Рішення № 42207541, 29.12.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2014 рокуСправа № 912/3476/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Вавренюк Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3476/14

за позовом: приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи", м. Київ

до відповідача: приватного підприємства "Колега", м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 186 928,81 грн.

Представники :

від позивача - Веретельник І.Ю., довіреність № 18 від 17.10.14 р.;

від відповідача - Бєлєнькая Л.А., довіреність № 19 від 25.09.14 р.

Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Колега" на користь позивача заборгованості за договором дистриб'юції № 0791 від 29.12.12 р. в сумі 186 928,81 грн.

15.12.14 р. до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач зазначає, що 02.09.14 р. відповідачем повернуто позивачу дві одиниці холодильного обладнання на суму 12 268,00 грн., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача зменшену суму заборгованості в розмірі 174 660,81 грн. (а.с. 216 том 1).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, господарський суд приймає подану позивачем заяву до розгляду та розглядає вимоги позивача в редакції заяви, що надійшла до суду 15.12.14 р.

Згідно письмового відзиву на позовну заяву, відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с. 123-124 том 1).

Розглянувши наявні матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

29.12.12 р. між приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуцій ні системи" (далі - Компанія) та приватним підприємством "Колега" (далі - Дистриб'ютор) укладено договір дистриб'юції № 0791 (далі - Договір, а.с.8-18 том 1).

Відповідно до умов Договору, Компанія зобов'язується відповідно до умов цього Договору передати Дистриб'ютору товар у власність для його подальшого розповсюдження на території на умовах, визначених у цьому Договорі, а Дистриб'ютор зобов'язується приймати такий товар у кількості та асортименті відповідно до супровідних документів на умовах цього Договору, сплатити його вартість, та здійснювати його продаж, розповсюдження та надання відповідних послуг на території відповідно до умов, що визначені цим Договором (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 2.4. Договору, Компанія може на свій власний розсуд та за згодою Дистриб'ютора передати Дистриб'ютору торгове обладнання у тимчасове користування (оренду), утому числі з правом передачі в суборенду у роздрібні торгівельні точки, для презентації, охолодження, експозиції товару та збільшення об'ємів реалізації товару. Передача торгового обладнання оформлюється сторонами у відповідності з цим Договором та згідно з Додатком № 5.

Пунктами 3.1. - 3.2. Договору визначено, що поставка товару та доставка торгового обладнання до місця призначення виконується за рахунок Компанії. Поставка здійснюється на умовах СРТ (доставка оплачена до місяця призначення), відповідно до умов Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати - ІНКОТЕРМС - 2000. місце призначення товару та торгового обладнання, що поставляється та доставляється на умовах цього Договору, визначене в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору; умови передачі торгового обладнання у тимчасове користування (оренду) визначені в Додатку № 5. Цей Додаток є невід'ємною частиною цього Договору.

Продаж товару Дистриб'ютору здійснюється Компанією за базовими цінами в актуальному стані, наведеними в Специфікації (Додаток № 2), яка є невід'ємною частиною цього Договору. При цьому у випадку, якщо на момент продажу товару Дистриб'ютор відповідає критеріям, наведеним у Додатку № 3 до Договору, та продаж товару здійснюється за ціною, яка дорівнює різниці між базовою ціною та сумою фактичної знижки. Остаточно визначена ціна є ціною, яка звичайно надається в умовах дотримання Дистриб'ютором відповідної кількості критеріїв, тобто є звичайною ціною.

Порядок розрахунків за товар погоджено сторонами у розділі 6 Договору.

Так, згідно п.п. 6.1. - 6.4. Договору, розрахунки з Компанією за отриманий згідно цього Договору товару здійснюються Дистриб'ютором в національній валюті України - шляхом оплати по безготівковому розрахунку через банк на поточний рахунок Компанії; Компанія визначає наступні умови розрахунку з Дистриб'ютором: розмір загальної суми отриманого Дистриб'ютором, але не оплаченого товару, не може перевищувати 200 000,00 грн. Компанія залишає за собою право змінити розмір загальної суми отриманого Дистриб'ютором, але не оплаченого товару, на сій розсуд; оплата за отриманий Дистриб'ютором товар здійснюється протягом одного банківського дня з моменту переходу права власності на товар; фактом оплати товару вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок Компанії.

