Рішення № 4220575, 29.07.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" липня 2009 р. Справа № 2/552

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Стародуб Л.Ф.

за участю представників сторін

від позивача Пашинська Л.Б. (довіреність від 05.01.09)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар" (м.Коростень)

до Малинського комунального підприємства "Благоустрій" (м. Малин)

про стягнення 7558,20 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з вимогою про стягнення на його користь з відповідача 7558,20 грн. з яких : 5858,08грн. боргу за поставлений товар; 884,61грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 120,84грн. 3% річні ; 694,67грн. інфляційні нарахування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар не змінилась.

Відповідач в судове засідання представника не направив, відомостей про його відсутність до суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

За клопотанням позивача, спір розглядається в більш тривалий строк, ніж передбачено ст.69 ГПК України.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Коростенський завод "Янтар" (продавець) та Малинським комунальним підприємством "Благоустрій" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товарів №12/96, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався поставити покупцю лакофарбову продукцію, товари побутової хімії та інші товари (далі- товар), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар за ціною вказаною в накладних, спеціфікаціях або рахунках (п.1.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7858,08грн., що підтверджується видатковими накладними від 03.07.08р. №0000001008 на суму 6856,08грн., №02-00045 на суму 1002,00грн. та довіреністю на отримання товару №207597 від 03.07.08 (а.с.12-14).

Сторони у договорі передбачили, що оплата за поставлений товар здійснюється за ціною визначеною у накладній з відстрочкою платежу 30 банківських днів з моменту отримання товару (п.п.1.1,2.4 договору).

Таким чином, строк оплати товару по обох накладних настав 14.08.08р.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку із несплатою відповідачем боргу, 15.08.08р. позивач надіслав відповідачу претензію за №05/796 про сплату заборгованості ( а.с. 15).

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий товар провів частково на суму 2000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №209 від 07.11.08 ( а.с. 13), тому на день звернення з позовом до суду сума боргу становить 5858,08 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 5858,08грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 4.4 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача, за період з 15.08.08р. по 25.03.09р., становить 884,61грн.

За п.4.4 договору, за прострочення розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою продавця виплатити пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців починаючи з 15.08.08р. по 15.02.09р., що згідно розрахунку проведеного судом на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство" з урахуванням часткової проплати, становить:

- 427,68грн. за період з 15.08.08 по 06.11.08 з суми 7858,08грн.;

- 384,62грн. за період з 07.11.08 по 15.02.09 з суми 5858,08грн.

Враховуючи викладене ,суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 812,30грн. (427,68+384,62), а в частині стягнення пені в сумі 72,31грн. відмовляє.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 694,67 грн. інфляційних та 120,84 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 7485,89грн.,з яких: 5858,08грн. боргу, 812,30грн. пені,120,84грн. 3% річні, 694,67грн. інфляційних. В решті позову відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Малинського комунального підприємства "Благоустрій" (11603, м.Малин, вул.Українських повстанців,25; код 32876007) на користь Закритого акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар" (11503, м.Коростень, вул.Житомирська,2; код 02969797) - 5858,08грн. боргу, 812,30грн. пені,120,84грн. 3% річних, 694,67грн. інфляційних, 101,02грн. витрат на оплату державного мита, 116,87грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати: 3 прим.