Рішення № 4220573, 07.07.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

07.07.2009 р. Справа № 19/45

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм”, м. Львів

до відповідача Приватного підприємства „Конвалія – Медікал”, м. Ужгород

про стягнення 5 700 грн. 33 коп., в тому числі 3 152 грн. 90 коп. основного боргу за поставлену продукцію (лікарські засоби та інші медичні товари), 436 грн. 59 коп. пені, 182 грн. 20 коп. інфляційних нарахувань, 188 грн. 63 коп. – 10% річних, 540 грн. 01 коп. штрафу та 1 200 грн. збитків, пов’язаних з оплатою юридичних послуг (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Дейнека В.С., довіреність № 56 від 24.07.2008 року

Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм”, м. Львів заявлено позов до відповідача Приватного підприємства „Конвалія – Медікал”, м. Ужгород про стягнення 5 551 грн. 36 коп., в тому числі 3 152 грн. 90 коп. основного боргу за поставлену продукцію (лікарські засоби та інші медичні товари), 1 669 грн. 82 коп. пені, 188 грн. 63 коп. – 10% річних та 540 грн. 01 коп. штрафу. Представник позивача 12.05.2009 року подав суду заяву б/н від 30.04.2009 року про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 5 700 грн. 33 коп., в тому числі 3 152 грн. 90 коп. основного боргу за поставлену продукцію (лікарські засоби та інші медичні товари), 436 грн. 59 коп. пені, 182 грн. 20 коп. інфляційних нарахувань, 188 грн. 63 коп. – 10% річних, 540 грн. 01 коп. штрафу та 1 200 грн. збитків, пов’язаних з оплатою юридичних послуг, а також судові витрати.

Представник позивача просить задоволити позов з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору поставки № 3018 від 02.08.2007 року, а саме не оплатив вартість поставлених йому лікарських засобів та інших медичних товарів в розмірі 3 152 грн. 90 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду від 10.04.2009 року, 24.04.2009 року, 06.05.2009 року, 15.05.2009 року, 25.05.2009 року та 25.06.2009 року, які були надіслані відповідачу рекомендованими листами з повідомленням на адресу: м. Ужгород, вул. Мондока, 5, повернуті у зв’язку із закінченням терміну зберігання. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –підприємців учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу), у судові засідання 24 квітня 2009 року, 06 травня 2009 року, 15 травня 2009 року, 25 травня 2009 року, 25 червня 2009 року та 7 липня 2009 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм”, м. Львів та Приватним підприємством „”Конвалія – Медікал”, м. Ужгород 02.08.2007 року був укладений договір поставки № 3018, відповідно до якого постачальник (позивач) взяв на себе зобов’язання передати у власність покупця (відповідача) лікарські засоби та інші медичні товари в асортименті, за цінами, в кількості і на суму згідно з товарно-транспортними накладними, актів передачі, специфікації, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов’язання оплатити отриманий товар.

Розділом „Ціна товару” договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в національній валюті. Ціна товару визначається в товарно-транспортних накладних, актах передачі, специфікаціях, які є додатками до договору. Загальна сума договору складає суму по всіх одержаних накладних. Ціна договору визначається як сума вартості товару відвантаженого (переданого) на підставі товарно-транспортних накладних, актів передачі, специфікацій за період дії даного Договору. Асортимент, кількість, ціна товару, що є погоджено між сторонами та загальна вартість кожної окремої поставки вказується у товарно-транспортних накладних та в рахунках-фактурах (у випадку попередньої оплати).

Розділом „Умови поставки” договору зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (місцезнаходження складу постачальника), відповідно до Міжнародних правил Інкотермс-2000. Право власності на товар переходить від постачальника (позивача) до покупця (відповідача) з моменту передачі товару уповноваженому представнику покупця (відповідача) або перевізнику.

Оплата за поставлений товар здійснюється на умовах та за цінами, що визначаються в товарно-транспортних накладних, актах передачі, специфікаціях. У випадку наявності у покупця заборгованості за раніше поставлений товар, з метою забезпечення виконання зобов’язань, кошти, що надходять від нього можуть зараховуватися постачальником в рахунок покриття заборгованості за товар, незалежно від посилань покупця на призначення платежу в платіжному дорученні, з врахуванням пені та штрафних санкцій. Датою розрахунку вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (розділ „Умови оплати”).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вищевказаного договору та товарно-транспортних накладних за період з 23.02.2008 року по 17.12.2008 року позивачем було поставлено відповідачу лікарських засобів та інших медичних товарів на загальну суму 9 302 грн. 84 коп.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за поставлений товар (лікарські засоби та інші медичні товари) за відповідачем за даними позивача рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 3 152 грн. 90 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару (лікарських засобів та інших медичних товарів) в розмірі 3 152 грн. 90 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 152 грн. 90 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV та ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 3 152 грн. 90 коп. основного боргу за поставлений товар (лікарські засоби та інші медичні товари).

Розділом „Відповідальність сторін” договору передбачено, що у випадку порушення умов оплати товару (в тому числі прострочення), покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми боргу станом на 10 день прострочення; пеню в розмірі 0,3 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення; суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення; 10 % річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у

відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, складає 436 грн. 59 коп., підлягає стягненню з відповідача. Крім того, позивачем нарахований штраф, який відповідно до наданого розрахунку та станом на час розгляду справи у суді складає 540 грн. 01 коп., підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума інфляційних за період прострочки складає 182 грн. 20 коп., 10% річних – 188 грн. 63 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Вартість юридичних послуг в сумі 1 200 грн. відшкодуванню не підлягає, оскільки позивач не надав суду докази про наявність у особи, якою надавалися послуги, статусу адвоката, а згідно ст. ст. 44, 48 ГПК України до складу судових витрат відноситься лише оплата послуг адвоката. Такої точки зору дотримується і Верховний Суд України (постанова № 02/188 від 01.10.2002 року у справі № 30/63).

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 265, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Конвалія – Медікал”, м. Ужгород, вул. Мондока, 5 (код ЄДРПОУ 32858056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм”, м. Львів, вул. Рудненська, 12 (код ЄДРПОУ 32053158) суму 4 500 (Чотири тисячі п’ятсот) грн. 33 коп., в тому числі 3 152 (Три тисячі сто п’ятдесят дві гривні) грн. 90 коп. основного боргу за поставлену продукцію (лікарські засоби та інші медичні товари), 436 (Чотириста тридцять шість гривень) грн. 59 коп. пені, 182 (Сто вісімдесят дві гривні) грн. 20 коп. інфляційних нарахувань, 188 (Сто вісімдесят вісім гривень) грн. 63 коп. – 10% річних, 540 (П’ятсот сорок гривень) грн. 01 коп. штрафу, а також суму 102 (Сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118 (Сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.