Вирок № 42192212, 26.12.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/10895/14-к

Провадження №1-кп/639/520/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2014 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретарів судового засідання - Лелякової Ю.В., Боровської М.І.,

прокурора - Волнікова А.А.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12014220500001636 від 23.08.2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н. НОМЕР_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з професійно технічною освітою, офіційно не працюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2014 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, знаходились за столиком, розташованим поблизу зупиночного павільйону громадського транспорту, кінцевої зупинки тролейбусів «Проспект Дзюби» 11 та 27 маршрутів, навпроти буд.121 по просп. Ілліча у м. Харкові, де разом розпивали алкогольні напої. В цей час між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з одного боку, а також ОСОБА_1 з іншого боку, на тлі раптово виниклих неприязних відносин, на ґрунті обвинувачення з боку ОСОБА_3 гр. ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки мобільного телефону виник словесний конфлікт, який переріс у бійку між ними. Під час зазначеного конфлікту ОСОБА_2, знаходячись обличчям до обличчя ОСОБА_1, маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень зазначеній особі, суб'єктивно усвідомлюючи небезпечність та протиправність свого діяння та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наніс потерпілому ОСОБА_1 не менше чотирьох ударів кулаками в область обличчя. Після цього, ОСОБА_1 вдалося відштовхнути ОСОБА_2 від себе, внаслідок чого останній впав на землю. Підійнявшись із землі ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, підняв із землі дерев'яну палицю, що являє собою фрагмент гілки з дерева, перебуваючи за спиною ОСОБА_1, наніс нею удар в область голови останнього, від якого потерпілий впав на землю та втратив свідомість. Далі ОСОБА_2 наніс не менше чотирьох ударів вказаною палицею (гілкою) по різним частинам тіла потерпілого ОСОБА_1 Після цього, вважаючи свій умисел доведеним до кінця, ОСОБА_2 припинив злочинні дії та з місця скоєння злочину зник.

Згідно висновку експерта ХОБСМЕ №880-А/14 від 12.10.2014 року, внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 у потерпілого ОСОБА_1, мали місце: тяжка черепно-мозкова травма, забита рана в тім'яній області справа, вдавлений багатофрагментарний перелом тім'яної кістки справа, крововилив (епідуральний) над твердою мозковою оболонкою, травматичний субарахноїдальний крововилив, удар головного мозку з контузіонними вогнищами правої лобової і тім'яної частини головного мозку, синці і садна на обличчі, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя (к/п а.с.65-66).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому злочині за ч.1 ст.121 КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення злочину, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що у вказаний день під час розпивання спиртних напоїв разом із ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 між ним та потерпілим виник конфлікт. В цей час ОСОБА_3 виявив пропажу свого мобільного телефону «Nokia» та запідозрив у крадіжці ОСОБА_1 Потім ОСОБА_3 сказав, що зараз обшукає ОСОБА_1 та взяв

його за праве вухо рукою, однак в цей момент останній, перебуваючи на відстані витягнутої руки, завдав ОСОБА_3 удар кулаком в обличчя, після чого між ними зав'язалася бійка. Далі ОСОБА_2 пояснив, що він підійшов до вказаних осіб та став між ними, з метою припинення бійки відштовхнув їх один від одного. Потім ОСОБА_1 наніс йому удар лівою рукою в ліве око, у відповідь на це ОСОБА_2 наніс потерпілому декілька ударів в обличчя, після чого потерпілий ОСОБА_1 штовхнув його та він упав на землю. Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що він взяв із землі суху гілку від дерева довжиною приблизно 70 см., тримаючи її в правій руці почав йти на потерпілого. В цей час ОСОБА_5 почав розвертатись для того щоб втекти, після чого обвинувачений вдарив потерпілого палицею по голові ззаду з правої сторони, ОСОБА_5 спіткнувся через паркан та впав на спину на асфальт обличчям доверху. Після цього, він також завдав декілька ударів палицею потерпілому ОСОБА_5, а саме: наносив удари зверху - донизу по голові та тулубі ОСОБА_5 Чи втрачав потерпілий свідомість обвинувачений нічого пояснити не зміг.

