Постанова № 42207339, 05.01.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4693/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - позивач, Новокаховська ОДПІ, податковий орган) звернулась з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1), в якому просить стягнути податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 6290,00 грн. та по єдиному податку на загальну суму 1472,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 12.11.2014 р. за відповідачем рахується податковий борг по податку на додану вартість та по єдиному податку в загальній сумі 7762,54 грн. Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не сплачений, позивач просить стягнути його в судовому порядку.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки невідомі, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням від 11.12.2014 р. №7302703049283.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрований в виконавчому комітеті Новокаховської міської ради 31.05.2006 р. та включений до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №3072218138.

ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Новокаховській ОДПІ.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом була проведена камеральна перевірка, за результатами якої було складено акт від 18.02.2014 р. №180/НОМЕР_1, в якому зафіксоване порушення вимог податкового законодавства, що полягає у поданні податкової звітності з податку на додану вартість з порушенням граничних строків подання такої звітності. На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0002151701 від 12.03.2014 р., яким відповідачу нараховано штрафну санкцію з податку на додану вартість на суму 170,00 грн.

Вказані акт перевірки та податкове повідомлення-рішення направлені на адресу ФОП ОСОБА_1 та отримані ним 05.03.2014 р. та 27.03.2014 р. відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями №7490701084210 та №7490003218239.

Крім того, судом встановлено, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість складено акт від 29.04.2014 р. №493/НОМЕР_1, яким зафіксоване порушення ст.. 49 ПК України, що полягає у неподанні податкової звітності з відповідного податку за періоди з жовтня 2013 р. по березень 2014 р. включно. На підставі вказаного акту позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003681701 від 07.05.2014 р. на суму 6120,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи зазначені вище акт перевірки та податкове повідомлення-рішення направлені на адресу відповідача та отримані ним, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями.

Також судом встановлено, що відповідачем було обрано спрощену систему оподаткування. 10 грудня 2012 р. ФОП ОСОБА_1 подано до податкового органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в якій зазначено, що з 01.01.2013 р. платник податку бажає перейти з 2 групи платників єдиного податку до 3 групи.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом була проведена перевірка своєчасності подання податкової звітності, в ході якої виявлені порушення вимог податкового законодавства, які зафіксовані в акті від 18.12.2013 р. №1508/171/НОМЕР_1, на підставі якого позивачем прийнято податкове-повідомлення рішення №0000631700 на суму 340,00 грн.

Вказані акт перевірки та податкове повідомлення-рішення направлені на адресу відповідача та отримані ним, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням.

Відповідно до зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 за останнім рахується заборгованість по відповідному податку в сумі 6290,00 грн., а згідно зворотного боку облікової картки платника єдиного податку за відповідачем рахується заборгованість з відповідного податку в сумі 1472,54 грн., в тому числі 13,37 грн. розмір пені.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим Кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України).

Статтею 19-1 ПК України визначені функції контролюючих органів, з поміж яких є здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; забезпечення визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК України).

Згідно із п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пункту 203.1 ПК податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, пункт 203.2 ПК передбачає, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно із ст.300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно ст.293 ПК України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць. Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі: 3 % доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5 %доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Ставки, встановлені пунктами 293.3 - 293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої або п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Відповідно до ст.. 293 ПК України ставка єдиного податку, визначена для третьої і четвертої груп у розмірі 3 відсотки, а для п'ятої і шостої групи у розмірі 5 відсотків, може бути обрана:

а) суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;

б) платником єдиного податку третьої або четвертої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, або платником єдиного податку п'ятої або шостої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 7 відсотків, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу;

в) суб'єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства вбачається, що ФОП ОСОБА_1, будучи платником податку на додану вартість, в порушення вимог ст.. 49 ПК України неправомірно не подавав до податкового органу звітність по податку на додану вартість, відповідальність за що передбачена ст.. 120 ПК України.

Відповідно до ст.. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суду не надано жодного доказу оскарження відповідних актів індивідуальної дії відповідачем, а відтак оспорювані грошові зобов'язання набули статусу узгоджених. Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із пункту 59.1. статті 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Між тим, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).

Судом встановлено, що на виконання вимог ст.. 59 ПК України позивачем направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу від 23.01.2014 р. №101-17 на суму 1132,54 грн., яка отримана відповідачем особисто 27.01.2014 р., що підтверджується підписом останнього на податковій вимозі.

У силу вимог пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Ні Податковий Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Положеннями пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Приписами ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів виконання зобов'язання щодо сплати податкової заборгованості в загальній сумі 7762,54 грн. заявлені до стягнення, відповідачем до суду не надано, доводи контролюючого органу щодо наявності такої заборгованості відповідачем не спростовані.

На підставі вищевикладеного, та враховуючи, що дії позивача відповідають вимогам чинного законодавства України, а також приймаючи до уваги факт не надання відповідачем до суду жодних доказів оскарження дій податкового органу або прийнятих останнім податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, не надання заперечень на адміністративний позов чи будь-яких доказів, спростовуючих наведені доводи позивача, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд вважає, що вимоги Новокаховської ОДПІ підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 7, 17, 94, 128, 161-163 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму податкової заборгованості з:

- податку на додану вартість в розмірі 6290 (шість тисяч двісті дев'яносто) грн.. в дохід державного бюджету м. Нова Каховка на рахунок 31119029700012 в ГУ ДКСУ у Херсонській області, код ОКПО 38053504, МФО 852010, код призначення платежу 14010100;

- єдиного податку у розмірі 1472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн.. 54 коп. в дохід місцевого бюджету м. Нова Каховка на рахунок 31514970700012 в ГУ ДКСУ у Херсонській області, код ОКПО 38053504, МФО 852010, код призначення платежу 18050400.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.2.3