Вирок № 42195116, 29.12.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/17089/14-к

н/п 1-кп/640/590/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2014 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Пархоменко О.Г.,

за участю прокурора - Мозгового М.Л.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження №1201220490000085 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, який має середню освіту, не працює, не одружений, судимий: 1) 14.01.1992 р. народним судом м. Алушта Кримської області ч.2 ст.140, ч.2 ст.141 КК України до 4 років позбавлення волі; 2) 12.09.1996 р. Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.206, ч.2 ст.143, ст.42 КК України до 2 років 2 місяців 8 днів позбавлення волі; 3) 27.08.2001 р. Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.229-6 КК України до 2 років позбавлення волі, згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2001 р. не відбуте покарання у вигляді 1 року 7 місяців 8 днів замінено на умовне з випробуванням на 2 роки; 4) 23.07.2002 р. Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі; 5) 27.09.2004 р. Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 6) 12.03.2007 р. Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, в силу ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки; 7) 03.02.2011 р. Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 8) 29.10.2013 р. Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, в силу ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки, 9) 27.05.2014 р. Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185, ст.185 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2013 року приблизно о 12.30 год. ОСОБА_2, діючі повторно, перебуваючи біля торгівельного місця №ТД 504, розташованого на ТЦ «Барабашова» біля станції метро «Академіка Барабашова» у м. Харкові, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, користуючись неуважністю ОСОБА_3 шляхом вільного доступу, таємно викрав сумку жіночу моделі «Certification 119-3», вартістю 180 грн., згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №4112 від 13.12.2013 р. та намагався втекти з місця скоєння злочину. Однак, злочин не було закінчено, оскільки дії ОСОБА_2 були припинені потерпілою неподалік від вказаного торгівельного місця, тобто з причин, які не залежали від волі ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав вину у вчиненні епізоду від 10.12.2013 р. кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України. Вину у вчиненні інших інкримінованих йому епізодах крадіжок не визнав та пояснив, що 10.12.2013 р. він їхав на Олексіївку за власними справами. Вийшов з тролейбуса на ТЦ «Барабашова». Коли проходив по торговельним рядам ТЦ «Барабашова», побачив жіночу сумку, яка йому сподобалась. Взяв сумку та почав її роздивлятись. Побачивши, що жінка продавець сумок відволіклась, вирішив вкрасти жіночу сумку, яка знаходилась в нього в руках, і почав відходити із сумкою, але його помітили, стали кричати. Тоді ОСОБА_2 поклав сумку, яку намагався викрасти, на червоний стілець і хотів піти, але його затримали охоронці ТЦ «Барабашова. Визвали працівників міліції, яким ОСОБА_2 зізнався в тому, що намагався вкрасти сумку. Пізніше його відпустили і на протязі декількох днів він приходив до пункту міліції на ТЦ «Барабашова», де працівники міліції попросили, щоб він «взяв на себе» ще декілька нерозкритих крадіжок. ОСОБА_2 погодився, оскільки йому погрожували, що вразі, якщо він відмовиться, його посадять до в'язниці. Вину визнає тільки по епізоду замаху на крадіжку 10.12.2013 р. В скоєному щиро кається, просить суворо не наказувати та застосувати до нього Закон України «про Амністію в 2014 році». Інших інкримінованих йому епізодів крадіжок ОСОБА_2 не скоював, тому просить виправдати його по тих епізодах.

Винність ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Показаннями свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що він працює охоронцем на ТЦ «Барабашова». 10.12.2013 р. був запрошений в якості понятого на торговельну площадку В'єтнамського землячества, де був складений протокол про вилучення сумку, яку намагався викрасти обвинувачений, але був затриманий охоронцями ТЦ «Барабашова».

Даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 10.12.2013 р., в ході якого була оглянута територія біля торгового місця на ТЦ «Барабашова» та виявлено сумку жіночу моделі «Certification 119-3», яку намагався викрасти ОСОБА_2 (а.с.49-52 т.2).

Даними, що містяться в протоколі слідчого експерименту від 25.12.2013 р., проведеного за участі ОСОБА_2, в ході якого він розповів та показав за яких обставин ним був вчинений замах на крадіжку жіночої сумки 10.12.2013 р. на ТЦ «Барабашова» (т.2 а.с.116-124).

