Ухвала суду № 42200252, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2014 р. м. Київ К/800/28974/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Стародуба О.П., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 821/3674/13-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ (далі - УМВС) України на Одеській залізниці про скасування наказу, поновлення на посаді, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

24 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до УМВС України на Одеській залізниці про скасування пункту 3 наказу відповідача від 3 вересня 2013 року № 681, як такого, що винесений з порушенням норм діючого законодавства. Просив суд негайно поновити його на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Херсон УМВС України на Одеській залізниці.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено. Скасовано пункт 3 наказу УМВС України на Одеській залізниці від 3 вересня 2013 року № 681. Капітана міліції ОСОБА_4 поновлено на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Херсон УМВС України на Одеській залізниці з 3 вересня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 34,45 гривень. Постанова підлягала негайному виконанню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не скоїв вчинку дискредитуючого звання начальницького складу органу внутрішніх справ. Суд не прийняв посилання відповідача на службове розслідування та висновки від 30 серпня 2013 року щодо ОСОБА_4, оскільки згідно інформації заступника прокурора Херсонської області перевірка фактів, викладених в ньому, була предметом розслідування кримінального провадження № 42013230000000020, яке 6 вересня 2013 року закрито за пунктом 2 частини 1 статті 284 Кримінально-процесуального кодексу (далі - КПК) України (в зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2014 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року скасовано. Прийнято по справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що підставою видання наказу стало не відкриття прокуратурою Херсонської області кримінального провадження відносно ОСОБА_4, а встановлені під час службового розслідування обставини, за яких позивач виявив низькі моральні та ділові якості, порушив Присягу працівника органів внутрішніх справ України, положення статей 1, 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут). Апеляційний суд вважав, що скасування внутрішнього розпорядчого акту про накладення дисциплінарного стягнення (наказу від 3 вересня 2013 року № 681 «Про порушення службової дисципліни працівниками ЛВ на ст. Херсон та покарання винних») не може тягнути за собою одночасне скасування наказу від 17 вересня 2013 року № 98 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), яким закінчується процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що позивач ОСОБА_4 з підстав визначених Дисциплінарним статутом і Положенням № 114 був звільнений з органів внутрішніх справ за наказом від 17 вересня 2013 року № 98 о/с, що діяв до примусового виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, і не був оскаржений ним до суду.

Позивач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня

2014 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно статті 159 КАС України судове рішення повинно відповідати вимогам законності і обґрунтованості. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними та допустимими доказами.

Однак, оскаржуване позивачем рішення суду апеляційної інстанції не можна вважати таким, що відповідає вимогам законності і обґрунтованості.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням № 114.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 565-XII працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

За змістом пункту 66 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначається Дисциплінарним статутом.

Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

За змістом пунктів 5-8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно частин 1, 9, 10, 12, 15 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до частини 1 статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Частиною 5 статті 17 КПК України визначено, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 821/3705/13-а за позовом ОСОБА_4 до УМВС України на Одеській залізниці про скасування пункту 3 наказу від 9 серпня 2013 року № 625 (попередження про неповну посадову відповідність), яке ухвалою того ж суду першої інстанції від 24 жовтня 2013 року об'єднано в одне провадження зі справою № 821/3674/13-а.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо скасування пункту 3 наказу від 9 серпня 2013 року № 625.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 23 липня 2013 року до УМВС України на Одеській залізниці надійшов лист з прокуратури Херсонської області (вих. № 21/3-7742-13), в якому зазначено, що у провадженні відділу розслідування корупційних кримінальних правопорушень перебуває кримінальне провадження № 42013230000000020 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу (далі - КК) України, за заявами громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо вимагання у них грошових коштів оперуповноваженими СКР ЛВ на ст. Херсон УМВС України на Одеській залізниці, в тому числі і капітаном міліції ОСОБА_4

З висновку службового розслідування, затвердженого 30 серпня 2013 року начальником УМВС України на Одеській залізниці, вбачається, що викладені в листі прокуратури Херсонської області факти знайшли своє підтвердження. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дали пояснення і підтвердили викладені у заявах обставини, за яких ОСОБА_4 вимагав у них грошові кошти за непритягнення до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки дизельного пального з території локомотивного депо станції Херсон. Крім того, у висновку згаданого службового розслідування зазначено, що 17 квітня 2013 року до Управління з прокуратури Голопристанського району Херсонської області надходив лист від 16 квітня 2013 року за № 86/30вих.13, в якому зазначено, що прокуратурою розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013230150000028 від 12 березня 2013 року, за заявою ОСОБА_7 щодо нібито неправомірних дій ОСОБА_4, який вимагав та отримав від неї гроші у розмірі 1000 доларів США за уникнення кримінальної відповідальності за збут нею наркотичних засобів. У цьому ж висновку вказано, що 18 квітня 2013 року прокуратурою Голопристанського району Херсонської області винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42013230150000028 від 12 березня 2013 року, у зв'язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України. Там же зазначено, що в поточному році ОСОБА_4 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності та має діюче дисциплінарне стягнення: наказом УМВС України на Одеській залізниці від 9 серпня 2013 року № 625 його попереджено про неповну посадову відповідність.

Оспорюваний позивачем пункт 3 наказу УМВС України на Одеській залізниці від 3 вересня 2013 року № 681 має запис: «За грубе порушення службової дисципліни, що стало підставою до відкриття прокуратурою Херсонської області кримінального провадження № 42013230000000020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, низькі ділові і моральні якості, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, вимог ст.ст. 1, 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС України», відповідно до вимог наказу МВС України від 26.03.2010 № 90 «Про стан дисципліни та законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення» оперуповноваженого СКР ЛВ на ст. Херсон УМВС України на Одеській залізниці капітана міліції ОСОБА_4 звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Предметом спору в даній справі є законність та правомірність дій УМВС України на Одеській залізниці щодо здійснення владних повноважень під час прийняття пункту 3 наказу від 3 вересня 2013 року № 681 «Про порушення службової дисципліни працівниками ЛВ на ст. Херсон та покарання винних», яким ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ України (з публічної служби) за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення № 114.

Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Складові цього поняття тісно пов'язані з морально-етичними нормами, тобто вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Ці вимоги відображені у статті 5 Закону України «Про державну службу», Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.

Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ.

До таких вчинків відноситься: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, несумісного з продовженням служби в органах внутрішніх справ; систематичне поширення компрометуючої органи внутрішніх справ України інформації за допомогою засобів мас-медіа.

У пункті 66 Положення № 114 визначено не окремий вид відповідальності працівника органу внутрішніх справ, а спеціальну підставу для припинення служби, яке відбувається у формі звільнення.

Припинення служби за пунктом 66 Положення № 114 є найсуворішою санкцією відповідальності працівника органу внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

Звільнення за пунктом 66 Положення № 114 може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за пунктом 66 Положення № 114, є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, й факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Згідно частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не спростував доводи суду першої інстанції стосовно висновку службового розслідування відносно ОСОБА_4 про те, що перевірка фактів викладених в ньому була предметом розслідування кримінального провадження № 42013230000000020, яке закрито в зв'язку з відсутністю в діянні позивача складу кримінального правопорушення. Порушення службової дисципліни ОСОБА_4 знайшло свій вираз у відкритті прокуратурою Херсонської області вказаного провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, і звільнення з органів внутрішніх справ України відбулося за вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4, як оперуповноважений сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Херсон УМВС України на Одеській залізниці, не здійснив дій, які зазначені в заявах громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6, і у самому висновку службового розслідування, затвердженому 30 серпня 2013 року начальником УМВС України на Одеській залізниці, вказано, що 18 квітня 2013 року прокуратурою Голопристанського району Херсонської області винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42013230150000028 від 12 березня 2013 року, у зв'язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України. На час розгляду судом першої інстанції цієї адміністративної справи 6 вересня 2013 року кримінальне провадження № 42013230000000020 також було закрито в зв'язку з відсутністю в діянні позивача ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

Враховуючи, що в кримінальному провадженні на час прийняття оспорюваного наказу від 3 вересня 2013 року № 681 було встановлено відсутність події (провадження № 42013230150000028) та складу (провадження № 42013230000000020) кримінального правопорушення на час розгляду даної адміністративної справи, беручи до уваги наказ УМВС України на Одеській залізниці від 9 серпня 2013 року № 625, яким позивача ОСОБА_4 попереджено про неповну посадову відповідність (за недостатній контроль за роботою підлеглих, що виразилося в порушенні терміну притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 після закриття кримінального провадження), колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що апеляційний суд передчасно дійшов висновку про доведеність правомірності прийнятого наказу УМВС України на Одеській залізниці від 3 вересня 2013 року № 681 «Про порушення службової дисципліни працівниками ЛВ на ст. Херсон та покарання винних» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України капітана міліції ОСОБА_4, а саме: звільнення позивача за пунктом 66 Положення № 114. Апеляційний суд не встановив, яке саме грубе порушення службової дисципліни допустив ОСОБА_4 після 9 серпня 2013 року. Матеріали даної справи не містять належних доказів порушення ОСОБА_4 Присяги працівника органів внутрішніх справ і відповідач не надав достатніх доказів скоєння позивачем діянь, які вказують на низькі ділові та моральні якості, що не сумісні із подальшим проходженням служби в органах внутрішніх

справ.

Таким чином, має місце неповне з'ясування апеляційним судом дійсних обставин справи.

Відповідно до частини 4 статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами частин 2, 4 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час проведення якого необхідно врахувати вищенаведене.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці про скасування наказу, поновлення на посаді - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Заїка М.М.

Стародуб О.П.