Рішення № 42207421, 26.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.14р. Справа № 904/716/14

За позовом Дніпродзержинська міська Рада Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл", м. Донецьк

про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 128433,63 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

Від позивача: Федорова О.М., довіреність №01-14/4/128вих від 08.02.2014 року, представник;

Від відповідача: Іващук П.В., довіреність від 27.12.2013 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 року позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" на користь Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 128433 грн. 63 коп. збитків, 2568 грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору. Повернуто Позивачу, Дніпродзержинській міській раді Дніпропетровської області суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 1 147 грн. 00 коп., який перераховано до державного бюджету платіжним дорученням № 810 від 04.10.2013 року.

16.06.2014 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 року у справі № 904/716/14- залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл", м. Донецьк - без задоволення.

23.06.2014 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.14 року видано наказ на примусове виконання.

Постановою Вищого господарського суду від 28.08.2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року у справі № 904/716/14 задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року у справі № 904/716/14 скасовано. Матеріали справи № 904/716/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 15.09.2014 року справу № 904/716/14 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в засіданні на 08.10.14 року.

08.10.2014 року від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу (Т-2, а.с.56), а також письмові пояснення по справі з урахуванням висновків згідно Постанови Вищого господарського суду України від 28.08.2014 року (Т-2, а.с.83-89), в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 08.10.2014 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України присутнім сторонам оголошено перерву до 16.10.2014 року.

16.10.2014 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі (Т-2, а.с. 83-89) в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на момент прийняття рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.07.2011 № 156-10/VI про надання земельної ділянки у користування технічна документація в повному обсязі була відсутня, тобто дане рішення прийнято безпідставно - з порушенням ст. 123 Земельного кодексу України.

У судовому засіданні 16.10.2014 року представник відповідача подав додаткові письмові пояснення по справі (Т-2, а.с. 118-120) в яких останній зазначає, що договір оренди землі, наданий Позивачем починаючи з 07.08.2014 року не міг бути укладений через відсутність кадастрового номера, що підтверджується відсутність вини Відповідача у тому, що його не було укладено, а відповідно й вини у заподіянні збитків Позивачу.

Представник позивача у судовому засіданні 16.10.2014 року подав письмові пояснення (Т-2, а.с. 127-128) в яких повідомляє, що при здійсненні розрахунку збитків позивачем були враховані сплачені відповідачем платежі, згідно наданої інформації ДОДПІ у місті Дніпродзержинську від 13.03.2013 року. Також, на думку позивача відсутність даних щодо присвоєння кадастрового номеру не спростовує факту використання земельної ділянки без договору оренди, а лише свідчить про зловживання відповідачем своїми обов'язками.

Ухвалою суду від 16.10.2014 року розгляд справи відкладено на 10.11.2014 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів.

10.11.2014 року від представника позивача до канцелярії суду надійшли пояснення (Т-2, а.с. 137-139) в яких позивач стверджує, що реєстрація земельної ділянки покладається на землекористувача, який в свою чергу таку реєстрацію не провів, що не може бути перешкодою для нарахування збитків.

У зв'язку з знаходженням судді Первушина Ю.Ю. на лікарняному, відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням господарського суду Дніпропетровської області щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ № 687 від 05.11.14р. справу №904/716/14 передано на розгляд судді Дубініну І.Ю.

Ухвалою господарського суду від 11.11.2014 року справу №904/716/14 прийнято до свого провадження суддею Дубінін І.Ю.

У зв'язку з виходом судді Первушина Ю.Ю. з лікарняного, на підставі доповідної записки судді Дубініна І.Ю. від 02.12.14 року, справу №904/716/14 передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2014 року справу №904/716/14 прийнято до свого провадження суддею Первушиним Ю.Ю., розгляд справи призначено на 08.12.2014 року.

В судовому засіданні 08.12.2014 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України присутнім сторонам оголошено перерву до 10.12.2014 року.

У судовому засіданні 10.12.2014 року представник позивача подав письмові пояснення (Т-2, а.с. 195-198).

В судовому засіданні 10.12.2014 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України присутнім сторонам оголошено перерву до 18.12.2014 року.

В судовому засіданні 18.12.2014 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України присутнім сторонам оголошено перерву до 26.12.2014 року.

Представник позивача у судове засідання 26.12.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчить з матеріалів справи, а саме з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №2893308 від 25.04.2013 року (Т-1, а.с. 9), за ТОВ "Азоврітейл" зареєстровано право власності на майновий комплекс "Кінотеатр "Комсомолець" за адресою: проспект Комсомольський, 13, м. Дніпродзержинськ, що виникло у останнього на підставі договору купівлі-продажу ВКТ №387792, ВКТ №387793 та зареєстровано в реєстрі 10.10.2008 року за №2654 (дата внесення запису про реєстрацію права власності).

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.07.11 №156-10/УІ «Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення, які надаються у користування по матеріалах інвентаризації», відповідачу -ТОВ «Азоврітейл» надано право користування земельною ділянкою за адресою: просп. Комсомольський, 13, площею 0,5881 га для фактичного розміщення майнового комплексу «Кінотеатр «Комсомолець» (Т-1, а.с. 12-13). На виконання цього рішення міської ради відділом земельних відносин був підготовлений проект договору оренди, який був складений згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі». Відповідно до пункту 3.2 зазначеного рішення міська рада зобов'язала землекористувача укласти протягом тридцяти днів після прийняття цього рішення в управлінні земельних відносин міської ради у встановленому порядку договір оренди земельної ділянки.

24.04.2013 року Управлінням земельних відносин Дніпродзержинської міської ради проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства під час використання Відповідачем земельної ділянки, розташованої за адресою: проспект Комсомольський, 13, м. Дніпродзержинськ.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що за результатами обстеження земельної ділянки, був складений акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 24.04.2013 року, за змістом якого, встановлено, що відповідно до рішення міської ради від 24.12.2008 року №557-3 І/У вилучено із користування попереднього землекористувача гр. Кучми А.В. земельну ділянку за адресою: пр. Комсомольський, 13, площею 0,5881 га у зв'язку з продажем майнового комплексу "Кінотеатр "Комсомолець" та зобов'язано ТОВ "Азоврітейл" оформити документи на землекористування земельною ділянкою. Документи на право користування не оформлені, що не відповідає вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (Т-1, а.с. 16).

Листом від 13.04.2013 №01-09вих/4/89 представник ТОВ "Азоврітейл" запрошувався на проведення обстеження земельної ділянки, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення листа, але на проведення обстеження не з'явився (Т-1, а.с. 14).

24.04.2013 року на адресу Відповідача направлено лист-попередження №01-09вих/4/103 про надання акту обстеження від 24.04.2013 року та повідомлено необхідність оформлення документів на землекористування або звільнення земельної ділянки. Дана пропозиція Відповідачем проігнорована, жодних заходів щодо укладення договору оренди вказаної вище земельної ділянки здійснено не було (Т-1, а.с. 14 на зворотній стороні).

За результатами виявленого порушення, у відповідності до вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.1993 року № 284, відповідною комісією складено протокол (акт) визначення розміру збитків від 17.06.2013 року, який затверджено рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 173 від 25.06.2013 року. Згідно зазначеного акту, комісія дійшла висновку, що територіальній громаді міста, внаслідок обмеження її права зайняттям Відповідачем земельної ділянки без право встановлювальних документів, завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю в період з 01.09.2011 по 01.01.2013, відповідно до якого Відповідачем завдано збитки у сумі 128 433, 63 грн.

Дослідивши матеріали справи та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов.

А саме: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України, позивач у цій справі повинен довести безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача, якими завдано шкоду, та самою шкодою.

Щодо правила поведінки, встановленого законом або договором у спірних правовідносинах діють такі норми.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотним умовами договору оренди землі, зокрема є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу надано право користування земельною ділянкою за адресою: просп. Комсомольський, 13, площею 0, 5881 га, в той час як згідно довідки Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про реєстрацію земельної ділянки та відсутність земельної ділянки від 12.06.2009 року № 7037/03-00152 земельна ділянка площею 0, 5881 га за адресою: просп. Комсомольський, 13, не зареєстрована (Т-1, а.с.31).

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК).

При цьому, приписами частини другої статті 14 ЦК визначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Отже, вчинення дії щодо укладання договору оренди землі, не є виключним обов'язком відповідача.

Позивач, в особі своїх повноважних органів, маючи дійсний намір укласти договір оренди земельної ділянки, мав створити умови та сприяти відповідачу у формуванні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, у розробленні проекту землеустрою та іншої документації, повідомити відповідача про необхідність погодження істотних умов договору оренди землі чи направити відповідачу примірник договору для підписання, тощо.

Проте, позивачем по справі не надано суду доказів, які б підтверджували здійснення позивачем відповідних заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем. Дії позивача, перелік яких зазначений у Поясненнях від 25.12.2014, не спрямовані на укладення договору оренди; мета всіх зазначених дій - отримання суми збитків.

При цьому, в матеріалах справи наявні докази вчинення відповідачем передбачених чинним законодавством дій щодо узаконення користування земельною ділянкою, в тому числі і у період, за який стягуються збитки. Слід також додати, що відповідачем сплачувався земельний податок, що також свідчить про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності в даному питанні.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що наразі відсутнє правило поведінки яке було б порушено відповідачем.

Також, необхідно відзначити, що вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Аналізуючи правову природу спірних правовідносин, необхідно визначити і законодавчі підстави відшкодування збитків власникам землі. Так, відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі шляхом прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою KM України від 19.04.1993р. №284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Проте статтею 156 Земельного кодексу України, на відміну від п. 5.1 наведеного вище Порядку, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування, в зв'язку з чим відповідний пункт Порядку суперечить імперативним приписам п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, але аж ніяк не актами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків у постановах ВСУ від 20.02.2007 у справі №39/300, від 03.04.2007 у справі №2- 14/144-2006 (2-19/144-2006, 2-19/13778-2005) та від 11.03.2008 у справі №30/146-07-4216.

Такі встановлені судом обставини у їх сукупності свідчать про відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення як обов'язкової умови настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.218 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, Земельним кодексом України, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 31.12.2014 року.

Суддя Ю.Ю. Первушин