00 грн. за тонну, на загальну суму 43 059,20 грн., позивач являвся вигодонабувачем. Таким чином, на думку відповідача 1, ним було виконано зобов'язання перед ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" на загальну суму 175499,09 грн., що в повному обсязі покрило суми грошових коштів за рішення господарського суду Хмельницької області від 18.02.2014 р., виконавши таким чином зобов'язання по оплаті поставлених засобів захисту рослин, регуляторів росту рослин та/або мікродобрив, що були поставлені у відповідності до договору поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.2013 р., а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зауважує, що весь товар, поставлений у відповідності до умов договору поставки №25-04/13 ЛР є товаром українського виробництва, що саме по собі виключає формування вільних цін з урахуванням доларового еквівалента, з врахуванням п. 1 постанови КМ України від 18.12.1998р. №1998 "Про удосконалення порядку формування цін". Відповідач 1 погоджується з тим, що протермінував оплату вартості поставленого товару, однак вважає, що позивач намагається притягнути відповідача 1 до відповідальності двічі, а тому просить суд у позові відмовити.

У письмових поясненнях від 24.12.2014р. відповідач наголошує на тому, що п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. "Про удосконалення порядку формування цін" визначено, що формування встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно в національній грошовій одиниці. Звертає увагу суду на те, що під час формування цін обґрунтованим є врахування втрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової ціни. Зазначає, що аналогічна позиція викладена у листі Міністерства економіки України від 13.06.2000р. №27-22/287 "Про формування цін в еквіваленті іноземної валюти" та листі Державної інспекції з контролю за цінами №200/7-6/6148 від 03.12.2009р. та №200/7-10/3269 від 06.08.2009р. З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що згідно ст..189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою договору, яка визначається у договорі в гривнях, вважає, що визначення ціни у договорі поставки №25-04/13лр від 08.04.2013р. в доларовому еквіваленті суперечить вимогам чинного законодавства. Також наголошує, що офіційний індекс інфляції який обраховується Державним комітетом статистики визначає рівень знецінення тільки національної валюти (національної грошової одиниці), тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Також зазначає, що задоволення вимог ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" на підставі рішення у справі №924/1620/13 в повній мірі покрило завдані збитки, враховуючи штрафну санкцію у розмірі 25% від вартості товару. Просить суд у позові відмовити.

Відповідач 2 у відзиві на позов повідомив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі, однак не має можливості погасити заборгованість по причині важкого фінансового стану.

Ухвалою суду від 11.12.2014р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський", с. Іваннє Дубенського району Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ Хмельницької області про визнання недійсними додаткової угоди №1 до договору поставки №25-04/13 ЛР від 21.08.2013р. та протоколу узгодження ціни згідно додаткової угоди №1 від 21.08.2013 р.

В обґрунтування вимог по зустрічному позову ПСП "Іванівський" зазначає, що додаткову угоду №1 до договору поставки №25-04/13 ЛР від 21.08.2013р. та протокол узгодження ціни згідно додаткової угоди №1 від 21.08.2013р. вчинено щодо обставин, які мають істотне значення, адже внаслідок їх підписання безпідставно збільшена вартість поставлених засобів захисту рослин. При цьому звертає увагу суду на те, що передбаченої компенсації вартості товару, яка визначена п.2.4 договору у графах специфікації не зазначено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" у відзиві на зустрічний позов та його представник в судовому засіданні проти зустрічних позовних вимог заперечують. Зазначають, що пунктом 9.3 договору поставки №25-04/13-ЛР від 08.04.2013р. передбачено, що зміна форми та порядку розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, тощо). Повідомив, що специфікації до договору поставки були виписані зі зниженими прайсовими цінами, хоча й компенсація не була зафіксована. Звертає увагу суду на те, що визнання правочину недійсним є наслідком його вчинення з порушенням вимог закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє право чин) або незнання стороною правочину норм законодавства. Звертає увагу суду на те, що у Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" були відсутні будь-які претензії до підписаних сторонами документів під час вирішення спору по справі №924/1620/13. Просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

08.04.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" (Постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством "Іванівський" (Покупець) укладено договір поставки № 25-04/13 ЛР (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого в строки, визначені договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Сторонами встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях - додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.2 договору).

У відповідності до п.п. 2.2 договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Відповідно до п.2.3 договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають оплаті у гривнях. Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на банківський день, який передує фактичній оплаті Покупцем ціни товару (неоплаченої частини).

Однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ „Райффайзен банк Аваль" на банківський день, який передує фактичній оплаті Покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання цього договору, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент підписання цього договору.

