Рішення № 42194199, 16.12.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10312/14-ц

н/п 2/640/2397/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року

Київський районний суд міста Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

18.06.2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом, в якому просить з відповідача заборгованість за кредитним договором від 07.08.2008 року у розмірі 638449 грн. 36 коп., судовий збір 3654 грн.

В своїх доводах посилається на те, що 07.08.2008 року між банком ЗАТ «ОТП банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП банк», та відповідачем укладений кредитний договір, за яким позичальнику надано кредит 50000 доларів США строком до 09.08.2027 року зі сплатою 5,49% річних +FIDR. 30.09.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514 ЦК України укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за кредитним договором від 07.08.2008 року. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, однак умов кредитного договору належним чином не виконує, систематично не сплачує грошові кошти.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю, зазначив, що у позивач не довів право на звернення з позовом про стягнення кредитної заборгованості. Крім того, позивачу було передано право стягувати заборгованість у розмірі 50695,80 доларів США, однак позивач просить стягнути 56797,50 доларів США. У позивача відсутнє право на дострокове стягнення кредиту. Вимоги кредитного договору про стягнення комісії, пені є несправедливими, тому ці умови договору є недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Суд, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до кредитного договору №ML-705/276/2008 від 07.08.2008 року укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, банк надав позичальнику кредит у розмірі 50000 доларів США строком до 09.08.2027 року.

Згідно з п. 3 кредитного договору від 07.08.2008 року, для розрахунку за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процента ставка як 5,49% річних +FIDR.

Відповідно до п. 4 кредитного договору, повернення кредиту та сплати відсотків здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.

Згідно з п.п. 1.5.1, 1.5.1.1, повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів. Нараховані проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк передбачений в графіку платежів.

Відповідно до п. 4.1.1 договору, за порушення зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобовязань за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Відповідно до п.1.5.1.3 договору, при надходженні до банку коштів для виконання боргових зобовязань, банк направляє такі кошти на погашення боргових зобовязань у наступній черговості: прострочені проценти за користування кредитом; проценти, нараховані на прострочку до повернення суму кредиту; прострочена до повернення сума кредиту; пеня за несплату в строк процентів; пеня за неповернення в строк суми кредиту; строкові проценти за користування кредитом; штраф за нецільове використання кредиту; сума основного боргу за кредитом. Банк має право змінити порядок погашення боргових зобовязань за цим договором.

Таким чином, при сплаті відповідачем кредитних коштів, кошти, у разі внесення достатньої суми, спрямовуються на погашення суми основного боргу за кредитом лише у саму останню чергу.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 додаткового договору №1 від 07.04.2009 року, сторони встановили, що на період з 07.04.2009 року до 07.12.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована ставка у розмірі 07% річних. На період з 07.12.2009 року до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча ставка, а саме 8,5% річних + 6,38% річних.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.1.1, 2.1.2 додаткового договору №2 від 09.03.2010 року, сторони встановили, що на період з 09.03.2010 року до 09.08.2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована ставка у розмірі 11,15% річних. На період з 09.08.2010 року по 07.02.2011 року фіксована ставка 14,09%річних, на період з 07.02.2011 року до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча ставка, а саме 6,59% річних + FIDR.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, додаткового договору №3 від 07.02.2013 року, сторони встановили, що на період з 07.02.2013 року до 06.04.2013 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована ставка у розмірі 6,5% річних. На період з 07.04.2013 року до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча ставка, а саме 6,59% річних + FIDR.

Відповідно п. 2.1.5.2 договору додаткового договору №3 від 07.02.2013 року, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому у випадку невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором. Зобовязання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобовязань в цілому настає з дати отримання позичальником, відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних місяців з дати отримання вимоги.

У застереженні до цього ж пункту вказано, що для цілей відправки вимога за допомогою засобів поштового звязку, сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, та повернення до банку відповідного документу поштової організації з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема, ухилення позичальником від неналежного отримання вимоги, з інших причин тощо, вимога вважається отриманою позичальником на 7 календарний день з дати відправки вимоги. Виконання зобовязань в цілому у випадку неотримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.

Як вбачається з досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором від 07.08.2008 року та опису вкладення в цінний лист, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направив на адресу відповідача досудову вимогу 12.11.2013 року (а.с. 88,89)

Представник відповідача зазначив, що відповідач вимоги про погашення заборгованості не отримувала.

Разом з тим, враховуючи застереження п. 2.1.5.2 договору додаткового договору №3 від 07.02.2013 року, вказана вимога вважається отриманою відповідачем 19.11.2013 року.

Оскільки відповідач протягом 60 календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою, не погасив кредитну заборгованість, то у позивача виникає право на дострокове стягнення суми заборгованості.

Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором станом на 22.04.2014 року наявна загальна заборгованість у сумі 638449 грн. 36 коп., що включає заборгованість за: тілом кредиту 47338,73 долари США, що еквівалентно 532087 грн. 32 коп., відсотками 3357,07 доларів США, що еквівалентно 37733 грн. 46 коп., пеню 6101,70 доларів США, що еквівалентно 68628 грн. 58 коп.

30.09.2013 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (фактор) та ПАТ «ОТП Банк» (клієнт) було укладено Договір факторингу.

Відповідно п. 3.1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає (відступає) фактору права грошової вимоги на кредитний портфель, який включає в себе право грошової вимоги за кредитними договорами, а фактор здійснює фінансування клієнта за плату на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.3 а), б), фактор набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій; фактор набуває усі права майбутніх вимог у виді процентів та штрафних санкцій на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.(а.с. 26-34)

Відповідно до п. 9.1 договору факторингу, цей договір починає діяти в дату набрання чинності, тобто 30.09.2013 року.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до договору факторингу від 30.09.2013 року, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набув права вимоги за кредитним договором №ML-705/276/2008 від 07.08.2008 року відносно ОСОБА_1 на загальну суму 47338,73 доларів США (а.с.35)

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набув право вимоги щодо сплати відповідачем кредитної заборгованості.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що позивач просить стягнути суму заборгованості більше ніж, позивач набув за договором факторингу. Таке право позивача передбачено п. 3.3 б) договору факторингу від 30.09.2013 року, за яким - фактор набуває усі права майбутніх вимог у виді процентів та штрафних санкцій на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Представник відповідача як підставу для відмови у стягнення заборгованості посилається на те, що вимоги кредитного договору про стягнення комісії, пені є несправедливими, тому ці умови договору є недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Разом з тим, представник відповідача не звертався до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 07.08.2008 року.

Враховуючи, що у встановленому законом порядку кредитний договір від 07.08.2008 року не визнано судом недійсним, то він у відповідності до вимог ст. 204 ЦК України вважається таким, що є правомірним.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобовязання повинні бути виконані належним чином в установлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достатність доказів в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь банку судовий збір 3654 грн.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 204, 514, 526, 530, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кредитну заборгованість у сумі 638449 (шістсот тридцять вісім тисяч чотириста сорок девять) грн. 36 коп., що включає заборгованість за: тілом кредиту - 532087 грн. 32 коп., відсотками - 37733 грн. 46 коп., пеню 68628 грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий -