Ухвала суду № 42207398, 25.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3780/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

25 грудня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.

за участю представників сторін:

представника позивача - Василевича Віталія Вікторовича,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А2007 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Військової частини А 2007 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

військова частина А 2007 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями внаслідок неналежного виконання службових обов'язків, на загальну суму 48 343,06 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року позов задоволено частково, - стягнуто з ОСОБА_3 на користь Військової частини А2007 26015 (двадцять шість тисяч п'ятнадцять) гривень 96 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.

З 04.11.2006 по 17.12.2013 року ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині А2007 на посаді начальника сховища відділу зберігання військово-технічного майна.

22.07.2011 року між ОСОБА_3 та командиром військової частини укладено договір №211 про повну матеріальну відповідальність.

За посадою ОСОБА_3 прийняв на себе майно, яке зберігається на складі, що підтверджується актами прийому-передачі від 03.11.2009 року №216, від 07.12.2009 року №255, від 10.12.2010 року №129, від 30.12.2010 року №137, від 03.12.2012 року №290, від 03.12.2012 року №291, від 25.12.2012 року №317, від 25.12.2012 року №320, від 25.12.2012 року №321, від 25.12.2012 року №322, від 25.12.2012 року №324, від 21.05.2012 року №348.

Під час проходження війської служби ОСОБА_3 було виявлено факт нестачі майна, за збереження якого він був відповідальний як начальник сховища відділу зберігання військово-технічного майна.

По факту виявлення відсутності кабелів, які входять в комплект виробів ПЕС-100, командир військової частини А2007 видав наказ №501 від 10.09.2012 року про проведення службового розслідування.

Проведено інвентаризацію, за результатами якої згідно акту інвентаризації від 09.11.2012 року №275 було дійсно виявлено відсутність восьми барабанів з кабелем РКС 160-4В1К (загальною довжиною 320 м.), вилка ВКС 160-4В1К (8 шт.), розетка РКС 160-4В1К (8 шт.), барабан для кабелю (8 шт.).

Так, відповідно до довідок-розрахунків до відомостей №19, 20 від 16.11.2012 року на військове майно ПЕС-100-Т/230-Ч/400-А1РК1 №РК23619009 та ПЕС-100-Т/230-Ч/400-А1РК1 №МБ23600328 сума завданих збитків з урахуванням ПДВ склала 31430,40 грн.

За період з січня 2013 по листопад 2013 року з грошового забезпечення ОСОБА_3 було стягнуто 5414, 44 грн.

У зв'язку зі звільненням, ОСОБА_3 підзвітне йому військово-технічне майно передав працівникам ЗСУ ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, прапорщику ОСОБА_7, старшині ОСОБА_8, сержанту ОСОБА_9, в результаті чого було виявлено нестачу у великому обсязі, а тому командиром військової частини А2007 було призначено ряд сулжбових розслідувань.

Так, відповідно до абзацу 5 пункту 13 Положення "Про повну матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі", затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР, за результатами проведених розслідувань ОСОБА_3 на підставі наказів командира військової частини А2007 від 04.12.2013 року №608 (зі мінами внесеними наказом №79 від 17.02.2014 року) на суму 1887,05 грн., від 23.01.2014 року №28 (зі мінами внесеними наказом №79 від 17.02.2014 року) на суму 16631,86 грн. та від 03.03.2014 року №99 на суму 3808,19 грн., - притягнено до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 48343,06 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що факт нестачі, пошкодження та розукомплектування військового майна на суму 26015,96 грн., прийнятого відповідачем на зберігання, підтверджується актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції по суті та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300 (далі - Положення №300), визначено основи організації та ведення військового (корабельного) господарства; права та обов'язки посадових осіб військової частини (корабля) та з'єднання, пов'язані з веденням військового (корабельного) господарства.

В пункті 3.2.40 Положення №300 зазначено, що начальники складів частини відповідають за приймання та видачу, правильне зберігання, якісний стан, повну наявність та своєчасний облік матеріальних засобів, за підтримку внутрішнього порядку, санітарний та протипожежний стан на складах.

В силу п.3.2.41 Положення №300 начальник складу, зокрема, повинен:

знати номенклатуру матеріальних засобів, які зберігаються на складі, слідкувати за їх комплектністю, наявністю та якісним станом;

суворо виконувати правила приймання, зберігання, видавання та здавання матеріальних засобів, не допускати випадків псування та нестач;

приймати та видавати матеріальні засоби за встановленими документами;

вести кількісний та якісний облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі;

щоденно подавати у діловодство частини прибутково-видаткові документи за минулий день;

слідкувати за своєчасним поновленням матеріальних засобів, що зберігаються на складі;

своєчасно здавати склад під охорону, а під час приймання складу з під охорони старанно перевіряти цілісність стін, даху, дверей та вікон, наявність, цілісність замків та пломб (відбитків печаток).

Спеціальний порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, передбачений Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР (далі - Положення №243/95-ВР).

Відповідно до п.13. Положення №243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Отже, встановлений факт нестачі, пошкодження та розукомплектування військового майна, прийнятого відповідачем на зберігання, підтверджується актами приймання-передачі.

У пункті 16 Положення №243/95-ВР передбачено, що розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

У разі виявлення нестачі майна, термін експлуатації якого на день ревізії (перевірки) або інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати відшкодування заподіяної шкоди провадиться в розмірі 25 відсотків, а для госпрозрахункових підприємств, організацій та установ - у розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коефіцієнта кратності).

Так, враховуючи те, що за результатами проведених службових розслідувань, встановлено факт нестачі майна, за яким під час проходження військової служби у період з 04.11.2006 по 17.12.2013 року був відповідальний начальник сховища відділу зберігання військово-технічного майна ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з нього суми збитків у розмірі 26015,96 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції стосовно того, що оскільки із наказами командира військової частини А2007 від 04.12.2013 року №608 (зі мінами внесеними наказом №79 від 17.02.2014 року) на суму 1887, 05 грн., від 23.01.2014 року №28 (зі мінами внесеними наказом №79 від 17.02.2014 року) на суму 16631, 86 грн. та від 03.03.2014 року №99 на суму 3808,19 грн., ОСОБА_3 не ознайомлювався, суми нестачі нараховувались після його звільнення відповідача, по інтернетних цінах, які діють на даний час, за результатами проведених інвентаризацій, які мають формальний характер, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку із тим, що на момент звернення до суду першої інстанції не сплинув шестимісячний строк оскарження до суду наказу від 03.03.2014 року №99, відповідно до нього сума 3808, 19 грн. стягненню не підлягає.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи, досліджено матеріали справи, а відтак рішення ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуально права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Військової частини А2007 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 грудня 2014 року.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.