Рішення № 42201720, 31.12.2014, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11044/14

Провадження № 2/750/3332/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2014 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.,

при секретарі Разумейко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням,-

встановив:

позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача вселити її в квартиру АДРЕСА_1, співвласником 1/2 частини якої вона є. Також позивач просить зобов'язати відповідача надати їй ключі від вказаної вище квартири та не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням. Окрім цього, позивачем заявлено вимогу про встановлення порядку користування квартирою, згідно якого позивач просить виділити їй у користування ізольовану житлову кімнату площею 12,1 кв.м., відповідачу ізольовану житлову кімнату площею 10,2 кв.м., а житлову кімнату площею 16,8 кв.м., два коридори, вбиральню, ванну, кухню, комору та балкон залишити у спільному користуванні.

Обгрунтувала позивач свої вимоги тим, що вона є власником 1/2 частини вказаної вище квартири, проте відповідач, яка є власником іншої 1/2 частини квартири не дає їй ключ від квартири, оскільки він є лише у неї, а тому потрапити до квартири позивач не може. Також для подальшого безперешкодного користування квартирою позивач вважає за необхідне встановити порядок користування житловим приміщенням, виділивши їй у користування житлову кімнату площею 12,1 кв.м., відповідачу виділити житлову кімнату площею 10,2 кв.м., а іншу житлову кімнату площею 16,8 кв.м., яка є прохідною та інші приміщення квартири залишити у спільному користуванні співвласників.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити. Також позивач просила стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу, навдану адвокатом в сумі 4384 грн. 80 коп.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_3 жодних перешкод позивачу не чинила, а позивач сама не зверталася до нею за ключем від квартири, кімнатою площею 12,1 кв.м. відповідач користується сама, а тому просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на правову допомогу, надану адвокатом в судових засіданнях в сумі 1500 грн.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожен, що підтверджується матеріалами справи (а.с.6-7, 55)

Позивач 28.07.2014 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину вказаної вище квартири, її право власності на частину квартиртири зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.7)

Відповідач у судовому засіданні не заперечувала того факту, що у позивача немає ключів від квартири, співвласником якої вона є, проте вказувала, що позивач не зверталася до неї з вимогою отримати ключі від квартири, а тому ніяких перешкод вона не чинить і не заперечує, щоб племінниця проживала у квартирі.

Проте, доводи відповідача спростовуються показаннями свідків ОСОБА_1, ОСОБА_5, які доводяться батьками позивачу.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1, який доводиться батьком позивачу та братом відповідачу дав покази стосовно того, що він просив сестру дати ключ від квартири його доньці, проте вона відмовляла, посилаючись на те, що там знаходяться її речі та антикваріат, які вона має намір забрати. Після судового засідання, яке відбувалося 12.12.2014 року відповідач йому повідомила, що надасть ключі від квартири лише за умови, що позивач відмовиться від позову. Зайти до квартири донька не може, вона має намір в ній проживати, оскільки це єдина її власність і в цій квартирі вона зареєстрована.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду повідомила, що не зважаючи на те, що ОСОБА_1 їй видала довіреність на ведення всіх справ щодо квартири від її імені, відповідач відмовилася вести з нею будь - які переговори, а тому свідок, як представник інтересів позивача згідно довіреності вимушена була зв'язатися із сином відповідача ОСОБА_7 з метою забезпечити доступ працівників БТІ для виготовлення технічного паспорту на квартиру. Саме завдяки тому, що ОСОБА_7 погодився прийти і відчинити квартиру, працівники БТІ потрапили до неї і мали можливість виготовити технічний паспорт. Свідок зазначила, що її донька має намір проживати у спірній квартирі, оскільки іншого житла у неї немає, а з батьками вона проживати не бажає.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який доводиться сином відповідачу, в судовому засіданні стверджували, що ОСОБА_3 постійно проживає у кімнаті площею 12,1 кв.м. в спірній квартирі, хоча і не зареєстрована в цій квартирі, саме в цій кімнаті знаходяться її особисті речі. При цьому свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні стверджував, що його мати не чинить жодних перешкод у вселенні позивача.

Проте, з висновку про результати перевірки по заяві ОСОБА_1, складеного 28.10.2014 року дільничним інспектором та затвердженого начальником ЧМВ УМВС України в Чернігівській області 03.11.2014 року вбачається, що позивач зверталася до органів міліції з приводу вжиття заходів реагування до ОСОБА_3, яка чинить їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, а саме не впускає у квартиру, співвласником якої вона є та не надає ключів від неї. Працівнику міліції опитати ОСОБА_3 не представилось можливим, як це зазначено у висновку, а тому перевірку за зверненням закінчено (а.с.26).

Крім того, незважаючи на те, що у даній справі мало місце чотирі судові засідання упродовж двох місяців, відповідач у добровільному порядку не надала позивачу ключі від квартири, співвласником якої вона є, а тому суд вбачає підстави для захисту порушеного права позивача.

В силу положень ст. 317, частин 1, 3 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і в порядку, встановлених законом, а згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Встановивши наявність перешкод позивачу у користуванні квартирою зі сторони ОСОБА_3, адже ключі від спірної квартири є лише у неї, а тому фізично використовувати житло за призначенням позивач не має змоги, суд знаходить підстави для задоволення вимоги позивача про її вселення у квартиру, зобов'язання відповідача надати дублікат ключів від квартири та не чинити перешкод у користуванні нею.

Проте, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення порядку користування квартирою, згідно якого позивач просить виділити їй у користування ізольовану житлову кімнату площею 12,1 кв.м., відповідачу ізольовану житлову кімнату площею 10,2 кв.м., а житлову кімнату площею 16,8 кв.м., два коридори, вбиральню, ванну, кухню, комору та балкон залишити у спільному користуванні.

Проти виділення позивачу у користування кімнати площею 10,2 кв.м. ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечувала, посилаючись на те, що ця кімната розташована не з сонячної сторони і є меншою.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 року № 20 роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Право на звернення з таким позовом ґрунтується на положеннях ч. 3 ст. 358 ЦК України, згідно яких право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з аналізу зазначених норм матеріального права, хоча при визначенні порядку користування майном у праві спільної часткової власності і не припиняється право спільної часткової власності, але при цьому не повинно порушуватися чи обмежуватися право власника на користування майном, що входить до змісту права власності.

Як встановлено судом, житлова площа в спірній квартирі становить 39.1 кв. м, тобто кожен із співвласників має право на користування житловою площею 19.55 кв. м.

Проте, хоча квартира і складається із трьох кімнат, одна з яких є прохідною площею 16,8 кв. м, а інші дві кімнати площею 10,2 та 12,1 кв. м., але при запропонованому позивачем порядку користування квартирою порушується право на користування майном всіх учасників спільної часткової власності відповідно до їх частки у спільній частковій власності, проти чого заперечує ОСОБА_3.

За таких обставин, підстав для задоволення вказаної позовної вимоги суд не вбачає.

У зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до статті 88 ЦПК України належить розподілити судові витрати між сторонами, а саме позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (з чотирьох вимог відмовлено у одній вимозі, тобто третину вимог задоволено).

Враховуючи категорію складності справ, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог витрати на правову допомогу, надану адвокатом при підготовці позовної заяви (1 година) та участі у судових засіданнях (4 години 30 хв.) у розмірі 2010 грн., в розрахунку 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, як це передбачено Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

На користь відповідача належить стягнути з позивача пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (одна вимога) витрати на правову допомогу адвоката у судових засіданнях (3 години 30 хвилин) у розмірі 426 грн. 30 коп. в розрахунку 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, як це передбачено Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Також з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 317, 318, 321, 369, 383, 391 ЦК України, суд,-

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням, задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 дублікат ключів від квартири АДРЕСА_1 та не чинити перешкод у користуванні даною квартирою.

В іншій частині позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог 182 грн. 70 коп. на відшкодувавння понесених судових витрат по сплаті судового збору та 2010 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 426 грн. 30 коп. понесених витрат на правову допомогу пропорційно до вимог, в яких позивачу відмовлено.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.П.Рахманкулова