Ухвала суду № 42206079, 12.12.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/3098/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Мельник І. О. Доповідач в апеляційній інстанції Єльцов В. О. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЄльцова В. О.суддівКарпенко О. В. , Нерушак Л. В. при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, Орган опіки та піклування м.Черкаси про виселення.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_7 про виселення.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № С8ІРОА00000236.

Пунктом 7.1. кредитного договору визначено, що банк зобов'язався надати третій особі кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 23300 дол. США строком до 26 грудня 2022 року, а третя особа зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9, ОСОБА_10 26 грудня 2007 року укладено договір іпотеки №С81РСА00000236.

Відповідно до п. 33.3 договору іпотеки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 48.80 кв.м., житловою площею 29.40 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належало ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, загальною площею 48.80, житловою площею 29.40 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» та виселено ОСОБА_9 та ОСОБА_6, яка є правонаступником ОСОБА_10

Позивач зазначав, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи викладене, просив виселити ОСОБА_7, в інтересах якого діє ОСОБА_6, з квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено. Виселено ОСОБА_7, в інтересах якого діє ОСОБА_6, з квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_11, представника органу опіки та піклування м. Черкаси Махновську Т.В. про задоволення апеляційної скарги, представника позивача Сенченкові І.Г. про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року звернуто стягнення на квартиру загальною площею 48,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № С8ІРОА00000242 від 26 грудня 2007 року) ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням КБ «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу предмети іпотеки. Одночасно з цим, виселено ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Черкаси.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2013 року заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року змінено в частині порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. В іншій частині заочне рішення залишено без змін.

Місцевим судом було встановлено, що ОСОБА_14 разом з неповнолітнім сином зареєстрована у АДРЕСА_1. Дана квартира є предметом іпотеки і банком не надавалась згода на реєстрацію неповнолітнього ОСОБА_7 у квартирі.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Частинами 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону визначено, що законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи із аналізу наведених правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» неодноразово направлялись вимоги про добровільне звільнення іпотечного житлового приміщення. Проте, відповідачі дану вимогу не виконали, у зв'язку з чим місцевий суд вірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта та її представника, як на підставу скасування оскаржуваного рішення, а саме на те, що неповнолітній ОСОБА_7 не може бути виселений із житлового приміщення так як на нього поширюються положення Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є помилковим. Оскільки зазначений Закон регулює питання щодо обмеження примусового стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави та/або іпотеки як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті, а не питання виселення, що було предметом розгляду у суді першої інстанції згідно заявлених позовних вимог позивача.

У свою чергу не обґрунтованим є й твердження апелянта ОСОБА_6 про те, що її не було виселено й знято з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1, а тому малолітній її син ОСОБА_7 має проживати з нею, як з матір'ю. Так як, згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року, яким звернуто стягнення на квартиру загальною площею 48,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № С8ІРОА00000242 від 26 грудня 2007 року) ЗАТ КБ «ПриватБанк», було одночасно виселено крім ОСОБА_9 й апелянта ОСОБА_6 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Черкаси.

Інші доводи апеляційної скарги також ретельно перевірені судом апеляційної інстанції і є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

Таким чином, вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних та наданих сторонами належних та допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, Орган опіки та піклування м.Черкаси. про виселення- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :