Вирок № 42198436, 25.12.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.12.2014 Справа №607/16409/14-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гуменного П.П.,

при секретарі Гніданику А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210010001748 від 26 червня 2014 року відносно :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Рекшин Бережанського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, раніше неодноразово судимого, востаннє: вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 квітня 2011 року за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі, вироком Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 17 травня 2011 року за ч. 1 ст. 263,

ч.4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого 7 травня 2014 року умовно достроково на підставі ухвали Сихівського районного суду м. Львова на невідбутий термін 10 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,

за участю: прокурора Середзінського І.В., потерпілого ОСОБА_2, захисника адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

5 червня 2014 року, близько 10 год. 30 хв. у ОСОБА_1, який перебував на території автовокзалу, що по вул. Живова у м. Тернополі, виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, 5 червня 2014 року, близько 10 год. 30 хв., ОСОБА_1, перебуваючи на території автовокзалу, що по вул. Живова у м. Тернополі, біля платформи де зупиняються рейсові автобуси, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і його дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно з корисливих мотивів, викрав мобільний телефон торгової марки «Motorola» RAZR2 V8 вартістю 180 грн. із стартовим пакетом «Київстар» вартістю 15 грн., який знаходився на лавці та належав ОСОБА_2

Із викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, спричинивши ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 180 грн.

Крім того, 10 серпня 2014 року близько 12 год. 00 хв. у ОСОБА_1, який перебував на зупинці на вул. Текстильній у м. Тернополі виник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, 10 серпня 2014 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи на зупинці громадського транспорту навпроти «ТРЦ Подоляни», що по вул. Текстильній у м. Тернополі, відкрито з корисливих мотивів викрав у ОСОБА_4 мобільний телефон торгової марки «Нокіа 206» вартістю 160 грн. 3 коп. та гаманець в якому знаходились грошові кошти в сумі 1500 грн.

Із викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, спричинивши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1660 грн. 3 коп.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 суду повідомив, що вину у скоєнні інкримінованих йому правопорушень, за обставин, описаних в обвинувальному акті, визнає в повному обсязі.

Він дійсно літом 2014 року на автовокзалі у м. Тернополі викрав у незнайомого на той час громадянина мобільний телефон марки «Моторола - жабка». Даний телефон забрав з собою і поїхав додому в с.Рекшин Бережанського району. В подальшому, телефон використовував для власних потреб. Після виявлення працівниками міліції даного факту, вищевказаний мобільний телефон він видав останнім.

Крім того, він літом 2014 року, точніше пригадати не може, попередньо домовившись, зустрівся із своєю знайомою ОСОБА_4 поблизу ТРЦ «Подоляни». В подальшому, вони домовились про те, що ОСОБА_4 надасть йому інтимні послуги в лісопосадці, що навпроти ТРЦ «Подоляни» в м. Тернополі, що остання і зробила. Після цього, він відкрито забрав у неї її мобільний телефон та гаманець в якому було 1500 грн. На прохання ОСОБА_4 цього не робити він не зреагував та з місця вчинення злочину втік.

У скоєному щиро розкаюється. Просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 заявив, що 5 червня 2014 року зранку він перебував на території автовокзалу у м. Тернополі, де сидів на лавці та розмовляв по мобільному телефону. Закінчивши розмову, свій мобільний телефон торгової марки «Моторола - жабка» поставив біля себе на лавку та деякий час не звертав на нього увагу. В подальшому виявив, що телефон зник і зрозумів , що його викрали, у зв'язку із чим звернувся до правоохоронних органів.

На даний час мобільний телефон йому повернутий, у зв'язку із чим у нього немає жодних претензій до обвинуваченого, через що просить його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином неодноразово повідомлялася судом про час та місце розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

- ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

- ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинений повторно.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини вчинення ним злочинів, їх суспільну небезпечність, дані про особу ОСОБА_1, а саме те, що він неодноразово судимий, а тому приходить до переконання , що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, з врахуванням пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин, до яких суд відносить визнання вини та щире каяття, відсутність претензій з боку потерпілого ОСОБА_2, відсутності обставин, які б обтяжували покарання, суд вважає за можливе визначити строк вищевказаного покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті обвинувачення.

Крім цього, як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_1 раніше засуджений вироком Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 17 травня 2011 року за ч. 1 ст. 263, ч.4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 7 травня 2014 року умовно достроково на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова на невідбутий термін 10 місяців позбавлення волі.

Зважаючи на те, що нові злочини було вчинено до повного відбуття покарання за попереднім вироком, остаточне покарання ОСОБА_1 слід визначити за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 слід рахувати з 15 вересня 2014 року, зарахувавши в строк відбуття покарання термін перебування його під вартою.

Крім того, суд вважає, що з врахуванням винесення вироку існує доцільність продовжити стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також з ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати, пов'язані з проведенням експертизи.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому за даними кримінальним правопорушеннями покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 17 травня 2011 року у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі і за сукупністю вироків визначити до остаточного відбування покарання ОСОБА_1 у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в сумі 25 000 грн. строк дії якого закінчується 1 січня 2015 року ОСОБА_1 продовжити до 00 год. 00 хв. 20 лютого 2015 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 строк тримання його під вартою, який обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 15 вересня 2014 року.

Процесуальні витрати за проведення товарознавчих експертиз на загальну суму 712 грн. 92 коп. стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УКУ м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяП. П. Гуменний