Рішення № 42205404, 22.12.2014, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/6719/14-ц

Провадження № 2/712/1726/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Мельник І.О.

при секретарі Аліценко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом кредитної спілки «Кредит-СоюЗ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що між КС "Кредит-СоюЗ" та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № Че-0782 від 22.11.2011 року про надання кредиту в розмірі 116790 грн. строком на 36 місяців, відповідно до якого останній зобов'язаний повернути отриману суму кредиту та сплатити відсотки за користування грошима в строки відповідно до графіка, передбаченого договором. Проте, свої зобов'язання за договором кредиту ОСОБА_1 виконав не в повному обсязі, відповідач погасив основну суму кредиту в розмірі 116790 грн., та частково погасив відсотки в розмірі 4850 грн. Але в порушення графіку погашення позики вказаного в п. 4 договору подальших проплат відсотків за його користування ним не було. Станом на 23.04.2014 року заборгованість відповідача КС «Кредит-СоюЗ» складає 83376,56 грн. відсотків за користування кредитними коштами. 22.11.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № Че-0782-П, відповідно до якого остання поручилася за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту. За таких обставин, позивач пред'являє свої позовні вимоги про солідарну відповідальність по договору кредиту та просить суд стягнути з відповідачів 83376,56 грн. в рахунок погашення відсотків за договором кредиту та стягнути з них судовий збір в сумі 834 грн.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю - Андрущенко О.О. позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, посилаючись на невиконані зобов'язання ОСОБА_1, як кредитора, та ОСОБА_2, як поручителя. Суду пояснив, що ОСОБА_1 погасив основну суму кредиту за договором від 22.11.2011 року в розмірі 116790 грн., та частково погасив відсотки в розмірі 4850 грн. Всього, з жовтня 2009 року по сьогоднішній день відповідачем було укладено чотири кредитних договорів (у 2009-2011 роках), при цьому, в дату закриття тіла відповідних кредитів видавався новий кредит. Проценти по таким кредитам залишились несплаченими і позичальник здійснював поступове їх погашення, одночасно із частковим погашенням зобов'язань вже по новому кредиту. Такий порядок сплати відкриває позичальнику можливість швидше погашати заборгованість та дає економію на сумі процентів, які нараховуються від суми залишку кредиту.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 позов не визнала, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, оскільки зобов'язання припиняється його належним виконанням. По-перше, ОСОБА_1 відбулось повне фактичне виконання зобов'язань за кредитним договором № Че-0782 від 22.11.2011 року, що підтвердила і сама кредитна спілка. Позивачем неправомірно зараховувались кошти переважно на погашення основної суми кредиту, в той час як відсотки з 22.11.2011 року зростали і нараховувались до 23.04.2014 року, що суперечить чинному законодавству. Основна сума кредиту була погашена ОСОБА_1 була погашена 22.11.2011 року, кредитними коштами з того часу він не користувався, відсотки нараховуються лише зп користування кредитом. У зв'язку із наведеним, КС "Кредит-СоюЗ" втратила право пред'явлення вимоги до поручителя - ОСОБА_2 за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 Крім того, у період з 2011 року до 05.05.2014 року позивачем не направлялись поручителю вимоги про будь-яке порушення або невиконання зобов'язань з боку кредитора та ОСОБА_2 не надавалась згода на зміну будь-яких умов договору.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, в матеріалах справи міститься її письмова заява про розгляд справи за її відсутність.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про кредитні спілки", кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону.

За правилами ст. 5 Закону України "Про кредитні спілки", кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Судом встановлено, що 22.11.2011 року між позивачем КС "Кредит Союз" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Че-0782 про надання кредиту в розмірі 116790 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, строком на 36 місяців. Відповідно до умов даного договору відповідач зобов'язувався повернути отриману суму кредиту та сплатити відсотки за користування грошима в строки відповідно до графіку, передбаченого договором кредиту.

Судом достеменно встановлено та не заперечується представником позивача, що ОСОБА_1 здійснив оплату кредиту в сумі 116790 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 9331 від 22.11.2011 року. Як вбачається з особової картки позичальника, 22.04.2014 року відповідачем сплачено 4850 грн. відсотків за користування кредитом.

В порушення графіку погашення позики, вказаного в п. 4 договору кредиту, відповідач проплати не здійснював, у зв'язку із чим станом на 23.04.2014 року заборгованість ОСОБА_1 по відсоткам за користування кредитом складає 83376,56 грн. (сума відсотків за користування кредитом розрахована відповідно до п. 3.1 договору кредиту).

