Рішення № 42197018, 23.12.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/181/14 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/5895/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія:27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Савуляк Р.В., Шандра М.М.

секретар: Бадівська О.О.

особи, які беруть участь у справі: пр.-ки ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 липня 2014 року у справі за позовом ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 17 липня 2014 року позов ТзОВ «ОТП Факторинг» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором №CL-600/119/2007 від 20.08.2007 року в розмірі 20936,68 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на день розгляду справи, еквівалентно 245337 грн. 52 коп. та 5000 грн. - пені, а всього: 295337 грн. 52 коп.; вирішено питання судових витрат.

Рішення оскаржила ОСОБА_4. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та вказує, що оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи. Зокрема зазначає, що договір поруки №SR-600/230/2007 від 20.08.2007 року ОСОБА_4 не укладала, а підпис під цим договором є підробленим, що стверджується висновком експерта від 23.05.2014 року в матеріалах кримінальної справи №461/5722/14-к. У зв'язку з тим, що договір ОСОБА_4 не підписувала, він є неукладеним, а тому для апелянта немає жодних правових наслідків. Просить рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 липня 2014 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 скасувати. Судові витрати покласти на позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів не знаходить підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України для скасування рішення суду та задоволення скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у межах стягнення заборгованості з ОСОБА_4, у межах доводів апеляційної скарги (а.с.128-129), які полягають у тому, що ОСОБА_4 не підписувала договір поруки, про що свідчить висновок експертизи у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень. Неоскаржувана частина рішення щодо стягнення боргу з ОСОБА_5.

У відповідності до ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено обставини, що мають значення у справі, існування зобов'язання на підставі договору поруки від 20.08.2007 року.

Цим договором поручитель ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, з зазначення реквізитів її паспорта, ідентифікаційного номера особи та адреси, зобов'язалась відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_5 його боргових зобов'язань кредитором за кредитним договором, в повному обсязі (а.с.12).

Договір поруки, наявний у матеріалах справи, за формою та змістом відповідає вимогам закону. Відсутні підстави вважати його нікчемним як такий, що не підписаний поручителем, оскільки на обох сторінках договору є підписи від імені представника банку та ОСОБА_4

Сторони, на підставі ст.60 ЦПК, зобов'язані довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, всупереч ст.59 ЦПК, належних та допустимих доказів нікчемності договору поруки як неукладеного та непідписаного відповідач не надала.

Апелянт покликається на висновок експерта науково-дослідного експертно-кримінальністичного центру головного управління МВС України у Лвівській області від 23.05.2014року, відповідно до якого експерт-почеркознавець Лелюхіна Л.С. прийшла до висновку, що два підписи на договорі поруки в графах від поручителя та «ОСОБА_4» виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Відповідно до ч.2,3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

Враховуючи встановлені обставини справи, договір поруки є не нікчемним, а оспорюваних правочином, відтак його недійсність повинна доводитись у судовому порядку.

Правочин, відповідно до ст.204 ЦК України, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, колегія суддів відкидає доводи апеляційної скарги як необґрунтовані, оскільки на час розгляду справи апеляційним судом не встановлено у передбаченому законом судовому порядку недійсності оспорюваного правочину- договору поруки.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відповідальності поручителя та боржника за основним зобов'язанням як солідарних божників перед кредитом на підставі ст.554 ЦК України.

Крім того, відсутні підстави вважати поруку припиненою, оскільки станом на час подання позовної заяви до суду 17.07.2013 року діяв кредитний договір, у якому дата остаточного повернення кредиту визначена 20.08.2013 року, що не суперечить Правовому Висновку Верховного Суду України у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором 19.09.2014 року. А термін дії у договорі поруки вказано до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Судом першої інстанції правильно визначено правовідношення сторін та застосовано закон, який їх регулює, відтак доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права безпідставні.

Згідно ч.2 ст.213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим, на підставі ч.3ст.213 ЦПК України, є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з»ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Тому даючи оцінку рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів відкинувши доводи скарги, як необґрунтовані, приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Рішення суду постановлене в межах заявлених вимог, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не ставлять під сумнів його законність.

Згідно зі ст.308 ЦПК апеляційний суд ухвалою відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін визнавши, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, ст.308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра