Постанова № 42201261, 19.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 р. Справа № 804/19731/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Межівського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Межівський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-III (надалі - Закон України від 02.03.2000 року №1533-III) відповідач має заборгованість у розмірі 3835,41 грн., проте ОСОБА_3 добровільно не сплачує заборгованість, а тому вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивач у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач просить стягнути суму коштів, які ОСОБА_3 не отримувала.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

20 квітня 2011 року ОСОБА_3 була зареєстрована в Межівському районному центрі зайнятості як шукаюча роботу відповідно до пункту 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року №219.

Наказом Межівського районного центру зайнятості від 27 квітня 2011 року №НТ 110427 ОСОБА_3 було надано статус безробітного з 27.04.2011 року та призначено допомогу по безробіттю як незастрахованій особі без урахування страхового стажу.

Відповідно до Наказу від 27 квітня 2011 року №НТ 110427 відповідачу було розпочато виплату допомоги по безробіттю з 27.04.2011 року, яка тривала до 18.07.2011 року.

Згідно пункту 4 Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.01.2001 № 1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2001 р. за №75/5266 (діяв на момент спірних правовідносин), право на працевлаштування шляхом надання дотації роботодавцю мають особи, які перебували на обліку в державній службі зайнятості як безробітні не менше 1 місяця, а жінки, які мають дітей віком до шести років,одинокі матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів - з дня надання статусу безробітного.

На основі поданих ОСОБА_3 документів до Межівського районного центру зайнятості вона мала першочергове право на працевлаштування за рахунок дотації.

Наказом Межівського районного центру зайнятості від 19 липня 2011 року ОСОБА_3 була знята з обліку у зв'язку з працевлаштуванням за договором Центру зайнятості з підприємством, організацією, установою щодо надання дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних. Сума виплати по безробіттю ОСОБА_3 становила 1411,26 грн.

Між Межівським районним центром зайнятості та ТОВ «Нива ПГК» був укладений договір №040811071800016 від 18.07.2011 року про працевлаштування безробітного з наданням дотації, відповідно до умов якого ТОВ «Нива ПГК» працевлаштовує на постійну роботу за направленням Центра зайнятості безробітну ОСОБА_3, а Центр зайнятості надає дотацію на створення додаткового робочого місця для працевлаштування безробітного у розмірі витрат на заробітну плату прийнятої за направленням державної служби зайнятості особи відповідно до статті 30 Закону України від 02.03.2000 року №1533-III та Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 26.01.2001 року за №75/5266.

19.07.2011 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу до ТОВ «Нива ПГК» з окладом 1100 грн. на місяць.

Дотація була припинена у зв'язку зі звільненням з роботи ОСОБА_3 за власним бажанням (Наказ по товариству №31 від 06.09.2011 року). Сума виплаченої заробітної плати та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно дотації становила 2424,15 грн.

З позовної заяви вбачається, що під час співставлення (звіряння) первинних документів особи з інформацією Пенсійного фонду України та Державною податковою адміністрацією станом на 20.04.2011 року розбіжностей не виявлено, а отже, на момент реєстрації в Межівському районному центрі зайнятості ОСОБА_3 інформації про її трудової діяльність надано не було. При цьому відповідач був попереджений про відповідальність щодо надання неправдивої інформації та про наслідки прихованого працевлаштування.

02 липня 2014 року з метою пошуку роботи та реєстрації в службі зайнятості відповідач повторно звернувся до позивача, у зв'язку з чим були подані відповідні документи для надання статусу безробітного.

Під час співставлення документів особи з інформацією Пенсійного фонду, що надійшла у третьому кварталі 2014 року, були виявлені розбіжності в періодах трудової діяльності даної особи за квітень-липень 2011 року.

На підставі встановленого, керуючись Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, та Закону України від 02.03.2000 року №1533-III, посадовими особами позивача було розпочато розслідування страхового випадку, в ході якого встановлено, що ОСОБА_3 перебувала в штаті ТОВ «Демурінська гірничо-збагачувальна фабрика» в період з 26.02.2009 року по 07.07.2012 року.

Таким чином, на момент реєстрації 20.04.2011 року відповідач мала статус зайнятої особи.

Наказом Межівського районного центру зайнятості від 5 серпня 2014 року №65 прийнято рішення про повернення ОСОБА_3 незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю з 27.04.2011 року по 18.07.2011 року, та дотаційні кошти за період з 19.07.2011 року по 06.09.2011 року в сумі 3835,41 грн. Претензія була вручена ОСОБА_3 рекомендованим листом з повідомленням 07.08.2014 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.1991 року (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Під час реєстрації кожна особа ознайомлюється з пам'яткою «Ваші права - Ваші обов'язки», в якій зазначається, що безробітній зобов'язаний своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

В силу частини 3 статті 36 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3835,41 грн., є обґрунтованими.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з тим, що право на звернення до суду з даним позовом у позивача виникло з моменту припинення здійснення виплат як допомоги по безробіттю, а саме 18.07.2011 року.

Так, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із абзацом 2 частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Водночас частиною 4 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Відповіддю на запит Межівського районного центру зайнятості №310 від 10.07.2014 року керівництвом ТОВ «Демурінська ГЗК» було повідомлено, що у період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року в товаристві посада головного бухгалтера була вільна, а тому звітність підприємства до Пенсійного фонду за вказаний період була подана із значним запізненням.

З огляду на викладене, позивач не міг дізнатися про зайнятість ОСОБА_3, оскільки дані про це не були своєчасно подані до податкового органу та Пенсійного фонду, і на момент реєстрації відповідача як безробітної (20.04.2011 року), отримання нею виплат по безробіттю (з 27.04.2011 року) та зарплати згідно дотації (з 19.07.2011 року), цих даних у базі при звірці не було.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення або оскарження вимоги станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Межівського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 (52921, Дніпропетровська обл., АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Межівського районного центру зайнятості (52900, Дніпропетровська обл., Межівський район, селище міського типу Межова, вулиця Карла Маркса, будинок 9 А, код ЄДРПОУ 20266929) кошти, виплачені як допомога по безробіттю та дотаційні кошти, в сумі 3835,41 грн. (три тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень сорок одна копійка).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Степаненко