Ухвала суду № 42206059, 18.12.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/3150/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : скарга на ухвалу Пархета А. В. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В.суддівМагди Л. Ф. , Сіренка Ю. В. при секретаріРибасюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2014 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Виконавчого комітету Уманської міської ради, Територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаської області , про визнання незаконним рішення виконкому міської ради, визнання незаконним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулись до суду з позовом до Виконавчого комітету Уманської міської ради, Територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаської області , про визнання незаконним рішення виконкому міської ради, визнання незаконним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позивачі просили ухвалити рішення, яким визнати незаконними та скасувати:

- рішення виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області № 133 від 26 квітня 2012 року;

- свідоцтво про право власності № б/н від 14 травня 2012 року, виданого на ім'я ТУ ДСА України в Черкаській області Уманським відділком КП ЧООБТІ.

Визнати за позивачами право власності на приміщення нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 80,8 м.кв. вартістю 54 408 грн. у рівних долях за кожним.

Стягнути з відповідачів судові витрати.

Одночасно з позовною заявою позивачі подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на майно нежитлової споруди приміщень площею 634,8 м.кв. по АДРЕСА_1 та заборонити Уманській міській державній виконавчій службі МРУЮ в Черкаській області проводити будь-які дії щодо перешкоджання заявникам у користуванні майном (звільнення приміщень) площею 80,8 м.кв. другого поверху даної споруди за вказаною адресою.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2014 року задоволено заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про забезпечення позову.

Накладено арешт на майно нежитлової споруди приміщень площею 634,8 м.кв. по АДРЕСА_1 та заборонено Уманському міському відділу ДВС Уманського МРУЮ в Черкаській області проводити будь-які дії щодо перешкоджання заявникам у користуванні майном (звільнення приміщень) площею 80,8 м.кв. другого поверху споруди по АДРЕСА_1.

Копію ухвали направлено до Уманського МВ ДВС Уманського МУЮ для негайного виконання.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник Територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області за довіреністю - Копитіна Т.Д., звернулась з апеляційною скаргою .Зазначивши, що судом при постановленні ухвали не були враховані вимоги ЦПК України та роз'яснення постанови Пленума Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9, що регулюють вирішення питання забезпечення позову судом. А саме не зазначено причин, у зв'язку з якими необхідно здійснити забезпечення позову, обґрунтування необхідності вжиття забезпечення позову, не враховано інтересів відповідача та зміст позовних вимог і підстав на які спирається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги.

Крім того судом не враховано, що існує рішення господарського суду Черкаської області від 11 грудня 2013 року , яке набрало законної сили, і передано на виконання , у справі за позовом ТУ ДСА України у Черкаській області до Черкаського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Спілка адвокатів України» , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, - яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі та постановлено усунути перешкоди у здійсненні ТУ ДСА України у Черкаській області права користування та розпорядження нежитловою будівлею по АДРЕСА_1, що знаходиться у його власності, шляхом звільнення Черкаським обласним відділенням Всеукраїнської громадської організації «Спілка адвокатів України» безпідставно зайнятих приміщень цієї нежитлової будівлі. І , що факти встановлені рішенням господарського суду Черкаської області мають преюдиційне значення , не потребують доведення і не можуть бути спростовані під час розгляду судами інших справ. А ухвала районного суду, що оскаржується фактично зупиняє виконання даного рішення .

Посилаючись на те, що судом першої інстанції постановлено незаконну та необґрунтовану ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2014 року та постановити окрему ухвалу у зв'язку з допущеними судом порушеннями норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову .

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вижити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У п.4 вказаної Постанови, зокрема зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до абзацу 3 п.7 вказаної Постанови, ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання

судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні

ухвали.

В порушення процесуальних норм, що регулюють порядок вирішення питання про забезпечення позову та зазначених роз'яснень Верховного Суду України, ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2014 року підстав та мотивів застосування вказаних заходів забезпечення позову не містить, в ухвалі не зазначено в чому саме полягає очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів і загроза невиконання в подальшому рішення суду у даній справі . Також не обгрунтовано висновок суду про спосіб забезпечення позову , зокрема в частині заборони Уманському міському відділу ДВС Уманського МРУЮ в Черкаській області проводити будь-які дії щодо перешкоджання заявникам у користуванні майном (звільнення приміщень) площею 80,8 м.кв. другого поверху споруди по АДРЕСА_1, враховуючи, що ДВС Уманського МРУЮ в Черкаській області стороною по справі не залучена та вимог до неї позивачами не заявлено .

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що оскільки суд першої інстанції не дотримався порядку, встановленого нормами цивільно-процесуального законодавства для розгляду питання про забезпечення позову , допустив неповноту розгляду питання та не мотивував ухвали належним чином , - оскаржувану ухвалу належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду питання про забезпечення позову.

У поданій апеляційній скарзі на зазначену ухвалу про забезпечення позову ТУ ДСА України в черкаській області також просило постановити по наслідкам розгляду даної скарги окрему ухвалу з приводу встановлених порушень норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.211 ЦПК України , суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Розглянувши дану вимогу , колегія суддів не знаходить підстав, передбачених ст.211 ЦПК України для постановлення окремої ухвали, тому в цій частині апеляційної скарги вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2014 року - задовольнити частково .

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2014 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Виконавчого комітету Уманської міської ради, Територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаської області про визнання незаконним рішення виконкому міської ради, визнання незаконним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду питання про забезпечення позову.

У задоволенні апеляційної скарги в частині вимоги про постановлення окремої ухвали - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :