Постанова № 42206926, 05.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 р. Справа № 804/14824/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача Щербак А.Ю. Бєлуха А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Турбогазтехнологія» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Турбогазтехнологія» звернулося з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі яких було складено акт перевірки №546/22-01/30499271 від 15.05.2014р.;

- визнати протиправними дії Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання угод та правочинів, що їх було укладено ТОВ «ТД «Турбогазтехнологія» з придбання та надання послуг на період 2013р. такими, що не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та проголошення цих правочинів нікчемними;

- визнати протиправними дії Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ «ТД «Турбогазтехнологія» за період грудень 2013р. без оформлення податкового повідомлення-рішення;

- зобов'язати відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були відкориговані на підставі акту перевірки №546/22-01/30499271 від 15.05.2014р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «Турбогазтехнологія» за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р.;

- зобов'язати відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «ТД «Турбогазтехнологія», що оформлена актом перевірки №546/22-01/30499271 від 15.05.2014р. і поновити в них дані, що містяться у наданих ТОВ «ТД «Турбогазтехнологія» податкових звітах з податку на додану вартість за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. по взаємовідносинах з ТОВ «Автобуд-2008» за наслідками якої був складений акт від 15.05.2014р., однак на підставі вказаного акту податковою інспекцією не було прийнято податкового повідомлення-рішення щодо донарахування податкових зобов'язань у відповідності до вимог податкового законодавства. Позивач вважає такі дії податкового органу протиправними та такими, що порушують права позивача, а висновки, викладені в акті перевірки про нікчемність та нереальність укладених позивачем правочинів зроблені на припущеннях податкового інспектора, що не відповідає чинному податковому законодавству України. У вказаному акті перевірки від 15.05.2014р. висновки ґрунтуються не на підставі перевірки первинних бухгалтерських документів, а на підставі акту перевірки контрагента позивача, співставлення показників інформаційних баз податкової інспекції, що є порушенням норм податкового законодавства, а тому вважає, що за наявності у позивача належно оформлених податкових накладних за якими позивачем сформований податковий кредит, укладені позивачем договори спрямовані на реальне настання правових наслідків та позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів. Також позивач вказує і на те, що відповідачем на підставі вищевказаного акту перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення були здійснені коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у інформаційних базах податкової інспекції, що суперечить нормам податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак 17.10.2014р., 21.10.2014р. та 05.11.2014р. надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника податкового органу в порядку письмового провадження, у письмових запереченнях просив відмовити повністю позивачеві у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що перевірка проведена у відповідності до норм чинного законодавства за результатами якої правомірно у межах повноважень складений акт перевірки. Сам акт перевірки не є рішенням контролюючого органу, не встановлює обов'язкові правові наслідки та є тільки носієм інформації, а тому не підлягає оскарженню. За результатами акту від 15.05.2014р. проведено коригування в АІС «Податковий блок», в інформаційній базі «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України» у порядку зібрання податкової інформації згідно до ст.74 ПК України. Вказані системи автоматизованого співставлення використовуються лише підрозділами органі Міністерства доходів і зборів України у своїй роботі, тому такі дії відповідача не порушують будь-які права позивача та не призводять до настання для позивача негативних наслідків і сама по собі інформація не впливає на права та не створює для позивача додаткових обов'язків, а отже, не порушує права позивача.

Згідно ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи наведене, заявлене відповідачем клопотання про розгляд даної справи без участі представника відповідача проти якого представник позивача не заперечувала, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами з урахуванням поданих відповідачем письмових заперечень на позов.

У ході судового розгляду справи судом встановлено наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Турбогазтехнологія» зареєстровано 30.09.1999р. як юридична особа за місцезнаходженням: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Бульварний, буд. 13А, перебуває на обліку у Криворізькій центральній ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 25.07.2014р., довідкою статистики та відомостями, наведеними у акті від 15.05.2014р. (а.с.16-19).

У період з 30.04.2014р. по 08.05.2014р. податковою інспекцією на підставі наказу №322 від 28.04.2014р. згідно абз.1,4,6п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Автобуд-2008» за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. за результатами якої був складений акт від 15.05.2014р. №546/22-01/30499271 за висновками якого встановлені наступні порушення, а саме:

-п.44.1 ст.44, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст. 198 ПК України ст.1 п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та відповідно ст.55-1 Господарського кодексу України документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Автобуд-2008» - ТОВ «ТД «Турбогазтехнологія» - ПРАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за грудень 2013р. за наслідками яого позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Автобуд-2008» на суму 151 712,00 грн. та податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ПРАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на суму 240462,20 грн. за грудень 2013р. (а.с.18-40).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується і наданими сторонами доказами на підставі вищевказаного акту перевірки від 15.05.2014р. податковою інспекцією не було прийнято будь-якого податкового повідомлення-рішення.

Позивач оспорює дії відповідача щодо висновків, викладених в акті від 15.05.2014р. про нікчемність та нереальність господарських відносин, а також дії з приводу коригування відповідачем показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2013р. у інформаційних базах податкового органу без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі лише акту перевірки та просить вказані дії відповідача визнати протиправними, зобов'язати відповідача поновити показники податкової звітності позивача посилаючись на те, що висновки податкового інспектора є його суб'єктивною думкою, ґрунтуються лише на припущеннях, а тому такі дії відповідача суперечать вимогам податкового законодавства України.

Заслухавши представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми чинного законодавства України у сукупності із наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо висновків про визнання угод та правочинів, що їх було укладено позивачем у грудні 2013р. такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та проголошення цих правочинів нікчемними на підставі яких було складено акт від 15.05.2014р., суд виходить з наступного.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Однак, оскаржувані акти та висновки, викладені в них, не є нормативними актами, оскільки не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права, не носять загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також ці акти, а також і дії по формуванню висновків, викладені в них, не є правовими актами індивідуальної дії, оскільки не породжують права і обов'язки у позивача. Тобто, в актах перевірок, складених посадовими особами податкового органу не містяться вимоги та приписи відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем.

Таким чином, зазначені акти та дії по формуванню будь-яких висновків, викладених у них, не можуть розглядатися як нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що дії відповідача по формуванню вказаних висновків, викладених у акті від 15.05.2014р. стали підставами для виникнення у позивача будь-яких прав та обов'язків, які є обов'язковими для виконання.

Також, слід зазначити, що сам акт перевірки та дії по формуванню висновків у вказаному акті можуть бути підставами для прийняття податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, будь-яких рішень, які є тими рішеннями, які породжують для сторін права та обов'язки та підлягають оскарженню в судовому порядку.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджено як представником позивача у ході судового розгляду справи, так і відповідачем у наданих ним письмових запереченнях на позов, на підставі вищевказаних акту перевірки від 15.05.2014р. жодних рішень, які є обов'язковими для виконання позивачем не приймалося.

Враховуючи наведене та те, що дії відповідача щодо викладених висновків в акті від 15.05.2014р. не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 10.09.2013р. №21-237а13.

У відповідності до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на прибуток позивача за грудень 2013р. без оформлення податкового повідомлення-рішення та зобов'язання відповідача відновити вказані показники шляхом вилучення із АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформації про результати перевірки від 15.05.2014р. та поновлення в них даних, що містяться у наданих позивачем податкових звітах з податку на додану вартість за грудень 2013р., виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.171 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Згідно ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

За приписами ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема, документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; дані перевірок платників податків.

Експлуатація інформаційних баз даних здійснюється відповідно до Тимчасового регламенту затвердженого наказом ДПС України від 24.12.2012р. №1198, який встановлює порядок дій структурних підрозділів територіальних органів Міндоходів з використання системи при виконанні функціональних обов'язків. ІС «Податковий блок» містить декілька підсистем - автоматизованих інформаційних систем (АІС), серед яких: «Реєстрація платників податків», «Обробка податкової звітності та платежів», «Облік платежів»,»Податковий аудит», а також «Скарга» та «Суди».

Інформація з вказаних підсистем в автоматичному режимі відображається в аналітичній системі ризикоорієнтованій системі адміністрування податків - «Аналітична система» за допомогою якої можна лише переглянути результати співставлення та відпрацювання схемного кредиту.

Працівники територіальних органів Міндоходів за спеціальною процедурою отримують права доступу користувача до компонентів системи (ролі) та інформаційних ресурсів відповідно до повноважень кожного окремого працівника. При цьому, Тимчасовим регламентом для кожної підсистеми визначено конкретні процедури, які можуть виконуватися, терміни та періодичність їх виконання, а також підрозділи на конкретному рівні (районний, центральний) щодо кожної окремої процедури, які відповідальні за внесення, актуалізацію та обробку даних в ІС «Податковий блок».

Отже, в ІС «Податковий блок» спеціально уповноваженими відповідальними особами територіальних органів Міндоходів щодо кожного окремого платника податків вносяться об'єктивні дані - податкова інформація: відомості щодо реєстрації платника податків, відомості щодо перебування його на обліку, дані податкової звітності платника податків (задекларовані), дані щодо фактичної сплати податків, результати податкового контролю та інша податкова інформація.

Інформація з ІС «Податковий блок» використовується територіальними органами Міндоходів, в тому числі під час проведення перевірок та звірок.

Такі дані (інформація) містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображені платниками податків в податковій звітності. Порядок з цим в інформаційних базах міститься інформація контролюючих органів щодо результатів податкового контролю даних податкової звітності платника податків. При цьому, дані податкової звітності платника податків є даними платника податків, а результати податкового контролю - є даними контролюючого органу.

Таким чином відображення співробітниками контролюючих органів в інформаційних базах даних результатів податкового контролю щодо платників податків не є зміною показників податкової звітності з податку на додану вартість платника податків, а є лише відображенням відомостей ( податкової інформації) щодо фактів, які об'єктивно мали місце - проведення перевірки, її результати, при цьому, дані податкової звітності платника податків залишаються в обсягах, самостійно визначених платником податків.

Отже, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відображення в інформаційних електронних базах даних контролюючих органів відомостей (податкової інформації) щодо проведення перевірок та звірок є лише збиранням податкової інформації, які не впливають на права та обов'язки позивача, оскільки не змінюють майнового стану платника податків без прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного податкового повідомлення-рішення.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, і частина 1 статті 71 КАС України також покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так, представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що дії відповідача по формуванню висновків щодо нікчемності та нереальності господарських відносин, викладених у акті від 15.05.2014р., а також дії щодо внесення відомостей відповідачем (коригування) з приводу результатів проведення перевірки до інформаційної системи податкового органу будь-яким чином вплинули на права та обов'язки позивача, є обов'язковими для виконання позивачем або потягли будь-які правові наслідки для позивача.

Не надано представником позивача і доказів того, що вказані вище дії відповідача спричинили збільшення чи зменшення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними не підлягають задоволенню, то не можуть бути задоволені і позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, оскільки ці позовні вимоги є похідними та можуть бути задоволені лише за умови визнання протиправними дій відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведені встановлені судом обставини у справі, аналізуючи норми чинного податкового законодавства у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст. 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для його задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з Державного бюджету України відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Турбогазтехнологія» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 10.11.2014р.

Суддя С.О. Конєва