Вирок № 42203830, 14.10.2014, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/598/2014-к 1-кп/219/131/2014

В И РО К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н

14.10.2014 Артемівський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючої судді Шевченко Л.В.,

при секретарі Бурикіній Я.Д.,

з участю: прокурора Овчаренка О.Ф.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Артемівську кримінальне провадження з обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Коєлга Увельського району Челябінської області Російської Федерації, росіянина, громадянина України, пенсіонера, одруженого, з вищою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 23 грудня 2013 року о 14.40 год., керуючи вантажопасажирським автомобілем марки «Mercedes Benz 100», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по вулиці Благовіщенська в місті Артемівську Донецької області зі сторони вулиці Петровського, в напрямку перехрестя, на якому вулиця Благовіщенська примикала до вулиці Червоноармійська, яка по відношенню до неї є головною, зупинився на даному перехресті перед проїжджою частиною вулиці Червоноармійська, а потім всупереч вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», п.16.11 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, з наступними змінами, діючи з необережності у виді злочинної самовпевненості, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не надав дороги мотоциклу марки «Yiben YB150T-17», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі зліва направо відносно напрямку його руху, став виїжджати на проїжджу частину, виконуючи при цьому маневр лівого повороту назустріч вказаному мотоциклу, внаслідок чого здійснив зіткнення з даним мотоциклом, в результаті якого водію мотоцикла, потерпілому ОСОБА_1, заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, а саме: відкритий перелом обох кісток лівої гомілки в середній і нижній третині зі зсувом, закритий перелом лівого надколінка зі зсувом.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, зокрема, про те, що дійсно в той день 23.12.2013 року він, рухаючись на автомобілі марки «Mercedes Benz 100», реєстраційний номер НОМЕР_1, на проїжджій частині вулиці Червоноармійська допустив порушення Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення з мотоциклом потерпілого, в результаті чого ОСОБА_1 отримав ушкодження здоров'я. Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненному правопорушенні. Цивільний позов визнав частково, пояснивши, що його цивільна відповідальність застрахована, тому страхова компанія повинна відшкодувати завдані ним збитки та моральну шкоду.

Відповідно до ст.349 КК України суд визнав недоцільним дослідження доказів та допит свідків стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд при встановлені фактичних обставин справи обмежився допитом обвинуваченого, допитом свідка ОСОБА_5 та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Вислухавши обвинуваченого, проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що подія злочину мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю та його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки обвинувачений як особа, яка керує транспортним засобом, своїми необережними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_1

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, є пенсіонером, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3, суд визнає його щире каяття. Обставин, що обтяжують його покарання не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, що відновідно до статті 12 КК України злочин відноситься до категорії тяжких, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.

Розглядаючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами, та враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами), де йдеться про те, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного, суд враховує щире каяття обвинуваченого, скоєння правопорушення з необережності, те, що під час скоєння ДТП останній не перебував в стані алкогольного сп'яніння (арк.к.п.23), має водійський стаж з 1995 року (посвідчення водія арк..к.п.21), а також те, що потерпілим ОСОБА_1 також було порушено Правила дорожнього руху, а саме п. 12.3., яким встановлено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Зазначене підтверджено постановою від 30.05.2014 року у справі № 219/2558/2014-п, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності потерпілого ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності за протоколом про адміністративне правопорушення АВ2 № 915672. З висновку судової автотехнічної експертизи № 6933 від 27.01.2014 року вбачається, що в умовах дорожньої ситуації, що розглядалася експертом, водій мотоцикла «Yiben YB150T-17», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 (потерпілий) мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом належного виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Крім того, оскільки ОСОБА_3 раніше не судимий, скоїв злочин з необережності, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням останнього від відбування основного покарання з іспитовим строком, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій злочином заподіяно майнову чи моральну шкоду, має право під час досудового слідства звернутися з цивільним позовом як до підозрюваного чи обвинуваченого так і до юридичної особи, яка по закону несе цивільну відповідальність за шкоду заподіяну діями підозрюваного.

Артемівський міжрайонний прокурор звернувся з цивільним позовом, у якому просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ЦРЛ м. Артемівська 2904,67 грн. в рахунок витрат, понесених на лікування та уримання потерпілого ОСОБА_1 в період з 23.12.2013 року по 15.01.2014 року.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов, у якому він після декількох уточнень (останнє 11.08.2014 року), просить стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 14164,78 грн., яка полягає з витрат на придбання медичних препаратів в розмірі 2 114,83 грн., вартості пошкодженого одягу та взуття в розмірі 2 050 грн. (джинсів -350 грн., куртки - 1350 грн., взуття - 350 грн.), вартості проведеної операції в розмірі 10 000 грн. та витрати в сумі 317,26 грн. на поїздку за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, опікуном якої є ОСОБА_1, яка проходила лікування в м. Яремче Івано-Франківської області, а також моральну шкоду в сумі 50000 грн.

З ПАТ «Страхова група «ТАС» потерпілий просить стягнути матеріальну шкоду в сумі 16908,64 грн., яка складається з відшкодування на лікування за 236 днів, які він знаходився на лікуванні у травматологічному відділенні, тобто 4872 грн. згідно ст. 23, 24 Закону, вартості матеріальної шкоди (з технічної точки зору) на момент проведення експертизи відновлювального ремонту мотоцикла, яка становить 11793,04 грн., моральної шкоди в сумі 243,60 грн., а також судових витрат в сумі 538 грн., яка складається з вартості експертизи 500 грн. та 38 грн. вартості послуг з пересилання документів ФОП ОСОБА_8 («Нова-Пошта») (арк.с.110-112 том1).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ПАТ «Страхова група «ТАС» з посиланням на п.2.1 ст.2 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.3 ЦК України вказує, що потерпілий ОСОБА_1 до товариства не звертався з відповідною заявою про сплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну його здоров'ю та майну, не надав довідку з медичної установи, рецепти лікаря, фіскальні чеки, завірені лікувальним закладом тощо.

З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що дійсно дружина потерпілого зателефонувала йому та звернулась з проханням позичити гроші на операцію, оскільки ОСОБА_1 потрапив у ДТП. Він позичив 10000 грн. Ці кошти йому не віддали, він сказав, що не наполягав на поверненні коштів у визначений термін. Разом з тим, він не має підтверджень, що дані ним кошти витрачені саме на проведення операції ОСОБА_1 та яку операцію проведено.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілим ОСОБА_1 цивільного позову, суд керується вимогами Цивільного кодексу України і Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову вилату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судом встановлено, що 10.01.2013 року між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідченого полісом № АЕ/0849128, відповідно до якого була застрахована цивільно-правова відповідальність, забезпечений транспортний засіб: тип В3, номерний знак НОМЕР_1 модель MERSEDES BENZ, рік випуску 1993, білого кольору, номер кузова, шасі, рами НОМЕР_5. В названому полісі вказується, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Страхова сума на одного потерпілого складає 100000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю та 50000 грн. - за шкоду, заподіяну майну, франшиза - ноль. Термін дії Договору страхування - з 11.01.2013 р. до 10.01.2014 р.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Частиною 36.4. ст.36 вищевказаного Закону визначено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Вказана норма спеціального закону прямо передбачає, що виплата страхового відшкодування може здійснюватися іншій особі, яка надає послуги з лікування потерпілих - тобто в даному випадку це Центральна районна лікарня Артемівська, яка надавала послуги прямо передбаченні ст. 24 вказаного Закону, зокрема це послуги пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням.

Оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування»

страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим, здійснюється з метою захисту майнових інтересів страхувальника (тобто, в даному випадку, обвинуваченого ОСОБА_3), то норми Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Розмір витрат на лікування потерпілого від ДТП підтверджується довідкою за підписом головного лікаря ЦРЛ, про те, що вартість витрат на лікування хворого у травматологічному відділенні, у якому знаходився в період з 23.12.2013 року по 15.01.2014 року ОСОБА_1 становить 126,29 грн., достовірність якої ніким не оспорюється.

Згідно статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов Артемівського міжрайонного прокурора в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення цивільного позову Артемівського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Центральної районної лікарні м. Артемівська, стягнувши з ОСОБА_3 2 904,67 грн., затрачених на лікування та утримання потерпілого ОСОБА_1 (т.1 а.с.9).

Обов'язки про відшкодування заподіяної шкоди страховиком випливають з договірних зобов'язань про відшкодування шкоди, які визначаються спеціальним

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким передбачено порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди і умови такого відшкодування.

До матеріалів кримінального провадження захисником обвинуваченого долучено довідку ПАТ «Страхова група «ТАС» від 27.02.2014 року за вих. № 25 про те, що ОСОБА_3 повідомив та надав 25.12.2013 року до страхової компанії всі документи, що свідчать про ДТП, яке сталося 23.12.2013 року, тобто страховий випадок.

Страховиками, відповідно до вимог ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Згідно п. 36-1 статті 36 вищевказаного Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Згідно із ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому (ч.1 ст. 129 КПК України).

У відповідності до ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вищевказане, з урахуванням того, що зобов`язання страхової компанії ПАТ «Страхова група «ТАС» на відшкодування шкоди, завданої ДТП, виникають згідно договору страхування з ОСОБА_3, того, що потерпілий не надав доказів тому, що він звертався із заявою про сплату страхового відшкодування і страховик відмовив йому в цьому, що свідчить про неповноту та передчасність заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що цивільний позов в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 14164,78 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн. та з ПАТ «Страхова група «ТАС» матеріальної шкоди в сумі 16908,64 грн., а також судових витрат в сумі 538 грн. - необхідно залишити без розгляду, запропонувавши потерпілому звернутись до суду в порядку цивільного судочинства відповідно до ст.128 КПК України.

Запобіжний захід на досудовому слідстві обвинуваченому не обирався. Суд вважає, що немає підстав для обрання обвинуваченому будь - якого запобіжного заходу.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст.124 КПК Ураїни з обвинуваченого на користь держави мають бути стягненні витрати на залучення експерта. У кримінальному провадженні є витрати на проведення автотехнічної експертизи ДНДІСЕ в сумі 490,00 гривень, які підлягають стягненню в відповідача.

Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 просили застосувати до обвинуваченого Закон України "Про амністію у 2014 році", обґрунтовуючи заяву тим, що обвинувачений є пенсіонером, вперше притягяється до кримінальної відповідальності, кримінальне правопорушення є таким, що вчинене з необережності.

Відповідно до п. "ґ" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 (п. б) Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено, що амністія не застосовується до осіб, які раніше звільнилися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин, а також до осіб: є) яких засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (частина друга статті 286 КК України 2001 р.; частина друга статті 215 КК України 1960 р.).

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, інкримінований ОСОБА_3 за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких, проте вчинений з необережності. Обвинувачений під час ДТП в стані алкогольного сп'яніння не перебував, досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За таких підстав суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від покарання на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у пред'явленному обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з встановленням двох років іспитового строку.

Відповідно до п. 2,3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

На підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного за цим вироком покарання.

Цивільний позов Артемівського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Центральної районної лікарні м.Артемівська до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_6, виданий Артемівським МВ ГУМВС України в Донецькій області 08.07.2009 року, ІПН НОМЕР_4, який проживає за адресою АДРЕСА_1, на користь Артемівської ЦРЛ (р/р 35412031002151 в ГУДКУ в Донецькій області УДК м. Артемівська МФО 834016, ЄДРПОУ 01990217 на КЕКВ 1132) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 2904,67 грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 14164,78 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн. та з ПАТ «Страхова група «ТАС» матеріальної шкоди в сумі 16908,64 грн., а також судових витрат в сумі 538 грн. - залишити без розгляду. Роз'яснити потерпілому, що вын не позбавлений права звернутись до суду з позовом в порядку цивільного судочинства відповідно до ст.128 КПК України.

Речові докази у справі: автомобіль марки «Mercedes Benz 100», реєстраційний номер НОМЕР_1, визнаний речовим доказом за матеріалами кримінального провадження постановою слідчого від 23.12.2013 року, залишити власнику ОСОБА_3 (арк. к. п. 40); мотоцикл марки «Yiben YB150T-17», реєстраційний номер НОМЕР_2, визнаний речовим доказом за матеріалами кримінального провадження постановою слідчого від 23.12.2013 року, залишити за належністю власнику.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_6, виданий Артемівським МВ ГУМВС України в Донецькій області 08.07.2009 року, ІПН НОМЕР_4, який проживає за адресою АДРЕСА_1 витрати на проведення автотехнічної експертизи ДНДІСЕ на користь держави 490 (чотириста дев'яносто) грн. 00 коп.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення, оскільки відповідно до розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 27/10/38-14 від 02.09.2014 року провадження в суді апеляційної інстанції за територіальною підсудністю здійснює Апеляційний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Вирок складений та надрукований в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий суддя Л. В.Шевченко