Постанова № 42203736, 26.12.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2014 року Справа № 803/2211/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання - Новак Л.О.,

за участю представника позивача Бурди Д.П.,

представника відповідача Приходько Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна - Баїв» (далі - ТзОВ «Україна-Баїв») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 17 жовтня 2014 року за №0010492201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 203 422 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 162 738 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 40 684 грн. 50 коп.; від 17 жовтня 2014 року за №0010512201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 72 092 грн.; від 17 жовтня 2014 року за №0010482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 62 997 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 50 398 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12 599 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту від 8 жовтня 2014 року №8222/22-1/38815285 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Україна-Баїв» з питань, що становлять предмет заперечення». Перевіркою встановлено: порушення пунктів 44.1, 44.6, 44.7 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50 398 грн., в тому числі за 4 квартал 2013 року в сумі 50 398 грн.; порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 72 092 грн., в тому числі за жовтень 2013 року на суму 36 705 грн., за листопад 2013 року на суму 16 346 грн. та за березень 2014 року на суму 19 041 грн., та занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 162 738 грн., в тому числі за березень 2014 року - 12 646 грн., за квітень 2014 року - 112 487 грн., за травень 2014 року - 27 186 грн. та за червень 2014 року - 10 419 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, та вважає, що перевірка проведена упереджено, не взято до уваги подані документи та докази, перевіряючими неповно з'ясовано обставини взаємовідносин ТзОВ «Україна-Баїв» з приватним підприємством «Айслаг» (далі - ПП «Айслаг») та товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньзернопродукт» (далі - ТзОВ «Волиньзернопродукт»), не перевірено фактичне виконання господарських операцій, які носять реальний характер, що підтверджується первинними документами.

У зв'язку з чим вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні пред'явленні позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що в жовтні - листопаді 2013 року ТзОВ «Україна-Баїв» у ПП «Айслаг» було придбано паливо-мастильні матеріали на загальну суму 318 306 грн., в тому числі ПДВ 53 051 грн. Під час перевірки позивачем не було надано актів на списання поливо-мастильних матеріалів та жодних первинних документів, які б підтверджували списання бензину, придбаного у ПП «Айслаг». ТзОВ «Україна-Баїв» було надано контролюючому органу копії облікових листів трактористів-машиністів, відповідно до яких перевіркою неможливо підтвердити виконані роботи, оскільки у даних облікових листах відсутні підписи працівників, хто виконував дані роботи, відсутні відпрацьовані години, кількість фактично виконаних робіт.

Враховуючи викладене, в порушення вимог Податкового кодексу України ТзОВ «Україна-Баїв» віднесено до складу витрат, витрати не підтверджені належним чином оформленими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку по взаємовідносинах з ПП «Айслаг» на загальну суму 265 255 грн., в тому числі за 4 квартал 2013 року на суму 265 255 грн.

Також в ході проведення перевірки встановлено, що протягом жовтня 2013 - червня 2014 року у ПП «Айслаг» було придбано паливо-мастильні матеріали (бензин та дизельне паливо) на загальну суму 1 528 956 грн. 41 коп., в тому числі ПДВ 254 826 грн. 07 коп. Крім того, перевіркою встановлено, що ТзОВ «Україна-Баїв» придбало у ТзОВ «Волиньзернопродукт» паливо-мастильні матеріали (дизельне паливо) на загальну суму 102 785 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 17 130 грн. 93 коп. Згідно із розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до декларації з ПДВ за період з 1 жовтня 2013 року по 30 червня 2014 року ТзОВ «Україна-Баїв» по взаємовідносинах із ПП «Айслаг» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 217 699 грн., по взаємовідносинах із ТзОВ «Волиньзернопродукт» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 17 131 грн.

Таким чином, задекларований на підставі податкових накладних від вищевказаних контрагентів-постачальників податковий кредит сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується, у зв'язку з чим, позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 234 830 грн.

Представник відповідача посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для їх скасування немає.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення, доводи та зеперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

ТзОВ «Україна-Баїв» є суб'єктом господарювання та зареєстроване 29 липня 2013 року, з 30 липня 2013 року перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ ГУ Міндоходів, є платником податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік. Зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витягом 1403084500042 з реєстру платників податку на додану вартість, довідкою Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів від 6 березня 2014 року №2927/10/03-18-15-03.

Судом встановлено, що 8 вересня 2014 року Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Україна-Баїв» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 1 липня 2013 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складено акт від 8 вересня 2014 року за №7649/22-1/38815285.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав до Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів заперечення на акт від 8 вересня 2014 року за №7649/22-1/38815285.

За результатами розгляду заперечення було прийнято рішення про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Україна-Баїв» з питань, що становлять предмет заперечення, яка була проведена в період з 25 вересня 2014 року по 1 жовтня 2014 року, про що складено акт від 8 жовтня 2014 року №8222/22-1/38815285.

Перевіркою встановлено: порушення пунктів 44.1, 44.6, 44.7 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50 398 грн., в тому числі за 4 квартал 2013 року в сумі 50 398 грн.; порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 72 092 грн., в тому числі за жовтень 2013 року на суму 36 705 грн., за листопад 2013 року на суму 16 346 грн. та за березень 2014 року на суму 19 041 грн., та занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 162 738 грн., в тому числі за березень 2014 року - 12 646 грн., за квітень 2014 року - 112 487 грн., за травень 2014 року - 27 186 грн. та за червень 2014 року - 10 419 грн.

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17 жовтня 2014 року за №0010492201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 203 422 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 162 738 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 40 684 грн. 50 коп.; від 17 жовтня 2014 року за №0010512201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 72 092 грн.; від 17 жовтня 2014 року за №0010482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 62 997 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 50 398 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12 599 грн. 50 коп.

Висновки перевірки про заниження ТзОВ «Україна-Баїв» податку на прибуток на загальну суму 50 398 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 72 092 грн. базуються на тому, що ТзОВ «Україна-Баїв» віднесено до складу витрат та податкового кредиту суми, що не підтверджені первинними документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Україна-Баїв» протягом жовтня 2013 - червня 2014 року у ПП «Айслаг» було придбано паливо-мастильні матеріали (бензин та дизельне паливо) на загальну суму 1 528 956 грн. 41 коп., в тому числі ПДВ 254 826 грн. 07 коп. та у ТзОВ «Волиньзернопродукт» було придбано паливо-мастильні матеріали (дизельне паливо) на загальну суму 102 785 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 17 130 грн. 93 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними.

Позивачем проведено розрахунок по договірних зобов'язаннях із ПП «Айслаг» та ТзОВ «Волиньзернопродукт» у безготівковій формі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Доставка товару згідно товарно-транспортних накладних здійснювалась автомобільним транспортом постачальників.

Рух товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентом підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про дійсність правочинів позивача з вказаними контрагентами свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними. Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні, тому позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

Крім того, жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює, лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи усе вищенаведене, суд вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що чинним податковим законодавством передбачена презумпція правомірності рішень платника податків, яка передбачає, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, покликання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, є безпідставними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування.

Така позиція висловлена, зокрема, в Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10, який зазначив, що «чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту». Таким чином, порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Така правова позиція суду узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі ««БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також «Протокол 1 до Конвенції»), яка є частиною національного законодавства України згідно із статті 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі «Щокін проти України» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.» Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті від 8 жовтня 2014 року №8222/22-1/38815285 висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 жовтня 2014 року за №0010492201, №0010512201 та №0010482201.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17 жовтня 2014 року за №0010492201, №0010512201 та №0010482201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» (45643, Волинська область, Луцький район, село Баїв, вулиця Перемоги, будинок 1, код ЄДРПОУ 38815285) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк