Рішення № 4219902, 13.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/196

13.07.09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС"

до дочірнього підприємства "Е- Консалтинг"

про стягнення 82 631,84грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Черпак І.Є.(дов. від 12.01.2009)

Від відповідача Лісовський Р.А.(дов. від 19.11.2007)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки № К-7/08-1 від 07.08.2008 у розмірі 82 631,84 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.03.2009 порушено провадження у справі №50/196 та призначено до розгляду на 06.04.2009.

Представник відповідача в судове засідання 06.04.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи був відкладений на 13.05.2009.

13.05.2009 в судове засідання прибув представник позивача та дав додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з’явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання. Крім цього, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі, а провадження у справі №50/196 припинити у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Розгляд справи був відкладений на 03.06.2009.

03.06.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали додаткові пояснення по справі та подали докази.

Представник позивача подав додаткові пояснення, в яких заперечував проти відзиву відповідача на позовну заяву.

Представник відповідача подав письмові пояснення по суті спору, в яких просив провадження у справі №50/196 припинити у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи був відкладений на 01.07.2009.

01.07.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 50/196 до вирішення по суті справи за позовом ДП «Е-Консалтинг»до ТОВ «ЕПОС»про визнання недійсною усної угоди купівлі-продажу товарів згідно видаткової накладної № РН-9001 від 15.08.2008 на загальну суму 60 758,40 грн., оскільки ці справи взаємопов'язані і прийняття об'єктивного, законного та справедливого рішення по справі № 50/196 цілком залежить від вирішення справи по визнанню угоди недійсною.

Представник позивача заперечував проти зупинення провадження по справі.

Суд дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 50/196. Даний висновок суд обґрунтовує тим, що відповідач не подав доказів прийняття його позовної заяви про визнання недійсною усної угоди купівлі-продажу товарів згідно видаткової накладної № РН-9001 від 15.08.2008 на загальну суму 60 758,40 грн.

Більш того, предметом спору по справі № 50/196 є стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки № К-7/08-1 від 07.08.2008, а предметом позовної заяви відповідача є визнання недійсною усної угоди купівлі-продажу товарів згідно видаткової накладної № РН-9001 від 15.08.2008. Тобто предмети вказаних спорів є різними, а тому не є взаємопов’язаними і прийняття об'єктивного, законного та справедливого рішення по справі № 50/196 жодним чином не залежить від вирішення справи по визнанню усної угоди недійсною.

В судовому засіданні за клопотанням відповідача було оголошено перерву на 13.07.2009 для оголошення повного тексту рішення по справі.

09.07.2009 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, до яких був доданий лист позивача від 02.09.2008, в якому повідомлялося про необхідність заміни одного товару на інший. Посилаючись на цей лист відповідач зазначає, що станом на 02.09.2008 позивач своїх зобов’язань щодо поставки товару ще не виконав, а тому це свідчить про неправдивість тверджень позивача про здійснення поставки товарів відповідачу 15.08.2008.

Однак суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки з тексту листа позивача від 02.09.2008 не вбачається, що йдеться про заміну товару саме по договору № К-7/08-1 від 07.08.2008.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПОС" (далі-позивач, постачальник за договором) та дочірнім підприємством "Е-Консалтинг" (далі-відповідач, замовник за договором) було укладено договір № К-7/08-1(далі –договір).

Відповідач заперечує проти того, що заборгованість, яку позивач просить стягнути по даній справі, виникла на підставі саме цього договору, а наголошує на тому, що вказана заборгованість виникла на підставі усного договору по видатковій накладній № РН-9001 від 15.08.2008 на загальну суму 60 758,00 грн., а не на суму 75 123,60 грн. як це зазначає позивач.

Суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки сума поставки становить саме 75 123,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-9001 від 15 серпня 2008 року, довіреністю на отримання товару серії ЯПЗ №690669 від 15 серпня 2008 року, податковою накладною від 15.08.2008 року №8763 та розшифровкою податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача за серпень 2008 року(в матеріалах справи). Найменування та кількість товару, вказані у довіреності серії ЯПЗ №690669 від 15 серпня 2008 року, повністю відповідають даним про найменування та кількість товару, вказані у видатковій накладній №РН-9001 від 15 серпня 2008 року.

У бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ЕПОС»відображена поставка товару на суму 75 123,60 грн., у тому числі ПДВ - 12 520,60 грн., що підтверджується вищезазначеними доказами.

З пояснень представника позивача вбачається, що наявність у відповідача копії видаткової накладної на меншу суму (60 758, 00 грн.) не свідчить про укладення між сторонами усного договору купівлі-продажу; зазначені документи є примірниками видаткової та податкової накладних, помилково оформлених менеджером ТОВ «ЕПОС»під час передачі товару 15.08.2008 року та які з невідомих позивачу причин опинилися у розпорядженні відповідача.

З огляду на викладене, у суду не виникає сумнівів, що між позивачем і відповідачем виникли права та обов’язки на підставі договору № К-7/08-1 від 07.08.2008 на суму 75 123,60 грн. Відповідач належним чином не довів протилежного.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язався поставити та передати у власність замовника товар, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 5.1. договору товар повинен бути поставлений замовнику не пізніше 31.08.2008.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 75 123,60 грн.

Виконання позивачем договору поставки №К-7/08-1 від 07.08.2008 підтверджується видатковою накладною №РН-9001 від 15.08.2008 та довіреністю серії ЯПЗ №690669 від 15.08.2008, копії яких додані до позову, а оригінали надані суду для огляду.

Вищевказані документи приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Окрім цього, в матеріалах справи знаходиться висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Харьківської Н.О., з якого вбачається, що підпис в графі «Отримав(ла)___ Поліщук Г.В.»у видатковій накладній № РН-9001 від 15.08.2008 та підпис в графі «Підпис засвідчую»в довіреності серії ЯПЗ № 690669 від 15.08.2009 виконані однією особою.

Сума поставки згідно зі вказаною видатковою накладною повністю відповідає сумі договору, отже, поставка товару за договором здійснена позивачем у повному обсязі.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що загальна сума договору складає 75 123,60 грн., у тому числі ПДВ 12 520,60 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що видаткова накладна №РН-9001 від 15.08.2008 на суму 75 123,60 грн. була підписана сторонами 15.08.2008, то обов’язок оплатити отриманий від позивача товар виник у відповідача 15.09.2008.

Однак, в порушення умов договору відповідач в обумовлений договором строк не розрахувався за поставлений позивачем товар і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 75 123,60 грн.

У зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором позивач направив на його адресу претензію № 20/01 від 15.01.2009, однак відповіді на дану претензію отримано не було, а борг не сплачено.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача про неотримання претензії позивача № 20/01 від 15.01.2009, оскільки отримання даної претензії відповідачем підтверджується зворотним поштовим повідомленням, копія якого додана до матеріалів справи позивачем, згідно з яким відповідне поштове відправлення було отримане відповідачем 28 січня 2009 року.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 75 123,60 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 75 123,60 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 7 508,24 грн.

Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно зі ст. 230, 232 ГК України, ст. 546 ЦК України штрафними санкціями у визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Сторонами погоджено та викладено у п. 11.2. договору, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 11.2.), а тому позовні вимоги в частині стягнення пені, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 7 508,24 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду підстав, що звільняли б його від виконання обов’язків покладених на нього договором, а саме щодо оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у відповідності до розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Е-Консалтинг"(вул. Фрунзе, 86, м. Київ, 04080, р/р 2600201301516 в ТОВ «Український промисловий банк», МФО 321228; р/р 26006298701 в АБ «АвтоЗАЗбанк»м. Київ, МФО 320940, код ЄДРПОУ 31467680) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС" (вул. Верхній Вал, 44, м. Київ, 04071, р/р 26000052774152 в Печерській філії ЗАТ КБ «Приватбанк»м. Київ, МФО 300711, код ЄДРПОУ 21503308) основний борг в сумі 75 123 (сімдесят п’ять тисяч сто двадцять три) грн. 60 коп., пеню в розмірі 7 508 (сім тисяч п’ятсот вісім) грн. 24 коп., 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 32 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.