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 на квитанції на загальну суму 18800 грн., які позивачем не було зараховано та не відображено у особовій картці позичальника, як на підставу визнання зобов'язання припиненим у зв'язку із його виконанням, суд оцінює критично, оскільки квитанції які надано, стосуються інших договорів кредиту. З жовтня 2009 року з ОСОБА_1 укладено наступні кредитні договори: договір кредиту № Че-0606 від 24.10.2009 року (сума виданого кредиту 151300 грн.); договір кредиту № Че-0896 від 06.12.2010 року (сума виданого кредиту 129000 грн.); договір кредиту № Че-0782 від 22.11.2011 року (сума виданого кредиту 116790 грн.); договір кредиту № Че-0025 від 21.08.2014 року (сума виданого кредиту 85350 грн.).

По кредитним договорам 2009-2011 років, в дату закриття тіла відповідних кредитів видавався новий кредит. При цьому, проценти по таких кредитах залишалися несплаченими і позичальник здійснював поступове їх погашення, одночасно із частковим погашенням зобов'язань вже по новому кредиту. ОСОБА_1 був згідний із таким порядком, що підтверджується, зокрема, написаною ним власноруч заявою від 31.05.2011 року, та у сплаті по двом кредитам двома сумами (по одному на погашення процентів, по іншому - погашення тіла кредиту), зазначеним підтверджується, що він визнавав свої обов'язки щодо необхідності погашення в першу чергу тіла кредитів, що, в свою чергу, спростовує твердження представників ОСОБА_1 порушення черговості погашення заборгованості позивачем за власним бажанням. На користь цього свідчать і фактичні дії відповідача, зокрема, сплата відсотків за користування кредитом від 22.11.2011р. відбулася 17.12.2011р. та 31.12.2011р., в подальшому відбувалася сплата лише тіла кредиту.

Відповідно до договору позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості ( ст.1046 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі та у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, визначеному договором (ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язання встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, згідно з ст. 526 ЦК України,

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений термін.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по відсоткам за користування кредитом підлягають до задоволення, оскільки підписання відповідачем договору підтверджує, що він в повному обсязі прийняв на себе зобов'язання щодо виконання договору та сплати процентів за користування договором кредиту з денною відсотковою ставкою 0,11233%. Договір є обов'язковим до виконання, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Щодо позовних вимог в частині стягнення боргу в солідарному порядку з відповідачки ОСОБА_2, як поручителя за договором поруки від 22.11.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № Че-0782-П, відповідно до якого остання поручилася за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту № Че-0782 від 22.11.2011 року.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

За замістом статей 553, 554 ЦК України поручитель хоч і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ст. 555 ч.2 ЦК).

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право. Доказів, підтверджуючих факт звернення позивача до поручителя протягом встановленого законом строку суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення договору поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення тощо.

У договорі поруки від 22.11.2011 року не передбачено, зокрема, можливість зміни за основним зобов'язанням, строків їх виплати та зміни умов, які є істотними, в тому числі порядку черговості зарахувань сплачених коштів без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, судом достеменно встановлено, що повідомлення поручителю кредитною спілкою не направлялись, ОСОБА_2 не надавала згоду на зміну будь-яких умов договору, тому договір поруки є припиненим з моменту зміни умов кредитного договору, тобто з часу зміни порядку зарахування сплачених ОСОБА_1 коштів - 31.12.2011р.

Таким чином, зміна обсягу відповідальності поручителя, без згоди останнього є підставою для припинення договору поруки. (Правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 25 вересня 2013 року (справа № 6-97 ас 13).

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення боргу з ОСОБА_2

Також, до стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в сумі 834 грн., відповідно до ст.88 ЦПК України, якою передбачено, що стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені судові витрати по справі.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 57- 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 251, 252, 525, 530, 553, 554, 559, 625, 1046, 1049 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов кредитної спілки «Кредит-СоюЗ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь кредитної спілки «Кредит-СоюЗ» (ЄДРПОУ 25204519) борг за кредитним договором № Че-0782 від 22.11.2011р. в сумі 83376, 56 грн., а також понесені судові витрати в сумі 834 грн., а всього 84210,56 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми під час постановлення рішення, у той же строк з дня отримання його копії.

Головуючий: