Рішення № 42202374, 03.01.2015, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 299/3705/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.01.2015 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Дорда Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вилоцької селищної ради Виноградівського району про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Вилоцької селищної ради Виноградівського району про встановлення фпаекту прийняття спадщини та визнання права власності. До початку розгляду справи позивачкою позовні вимоги змінювалися. Згідно змінених позовних вимог позивач просить визнати за нею в цілому право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1.

Змінені позовні вимоги мотивовано наступним. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно, і до його складу входить житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, який належав їй на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння. Заповітного розпорядження матір'ю за життя не залишено.

Спадкоємцями за законом першої черги, у відповідності до ст.ст.1258, 1261 ЦК України є сторони по справі - як її рідні діти. Інших спадкоємців до майна померлої немає, позаяк їх батько помер ще раніше, а вони були єдиними дітьми.

Відповідач ОСОБА_2 своєю заявою засвідчив про відмову від спадкового майна після смерті матері на користь позивачки.

Маючи на меті узаконити свої права на спадковий житловий будинок, позивачка звернулась до приватного нотаріуса ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, позаяк, з її відповіді пропустила шестимісячний строк подачі заяви і в неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, а у відповідності до пункту 4.18 Глави 10 Частини 2 «Порядку вчинення окремих видів нотаріальних дій», затверджених Наказом Мін'юсту "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"), від 22.02.2012, № 296/5, «якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовсгаїїовліоіочого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку».

Будучи юридично необізнаною, без відповідної профільної освіти, я не знала і не могла знати, що у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України як спадкоємець, який до моменту смерті проживав разом із спадкодавцем, вважається такою, що спадщину прийняла, про що свідчить довідка виконкому Вилоцької селищної ради від 16.10.2014 року, про необхідність подання якої нотаріусу їй також нічого не було відомо.

Крім того, з'ясувалось, що правовстановлюючі документи (оригінали, що необхідні для подання нотаріусу для оформлення права на спадщину), які підтверджували право власності матері на будинок АДРЕСА_1 втрачено і залишились тільки ксерокопії (копія номеру газети з оголошенням про втрату документів додається).

Відповідно до виготовленого Виноградівським БТІ Технічного паспорту та довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 будівництвом завершений, не є самочинно збудованим, будівля та інші господарські будівлі не є аварійними та придатні до користування і проживання, будинок побудований на спеціально відведеній для цієї мети земельній ділянці і на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, видане Вилоцькою селищною радою 07.07.1975 року на підставі рішення виконкому Вилоцької селищної ради депутатів трудящих № 38 від 27.06.1975 року був зареєстрований за ОСОБА_3 - матір'ю позивачки.

Враховуючи ті обставини, що позивачкою в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України прийнято спадщину після смерті матері, а відповідачем по справі ОСОБА_3 заявлено про відмову від частки в спадковому майні, позивачка вказує на наявність правової підстави для звернення до суду з даним позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування на житловий будинок.

Позивач в судове засідання не з'явилася, однак до суду подала письмове клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві (а.с.55).

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, однак до суду подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечують (а.с.54, 29).

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.169 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і, враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів та доказів і приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй позовній заяві, відповідачкою позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.174 ЦПК України визнання відповідачем позову прийнято судом.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_3 (а.с.15), після смерті якої залишилось спадкове майно, і до його складу входить житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, який належав їй на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння (а.с.16).

Заповітного розпорядження матір'ю за життя не залишено.

Спадкоємцями за законом першої черги, у відповідності до ст.ст.1258, 1261 ЦК України є сторони по справі - як її рідні діти (а.с.23, 24, 25).

Відповідач ОСОБА_2 своєю заявою засвідчив про відмову від спадкового майна після смерті матері на користь позивачки (а.с.14).

Після смерті якої позивач прийняв спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала разом з нею, що стверджується довідкою виконкому Вилоцької селищної ради від 16.10.2014 року (а.с.49).

Відповідно до виготовленого Виноградівським БТІ Технічного паспорту та довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 будівництвом завершений, не є самочинно збудованим, будівля та інші господарські будівлі не є аварійними та придатні до користування і проживання, будинок побудований на спеціально відведеній для цієї мети земельній ділянці і на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, видане Вилоцькою селищною радою 07.07.1975 року на підставі рішення виконкому Вилоцької селищної ради депутатів трудящих № 38 від 27.06.1975 року був зареєстрований за ОСОБА_3 - матір'ю позивачки, оригінал якого втрачено і позивачем отримана тільки його копія (а.с. 17, 18-20, 48).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя що його пережив та батьки.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права с одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як видно з представлених доказів, будинок будівництвом завершений, знаходиться в сільському населеному пункті, 1960 року побудови, має окремий порядковий номер, зареєстрований у встановленому законом порядку, однак оригінал правовстановлюючого документу втрачений. Інші особи на володіння та користування даним будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність будинку для проживання ніким не оспорюється.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою(ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Крім того, згідно ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. А у відповідності до п.5 ч.1 ст.19 цитованого Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому змінені позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі і за ним необхідно визнати право власності на житловий будинок.

Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, 61, 169, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Змінені позовні вимоги - задоволити.

Визнати за позивачем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в цілому на житловий будинок загальною площею 68,7 кв.м., житловою 39,7 кв.м. з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийВ. В. Леньо