Ухвала суду № 42199490, 25.12.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 676/1349/14-ц

Провадження № 22-ц/792/2430/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Костенка А.М.,

суддів: Грох Л.М., Гринчука Р.М.,

при секретарі : Гриньовій А.М.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 687/1349/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 5 листопада 2014 року по справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Моторне (транспортне) страхове бюро України, звертаючись до суду з позовом, вказувало, що 25 липня 2010 року о 20 год. 00 хв. в м. Кам'янець-Подільський сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Інфініті", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби були пошкоджені. Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності, розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Інфініті" склав 28398 грн. 19 коп. Позивач зазначав, що в порушення вимог Закону, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована. Тому, потерпіла особа, ОСОБА_4, звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП. 13 травня 2011 року МТСБУ перерахувала потерпілій особі страхове відшкодування, з вирахуванням відповідних податків, в розмірі 23665 грн. 16 коп. МТСБУ вказувало, що згідно положень чинного законодавства має право на відшкодування в порядку регресу заподіяних збитків. У зв'язку з цим, звертався по відповідача з претензією про добровільне відшкодування збитків, однак відповіді не отримав. Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 23665 грн. 16 коп. виплаченого відшкодування та сплачений судовий збір в розмірі 244 грн.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 5 листопада 2014 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь МТСБУ 23665 грн. 16 коп. виплаченого відшкодування, 243 грн. 60 коп. судового збору, стягнуто з ______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_5 провадження № 22-ц/792/2430/14

Доповідач Костенко А.М. Категорія № 30, 34

ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 675 грн.

36 коп. за проведення автотехнічної експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Вказує, що судом першої інстанції при вирішенні спору помилково застосовано положення ст.ст. 261, 1191 ЦК України та суд прийшов до невірного висновку про набуття позивачем права вимоги до відповідача. Оскільки з положень чинного законодавства вбачається саме перехід до страховика права вимоги, тому застосуванню підлягають положення ст.ст. 257, 262, 512, 993 ЦК України, не застосувавши вказані положення, суд помилково вирішив спір поза межами строку позовної давності. Також, апелянт вказує, що пред'явлення позову до нього, як до водія, є неправомірним, оскільки до 18 вересня 2011 року діяла норма пп. 28.21 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якою регресний позов повинен бути поданий до власника транспортного засобу. Крім того, на думку апелянта, при вирішенні спору не було доведено його вину у скоєнні ДТП. Оскільки, як зазначає, в постанові Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року, вказано про порушення ним Правил дорожнього руху, при цьому не з'ясовано що саме внаслідок цього порушення сталась ДТП. Також вказує, що під час розгляду справи, судові експерти пояснювали, що водій автомобіля "Інфініті" не дотримувався безпечної дистанції руху.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 25 липня 2010 року біля 20 годин в м. Камянець-Подільський ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Фольксваген" на перехресті вулиць Л.Українки та Драгоманова, порушив пункти 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "Інфініті", власником якого є ОСОБА_4

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Інфініті" отримав пошкодження, а ОСОБА_4, пошкодженням належного йому автомобіля, була заподіяна матеріальна шкода в сумі 23665 грн. 16 коп.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" застрахована не була.

Згідно норм вказаного Закону ОСОБА_4 звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України та 13 травня 2011 року Моторним (транспортним) страховим бюро України було виплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування, заподіяних збитків, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди 25 липня 2010 року в сумі 23665 грн. 16 коп.

Вказані обставини підтверджуються постановою Камянець-Подільського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року, звітом про оцінку вартості матеріального збитку, платіжним дорученням про перерахування коштів та іншими матеріалами справи.

У відповідності до п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторно (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно підпункту «г» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Також нормами 38.2.1. п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що Моторно (транспортне) страхове бюро Українипісля сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи зазначені обставини та норм чинного законодавства суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги, що до спірних правовідносин необхідно застосувати строки позовної давності, перебіг яких необхідно обраховувати з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а не з моменту виплати страхового відшкодування, оскільки в даному випадку має місце фактично суброгація, а не регрес із застосуванням ст. 993 Цивільного кодексу України, слід відхилити.

П. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розяснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону N 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цьогоЗаконудає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Отже за змістом Закону страхове відшкодування, яке виплачене по вказаному Закону страховиком третій особі, а не своєму страхувальнику, є одночасно й відшкодуванням шкоди третій особі (потерпілому) в деліктному зобовязанні, оскільки страховик у договірних правовідносинах обовязкового страхування відповідальності є одночасно боржником у деліктному зобовязанні і саме він в силу закону зобовязаний відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду, а не страхувальник, який є заподіювачем шкоди.

Таким чином при виплаті страхового відшкодування по зазначеному Закону припиняється деліктне зобовязання між сторонами та виникає інше зобовязання страхувальника перед страховиком про повернення страховику, виплаченої ним суми страхового відшкодування, і таке зобовязання прямо визначено нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто в даній цивільній справі має місце заміна одного зобов'язання на інше, а не перехід прав від одного кредитора до іншого.

При цьому в самій нормі 38.2.1. п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право Моторного (транспортного) страхового бюро подати саме регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З врахуванням викладеного строк позовної давності по даній цивільній справі має рахуватись з дати виплати страхового відшкодування 13 травня 2011 року, а позов поданий 14 лютого 2014 року, тому строки давності при вирішення даного спору застосуванню не підлягають.

Безпідставними є твердження апелянта про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 25 липня 2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з постанови Камянець-Подільського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року судом було розглянуто матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 258 КУпАП. Даною постановою було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 25 липня 2010 року, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_4, сталась внаслідок порушення ОСОБА_2 пунктів 10,1. 10.4 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному звязку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Провадження по цій справі було закрито в звязку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова набрала законної сили.

Отже, в силу ст. 61 ЦПК України обставини вказані в постанові суду від 15 листопада 2010 року, доказуванню в даній цивільній справі не підлягають.

Крім того, будь-яких доказів в спростування обставин, вказаних в постанові, відповідачем надано не було, а посилання в апеляційній скарзі лише на пояснення експертів-автотехніків за відсутності обґрунтованого висновку авто-технічної експертизи щодо причин дорожньо-транспортної пригоди не можуть бути прийняті до уваги.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта, що при вирішенні даного спору необхідно було застосовувати підпункт 38.2.1. п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції чинній на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди за якою регресний позов може бути подано лише до власника автомобіля, яким на той момент була інша особа, ніж відповідач.

Так відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції на травень 2011 року особи, відповідальність яких застрахована, - це визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Згідно п. п. 38.2.1. п. 38.2. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції на травень 2011 року МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону;

Ст. 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищенунебезпеку.

Аналіз положень вищевказаних норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що з врахуванням норм п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1187 Цивільного кодексу України під, передбаченим п. п. 38.2.1. п. 38.2. ст. 38, терміном «власник транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду» слід розуміти саме володільця транспортного засобу, який експлуатує даний транспортний засіб. При цьому, за логікою апелянта, МТСБУ взагалі позбавлено можливості подати регресний позов про стягнення страхового відшкодування, оскільки, за доводами апелянта до водія позов подавати не можна, а власник автомобіля дорожньо-транспортну пригоду не скоював. Така позиція апелянта суперечить змісту Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", загальним нормам Цивільного кодексу та фактично веде до порушення прав Моторного (транспортного) страхового бюро України

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 5 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : (підпис) Судді : (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко