Рішення № 42202569, 02.12.2014, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/784/14-цРІШЕННЯ

Іменем України

"02" грудня 2014 р. Олександрійський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Петрової О.Ф.

при секретарі Сніжко І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

3 лютого 2014 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу, на суму 29 238 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивачка зазначає, що 31 грудня 2011 р. близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ -21099020, державний номер НОМЕР_1, наданим йому власником ОСОБА_3, рухаючись в темну пору доби по вул. Знамянська м. Олександрії в напрямку вул. Островського до вул. Радянська, перевищив допустиму швидкість та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні 11 січня 2012р.

За фактом дорожньо - транспортної пригоди було порушено кримінальну справу, а її, позивачку, визнано потерпілою у цій справі. Вироком Олександрійського міськрайонного суду від 10 жовтня 2012 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі. З засудженого на її користь стягнуто 29 238 грн. на відшкодування майнової шкоди та 40 000 грн. - моральної шкоди. Відповідальність водія автомобіля ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 жовтня 2011 р. на суму 50 000 грн. Отже, автомобіль, яким керував ОСОБА_2, є забезпеченим транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою. Наразі позивачка вважає, що відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує в установленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та майну третьої особи.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5 підтримали позов.

Позивачка зазначила, що вона вчасно звернулася до страхової компанії з приводу відшкодування шкоди, однак остання умисно зволікала з виплатою і врешті-решт відмовила у виплаті. Суд за її позовом стягнув із ОСОБА_2 на її користь в порядку відшкодування майнової шкоди 29 238 грн. Цю суму складають кошти, які були затрачені на лікування та поховання її матері. З заявою про видачу виконавчого листа до суду не зверталася, бо вважала, що немає підстав розраховувати на те, що ОСОБА_2 відшкодує їй шкоду.

Представник позивачки - ОСОБА_5 пояснив, що страхова компанія - відповідач не виконала своїх зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеному з ОСОБА_2 Позивачка не отримала відшкодування за вироком суду, вирок суду в цій частині не виконано. Ухвалення судового рішення про відшкодування шкоди та фактичне її відшкодування не є тотожними поняттями.

Представник відповідача - Гайдамащук О.В. позов не визнав та пояснив, що вважає вимоги позивачки такими, що не ґрунтуються на законі. Суд вже стягнув з безпосередньо винної у дорожньо - транспортній пригоді особи на її користь майнове відшкодування. Судове рішення набрало законної сили. Порушене право відновлено. Рішення суду є обов'язковим для виконання.

Вислухавши пояснення та доводи позивачки, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав:

Суд встановив, що 12 жовтня 2011 р. між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності 50 000 грн.

31 грудня 2011 р. з вини ОСОБА_2, який керував забезпеченим транспортним засобом, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої мати позивачки - ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для її життя, від яких настала її смерть.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2012 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, засуджено до покарання у виді позбавлення волі та з нього на користь позивачки, яка була визнана у справі потерпілою, на відшкодування майнової шкоди в межах доведеного розміру стягнуто 29 238 грн. та 40 000 моральної шкоди.

Позивачка вважає, що відповідач - ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» не звільняється від обов'язку відшкодувати їй майнову шкоду в розмірі 29 238 грн., бо фактично не отримала такого відшкодування від ОСОБА_2, й просить стягнути цю суму з відповідача.

Правовідносини, що випливають із договору обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, регулюються главою 67 ЦК України - «Страхування», а також Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004р.

Відповідно до п. 1.5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 р. в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є одержання потерпілим повного відшкодування шкоди від особи, яка її завдала.

За змістом п.4 ч. 1 ст. 991 ЦК та ч. 1 ст. 26 Закону № 85/96-ВР страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивачка обрала спосіб захисту своїх прав, пред'явивши позов до володільця забезпеченого транспортного засобу - ОСОБА_2 , вироком суду її вимоги про відшкодування майнової шкоди задоволено в межах наданих нею доказів і на її користь стягнуто 29 238 грн. , підстав для стягнення цієї суми ще й із страхової компанії немає.

Відповідно до ст. 129 Конституції України вирок суду є обов'язковим для виконання. Позивач вправі вимагати його виконання в частині відшкодування шкоди.

Як пояснила позивачка, з приводу примусового виконання судового рішення вона до суду не зверталася , виконавчий лист їй не видавався.

Позивачка зажадала повторно отримати відшкодування шкоди за рахунок страховика, що на думку суду не відповідає вимогами закону.

В зв'язку з відмовою від позову судові витрати позивачеві не компенсуються.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити повністю.

Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом того ж строку з дня отримання копії рішення.

Суддя