Рішення № 4220715, 10.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.09 Справа№ 32/105 (22/189)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерінг”, м.Донецьк.

до відповідача: Державного підприємства „Львіввугілля”, м.Сокаль Львівська область.

про: стягнення 24 470,92 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: Вавринюк О.Б. –провідний юрисконсульт шахти «Зарічна»(довіреність від 02.01.2008р. № 8/7-1).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2009р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерінг” задоволено частково, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2007р. та рішення господарського суду Львівської області від 26.07.2007р., а справу № 22/189 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерінг”, м.Донецьк до Державного підприємства „Львіввугілля”, м.Сокаль Львівської області про стягнення 24 470,92 грн. передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 17.04.2009р. було призначено судовий розгляд справи на 26.05.2009р. В судовому засіданні 26.05.2009р. розгляд справи було відкладено на 10.06.2009р.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2009р. подав клопотання, яким просив суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Позивач надіслав на адресу суду уточнення позовної заяви від 19.03.2009р. (вх.№5821від 26.03.2009р.), в якому просить стягнути з відповідача 33 209,27 грн. 3% річних, 16 164,60 грн. інфляційних нарахувань, а також сплачене держмито 2 285,00 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судові засідання не з’являвся, подав клопотання вих. №70 від 22.05.2009р., в якому просить суд розглядати справу без його участі за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву вих. №1-9/623 від 25.05.2009р., вказав на те, що позивачем проведено розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань з 01.04.2004р. по 31.03.2007р., без врахування обставин наведених у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2009р., просить позовні вимоги ТзОВ „Інженерінг” задоволити в частині стягнення 3% річних в сумі 2 281,09 грн., інфляційних в сумі 8 656,50 грн. за період з 01.04.2004р. по 30.12.2005р., а також пропорційно державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Станом на 10.06.2009р. заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи від сторін не надходили, відтак суд, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника, прийшов до висновку розглядати справу згідно ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2004р. у справі № 4/47-9/12 за позовом ТзОВ «Інженерінг», м.Донецьк до ДП «Львівугілля», м.Сокаль було частково задоволено позовні вимоги та вирішено стягнути з відповідача 51 269,75 грн., з яких 43 500,00 грн. основний борг, 1 643,65 грн. пеня, 4 006,03 грн. інфляційні витрати, 1 517,46 грн. відсотків річних, 484,61 державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вищевказаного рішення 13.02.2004р. було видано наказ.

Відповідач обов»язку щодо сплати коштів на користь позивача не виконав. Відтак, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу втрати від інфляції за період з квітня 2004р. по березень 2007р. в сумі 19 472,12 грн. та 4 998,80 грн. річних.

Позивач подав уточнення позовної заяви від 19.03.2009р. (вх.№5821 від 26.03.2009р.) в якому просить стягнути нараховані ним за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р. інфляційні нарахування в сумі 16 164,60 грн. та 3% річних в сумі 33 209,27 грн. Але як вбачається з долученого до уточнення позовної заяви розрахунку 3% річних в ньому вказана сума 3 915,00 грн. 3% річних.

Відтак, суд розглядає уточнені позовні вимоги в сумі 3 915,00 грн. 3% річних та 16 164,60 грн. інфляційних нарахувань.

При нарахуванні інфляційних втрат та річних позивач посилається на лист ВАСУ від 07.03.2006р. №01-8/106, згідно якого кредитор не позбавлений права вимагати в установленому законом порядку відшкодування усіх збитків, завданих йому до припинення зобов»язання у тому числі пов»язаних з втратою майна (ст.203 ЦК України). Зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, та з інших підстав, визначених главою 19 ЦК України. Оскільки рішення господарського суду не входить до переліку підстав припинення зобов»язань, у разі коли до виконання рішення про відшкодування збитків збільшились ціни на майно, для придбання якого були стягнуті кошти, кредитор не позбавлений права заявляти додаткові вимоги до боржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 11.02.2009р., які потрібно врахувати під час нового розгляду справи, суд прийшов до висновку підставності позову до часткового задоволення.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2004р. у справі № 4/47-9/12 за позовом ТзОВ «Інженерінг», м.Донецьк до ДП «Львіввугілля», м.Сокаль було частково задоволено позов та вирішено стягнути з відповідача 51 269,75 грн., з яких 43 500,00 грн. основний борг, 1 643,65 грн. пеня, 4 006,03 грн. інфляційні витрати, 1 517,46 грн. відсотків річних, 484,61 державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ст.35 ГПК України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, факт наявності заборгованості не потребує доведення.

На виконання вищевказаного рішення 13.02.2004р. було видано наказ, який позивачем пред»явлений до органів державної виконавчої служби для виконання.

Згідно ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Станом на дату прийняття даного рішення відповідач рішення у справі № 4/47-9/12 не виконав.

23.06.2005р. було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»№ 2711-ІУ, метою якого є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб»єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб»єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005р. № 1163 «Про затвердження порядку ведення реєстру підприємств паливно-енергутичного комплексу, що беруть участь у процесі погашення заборгованості та користування його даними»Міністерство палива та енергетики України визначено держателем Реєстру, який приймає рішення про затвердження переліку підприємств ПЕК, що прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, а також про їх виключення з Реєстру.

Згідно п.3.7. ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягаються зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, як визначено в п.3.4.ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»діє до 01.01.2011р.

Згідно п.15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

ДП «Львіввугілля»було включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», що підтверджується випискою, яка знаходиться в матеріалах справи. ДП «Львіввугілля»в порядку визначеному законодавством з Реєстру не виключалось.

ДП «Львіввугілля»14.12.2005р. звернулось у відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Львівської області із заявою № 75/06 в якій було зазначено, що ДП «Львіввугілля» включено в реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.2005р. № 2711-ІУ.

Постановою від 30.12.2005р. державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Львівської області Єфіменко В.А. було зупинено зведене виконавче провадження № 14/В-4 з виконання виконавчих документів щодо стягнення з ДП «Львівугілля»на користь фізичних, юридичних осіб, Пенсійного фонду та держави боргу на загальну суму 26 022 248,00 грн. до закінчення дії процедури погашення заборгованості ДП «Львівугілля», визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.2005р. № 2711-ІУ.

Відтак, з моменту зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень, які підлягають виконанню в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», зупиняється нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки договором № 75-11/02 від 15.11.2002р. укладеним між сторонами, на підставі якого виникла заборгованість в сумі 43 500,00 грн., що підтверджена рішенням господарського суду від 03.02.2004р. у справі № 4/47-9/12, не встановлено іншої суму процентів, нарахуванню підлягає 3 % річних.

Із розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних долученого позивачем до заяви від 19.03.2009р. про уточнення позовних вимог вбачається, що нарахування ним здійснено за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р.

Враховуючи, що з моменту зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень, які підлягають виконанню в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», зупиняється нарахування 3% річних та втрат від інфляції, а постанова про зупинення зведеного виконавчого провадження прийнята 31.12.2005р, відтак період нарахування інфляційних втрат та 3% річних має бути з 01.04.2004р. по 30.12.2005р.

Отже з відповідача до стягнення підлягає 8 656,50 грн. інфляційних нарахувань та 2 281,09 грн. 3% річних.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, виконавши вказівки наведені в постанові Вищого господарського суду України, які є обов»язковими під час нового розгляду справи, суд прийшов до висновку підставності позову до задоволення частково.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.11, 526, ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84,115,116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівугілля», вул..Б.Хмельницького, 26, м.Сокаль, Львівська область (код ЄДРПОУ 32323256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерінг», вул.Університетська, 112, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 25326228) 8 656,50 грн. інфляційних нарахувань, 2 281,09 грн. 3% річних, 109,38 грн. держмита, 64,28 витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя