Рішення № 42192926, 24.12.2014, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/9041/14-ц

2/264/11255/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , при секретарі Ксєломєнос О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (особовий рахунок 313021), опалювальна площа квартири складає 67,00 м2, пільги відсутні. Позивач надає відповідачу послуги з теплопостачання, однак відповідач не в повному обсязі здійснює їх оплату, в результаті чого за період з січня 2008 року по 01 листопада 2014 року утворилась заборгованість на суму 2 768,36 грн. Зазначав також, що позивач для стягнення заборгованості звертався до суду з заявою про видачу судового наказу, який, після його видачі судом, за заявою відповідача був скасований ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 31.07.2014р. У звязку із чим звертається із позовом до суду та, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача заборгованість за користування тепловою енергією в сумі 2 768,36 грн., 3% річних в сумі 602,09 грн. та інфляційні витрати в сумі 1 425,21 грн., нараховані за спірний період, внаслідок порушення зобов'язань відповідачами перед ККП «Маріупольтепломережа», разом із судовими витратами.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримала заявлені ККП «Маріупольтепломережа» позовні вимоги, вказувала про дотримання ними трирічного строку позовної давності, а також про переривання строку позовної давності, оскільки відповідачем в 2012 році вчинялися дії, що свідчать про визнання заборгованості минулих років та сплату ним заборгованості за січень грудень 2010 року.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав та в судовому засіданні пояснив, що він своєчасно та в повному обсязі сплачує щомісячні рахунки за надані послуги та не має заборгованості. Представив квитанції за минулі роки. Заборгованість, яка виникла поза трирічним строком позовної давності, не визнав та просив відмовити в її стягненні у звязку із пропуском строку позовної давності. Надану позивачем квитанцію за оплату ним в 2012 році послуг за січень грудень 2010 року пояснити не зміг.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Згідно лицевого рахунку №313021 відповідач ОСОБА_1 мешкає та зареєстрований у квартирі за адресою АДРЕСА_1.

18.07.2014р. Іллічівським районним судом м.Маріуполя був винесений судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ККП «Маріупольтепломережа» заборгованість за користування тепловою енергією у сумі 3 206,87 грн., 3% річних в сумі 576,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 1193,27 грн. та судовий збір в сумі 121,80 грн.

31.07.2014р. ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя вказаний судовий наказ за заявою ОСОБА_1 був скасований.

Як вбачається із розрахунків ККП «Маріупольтепломережа» сукупна заборгованість відповідача з наданої теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1, складає за період з січня 2008 року по листопад 2014 року загальну суму 2 768,36 грн.

На підставі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.

Згідно ст. 68 ЖК України наймачі квартир зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за житлово-комунальні послуги, що також передбачено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», за якою споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, визначено, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

На підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 22 грудня 2010 року № 448 тарифи на послуги з опалення та гарячого водопостачання для населення складають: центральне опалення в разі розрахунку протягом року на 1 кв. м. - 2,68 грн.; горяче водопостачання за 1 куб. м. - 11,04 грн.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що сукупний розмір несплачених відповідачем послуг з гарячого водопостачання та центрального опалення в період з січня 2008 року по листопад 2014 року складає 2 768,36 грн., це підтверджено відповідними тарифами та розрахунками представників ККП «Маріупольтепломережа» за особовим рахунком №313021, АДРЕСА_2. При цьому в наданому розрахунку позивача ним також відображені та враховані всі суми оплат, які були здійснені відповідачем в спірний період та підтверджені копіями квитанцій, що містяться в матеріалах справи.

Зі свого боку відповідач не довів належними доказами відсутність та погашення ним повної суми заборгованості в розмірі 2 768,36 грн. за вказаний період по отриманих послугах з теплопостачання. Надані відповідачем квитанції про сплату послуг за період з січня 2011р. по листопад 2014 року свідчать про оплату послуг за цей період, наявність їх оплати не заперечувались та були враховані позивачем в наданих розрахунках під час нарахування загальної сум боргу.

На підставі наведеного суд встановив, що відповідач за період з січня 2008 року по листопад 2014 року заборгував позивачу вартість послуг з надання теплової енергії в загальному розмірі 2 768,36 грн.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним наявність заборгованості відповідачів за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії за період з січня 2008 року по листопад 2014 року на сукупну суму 2 768,36 грн.

З урахуванням переліченого суд відхиляє посилання відповідача на необґрунтованість вимог ККП «Маріупольтепломережа» та необхідність відмовити у задоволенні заявленого позову з цих підстав.

Визнавши заявлені позовні вимоги, в частині основної суми боргу, законними та обґрунтованими, суд, за усною заявою відповідача, перевіряє чи дотримані вимоги закону щодо строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому за ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до ст. 260 ЦК позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 ЦК, за ст. 253 якого перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ЦК України).

На підставі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З огляду на вказані положення закону позивачем була представлена до суду квитанція про сплату відповідачем в жовтні 2012 року заборгованості в сумі 1 220,58 грн. за отримані послуги за період з січня по грудень 2010 року. Тобто відповідачем були вчинені дії, які свідчать про визнання ним заборгованості минулих років, зокрема заборгованості, яка існувала на 2010 рік про що зазначено в квитанції, в тому числі заборгованості, яка утворилася з січня 2008 року, оскільки цей період охоплюється трирічним строком позовної давності. Таким чином в 2012 році після добровільного цільового погашення частини заборгованості минулих років відбулось переривання строку позовної давності, після чого перебіг позовної давності почався заново та станом на день звернення до суду позивачем ще не сплинув.

У звязку із цим посилання відповідача на пропуск строку позовної давності не заслуговують на увагу та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ККП «Маріупольтепломережа» про стягнення заборгованості за надані послуги за період з січня 2008 року по листопад 2014 року включно є законними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 901 ЦК за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов'язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, сплатити послуги тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.

За ст. 530 ЦК у випадку, якщо у зобов'язанні встановлено строк виконання, то воно має бути виконано у цей строк.

Як вже було зазначено вище споживач зобовязаний вносити оплату за теплову енергію щомісячно.

Одночасно з цим статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказані норми відповідач, як споживач послуг з теплопостачання та сторона договірних відносин, внаслідок прострочення виконання грошового зобовязання має нести відповідальність зі сплати суми борги, а також інфляційних втрат та 3% річних.

Перевіривши надані позивачем письмові розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які представлені у вигляді таблиць, суд визнає їх вірними та погоджується із даними, які містяться в них. З урахуванням встановлених держкомстатом індексів інфляції за період з січня 2008 року по листопад 2014р. та сум щомісячних заборгованостей, розмір інфляційних втрат внаслідок прострочення складає 1425,21 грн. Враховуючи кількість днів прострочення за період з січня 2008 року по листопад 2014р та суму прострочення, сума 3% відсотків річних складає 602,09 грн. Вказані суми є відповідною компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового зобовязання та підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 243,60 грн. на користь позивача, сплачений позивачем при поданні до суду вказаного позову.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин справи, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись ст.ст. 256, 257, 260, 261, 264, 267 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» (код ЄДРПОУ 33760279), розташованого в м. Маріуполі по вул. Гризодубової 1, заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 2 768,36 грн., 3% річних в розмірі 602,09 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 425,21 грн., та судовий збір в сумі 243,60 грн.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. В. Литвиненко