Згідно із п.п.3.2.2 покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в терміни, вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п.2.3 та п.2.8 договору. При перерахуванні коштів, обов'язково вказувати в платіжному документі номер і дату укладання цього договору.

У відповідності до п. 7.2 покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 7.4 договору сторони визначили зміну тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання, встановлених розділом 7 цього договору, припиняється через три роки від дня коли це зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.9.3 договору зміна форми та порядку розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, тощо).

Згідно п.9.4 договору всі зміни та доповнення до договору є обов'язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням умов даного договору сторонами (п. 5.1 договору).

Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

Сторонами підписано додатки до договору, якими встановлено назву товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та строки оплати, зокрема № 1 від 08.04.13р. із строком сплати вартості товару в сумі 46 979,28грн. (еквівалент 5729, 18 доларів США) до 20.04.2013р.; № 2 від 12.04.13р. із строком сплати вартості товару в сумі 5 645,28грн. (еквівалент 688,45 доларів США) до 30.04.13р.; № 3 від 13.05.13р. із строком сплати вартості товару в сумі 6 919,20 грн. (еквівалент 843,84 доларів США) до 25.05.13р.; № 4 від 18.06.13р. із строком сплати вартості товару в сумі 68 490грн. (еквівалент 8352,44 доларів США) до 05.07.13р.

На виконання умов договору покупець отримав від постачальника згідно видаткових накладних № ВА000000094 від 15.04.13р., № ВА000000590 від 21.05.13р., № ВА 000000987 від 18.05.13р. та довіреностей № 6 від 12.0-4.13р., № 7 від 20.05.13р., № 26 від 18.06.13р. товар, визначений в додатках № 1-4 до договору, на загальну суму 128 033,76грн.

21.08.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" та приватним сільськогосподарським підприємством "Іванівський" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.13р., за умовами якої у зв'язку із невиконанням покупцем умов договору поставки сторони дійшли згоди про коригування вартості товару, придбаного ПСП "Іванівське згідно додатків № 1-4 до договору, всього на суму 164 598,60грн. До додаткової угоди складено протокол узгодження ціни товару, переданого по договору №25-04/13ЛР від 08.04.2013р. та видаткових накладних №ВА000000094 від 15.04.13р., № ВА000000590 від 21.05.13р., № ВА 000000987 від 18.05.13р. яким зафіксовано вартість товару у розмірі 164598грн. 60коп.

20.04.13р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (кредитор) та виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (поручитель) укладено договір поруки № 25-04-07/13 ЛР, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" (боржник), що виникли з договору поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.2013р. (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що у відповідності до вказаного основного договору, порукою забезпечується в тому числі наступні зобов'язання боржника:

- здійснення оплати за поставлені засоби захисту рослин та/або мікродобрива в обсязі та на умовах договору поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.2013р.;

- відшкодування збитків та сплати штрафних санкцій у випадках, передбачених договором поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.2013р.

Обсяг відповідальності поручителя передбачено в розділі 3 договору поруки, а саме поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язань за основним договором (п.6.1 договору). Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Рішенням господарського суду по справі №924/1620/13 від 18.02.2014р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" до приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" (Покупець), до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" с. Шпичинці Хмельницького району та стягнуто 125598грн. 60коп. боргу по договору поставки №25-04/13 ЛР (з урахуванням додаткової угоди №1 від 21.08.13р.), 37399грн. 65коп. штрафу, 8671грн. 55коп. пені та 2061грн. 97коп. - 3% річних за період з 21.04.2013р. по 12.12.2013р.

У рішенні господарського суду Хмельницької області по справі №924/1620/13 від 18.02.2014р. судом встановлено, що відповідачем частково сплачено вартість отриманого по договору поставки №25-04/13 ЛР (з урахуванням додаткової угоди №1 від 21.08.13р.) товару в сумі 39 000грн. і на момент прийняття рішення борг по даному договору становить 125598грн. 60коп.

28.03.2014р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області по справі №924/1620/13 від 03.03.2014р.

11.08.2014р. між ПСП "Іванівський" (Постачальник), ПП "Аграрна компанія 2004" (Покупець) та ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (Вигодонабувач) укладено договір поставки №Б03-08/14Лр. За умовами якого, Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти зерно гороху врожаю 2014 року (п.1.1 договору). За змістом п.1.2 договору Покупець сплачує кошти за поставлену продукцію Вигодонабувачу в рахунок погашення заборгованості Постачальника згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 18.02.2014р. у справі №924/1620/13. З моменту передачі продукції Покупцю Постачальник вважається таким, що частково виконав грошові зобов'язання по рішенню господарського суду Хмельницької області від 18.02.2014р. у справі №924/1620/13 на суму вартості поставленої продукції. Пунктом 3.2 договору визначено суму договору у розмірі 43059грн. 20коп.

Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

17.09.2014р. між ПСП "Іванівський" (Постачальник), ПП "Аграрна компанія 2004" (Покупець) та ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (Вигодонабувач) укладено договір поставки №Б05-09/14Лр. За умовами якого, Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти зерно сої врожаю 2014 року (п.1.1 договору). За змістом п.1.2 договору Покупець сплачує кошти за поставлену продукцію Вигодонабувачу в рахунок погашення заборгованості Постачальника згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 18.02.2014р. у справі №924/1620/13. З моменту передачі продукції Покупцю Постачальник вважається таким, що частково виконав грошові зобов'язання по рішенню господарського суду Хмельницької області від 18.02.2014р. у справі №924/1620/13 на суму вартості поставленої продукції. Пунктом 3.2 договору визначено суму договору у розмірі 112409грн. 89коп.

Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

Позивач вважаючи, що ПСП "Іванівський" порушено терміни виконання грошових зобов'язань по договору поставки №25-04/13 ЛР, нарахував та заявив до стягнення 100422 грн. 22 коп., з яких 71587 грн. 44 коп. курсової різниці, 2828 грн. 65 коп. - 3% річних (за період з 13.12.2013р. по10.08.2014р. на суму боргу 125598грн. 60коп.; за період з 11.08.2014р. по 17.09.2014р. на суму боргу 112409грн. 89коп.), 16691 грн. 18 коп. - інфляційних втрат (за період грудень 2013. - липень 2014р. на суму боргу 125598грн. 60коп.; за серпень 2014р. на суму боргу 112409грн. 89коп.), 9314 грн. 95 коп. пені (за період з 13.12.2013р. по 12.06.2014р. на суму боргу 125598грн. 60коп.).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

У зустрічному позові Приватне сільськогосподарське підприємство "Іванівський", с. Іваннє Дубенського району Рівненської області просить суд визнати недійсними додаткову угоду №1 до договору поставки №25-04/13 ЛР від 21.08.2013 р. та протокол узгодження ціни згідно додаткової угоди №1 від 21.08.2013 р., посилаючись на те, що зазначений правочин вчинено під впливом помилки.

Як вбачається з умов додаткової угоди №1 від 21.08.13р. до договору поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.13р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" та приватним сільськогосподарським підприємством "Іванівський", сторони шляхом укладення цієї угоди здійснили коригування вартості товару, придбаного ПСП "Іванівське" згідно додатків № 1-4 до договору, всього на суму 164598,60грн. та склали протокол узгодження ціни товару, переданого по договору №25-04/13ЛР від 08.04.2013р. та видаткових накладних №ВА000000094 від 15.04.13р., № ВА000000590 від 21.05.13р., № ВА 000000987 від 18.05.13р. яким збільшили вартість товару та зафіксували ціну поставленого товару виключно у гривнях у розмірі 164598грн. 60коп. змінивши порядок розрахунку та відійшовши від порядку визначення вартості товару еквівалентно курсу долара США.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року №9 зазначено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачем не доведено та не надано суду належних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не доведено підстав, в силу яких оспорюваний правочин має бути визнаний недійсним.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України позивачем не надано суду доказів того, що додаткову угоду до договору було вчинено внаслідок помилки та не доведено наявності інших обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

Укладення додаткової угоди узгоджується із приписами п.9.3 договору, за яким зміна форми та порядку розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, тощо) та п.9.4 договору, згідно якого всі зміни та доповнення до договору є обов'язковими для сторін, якщо вони викладені в письмові формі і підписані повноважними представниками сторін.

Враховуючи те, що відсутні підстави для визнання недійсним додаткової угоди №1 від 21.08.13р. до договору поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.13р. суд вирішує позовні вимоги на підставі зазначеної додаткової угоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору №25-04/13 ЛР від 08.04.13р. характеризуються ознаками притаманними договору поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 21.08.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" та приватним сільськогосподарським підприємством "Іванівський" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.13р., за умовами якої сторони здійснили коригування вартості товару, придбаного ПСП "Іванівське" згідно додатків № 1-4 до договору, всього на суму 164 598,60грн. та склали протокол узгодження ціни товару, переданого по договору №25-04/13ЛР від 08.04.2013р. та видаткових накладних №ВА000000094 від 15.04.13р., № ВА000000590 від 21.05.13р., № ВА 000000987 від 18.05.13р. яким збільшили вартість товару та зафіксували ціну поставленого товару виключно у гривнях у розмірі 164598грн. 60коп.

Враховуючи те, що відповідно до умов додаткової угоди №1 від 21.08.2013р. та протоколу узгодження ціни до додаткової угоди №1 сторони фактично змінили порядок розрахунку та визначили вартість поставленого товару виключно у гривні, суд вважає безпідставним нарахування позивачем 71587грн. 44коп. курсової різниці з посиланням на п.2.3 договору поставки №25-04/13ЛР від 08.04.2013р., з огляду на що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про стягнення 9314грн. 95коп. пені, 2828 грн. 65 коп. - 3% річних та 16691 грн. 18 коп. - інфляційних втрат суд зважає на таке.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором №25-04/13 ЛР від 08.04.13р. виконав, проте відповідачем проведено оплату за отриманий товар з порушенням визначених договором строків.

Факт прострочення виконання зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею) (ст.546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору визначено, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

При цьому у п.7.4 договору сторони визначили зміну тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання, встановлених розділом 7 цього договору, припиняється через три роки від дня коли це зобов'язання мало бути виконане.

Умова п.7.4 договору щодо збільшення строку нарахування штрафних санкцій до трьох років, не суперечить приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Передбачена у зазначеному пункті умова щодо продовження строку позовної давності, також узгоджується та не суперечить приписам ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України, згідно якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених позивачем розрахунків суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 9314грн. 95коп. пені, 2828 грн. 65 коп. - 3% річних та 16691 грн. 18 коп. - інфляційних втрат правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

20.04.13р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (далі - кредитор) та виробничим сільськогосподарським кооперативом „Шпичинці" (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 25-04/13 ЛР, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПСП "Іванівський" (далі-боржник), що виникли з договору поставки № № 25-04/13 ЛР від 08.04.2013р. (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що у відповідності до вказаного основного договору, порукою забезпечується в тому числі наступні зобов'язання боржника:

- здійснення оплати за поставлені засоби захисту рослин та/або мікродобрива в обсязі та на умовах договору поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.2013р.;

- відшкодування збитків та сплати штрафних санкцій у випадках, передбачених договором поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.2013р.

Обсяг відповідальності поручителя передбачено в розділі 3 договору поруки, а саме поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Таким чином, позивач вправі вимагати виконання зобов'язань за договором поставки № 25-04/13 ЛР від 08.04.2013р. від відповідачів солідарно.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ Хмельницької області підлягають задоволенню в частині стягнення 9314грн. 95коп. пені, 16691грн. 18коп. інфляційних втрат, 2828грн. 65коп. 3 % річних. У решті заявлених вимог у позові необхідно відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору за первісним позовом покладаються на відповідачів в рівних частинах пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом на ПСП "Іванівський", с. Іваннє Дубенського району Рівненської області, у зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У зустрічному позові Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський", с. Іваннє Дубенського району Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ Хмельницької області про визнання недійсними додаткової угоди №1 до договору поставки №25-04/13 ЛР від 21.08.2013 р. та протоколу узгодження ціни згідно додаткової угоди №1 від 21.08.2013 р. відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ Хмельницької області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський", с. Іваннє Дубенського району Рівненської області, до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 100422 грн. 22 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський", с. Іванне, Дубенського району, Рівненської області (код ЄДРПОУ 30717875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 9314грн. 95коп. (дев'ять тисяч триста чотирнадцять гривень 95коп.) пені, 16691грн. 18коп. (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто одна гривня) інфляційних втрат, 2828грн. 65коп. (дві тисячі вісімсот двадцять вісім гривень 65коп.) 3 % річних. Солідарний боржник - виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721).

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 9314грн. 95коп. (дев'ять тисяч триста чотирнадцять гривень 95коп.) пені, 16691грн. 18коп. (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто одна гривня) інфляційних втрат, 2828грн. 65коп. (дві тисячі вісімсот двадцять вісім гривень 65коп.) 3 % річних. Солідарний боржник - Приватне сільськогосподарське підприємство "Іванівський", с. Іванне, Дубенського району, Рівненської області (код ЄДРПОУ 30717875)

Видати наказ.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський", с. Іванне, Дубенського району, Рівненської області (код ЄДРПОУ 30717875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 913грн. 50коп. (дев'ятсот тринадцять гривень 50коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 913грн. 50коп. (дев'ятсот тринадцять гривень 50коп.) судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 71587грн. 44коп. курсової різниці відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.12.2014р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (31200, м. Волочиськ, вул. Котовського 7);

3 - відповідачу 1 (с. Іваннє, Дубенський район, Рівненська область);

4 - відповідачу 2 рекомендованим (31322, Хмельницький р-н, с. Шпичинці).