Даними судово-товарознавчої експертизи №4112 від 13.12.2013 р., згідно висновку якої вартість жіночої сумки моделі «Certification 119-3», яку намагався викрасти ОСОБА_2, складає 180 грн. (а.с.68-70 т.2).

Оцінуючи в сукупності досліджені в ході судового слідства докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, доведена у повному обсязі та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 також обвинувачувався у вчиненні 20 епізодів крадіжок майна потерпілих в період часу з 27.10.2012 р. по 08.12.2013 р. Проте, винність ОСОБА_2 у скоєнні цих кримінальних правопорушень не доведена в ході судового розгляду справи, тому за ч.2 ст.185 КК України ОСОБА_2 підлягає виправданню, в зв'язку з не доведеністю вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, виходячи з наступного.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні наступних кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України:

27.10.2012 р. приблизно о 14.00 годині, ОСОБА_2 маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_5 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи № 282 від 27.12.2013 р. - 144 грн. з грошовими коштами у сумі 450 грн., 2 доларами США, що еквівалентно в перерахунку до курсу НБУ - 15,98 грн., 2 банківськими картками «ПроКредітБанк», «ПУМБ», перепусткою до басейну, дисконтними картками магазинів. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 609, 98 грн.

28.10.2012 р. приблизно о 12.00 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_6 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи № 282 від 27.12.2013 року - 175 грн. з грошовими коштами у сумі 300 грн., водійським посвідченням та талоном попередження на ім'я ОСОБА_6 3 банківськими картками «ЮніКредітБанк», банківською карткою «ПриватБанк», дисконтною карткою «Чудо парк» с грошовими коштами на рахунку у сумі 30 грн. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 505 грн.

28.10.2012 р. приблизно о 12.30 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_7 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи № 282 від 27.12.2013 р. - 180 грн. з грошовими коштами у сумі 700 грн., студентським квитком, перепусткою до бібліотеки їм. Короленко м. Харкова, на ім'я ОСОБА_7, 3 банківськими картками «ПриватБанк», дисконтними картками магазинів. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 880 грн.

05.11.2012 р. приблизно о 08.10 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, знаходячись в маршрутному таксі №10, яке прямувало на кінцеву зупинку громадського транспорту розташованого на ТЦ «Барабашова» м. Харкова, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_8 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №282 від 27.12.2013 р. - 180 грн. з грошовим коштами у сумі 400 грн., та 100 доларами США, що еквівалентно в перерахунку до курсу НБУ - 799,30 грн., 5 банківськими картками «ПриватБанк», флеш - карткою торгівельної марки «Кінгстон» вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №282 від 27.12.2013 р. -100 грн. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1479,30 грн.

18.11.2012 р. приблизно о 14.00 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з сумки ОСОБА_9 мобільний телефон торгівельної марки «Самсунг», моделі 85250РWOSЕК, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №282 від 27.12.2013 р. - 1410 грн. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1410 грн.

12.12.2012 р. приблизно о 20.00 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з сумки ОСОБА_10 мобільний телефон торгівельної марки «Самсунг», моделі GT-S85360, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №282 від 27.12.2013 р. - 1141 грн. з встановленою в нього сім карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №282 від 27.12.2013 р. - 10 грн. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1151 грн.

22.11.2013 р. приблизно о 12.30 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_11 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи № 279 від 23.12.2013 р. - 376 грн. з грошовим коштами у сумі 400 грн., флеш картою ємкістю 4 Гб, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 96 грн., банківською карткою «ПриватБанк» НОМЕР_1, банківською карткою «УкрсСибБанк», посвідченням водія на ім'я ОСОБА_11 серії НОМЕР_2 та дисконтними картками магазинів. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 872 грн.

23.11.2013 р. приблизно о 14.10 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_12 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 176 грн. з грошовими коштами у сумі 700 грн., студентськими квитками серії НОМЕР_3 серії НОМЕР_4, перепусткою до гуртожитку №1 національного університету «Юридична академія України ім. Я. Мудрого» на ім'я ОСОБА_12 банківською карткою «ПриватБанк», сережками с золота 585 проби вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 551, 85 грн. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1427, 85 грн.

24.11.2013 р. приблизно о 11.30 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з чоловічої сумки ОСОБА_13 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 42 грн. з грошовими коштами у сумі 500 грн., фотокарткою, пластиковою карткою Харківського метрополітену, банківською карткою «ПриватБанк», дисконтною карткою «Аптека низьких цін», зображенням ікони Івана Златоуста. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 542 грн.

26.11.2013 р. приблизно о 13.30 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_15 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 160 грн. з грошовим коштами у сумі 400 грн., студентськими квитками НОМЕР_5, НОМЕР_7, перепусткою до гуртожитку № 3/412 на ім'я ОСОБА_15, банківською карткою «ІмексБанк». Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 560 грн.

28.11.2013 р. приблизно о 10.00 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_16 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 76 грн. з грошовим коштами у сумі 170 грн., пенсійним посвідченням НОМЕР_6 серії НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_16 та банківською карткою «ПриватБанк». Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 246 грн.

28.11.2013 р. приблизно о 12.30 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_17, гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 150 грн. з грошовими коштами у сумі 400 грн., пенсійним посвідченням та банківською карткою «УкрСибБанк» НОМЕР_9 на ім'я ОСОБА_17 Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 550 грн.

28.11.2013 р. приблизно о 18.00 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_18 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 1440 грн. з грошовими коштами у сумі 1850 грн., банківською карткою «Російський стандарт». Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 3290 грн.

29.11.2013 р. приблизно о 12.00 год. ОСОБА_2, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_19 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи № 279 від 23.12.2013 р. - 95 грн. з грошовими коштами у сумі 500 грн., банківською карткою «Сбербанк Росії» НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_19, банківською карткою «ЕкспресБанк» та дисконтним картками магазинів. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник З місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 595 грн.

30.11.2013 р. приблизно о 14.00 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_20 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 200 грн. з грошовими коштами у сумі 550 грн., банківськими картками, посвідченням інспектора з кадрів №11263 північної електроенергетичної системи та перепусткою №98613 на ім'я ОСОБА_20, дисконтними картками магазинів, пластиковою карткою Харківського метрополітену, чеками та зображенням ікони, а також прикраси із золота 585 проби, а саме два браслети вагою 6 та 3 грами, та кулон вагою 2 грами, вартістю згідно висновку судово - товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. 1097,76 грн., 548,88 грн. та 365,92 грн. відповідно. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2762, 56 грн.

30.11.2013 р. приблизно о 14.30 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, знаходячись на ТЦ «Барабашова» біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_21 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 665 грн. з грошовим коштами у сумі 800 грн. та 30 доларами США, що еквівалентно згідно курсу НБУ - 239,79 грн., студентським квитком на ім'я ОСОБА_21, дисконтними картками різноманітних магазинів. Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1704,79 грн.

01.12.2013 р. приблизно о 13.00 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_22 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 року - 117 грн. з грошовими коштами у сумі 300 грн., проїзними автобусними квитками в кількості 2 штук загальною вартістю 70 грн., студентським квитком на ім'я ОСОБА_23, банківською карткою «ПриватБанк». Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 487 грн.

03.12.2013 р. приблизно о 12.00 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_24 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 57 грн. з грошовим коштами у сумі 60 грн. та 9000 Російських рублів, що еквівалентно згідно курсу НБУ - 2171,16 грн., банківською карткою «СберБанк». Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2288,16 грн.

04.12.2013 р. приблизно о 11.30 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_25 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 28 грн. з грошовим коштами у сумі 800 грн., пенсійним посвідченням НОМЕР_11 серія НОМЕР_12, банківською карткою «Сгеdit Agгісо1е», НОМЕР_13 на ім'я ОСОБА_25 Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 828 грн.

08.12.2013 р. приблизно о 12.30 год. ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи і особистого збагачення, прибув на ТЦ «Барабашова», і знаходячись біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, таємно викрав з жіночої сумки ОСОБА_26 гаманець, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №279 від 23.12.2013 р. - 180 грн. з грошовими коштами у сумі 2100 грн., студентським квитком НОМЕР_14 посвідченням водія НОМЕР_15 на ім'я ОСОБА_26 та банківською карткою «УкрсибБанк». Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном зник місця скоєння злочину, яким розпорядився згодом на власний розсуд заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2280 грн.

Проте винність ОСОБА_2 у вчиненні перелічених 20 епізодах крадіжок чужого майна в період часу з 27.10.2012 р. по 08.12.2013 р. не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи, приймаючи до уваги наступне.

В якості доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, обвинуваченням надані суду наступні докази:

Показання потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_11, які підтвердили в судовому засіданні, що в них були таємно викрадені належні їм речі, вказані в обвинувальному акті, проте жоден із потерпілих не знає хто вчинив крадіжку, а обвинуваченого ОСОБА_2 ніхто з них раніше не бачив, тому показання потерпілих не підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому крадіжок.

По епізоду крадіжки майна потерпілої ОСОБА_10 12.12.2012 р. органом досудового розслідування ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення про крадіжку телефону марки «Самсунг», моделі GT-S85360 біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що телефон в неї викрали в кафе «Милый друг». Такі самі пояснення вона і в ході досудового розслідування.

Враховуючи викладене, по епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_10 обвинувачений ОСОБА_2 підлягає виправданню, оскільки відсутні докази, підтверджуючі скоєння ним крадіжки телефону марки «Самсунг», моделі GT-S85360 ОСОБА_10 біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові.

Проводячи досудове розслідування, слідчий в порушення вимог ст.91 КПК України щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, не встановив конкретного місця вчинення жодного кримінального правопорушення за ч.2 ст.185 КК України, що інкримінуються ОСОБА_2, та в обвинувальному акті по всім епізодам зазначив одне і саме місце, а саме: «на ТЦ «Барабашова», біля торгівельних місць, розташованих біля станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові», порушивши право ОСОБА_2 на захист.

В якості доказу винуватості ОСОБА_2 в скоєнні 20 епізодах крадіжок чужого майна в період часу з 27.10.2012 р. по 08.12.2013 р. органом досудового слідства надано заяву ОСОБА_2 від 18.12.2013 р., згідно якої ОСОБА_2 добровільно видав документи, що знаходились в гаманцях, які він викрадав в листопаді - грудні 2013 року та ТЦ «Барабашова», а саме: банківські картки та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_11; пропуск в гуртожиток, два студентських квитка і картка банку на ім'я ОСОБА_15; пенсійне посвідчення і картка банку на ім'я ОСОБА_25; пропуск у спорткомплекс, посвідчення на ім'я ОСОБА_20; картка банку на ім'я ОСОБА_17; картка банку на ім'я ОСОБА_19; пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_16; студентський квиток і посвідчення водія на ім'я ОСОБА_26; перепустка до гуртожитку, студентський квиток і три банківських картки на ім'я ОСОБА_12 (а.с.97 т.2).

Проте суд вважає, що вказана заява є недопустимим доказом, враховуючи вимоги ч.1 ст.86, ч.1 ст.87 КПК України, оскільки доказ отриманий з порушенням порядку, встановленого КПК України, і внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тому не підтверджує винуватість ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, виходячи з наступного:

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що факти, викладені в заяві не відповідають дійсності, а вказану заяву він написав під диктовку та за проханням працівників міліції, які пообіцяли йому, що він в суді отримує «умовний» строк в разі, якщо визнає вину по 5-7 епізодах крадіжок, які він не вчиняв. Вказані в заяві посвідчення водія, пропуски у гуртожиток, студентські квитки, пенсійне посвідчення і картки банку у ОСОБА_2 не вилучались і він їх не приносив. Перелічені в заяві документи вже знаходились в міліції, оскільки після скоєння крадіжок такі документи крадіями викидаються, так як не мають цінності. Працівники ТЦ «Барабашова» та громадяни, які знаходять документи, приносять їх в міліцію. Таким чином, викрадені документи зберігаються в міліції і оприлюднюються після того, як знадиться людина, яку вмовлять взяти на себе нерозкриті крадіжки.

Доводи ОСОБА_2 підтверджуються матеріалами кримінального провадження, в якому дійсно маються довідки працівників міліції про те, що серед знайдених та вилучених банківський кредитних карток, що знаходять в ГОМ-2 Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, картки, які цікавлять слідство, відсутні (т.3 а.с.9, 32, 92), саме по цих епізодах предмети, що належали потерпілим, не фігурують в заяві ОСОБА_2 від 18.12.2013 р.

Згідно ст.103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження фіксуються у протоколі, або на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, або у журналі судового засідання.

У відповідності до ст.168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому ст.ст.207, 208 КПК України. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передачі тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, що визначено ч.1 ст.223 КПК України.

Згідно частини 3 статті 223 КПК України перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюють їх права і обов'язки, передбачені КПК України, а також відповідальність, встановлену законом.

Процесуальні дії по вилученню перелічених у заяві від 18.12.2013 р. предметів - банківські картки та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_11; пропуск в гуртожиток, два студентських квитка і картка банку на ім'я ОСОБА_15; пенсійне посвідчення і картка банку на ім'я ОСОБА_25; пропуск спорткомплекс, посвідчення на ім'я ОСОБА_20; картка банку на ім'я ОСОБА_17; картка банку на ім'я ОСОБА_19; пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_16; студентський квиток і посвідчення водія на ім'я ОСОБА_26; перепустка до гуртожитку, студентський квиток і три банківських картки на ім'я ОСОБА_12 (т.2 а.с.97) не зафіксовано в протоколі, як того вимагає ст.ст.103, 168 КПК України, проведено без участі понятих та об'єктивних даних щодо особи, яка прийняла цю заяву та вилучені предмети. Права і обов'язки, передбачені КПК України, ОСОБА_2 перед вилученням предметів не роз'яснювались.

У відповідності до вимог ч.2 ст.93 КПК України збирання доказів здійснює сторона обвинувачення, а саме згідно ст.3 КПК України: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор. Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ здійснюють слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого прокурора. Проте, письмово доручення на проведення слідчої дії по вилученню у ОСОБА_2 предметів 18.12.2013 р. (т.2 а.с.97) оперативним підрозділам органів внутрішніх справ ні слідчим, ні прокурором не давались.

Крім того, згідно ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Перелічених у заяві від 18.12.2013 р. предмети, речовими доказами не визнавались, оглянуті слідчим 24.12.2013 р. як предмети (т.2 а.с.98-99), а тому не є процесуальними джерелами доказів в розумінні ч.2 ст.84 КПК України.

Вказані в протоколу від 24.12.2013 р. огляду предмети суду для дослідження в судовому засіданні не надавались, місце їх зберігання, окрім пенсійного посвідчення повернутого ОСОБА_16, в матеріалах кримінального провадження не зазначено (т.2 а.с.98-106).

Враховуючи викладене, заява ОСОБА_2 від 18.12.2013 р. визнається судом у відповідності до ч.1 ст.89 КПК України недопустимим доказом, а протокол огляду предметів від 24.12.2013 р. згідно ст.85 КПК України неналежним доказом винуватості ОСОБА_2, оскільки не підтверджує факт викрадення вказаних в протоколі предметів ОСОБА_2

В якості доказу винуватості ОСОБА_2 в скоєнні 20 епізодах крадіжок чужого майна в період часу з 27.10.2012 р. по 08.12.2013 р. органом досудового слідства надано протоколи проведення слідчого експерименту від 28.12.2013 р. за участю ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Протокол проведення слідчого експерименту від 28.12.2013 р. за участю ОСОБА_2 (т.2 а.с.205-208) визнається судом неналежним доказом, оскільки не підтверджує винуватість ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованих йому крадіжок, виходячи з наступного.

При проведенні слідчого експерименту як передбачено ч.1 ст.240 КПК України відтворюється обстановки, дії та обставини певної події.

Органом досудового розслідування інкримінується ОСОБА_2 вчинення 20 епізодів крадіжок чужого майна в період часу з 27.10.2012 р. по 08.12.2013 р., які вчинялись в різні дні, в різний період часу та в різних місцях. Речі, що викрадались були різними, викрадались у різних потерпілих та за різних обставин.

Протокол проведення слідчого експерименту від 28.12.2013 р. за участю ОСОБА_2 (т.2 а.с.205-208) складений формально, обставини вчинення кожного кримінального правопорушення не наведені, конкретні місця вчинення кожного кримінального правопорушення та конкретний день скоєнні крадіжки не зазначені, в кого викрадались речі та які саме не вказано.

Враховуючи викладене, вказаний протокол проведення слідчого експерименту від 28.12.2013 р. за участю ОСОБА_2 (т.2 а.с.205-208) визнається судом неналежним доказом.

Аналогічним чином суд визнає неналежним доказом протокол проведення слідчого експерименту від 28.12.2013 р. за участю ОСОБА_2 (т.3 а.с.258-264), який також складений формально, обставини вчинення кожного кримінального правопорушення не наведені, конкретні місця вчинення кожного кримінального правопорушення не зазначені, в кого викрадались речі та які саме не вказано.

Крім того, слідчі експерименти проводились 28.12.2013 р., тобто в той день, коли ОСОБА_2 вже був призначений за його проханням захисник - адвокат ОСОБА_1 (т.3 а.с.211).

Згідно ст.46 КПК України захисник має право приймати участь в усіх процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого. Процесуальна дія може бути визнана незаконною, якщо вона проведена без участі захисника в разі, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти її проведення за відсутності захисника.

Проте в порушення вимог ст.46 КПК України, про проведення слідчих експериментів захисник не повідомлявся та не приймав в них участь, при цьому слідчим у ОСОБА_2 не з'ясовувалось, чи згоден він проводити слідчу дію у відсутності свого захисника, а тому протоколи слідчих експериментів від 28.12.2013 р. (т.2 а.с.205-208, т.3 а.с.258-264) судом визнаються недопустимими доказами, враховуючи вимоги ч.1 ст.86, ч.1 ст.87 КПК України, оскільки він отриманий з порушенням порядку, встановленого КПК України, і внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Закупочні акти (т.3 а.с.256, 257), що містяться в матеріалах кримінального провадження, також є недопустимими доказами, оскільки отримані вони з порушенням порядку, встановленого КПК України, без складення відповідного протоколу та відомостей щодо процесуальної особи, якій ці закупочні акти передавались, та яким чином вони залучались до матеріалів кримінального провадження.

Інкриміновані ОСОБА_2 кримінальні провадження були об'єднані в одне провадження №12012220490000085 28.12.2013 р. постановою прокурора, який її не підписав (т.3 а.с.186-196).

Проте слідчий ще 27.12.2013 р., тобто до об'єднання кримінальних проваджень в одне, вже призначив товарознавчу експертизу по кримінальному провадженню №12012220490000085 для встановлення вартості викраденого по шести епізодах, які були об'єднанні в одне провадження наступного дня - 28.12.2013 р. ( т.3 а.с.197-198) та отримав висновок експерта від 27.12.2013 р. (т.3 а.с.206).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що розслідування проводились з грубими порушення вимог КПК України.

Так, справа за фактом крадіжки майна ОСОБА_5 27.10.2012 р. була порушена 02.11.2012 р. за ст.185 ч.1 КК України, проте відомості до ЄРДР були внесені тільки 27.12.2013 р. (т.3 а.с.1-4).

Справа за фактом крадіжки майна ОСОБА_6 28.10.2012 р. була порушена 02.11.2012 р. за ст.185 ч.1 КК України, проте відомості до ЄРДР були внесені тільки 27.12.2013 р. (т.3 а.с.21-24).

Справа за фактом крадіжки майна ОСОБА_7 28.10.2012 р. була порушена 02.11.2012 р. за ст.185 ч.1 КК України, проте відомості до ЄРДР були внесені тільки 27.12.2013 р. (т.3 а.с.52-55).

Справа за фактом крадіжки майна ОСОБА_8 05.11.2012 р. була порушена 08.11.2012 р. за ст.185 ч.1 КК України, проте відомості до ЄРДР були внесені тільки 27.12.2013 р. (т.3 а.с.83-86).

Таким чином, досудове розслідування по кримінальних провадження за фактом таємного викрадення майна ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 проводилось тільки один день і вже 28.12.2013 р. був складений і затверджений обвинувальний акт.

При цьому захисник був залучений до справи в день закінчення слідства - 28.12.2013 р. (т.3 а.с.218), тому не був присутнім при проведенні майже всім процесуальних, слідчих дій та не мав можливості надати ОСОБА_2 належну правову допомогу, якої він потребував, що є порушенням вимог п.8 ч.3 ст.42 КПК України, оскільки позбавило ОСОБА_2 збирати і подавати слідчому, прокурору докази своєї невинуватості.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий упродовж розумного строку розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Заслуговують уваги рішення Європейського суду, у яких констатовано порушення вимог пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення у справах «Жуковський проти України» від 03.03.2011 р., «Нечипорук і Йокало проти України» від 21.04.2011 р., «Балицький проти України» 03.11.2011 р., «Загородній проти України» від 24.11.2011 р., «Довженко проти України» від 12.01.2012 р., «Григор'єв проти України» від 15.05.2012 р. та інш.

Так, порушення вимог п.1 та п.п. «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах «Нечипорук та Йокало проти України» встановлено у зв'язку з тим, що зізнання заявника у вчиненні злочину, надане ним внаслідок катування, було прийнято судами як доказ, що є порушенням вимог зазначеної статті незалежно від ступеня впливу цього зізнання на рішення суду та кількості підтверджень таких пізнавальних показів, наданих заявником в подальшому; фактично будучи підозрюваним у вчиненні відповідного злочину - статус, що за національним законодавством вимагає обов'язкової участі захисника, - заявник не мав можливості користуватись послугами захисника у відповідний період.

Як зазначає Європейський суд у своєму рішенні від 19.02.2009 р. у справі «Шабельник проти України», вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можуть також бути засновані що до того, як справу передано на розгляд суду, і тією мірою, якою недотримання таких вимог на самому початку може серйозно позначитися на справедливості судового розгляду. Спосіб застосування пункту 1 і пункту 3(с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на етапі слідства залежить від особливостей відповідного провадження та фактів конкретної справи. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як правило, вже після початку допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватись допомогою захисника. Права захисту буде в принципі непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отриманні під час допиту без присутності захисника (справа «Сальдуз проти Туреччини» №36391/02, п.55, від 2711.2008 р.).

Стосовно використання доказів, здобутих із порушенням права затриманого на мовчання та права не свідчити проти себе, Європейський суд нагадує, що це - загальновизнані міжнародні стандарти, які є основними складниками поняття справедливого судового розгляду за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлення таких стандартів пояснюється, зокрема необхідністю захисту обвинуваченого від неправомірного тиску з боку органів влади, що дає змогу уникати помилок при здійсненні правосуддя та реалізації цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_2 у вчиненні вище перелічених 20 епізодах крадіжок чужого майна в період часу з 27.10.2012 р. по 08.12.2013 р. не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому ОСОБА_2 підлягає виправданню в зв'язку з не доведеністю вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК УКраїни у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, не одружений, не працює.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнає щире каяття.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючу покарання обставину, і вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства. Саме покарання у вигляді позбавлення волі на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При визначенні розміру остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_2 застосуванню підлягає ч.4 ст.70 КК України, оскільки він засуджується за вчинення злочину, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку Московським районним судом м. Харкова від 27.05.2014 р.

В строк відбування покарання ОСОБА_2 слід зарахувати строк перебування під вартою. Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжується судом до набрання вироком законної сили.

Клопотання ОСОБА_2 про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році» задоволенню не підлягає, оскільки він не відноситься до кола осіб, перелічених в статті 1 Закону України «Про амністію в 2014 році», до яких підлягає застосуванню вказаний Закон, та на час набрання Законом чинності не відбував покарання в виді позбавлення волі, що передбачено статтею 6 Закону.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України, процесуальні витрати на залучення експерта та проведення по справі судових експертиз підлягають стягненню на користь держави у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 /одного/ року позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, враховуючи що ОСОБА_2 засуджується за вчинення злочину, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2014 р., яким ОСОБА_2 засуджений ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, остаточне покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом часткового складання призначених покарань та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 06 березня 2014 року, враховуючи строк знаходження під вартою.

ОСОБА_2 визнати не винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, та виправдати в зв'язку з не доведеністю вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 293,40 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДСК України в Комінтернівському районі м. Харкова, стягував - Держава).

Речові докази: банківські картки та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_11; пропуск в гуртожиток, два студентських квитка і картка банку на ім'я ОСОБА_15; пенсійне посвідчення і картка банку на ім'я ОСОБА_25; пропуск спорткомплекс, посвідчення на ім'я ОСОБА_20; картка банку на ім'я ОСОБА_17; картка банку на ім'я ОСОБА_19; пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_16; студентський квиток і посвідчення водія на ім'я ОСОБА_26; перепустка до гуртожитку, студентський квиток і три банківських картки на ім'я ОСОБА_12, передати та залишити в користуванні потерпілих.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя Попрас В.О.