Постанова № 42202001, 24.12.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 грудня 2014 р. м. Чернівці справа № 824/3293/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Спіжавки Г.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Червоняк У.С.,

від позивача - Петренко В.О.,

від відповідача - Васійчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецька пересувна механізована колона № 76" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Чернівецька пересувна механізована колона № 76" звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обгрунтування позовних вимог позивач повідомив, що ДПІ м. Чернівців винесло податкові повідомлення - рішення № 0019591503 від 13.08.2014 р. на суму 101235,65 грн. та №0019601503 від 13.08.2014 р. на суму 1843,22 грн.

З метою недопущення блокування відповідачем рахунків суми зазначені в ППР №0019591503 від 13.08.2014 та № 0019601503 від 13.08.2014 р. Товариство сплатило, однак з нарахуваннями, зазначеними в них не згідне, у зв'язку з чим і звернувся до суду з відповідним позовом.

Позивач вважає вказані рішення безпідставними та такими, що винесені всупереч Конституції України, положенням Податкового кодексу України та реальним обставинам, зокрема і Рішенню № 6 про розстрочення податкового боргу від 16 серпня 2013 року.

Як видно з Рішення № 6 про розстрочення податкового боргу від 16 серпня 2013 року, за результатами розгляду заяви ТДВ "Чернівецька ПМК № 76", вирішено надати розстрочення сплати податкового боргу під проценти за податковим боргом в розмірі 126994,41 грн., який складається з:

- основний платіж - 118769,95 грн.;

- основний платіж за актом документальної перевірки - 0,00 грн.;

- штрафна (фінансова санкція (штраф) - 0,00 грн.;

- пеня - 8224,46 грн.

Станом на 16.08.2013 р., вказав позивач, податковий орган Рішенням № 6 визначив як загальний розмір боргу ТДВ "Чернівецька ПМК № 76", так і розмір його складових.

Так, штрафних (фінансових санкцій (штрафу) за прострочку платежів в сумі 118769,95 грн. за період до 16.08.2013 р., не застосовано.

Виходячи з того, що умовами договору про розстрочення податкового боргу № 12 від 16 серпня 2013 року ДПІ м. Чернівці не визначило ні розміру, ні порядку застосування та сплати штрафних (фінансових санкцій (штрафів) до позивача за прострочку платежів до 16.08.2013 р., позивач стверджує про відсутність у відповідача підстав для нарахування штрафних (фінансових санкцій (штрафу) за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання (сума основного платіжу,- 118769,95 грн.) за період 2011, 2012 та 2013 роки як до 16.08.2013 р., так і після 16.08.2013 р., по суті через рік після винесення Рішення № 6.

Враховуюче те, що як вказує позивач, у відповідача не було жодних правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0019591503 та № 0019601503 в серпні 2014 року, він просить їх скасувати.

Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення, в яких йдеться про те, що ТДВ "ПМК №76" було порушено строк сплати податкового зобов'язання із терміном прострочення сплати більше 30 календарних днів - 506178,10 грн., в наслідок чого застосовано штрафна санкція в розмірі 20% (506178,10*20%=101235,62грн. повідомлення - рішення № 0019591503 від 13.08.2014 року), із терміном прострочення до 30 календарних днів - 18432,20 грн., в результаті чого застосована штрафна санкція в розмірі 10% (18432,20*10%=1843,22грн. повідомлення - рішення № 0019601503 від 13.08.2014 року).

Відповідач зазначив, що незалежно від того з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник у відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, після фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на необгрунтованість податкових повідомлень-рішень та відсутність у відповідача правових підстав для застосування на їх підставі фінансових санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, наполягав на відмові в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини в справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

В процесі судового розгляду встановлено, що Рішенням №6 про розстрочення податкового боргу від 16.08.2013 року позивачу надано розстрочення під проценти за податковим боргом в розмірі 126994,41 грн., який складається з основного платажу - 118769,95 грн.; основного платежу за актом документальної перевірки - 0,00 грн.; штрафна (фінансова санкція (штраф) - 0,00 грн.; пені - 8224,46 грн.

Головним державним ревізором-інспектором відділу місцевих податків і зборів, плати за землю управління оподаткування та контролю об'єктів операцій проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб по ТДВ "ПМК №76" за грудень 2011 року, 2012рік, 2013 рік.

Перевірку проведено 23.07.2014 р. в приміщенні ДПІ у м. Чернівцях та за її наслідками складено акт камеральної перевірки від 23.07.2014р. за №1460/15-03/01037595.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у м. Чернівцях винесло податкові повідомлення - рішення № 0019591503 від 13.08.2014 р. на суму 101235,65 грн. та №0019601503 від 13.08.2014 р. на суму 1843,22 грн.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань, а саме плати за землю з затримкою до 30 календарних днів в сумі 18432,20 грн., із затримкою більше 30 календарних днів в сумі 506178,10 грн.

З такими висновками позивач не погоджується і основним доводом, яким він обгрунтовує неправомірність таких висновків, а далі і прийнятих на їх підставі рішень - є те, що за умовами договору про розстрочення №12 від 16.08.2013 року відповідачем не визначено ні розміру, ні порядку застосування і сплати штрафних, фінансових санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання як до так і після 16.08.2013 року.

Разом з тим, пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, у випадках прострочення строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, незалежно від того з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 131.2 ст. 131 зазначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі ( чи визнає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Однак, платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, тому платник після фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Як роз'яснено в листі Вищого адміністративного суду України №1602/11/10/14-14 від 18.11.2014 року, передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

За вказаних вище обставин, суд доходить висновку про правомірність прийнятих відповідачем рішень, а звідси і відсутність підстав для задоволення позовних вимог про їх скасування.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору.

При подачі даного позову майнового характеру позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 206,16 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" також визначено, що решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, останній повинен сплатити до Державного бюджету України недоплату судового збору за подання даного позову, яка становить 1855,42 грн. (2061,58 грн. - 206,16 грн.).

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з позивача до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1855,42 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 29 грудня 2014 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка