Постанова № 42207216, 17.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 910/16382/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Шинкаренко О.П. - представник, дов. б/н від 21.08.2014;

від відповідача: Карпінська І.Я. - представник, дов. № 14-59 від 07.05.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна група ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014

у справі № 910/16382/14 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантерінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна група ЛТД"

про стягнення 10 738,46 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/16382/14 відкладено на 17.12.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 910/16382/14 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 10 738,46 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що з поданих сторонами доказів вбачається, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 10 738,46 грн., яку, згідно із п.4 угоди, він повинен був сплатити до 28.02.2013; зважаючи на те, що у позивача відсутні зобов'язання перед відповідачем зі сплати грошових коштів за визначеними відповідачем договорами, то надсилання ТОВ "Інноваційна група ЛТД" заяви від 13.08.2014 про припинення зобов'язання на адресу ТОВ "Кантерінвест" не створює ніяких правових наслідків.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 910/16328/14 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

З посиланням на положення ст.601 ЦК України скаржник стверджує, що жодних грошових зобов'язань перед позивачем не має, натомість перед відповідачем позивач має заборгованість 8 578,46 грн. Також, посилаючись на положення п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм цивільного та господарського кодексів України", скаржник заявляє, що допоки в судовому порядку акти виконаних робіт та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не будуть визнані недійсними, дані документи вважаються вірними і додаткового доказування та обґрунтування їх дійсності не потребують.

На думку скаржника, судом порушено вимоги ст. 42 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що в суді першої інстанції була належним чином документально доведена відсутність будь-якої фінансової заборгованості перед відповідачем за всіма укладеними договорами, зокрема, обопільно підписані сторонами акти звірення взаємних розрахунків за всіма договорами, які знаходяться у матеріалах справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подана до суду першої інстанції позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 10 734,46 грн. боргу та судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.07.2011 між сторонами укладено договір № 0807/2011/5.3 на виконання робіт по влаштуванню системи електропостачання та освітлення для спального корпусу 5.3, відповідно до п. 1.1 якого відповідач, за договором субпідрядник, зобов'язується відповідно до робочого проекту (додаток № 1 до даного договору), який складається з документації: "Електрообладнання та електроосвітлення обслуговуючого корпусу 2-ЕМ/2-ЄО" наданого підрядником та кошторисної документації та кошторисної документації (додатки № 2, 3, 4 до даного договору) виконати роботи по влаштуванню системи електропостачання та освітлення для спального корпусу 5.3 на об'єкті - "Туристичний готельний комплекс на 48 місць", розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Блакитна затока, вул. В. Альбицького, 3, 3А, а підрядник прийняти виконані роботи, оплатити їх вартість на умовах, визначених даним договором.

В п.3.1та пп.3.1.1-3.2 договору № 0807/2011/5.3 сторони передбачили, що оплата виконання робіт по влаштуванню системи електропостачання та освітлення для спального корпусу 5.3 здійснюється наступним чином: підрядник протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного договору перераховує на розрахунковий рахунок субпідрядника аванс у сумі 188 626,08 грн., в тому числі ПДВ 20% - 31 437,68 грн.; залишок коштів в розмірі від вартості договору, а саме 33 333,12 грн., в тому числі ПДВ 20% - 5 555,52 грн. підрядник сплачує субпідряднику протягом 5-ти банківських днів після виконання субпідрядником всього обсягу робіт за договором та підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт встановленого зразка за формою КБ-2В і довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3; датою платежу є дата списання грошових коштів з банківського рахунку підрядника.

За платіжним дорученням № 1818 від 27 07.2011 позивачем перераховано відповідачу 188 626,08 грн. оплати згідно із договором № 0807/2011/5.3.

Відповідно до акту № 45 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012р. типова форма № КБ-2в відповідач передав позивачу виконані роботи на суму 177 887,62 грн.

Згідно із довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (і витратах), примірна форма № КБ-3, вартість виконаних робіт склала 177 887,62 грн.

Як відображено у акті звіряння взаємних розрахунків за договором № 0807/2011/5.3 станом на 30.09.2012, складеного сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем склала 10 738,46 грн.

18.01.2013 сторонами укладено угоду про розірвання договору № 0807/2011/5.3 від 08.07.2011, відповідно до якої датою розірвання цього договору є 28.02.2013; сторони підтверджують, що на момент підписання угоди субпідрядник має борг перед підрядником, який виник між перерахованим авансом та вартістю частково виконаних робіт, прийнятих підрядником по акту здачі-прийняття виконаних робіт, складає 10 738,46 грн., у тому числі ПДВ 20%; субпідрядник зобов'язаний повернути в строк до 28.02.2013 на поточний рахунок підрядника суму переплати, а саме 10 738,46 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 23.05.2014 за № 0324, у якій просив перерахувати позивачу суму боргу в розмірі 10 738,46 грн, у тому числі ПДВ 20%.

Докази задоволення вимоги претензії у матеріалах справи відсутні.

Відповідачем направлена позивачу заява про припинення зобов'язання зарахуванням від 13.08.2014 за № 14-118, у якій відповідач заявив про припинення зобов'язання щодо сплати боргу, що виник у відповідача перед позивачем в сумі 215 968,19 грн. за договорами № 21/12-2 від 21.12.2010, № 0807/2011/5.1 від 08.07.2011, № 0807/2011/5.2 від 08.07.2011, № 0807/2011/5.3 від 08.07.2011, № 0807/2011/5.4 від 08.07.2011, внаслідок зарахування боргу, що виник у позивача перед відповідачем в сумі 224 546,65 за договорами № 2611/10/5.1 від 26.11.2010, № 2611/10/5.2 від 26.11.2010, № 2611/10/5.3 від 26.11.2010, № 2611/10/5.4 від 26.11.2010.

Також до заяви, як вбачається із опису вкладення у поштове відправлення від 14.08.2014, відповідачем додано акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2010 - 14.08.2014, акт зарахування зустрічних однорідних вимог, додаток № 1 до акту про зарахування зустрічних однорідних вимог, які підписані представником відповідача в односторонньому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Відповідно до ч.1 ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У відповіді на зазначену заяву, листом від 26.08.2014 № 26-08-2014/1 позивач повідомив відповідачу, зокрема, про те, що вважає дії відповідача неправомірними; у заяві відповідача міститься недостовірна інформація; за зазначеними відповідачем договорами існує інший стан розрахунків, ніж вказано у заяві; зазначених у заяві зобов'язань позивача не існує; зі змісту акту звіряння розрахунків неможливо визначити підстави виникнення зобов'язань, що робить неможливим узгодження зазначеного документу, тому позивач повідомив, що дії відповідача щодо заліку зобов'язань, яких не існує, суперечать нормам чинного законодавства та не припиняють зобов'язань, які виникли за наведеними у цьому листі договорами.

Як вбачається із вищезазначеної заяви відповідача, у складі загальної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 215 968,19 грн. зазначена заборгованість у розмірі 10 738,46 грн. за договором № 0807/2011/5.3 від 08.07.2011.

Однак, підставою позову у даній справі є позовні вимоги про стягнення заборгованості за угодою від 18.01.2013, а не за договором № 0807/2011/5.3 від 08.07.2011, а у вищевказаній заяві відповідача не вказано про борг відповідача, який виник внаслідок невиконання ним зобов'язання сплатити суму 10 738,46 грн. згідно із угодою від 18.01.2013 до 28.02.2013.

Доводи апеляційної скарги немає підстав визнати такими, що відповідають нормам законодавства та матеріалам справи, враховуючи викладене та наступні обставини справи.

В п. 31 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначено, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань; якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших засобів захисту, встановлених законом.

Отже, позивач мав право на звернення до господарського суду із позовом.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору (п. 22 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці, про що свідчить, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 11.04.2012 у справі № 33/267.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 910/16382/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна група ЛТД" без задоволення.

2. Справу № 910/16382/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 05.01.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха