Вирок № 42193349, 24.12.2014, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/2344/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2014м. Красний Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шавиріна Л.П.

секретаря - Снігирьова О.Ю.

за участю прокурора - Жукова В.В.

за участю захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Лиман за участю обвинуваченого кримінальне провадження по звинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що

народився в м. Красний Лиман Донецької області, українця, громадянина

України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого,

раніше не судимого, зареєстрованого та такого, що проживає по АДРЕСА_1

за ст.ст. 121 ч.1 КК України, суд-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

13.10.2014 року в період часу приблизно з 18 години 30 хвилин до 19 години 10 хвилин, точного часу під час розгляду провадження по суті встановити не вдалося, у кухонній кімнаті будинку по АДРЕСА_2, між перебуваючими в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раніше, трапилася сварка. Під час сварки ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність свого діяння, не маючи при цьому наміру на позбавлення життя ОСОБА_3, цілеспрямовано завдав йому одного удару ножом в живіт, спричинивши проникаючу колото-різану рану передньої черевної стінки зліва з пошкодженням петель тонкої кишки та брижейки тонкої кишки, внутрішньочеревну кровотечу (до 300 мл. крові в черевній порожнині), що відносяться відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 505 від 11.11.2014 року за ступенем тяжкості до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у скоєнні ікримінованого правопорушення визнав повністю, суду пояснив, що дійсно вчинив злочин в період часу, місці та за обставин, зазначених в описовій частині вироку, а саме 13.10.2014 року, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння у кухні жилого будинку АДРЕСА_2, під час вживання з ОСОБА_3 спиртних напоїв та виникшої при цьому між ними сварки, умисно наніс один удар ножем в живіт потерпілому. Але побачивши результати своїх дій невідкладно надав йому допомогу та викликав карету швидкої медичної допомоги для потерпілого, який був госпіталізований до Краснолиманської ЦРЛ. У вчиненому щиро кається, та жалкує з цього приводу, позов прокурора визнає.

Суд визнав на підставі ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються, при цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченим та потерпілим змісту обставин скоєння злочину та відсутність сумнівів у добровільності їх позицій, роз"яснив їм наслідки розгляду провадження в зазначеному порядку.

Дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що подія правопорушення мала місце, провину обвинуваченого ОСОБА_2 у його скоєнні доведено повністю, його дії вірно кваліфіковано органом досудового слідства за ст. 121 ч.1 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь тяжкості злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини справи, дані про особу обвинуваченого.

ОСОБА_2 провину визнав повністю та розкаюється у скоєному, раніше не засуджувався (а.с.167), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, однак відповідно до висновку амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 490 від 23.10.2014 року в період скоєння інкримінованого діяння міг усвідомлювати свої дії та давати їм раду, не знаходився у тимчасовому хворобливому стані, в теперішній час повністю усвідомлює свої дії та керує ними(а.с.159-163,165-166), не працює, доходів не має, має стійкі соціальні зв'язки: має постійне місце проживання, де характеризується посередньо (а.с.169-170).

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння в розкритті та розслідуванні злочину, обставиною, що обтяжє покарання являється скоєння правопорушення у стані алкогольного сп»яніння.

З урахуванням перерахованих вище обставин, а також враховуючи поведінку обвинуваченого безпосередньо після скоєння праворушення(надання першої допомоги та невідкладний виклик карети швидкої медичної допомоги), яка свідчить про його дійове каяття у скоєному, позицію потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, цивільний позов взагалі не заявляв, причини скоєння злочину - сумісна сварка з потерпілим під час сумісного вживання алкогольних напоїв, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.1 ст.121 КК України, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнити з випробуванням, бо вказане покарання, за своїм видом і розміром відповідно до ст. 65 КК України суд вважає справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Прокурором в інтересах держави в особі Краснолиманської центральної районної лікарні в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 заявлено цивільний позов на в суму 10544,01 грн.

Вирішуючи вказаний цивільний позов, суд враховує наступне.

Згідно ст.ст. 127 -129 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред"явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який розглядається судом за правилами, встановленими нормами КПК України. А шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні одночасно з ухваленням обвинувального вироку.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про обгрунтованість обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, суд вважає за необхідне одночасно з постановленням обвинувального вироку вирішити цивільний позов, заявлений прокурором.

При цьому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги прокурора документально підтверджено наданими доказами(а.с.173-175), а тому вони підлягають задоволенню повністю.

На підставі ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів, необхідно вирішити таким чином: футболку, ніж, джемпер, брюки, фрагменти нашарування слідів крові, фрагмент паперу зі слідами крові, нігтьові зрізи та зразок крові, які відповідно до постанови від 05.12.2014 року визнані речовими доказами та на підставі квитанції № 144/14 знаходяться в камері речових доказів Краснолиманського МВ ГУМВС Укораїни в Донецькій області(а.с.114), після набрання вироком законної сили знищити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України покарання у виді 5(п»яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням, якщо він на протязу іспитового строку 3 роки не вчинить інших злочинів і відповідно до ст. 76 КК України буде періодично з»являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, на користь Краснолиманської центральної районної лікарні р/р 35427201047287 в ГУ ДКУ в Донецькій області, ЗКПО 01989839, МФО 834016 в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 10544(десять тисяч п»ятсот сорок чотири),01 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Речові докази: футболку, ніж, джемпер, брюки, фрагменти нашарування слідів крові, фрагмент паперу зі слідами крові, нігтьові зрізи та зразок крові, які знаходяться в камері речових доказів Краснолиманського МВ ГУМВС Укораїни в Донецькій області, після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя -