Рішення № 42195201, 23.12.2014, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/3676/2014 Справа № 641/10670/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Онупко М.Ю.,

за участю секретаря Вовк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Завод імені ОСОБА_2», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 5733,58 грн., 3% річних в розмірі 200,67 грн., інфляційні витрати в розмірі 1002,37, середній заробіток за період з 05.08.2013 року і по день винесення рішення.

Вобґрунтуванняпозовних вимог позивачзазначив, щовін працювавна підприємстві ДП «Завод ім. В.О. Малишева» з 01 квітня 2013 року на посаді контролера верстатних та слюсарних робіт, куди був прийнятий по переведенню згідно наказу № 62 від 01.04.2013 року, про що було зроблено відповідний запис №7 у його трудовій книжці. Позивачу було звільнено за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу від 05.08.2013 року №А3/343к, про що було зроблено відповідний запис №8 у його трудовій книжці. Позивачу при його звільнені не було проведено остаточний розрахунок, а отже, відповідач повинен йому сплатити, окрім заборгованості із заробітної плати, ще і середній заробіток за весь час затримки з моменту звільнення до винесення рішення по справі.

Враховуюче наведене позивач був змушений звернутися до суду з позовом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та інфляційних втрат підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовомузасіданніпроти позову заперечував та пояснив, що стягнення заявлених позивачем вимог про індекс інфляції та 3% річних не передбачені чинним законодавством. Також зазначив, що позивач мав 6 часовий робочий день та 6 денний робочий тиждень, в день звільнення він був присутній на роботі та отримав трудову книжку. Остаточний розрахунок з позивачем не було проведено у звязку з тим, що з письмовою з вимогою провести розрахунок він до відповідача не звертався, та про наявність заробітної плати на депоненті йому було повідомлено по телефону.

В наданих до суду запереченнях представник відповідача проти позову заперечував, та зазначив, що дійсно відповідач працював на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на посаді майстра участку відділу 323, 05.08.2013 року його було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та на момент звільнення заборгованість по заробітній платі складала 5733,58 грн. Відповідно до довідки №1607 від 01.12.2014 року та розрахункових листів позивача 5733,58 грн. складається з наступних сум: заборгованість за жовтень 2011 року в сумі 340 грн., за червень 2013 року в сумі 1138,52 грн., за липень 2013 року в сумі 1958,90 грн., за серпень 2013 року в сумі 2295,16 грн. Заборгованість за серпень в сумі 2295,16 грн. включає вихідну допомогу, доплату за шкідливість та заборгованість за 4 робочих дні у серпні, отже вимога позивача щодо сплати 2506,66 грн. вихідної допомоги є необґрунтованими, через невірний розрахунок належних позивачу виплат.

Щодо сплати 3% річних зазначив, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» і ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року у разі затримки виплати заробітної плати на один і більше календарних місяців, роботодавець зобовязаний нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати. Відповідно до розрахункових листків за червень та липень підприємством було зроблено нарахування вказаної компенсації і в сумі 0,93 грн. та 2,28 грн. і вони також включені підприємством до загальної заборгованості. 30.12.2013 року відповідач здійснював виплату зазначеної суми заборгованості. Позивач не зявився до каси підприємства, та не отримав належні йому кошти хоча йому повідомлялося про виплату заборгованості, у звязку із чим грошові кошти було повернуті до банку і задепоновані на банківському рахунку. Щодо виплати середнього заробітку представник відповідача посилаючись на положення ст. 117 КЗпП України зазначив, що вина відповідача у невиплаті заробітної плати позивачу відсутня, а тому ця вимога задоволенню не підлягає. Поясни, що загальна сума середнього заробітку, яку просить позивач стягнути з відповідача, складає близько 35 000,00 грн., та вона є неспівмірною із сумою заборгованості. Крім того позивач звільнився з підприємства ще у серпні 2013 року, і лише наприкінці 2014 року звернувся до суду з відповідним позовом, тобто він тривалий час не звертався до суду за вирішенням спору. Та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, щопозивачпрацювавна ДП «Завод імені ОСОБА_2» на посаді контролераверстатних та слюсарних робітз 01.04.2013по 05.08.2013року, що підтверджується копію трудової книжки серія АЕ № 850423 (а.с. 4).

Наказом № АЗ/343к про припинення трудового договору від 05.08.2013 року,ОСОБА_1було звільненопо скороченню штатівза ст. 40 п.1КЗпП України, у зв'язку з чим йомуповинно було у той же деньвиплачено кінцевий розрахунок. Однак кінцевий розрахунок йому виплачено не було (а.с. 6).

Згідно здовідкоюнаданою ДП «Заводім. В.О. Малишева» №1607 від 01.12.2014 року заборгованість відповідача з заробітної плати передОСОБА_1 складає 5733,58грн., у т.ч. депонент 5733,58 грн., середньомісячназаробітна плата складає2374,02грн. (а.с. 20).

Під час розгляду справи представником відповідача до суду було надано табель обліку робочого часу, згідно до даниз якого, позивач у день його звільнення був на роботі (а.с. 22).

Ст. 166 КЗпП України, при звільненніпрацівникавиплативсіхсум, щоналежать йомувід підприємства, установи, організації, провадитьсяв день звільнення. Якщопрацівникв день звільненняне працював, тозазначені сумимають бутивиплаченіне пізнішенаступного дняпісляпредявленнязвільненим працівникомвимогипро розрахунок.

Як вбачається з графіку №13 виходів на 2013 рік при 4-х змінній роботі тривалістю 6 годин та наказу №210 від 12.11.2012 року позивач ОСОБА_1 працюючи на ДП «Заводім. В.О. Малишева» мав 6-ти робочий тиждень при 6-ти годинному робочому дні (а.с.34, 35).

Відповідно до ч.1ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати в день звільнення належних працівникові сум, підприємство повинно виплатитийого середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при наявності вини власника або уповноваженого органу.

Судом встановлено, та не заперечувалося відповідачем, що у день звільнення 05.08.2013 року позивач був присутнім на підприємстві та працював.

Відповідач впорушеннявимогст.116 КЗпП України у день звільнення не провівз позивачемостаточного розрахунку, а також суд приймає до уваги те, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження направлення повідомлень позивачу про виплату заборгованості по заробітній платі, щодо депонування грошових коштів та про можливість їх отримання за відповідною заявою позивача на вказаний ним банківський рахунок.

Відповідно доп. 20ПостановиПленумуВерховного Суду України від 24.12.1999 року№13 «Про практику застосуваннясудами законодавствапро оплату праці», установившипри розгляді справипро стягненнязаробітної платиузвязкуіз затримкоюрозрахункупри звільненні, що працівниковіне буливиплаченіналежні йомувід підприємства, установиорганізації, сумивдень звільнення, судна підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівникасередній заробітокза весь періодзатримкирозрахунку.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку, за період з 06.08.2013 року по 23.12.2014 року, а саме за 422 робочі дні в розмірі48 500,46 грн.(середньоденна заробітна плата 114,93 грн. х 422 робочі дні = 48500,46 грн.).

Відповідно дост. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою здійснюється відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженогопостановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159, з урахуванням внесених змін згіднопостанови КМУ від 31.03.2003 р. № 430. Розрахунок проводиться за формулою: сума заборгованості по заробітній платі помножена на приріст індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації за період невиплати доходу по день винесення судового рішення, поділений на 100.

Зважаючи на наведене індекс інфляції, що підлягає стягненню з відповідача в межах позовних вимог, на користь позивача за період з вересня 2013 року по вересень 2014 року становить 1002,37 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 200,67 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд не вбачає можливості задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних на підставіст.625 ЦК України, оскільки чинним законодавством застосування до спірних правовідносин вказаної норми закону не передбачено.

Згідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичної чи юридичної особи, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати в розмірі 5733,58 грн., середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахункуврозмірі48500,46 грн., індекс інфляції в розмірі 1002,37 коп., всього в розмірі55236,41 грн. в межах пред'явлених позовних вимог обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,57,60,89,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимогиОСОБА_1- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Завод імені ОСОБА_2на користьОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,заборгованість по заробітній платі у розмірі 5733(пять тисяч сімсот тридцять три) грн. 58 коп., середній заробіток за час затримки кінцевого розрахункуврозмірі48 500 (сорок вісім тисячпятсот) грн. 46 коп., індекс інфляції в розмірі 1002 (одна тисяча дві) 37 коп., всього в розмірі55 236 (пятдесят пять тисяч двісті тридцять шість) грн. 41коп.

В іншій частиніпозовних вимог -відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Завод імені ОСОБА_2на користь держави (отримувач: УДКСУ у Комінтернівському районі м. Харкова та Харківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999680, банк отримувача: ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, р/р 31218206700005, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір у розмірі 552 (пятсот пятдесят дві) грн. 36 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

ОСОБА_4