Постанова № 42204833, 24.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4266/14

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Домусчі С.Д.,

судді - Шеметенко Л.П.

при секретарі: Більдер І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного малого підприємства «Міраж» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом приватного малого підприємства «Міраж» до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування рішень та визнання недійсним акту перевірки,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне мале підприємство «Міраж» звернулося до суду з позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування постанови від 10 червня 2014 року № 182/155-П, припису від 28 травня 2014 року та визнання недійсним акту перевірки від 28 травня 2014 року.

Свої позовні вимоги ПМП «Міраж» обґрунтувало незаконністю спірного рішення та акту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПМП «Міраж» просить скасувати вищенаведену постанову лише в частині відмови у скасуванні постанови від 10 червня 2014 року № 182/155-П як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти, в скасованій частині, нову постанову, якою задовольнити зазначену вимогу у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПМП «Міраж», вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з повної необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача, результати якої відображені в акті та протоколі від 28 травня 2014 року /а.с. 71а-74/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зміст порушення полягав у здійсненні будівельних робіт на трьохповерховій базі відпочинку (Одеська область, Овідіопольській район, с. Грибівка, вул. Приморська, 30) у відсутності зареєстрованої відповідачем декларації про початок виконання будівельних робіт.

На підставі вищенаведених акту та протоколу, відповідачем було прийнято постанову від 10 червня 2014 року № 182/155-П про накладення на позивача 109620 гривень штрафу (абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності») /а.с. 9/.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року N 3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Позивач, на час перевірки, не мав зареєстрованої відповідачем декларації про початок виконання будівельних робіт.

Отже, будівництво позивача здійснювалося з порушенням вищенаведеної норми.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 року № 208/94-ВР передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів, або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат; на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Таким чином, за будівництво без зареєстрованої декларації 3 категорії складності штрафується за розмірами (90 мінімальних заробітних плат) абз. 3, а 2 категорії складності за розмірами абз. 2 (36 мінімальних заробітних плат) вищенаведеної норми.

Матеріали справи містять експертний висновок, наданий позивачем, відповідно до якого будівництво позивача має 2 категорію складності, а не 3, як визначено відповідачем /а.с. 81-87/.

В свою чергу відповідач взагалі не має доказів того, що будівництво позивача відноситься до третьої категорії складності.

Отже, відповідач повинен був накласти на позивача штрафні санкції у розмірі 36 мінімальних заробітних плат (43848 гривень) у відповідності з абз. 2 вищенаведеної норми, а не 90 мінімальних заробітних плат (109620 гривень) за абз. 3 тієї ж норми.

Тобто, позовні вимоги є частково обґрунтованими на 65772 гривень.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення даного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного малого підприємства «Міраж» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови від 10 червня 2014 року № 182/155-П на суму 65772 гривень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 10 червня 2014 року № 182/155-П, в частині нарахування 65772 гривень штрафних санкцій - скасувати.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.Д. Домусчі/

/Л.П. Шеметенко/