У розділах 8, 9 Договору Компанією та Дистриб'ютором обумовлені умови здачі-приймання товару і права та обов'язки сторін. Так, зокрема, пп. 9.2.31 Договору визначає обов'язок Дистриб'ютора, при перерахуванні грошових коштів Компанії, вказувати в графі "призначення платежу" платіжного доручення № та дату цього Договору. У випадку надходження на рахунок Компанії грошових коштів без посилання на № та дату цього Договору, оплата Дистриб'ютором товару не зараховується (товар вважається не оплаченим), грошові кошти можуть бути повернуті Компанії Дистриб'ютору.

У відповідності до п. 10.1. Договору, загальна вартість цього Договору визначається шляхом арифметичного додавання сум вартості кожної окремої партії товару, визначеної в супровідних документах, зазначених в Додатках до цього Договору.

Цей Договір вступає в дію з 01.01.13 р. та діє до 31.12.13 р. за виключенням п. 13.2. Договору, який продовжує діяти протягом п'яти років з моменту припинення дії Договору (п. 21.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.

Крім того, сторонами підписано наступні Додатки до Договору: Додаток № 1 - місце призначення товару; Додаток № 2 - специфікації до Договору; Додаток № 3, яким узгоджено територію продажу, партнерські знижки, права та обов'язки сторін; Додаток № 4, яким завірено відтиск печатки/штампу Дистриб'ютора; Додаток № 5, яким погоджено передачу торгового обладнання в оренду Дистриб'ютору; Додаток № 6, що підтверджує кількість та заставну вартість отриманого Дистриб'ютором від компанії торгового обладнання; Додаток № 7, що регламентує формати та терміни автоматичного надання інформації Дистриб'ютором Компанії; Додаток № 8, який визначає зразки акту фіксації часу прибуття на відвантаження та її завершення, акту транспортного браку; Додаток № 9, яким визначено відповідальних осіб Компанії; Додаток № 10, що передбачає форму акту невідповідності продукції по якості; Додаток № 11 - у відповідності до Додатку 4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України; Додаток № 12, який визначає умови передачі в оренду мобільних пристроїв та інші умови, що з цим пов'язані; Додаток № 13 - передбачає вимоги до висоти штабелювання палетів продукції (а.с. 19-40 том 1).

Шляхом підписання Додаткового договору № 1 від 01.03.13 р. сторонами погоджено внесення змін до п.п. 9.3., 15.8., 15.8.1., 15.8.2, 19.1., 19.2., 19.3., 19.3.1. та 19.3.2. Договору; Додатковою угодою № 2 від 20.03.13 р. в новій редакції викладено п. 5.1.9. Додатку № 7 до Договору; Додатковою угодою № 3 від 30.09.13 р. сторонами узгоджено умови про надання послуг інсталювання інтерфейсу локалізації у разі відкриття нового місця призначення Дистриб'ютора у період дії цього Договору, згідно п. 5.6. Додатку № 7 до Договору (а.с. 41-42 том 1).

У наступних Додаткових угодах від 30.12.13 р. та від 28.02.14 р. сторонами змінено п. 21.1. Договору, який в останній редакції викладно наступним чином: "Цей Договір набирає силу з дати підписання його сторонами та діє до 31.03.14 р., за виключенням п. 13.2. Договору, який продовжує діяти протягом 5 років з моменту припинення дії Договору". При цьому, Компанія та Дистриб'ютор визначили, що якщо на момент припинення дії Договору та Додаткових угод, які є невід'ємними частинами цього Договору, у сторін залишились не виконанні зобов'язання, умови Договору автоматично продовжуються до закінчення виконання сторонами своїх обов'язків в повному обсязі (а.с. 43, 43 зворотній бік том 1).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є змішаним договором, що має ознаки господарських відносин поставки та оренди, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України та Главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 759 Цивільного кодексу передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується переди наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За твердженнями позивача, останній виконав умови Договору належним чином та в повному обсязі.

Так, позивач зазначає, що Компанією передано у власність відповідача товар згідно із Специфікацією (Додаток № 2 до Договору) та видаткових накладних ХД-000005578 від 09.07.13 р. на суму 103624,92 грн., ХД-РН-000005579 від 09.07.13 р. на суму 272922,12 грн., ХД-РН-000006028 від 19.07.13 р. на суму 79785,14 грн., (ТМЦ, ОС) ХД-РНо-0000000000090 від 11.03.14 р. на суму 2640,00 грн., ХД-РН-000001901 від 12.03.14 р. на суму 116001,50 грн., ХД-РН-000001926 від 12.03.14 р. на суму 138110,64 грн., ХД-РН-000001957 від 13.03.14 р. на суму 23438,95 грн., на загальну суму 736 523,27 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений йому товар на суму 636365,18 грн., а також повернув частину товару на загальну сум 155,28 грн.

Таким чином, стверджує позивач, вартість товару, що не був оплачений відповідачем становить: 736523,27 грн. - 636365,18 грн. - 155,28 грн. = 100 002,81 грн.

Також у відповідності до п.п. 2.4., п. 1.2. Додатку № 5 до Договору та згідно з Додатком № 6 до Договору, на дату укладення Договору у користуванні відповідача знаходилося в оренді 826 одиниць торгового обладнання загальною заставною вартістю 3 675 516,46 грн.

В період дії Договору відповідачу згідно акту приймання-передачі необоротних активів № ХД-АА-000001074 від 18.07.13 р. було передано торгове обладнання в кількості 41 одиниць загальною заставною вартістю 299 685,00 грн.

Станом на 03.09.14 р. відповідачем не повернуто Компанії 19 одиниць торгового обладнання загальною вартістю 86 926,00 грн.

Згідно із п. 3.2.15 Договору відповідач зобов'язався повернути торгове обладнання по закінченню терміну дії Договору або згідно письмової заяви в термін 7 календарних днів.

16.08.14 р. Компанія направила Дистриб'ютору відповідну заяву (вимогу) № 490/4-14ц про повернення холодильного обладнання (а.с. 53-57 том 1).

Відповідно до п. 3.2.16 Додатку № 5 до Договору, у разі, якщо Дистриб'ютор не повернув у вказаний в п. 3.2.15 термін торгове обладнання Компанії, Дистриб'ютор зобов'язаний оплатити його вартість протягом 7 календарних днів з моменту отримання від Компанії вимоги про оплату вартості торгового обладнання. Компенсація вартості торгового обладнання здійснюється Дистриб'ютором за заставними цінами. Вартість торгового обладнання сплачується Дистриб'ютором шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Компанії.

На виконання п. 3.2.16 Додатку № 5 до Договору, 22.08.14 р. позивачем на адресу відповідача направлена вимога № 501/4-14ц про оплату вартості холодильного обладнання (а.с. 58-61 том 1).

Однак, відповідач порушив свій договірний обов'язок та не оплатив вартість торгівельного обладнання.

Такими чином, стверджує позивач, загальна заборгованість відповідача за Договором складає: 100 002,81 грн. + 86 926,00 грн. = 186 928,81 грн.

Оскільки заборгованість в сумі 186 928,81 грн. відповідачем сплачено не було, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Однак, з часу подання до суду даного позову, вимоги до відповідача зменшились за рахунок повернення останнім 02.09.14 р. двох одиниць холодильного обладнання на суму 12 268,00 грн. та становлять 174 660,81 грн., у зв'язку з чим позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 216 том 1).

Відповідач позовні вимоги заперечив в повному обсязі, згідно письмового відзиву на позов стверджуючи про те, що з наданої позивачем виписки про операції вбачається, що 10.09.13 р. відповідач провів оплату за поставлений товар по накладним ХД-РН-0000005578 від 09.07.13 р. та ХД-ОН-000005579 від 09.07.13 р. в повному обсязі, а саме в сумі 376547,04 грн.; повна оплата поставленого товару по накладній ХД-РН-000006028 від 19.07.13 р. була проведена 22.07.13 р. на суму 79785,14 грн.; відповідачем проведено оплату поставленого товару 17.04.14 р. , 05.05.14 р., 19.05.14 р., 25.06.14 р. на загальну суму 180 000,00 грн. (а.с. 173-176 том 1); в період, на який посилається позивач, відповідачем проводилось повернення товару на загальну суму 15 361,20 грн.; по видатковій накладній ХД-РНо-0000000000090 від 11.03.14 р. товар на суму 2640,00 грн. відповідачу не поставлявся.

Пунктом 6.2. Договору визначено додаткові умови розрахунку за товар Дистриб'ютором - розмір загальної суми отриманого Дистриб'ютором, але не оплаченого товару, не може перевищувати 200 000,00 грн., а тому посилання позивача на наявність неоплаченого товару на суму 100 002,81 грн. відповідач вважає таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, всупереч умовам п.п. 3.2.15, 3.2.16. Договору, позивачем не надано до суду повідомлень про вручення відповідачу вимог про повернення холодильного обладнання та оплати вартості холодильного обладнання з відміткою про отримання їх Дистриб'ютором, що свідчить про необізнаність відповідача про наявність таких вимог, та, відповідно, про безпідставність вимог позивача в цій частині.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанією за період з 29.12.12 р. по 24.12.14 р. поставлено відповідачу товар та надано послуги з оренди на загальну суму 24 514 926,07 грн., що підтверджується як видатковими накладними, накладними на повернення товарів, та відповідними актами передачі необоротних активів (а.с. 18 - 247 том 2), а відповідачем в свою чергу сплачено на загальну суму 24 414 923,26 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками та платіжними документами, карткою роботи з клієнтом (а.с. 113-120, 173-176, 189 - 192 том 1).

Зазначені обставини також підтверджуються підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків за 4 квартал 2013 року та підписаним позивачем актом звірки взаєморозрахунків за період з 29.12.12 р. по 24.12.14 р. (а.с. 194 - 197 том 1, а.с. 5-17 том 2).

Зокрема, за накладною ХД-РН-000001901 від 12.03.14 р. відповідачу поставлено товар на суму 116 001,50 грн., за накладною ХД-РН-000001926 від 12.03.14 р. - на суму 138110,64 грн. та за накладною ХД-РН-000001957 від 13.03.14 р. на суму 23 438,95 грн. (а.с. 47-49 том 1), загалом на суму 277 551,09 грн., з яких відповідачем згідно платіжних доручень № 2196 від 17.04.14 р. на суму 50000,00 грн., № 2411 від 05.05.13 р. на суму 50000,00 грн., № 5003 від 19.05.14 р. на суму 50000,00 грн. та № 5547 від 25.06.14 р. на суму 30000,00 грн. оплачено 180 000,00 грн. (а.с. 173-176 том 1). Крім того, згідно накладної на повернення товару ХД-ВН-000000094 від 21.03.14 р. відповідачем повернуто позивачу товар на суму 155,28 грн. (а.с. 149 том 1).

Отже, неоплаченим Дистриб'ютором залишився поставлений Компанією товар в сумі 97 395,81 грн. (277 551,09 грн. - 180 000,00 грн. - 155,28 грн. = 97 395,81 грн.).

Дану обставину підтвердив також і в судовому засіданні сам представник відповідача, вказуючи на те, що саме така сума залишається не сплаченою відповідачем.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості в розмірі 97 395,81 грн., в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, господарським судом вважає хибними доводи відповідача в тій частині, де останній, посилаючись на п. 6.2. Договору, стверджував про те, що оскільки заборгованість за Договором не може перевищувати 200 000,00 грн., то строк її оплати Дистриб'ютором ще не настав і у позивача відсутні підстави пред'являти вказану позовну вимогу.

Так, у п. 6.2. Договору визначено, що Компанія залишає за собою право змінити розмір загальної суми отриманого Дистриб'ютором, але не оплаченого товару, на свій розсуд.

А отже, дана умова Договору вказує на право обмеження Компанії поставки наступних партій товару, за умови наявності у Дистриб'ютора заборгованості по оплаті товару, загальною вартістю 200 000, 00 грн., та наданням Компанії відповідного права на зміну встановленої суми. Отже, дана умова Договору взагалі не визначає строку оплати, отриманого Дистриб'ютором товару.

Однак, строк отриманого Дистриб'ютором товару визначено саме п. 6.3. Договору, в якому сторонами погоджено, що оплата за отриманий Дистриб'ютором товар здійснюється протягом одного банківського дня з моменту переходу права власності на товар.

У відповідності до п.п. 8.2.- 8.3. Договору, право власності на товар, який поставляється Дистриб'ютору (крім передачі товару на зберігання), та всі ризики випадкової загибелі товару переходять від Компанії до Дистриб'ютора в момент отримання товару Дистриб'ютором. При цьому, моментом отримання товару та тари Дистриб'ютором є фактичне отримання товару і тари та оформлення всіх документів, що засвідчують отримання товару у тари.

Відповідно до змісту ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, доводи відповідача в цій частині є такими, що суперечать умовам як самого Договору, так і чинному законодавству.

Як встановлено господарським судом, Компанією, крім поставки товару згідно Договору, також надавались Дистриб'ютору послуги з оренди КПК за березень 2014 року на суму 2 640,00 грн., що підтверджується наданим позивачем до суду актом приймання-передачі наданих послуг ХД-РНо0000000000090 від 11.03.14 р. на суму 2640,00 грн. (а.с. 248 том 2).

Разом з цим, правові підстави стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості позивачем суду не наведені, в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог відсутні.

Як зазначив у судовому засіданні сам представник позивача, сума 2 640,00 грн., ним помилково була включена до загальної суми вартості отриманого та несплаченого відповідачем товару за Договором, що заявлена в позові до стягнення, оскільки дана сума є вартістю наданих відповідачу послуг, а тому не має відношення до вартості несплаченого відповідачем товару за Договором.

З урахуванням викладеного, у господарського суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно Договору Товар в сумі 2 640,00 грн., однак це не позбавляє позивача права звернутись до господарського суду з даною вимогою в загальному порядку.

Щодо стягнення з відповідача 74 658,00 грн. оплати вартості холодильного обладнання, переданого позивачем Дистриб'ютору на умовах Договору, господарський суд зазначає наступне.

Так, згідно п. 3.2.15 Додатку № 5 Договору, Дистриб'ютор зобов'язаний повернути торгове обладнання по закінченню терміну дії Договору або згідно письмової заяви Компанії в термін 7 календарних днів. В заяві зазначається кількість неповернутого торгового обладнання та його заставна вартість. Заява направляється Дистриб'ютору цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 3.2.16 Додатку № 5 до Договору, у разі, якщо Дистриб'ютор не повернув у вказаний в п. 3.2.15 термін торгове обладнання Компанії, Дистриб'ютор зобов'язаний оплатити його вартість протягом 7 календарних днів з моменту отримання від Компанії вимоги про оплату вартості торгового обладнання. Компенсація вартості торгового обладнання здійснюється Дистриб'ютором за заставними цінами. Вартість торгового обладнання сплачується Дистриб'ютором шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Компанії.

При цьому, позивач стверджує, що наявні обидві передбачені умовами Договору підстави повернення Дистриб'ютором торговельного обладнання:

1) закінчення строку дії Договору;

2) направлення відповідачу вимоги про повернення обладнання.

Господарський суд не погоджується з доводами позивача в цій частині.

Так, підписавши 28.02.14 р. Додаткову угоду до Договору сторони погодили, що Договір діє до 31.03.14 р. (крім п.13.2. Договору), однак, згідно п. 3 зазначеної Додаткової угоди, якщо на момент припинення дії Договору та Додаткових угод, які є невід'ємними частинами цього Договору, у сторін залишились не виконанні зобов'язання, умови Договору автоматично продовжуються до закінчення виконання сторонами своїх обов'язків в повному обсязі.

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про те, що Договір не припинений та є чинним на даний момент, саме в частині невиконаних зобов'язань. Оскільки зобов'язання за Договором відповідачем в повному обсязі не виконано, Договір в цій частині продовжує діяти. Оскільки Договір повністю не припинив свою дію, обумовлений Договором обов'язок повернути обладнання, на час звернення позивача до суду з даним позовом, для відповідача не настав.

Господарський суд вважає відсутньою також іншу, визначену Договором, підставу для повернення позивачу торговельного обладнання, як-то направлення Дистриб'ютору відповідної вимоги.

Як стверджує позивач, 16.08.14 р. Компанією направлено Дистриб'ютору відповідну заяву (вимогу) від 15.08.14 р. за № 490/4-14ц про повернення холодильного обладнання (а.с. 53-57 том 1).

Господарським судом встановлено, що зазначена вимога направлялась відповідачу цінним листом за адресою відповідача: 28000, Кіровоградська область, м Олександрія, вул. Г. Сталінграда, 20 (а.с. 53-57 том 1).

Однак, згідно умов Договору, а саме п. 3.2.15 Додатку № 5 Договору, що є його невід'ємною частиною, вимоги Дистриб'ютору направляються цінним листом з описом вкладення та повідомленням про його вручення, що позивачем не було враховано та дотримано.

Факт отримання вимоги № 490/4-14ц від 16.08.14 р. заперечується відповідачем та спростовується наданою до суду відповідачем роздруківкою з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про результати пошуку відправлення за номером 0407310105921, з якої вбачається, що зазначене поштове відправлення повернуто за зворотною адресою, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 228-229 том 1).

Крім того, господарським судом також з'ясовано, що без повідомлення про вручення Дистриб'ютору поштового відправлення направлено позивачем і вимогу № 501/4-14ц від 22.08.14 р. про оплату вартості торгового обладнання (а.с. 60-61, 230 том 1).

Оскільки позивачем не дотримано умов Договору щодо направлення Дистриб'ютору вимоги про повернення торговельного обладнання, а також про оплату вартості такого обладнання, позивач не довів виникнення у відповідача визначеного Договором обов'язку сплатити вартість обладнання.

Саме за умовами укладеного сторонами Договору, зобов'язання сплатити вартість обладнання, що не повернуто у визначений Договором строк, безпосередньо пов'язаний та обумовлений фактом отримання відповідачем заяви позивача про повернення обладнання, а також про оплату вартості обладнання, що не повернуто у визначений Договором строк.

Однак, в супереч вимог ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів суду тих обставин, наявністю саме яких і обумовлено виникнення у відповідача обов'язку сплатити вартість отриманого ним та не повернутого за Договором торговельного обладнання.

Враховуючи зазначене вище, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача вартості неповернутого обладнання.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в іншій частині позову слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 08.12.14 р. оголошувалась перерва до 15.12.14 р.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Колега" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграда, буд. 20, код 20643651; р/р 26004013058466 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) на користь приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, оф. 501, код 24364528, р/р 26006010031479 в ПАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313) заборгованість в сумі 97 395, 81 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 944,06 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 05.01.2015 року.

Суддя Л.С. Вавренюк