З показань обвинуваченого вину у скоєному злочині він визнає у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, на стадії досудового розслідування та судового розгляду справи показання дає добровільно, без фізичного та психологічного примусу зі сторони працівників правоохоронних органів, заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнає у повному обсязі.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 17 серпня 2014 року приблизно о 13 год. 00 хв. він йшов із аптеки, розташованої на просп. Дзюби, в бік зупинки 27 тролейбуса у м. Харкова. Поблизу зупиночного павільйону громадського транспорту він побачив раніше знайомих йому ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які розпивали алкогольні напої, після чого він підійшов до них за столик. Під час спільного вживання алкогольних напоїв між ними виникла сварка у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 запідозрив пропажу мобільного телефону та сказав, що його вкрав сам ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_3 завдав йому удар кулаком правої руки в обличчя. Потерпілий пояснив, що відразу після цього до нього підбіг ОСОБА_2 та став намагатись наносити йому удари по обличчю. Потім ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із землі підняли палиці, які є відпалими гілками з дерева, завдовжки приблизно 1-2 метри, після чого стали йому наносити удари в область голови, при цьому він отримав приблизно по 2 удари від кожного з них, потім втратив свідомість.

З показань потерпілого ОСОБА_1 заявлений цивільний позов він підтримує у повному обсязі, оскільки вчиненим злочином йому спричинено як матеріальну, так і моральну шкоду. Потерпілий зазначив, що після отриманих тілесних ушкоджень його БШМД доставила до Харківської міської клінічної лікарні швидкої невідкладної медичної допомоги ім.проф. О.І.Мещанінова, де була проведена операція - кістково-пластична трепанація черепа в тім'яній області з обох сторін, видалення вдавленого перелому тім'яної кістки та епідуральної гематоми.

При вирішенні питання щодо покарання обвинуваченому, потерпілий ОСОБА_1 не наполягав на призначенні покарання у виді реального позбавлення волі, просив обвинуваченого не позбавляти свободи, оскільки останній має на утриманні неповнолітню дитину.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що 17.08.2014 року в обідній час він разом із ОСОБА_2 знаходився на колі тролейбусної зупинки, де в кафе за столиком вони розпивали пиво. Через деякий час до них підійшли двоє малознайомих осіб, як потім він з'ясував це були ОСОБА_4 та ОСОБА_1 З показань свідка, в цей час йому знадобився мобільний телефон «Nokia», який лежав у барсетці для того, щоб зателефонувати, після цього він виявив його пропажу, всі запідозрили ОСОБА_1, який сидів поруч з ОСОБА_3 Свідок зазначив, що коли він підійшов до ОСОБА_1 та почав обшукувати його шорти, то на землю випала кришка від зазначеного телефону. Після цього він схватив ОСОБА_1 за вухо, однак останній відразу правою рукою вдарив його в обличчя, від чого у нього зразу почали сльозитись очі. У цей момент до ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_2 та вони почали битись один на один. З показань свідка ОСОБА_3, коли через деякий час він підняв свій телефон, то побачив, що недалеко біля паркану на землі лежить ОСОБА_1 та над ним стоїть ОСОБА_2, момент нанесення ударів потерпілому, в тому числі і палицею, свідок не бачив. Після цього хтось із присутніх викликав швидку медичну допомогу для потерпілого ОСОБА_1, а він разом із ОСОБА_2 з місця події пішли.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання, що 17.08.2014 року він знаходився на зупинці тролейбуса №27-11 по просп. Дзюби у м.Харкові разом із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, а також іншими особами. В цей час ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, почав вести себе агресивно, після чого між ним та ОСОБА_7 виникла сварка, яка переросла в бійку, після закінчення якої ОСОБА_7 пішов додому, а ОСОБА_4 залишився на місці. З показань ОСОБА_7 момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 він не бачив, оскільки в цей час вже пішов додому.

Під час допиту у суді свідок ОСОБА_9 пояснила, що 17.08.2014 року вона знаходилась на робочому місці у магазині «Настас'я», який розташований за адресою: м.Харків, просп. Ілліча, 121. Приблизно о 15 год. 00 хв. вона вийшла із магазину та побачила, що за столиками за тролейбусною зупинкою знаходиться компанія чоловіків, між якими відбувається сварка, яка потім переросла в бійку. Під час бійки чоловік високого зросту приблизно 30-35 років, як вподальшому було встановлено це був ОСОБА_2, почав наносити удари кулаками в обличчя іншому чоловіку, від яких потерпілий почав відходити назад, а потім потерпілий відштовхнув нападаючого від себе. В цей час до потерпілого підбіг інший чоловік, як зазначає свідок ним був ОСОБА_3, та зі словами «Що ти зробив з моїм другом?» наніс один удар рукою в обличчя потерпілому (як було встановлено ОСОБА_1.). Свідок також пояснила, що після цього чоловік високого зросту - ОСОБА_2, підвівся із землі, взяв із землі гілку (довжиною приблизно 1,5 метра, діаметром 10-15 см.), та знаходячись за спиною потерпілого наніс йому удар в область голови, від якого потерпілий відразу впав на землю, після чого зазначений чоловік продовжив наносити ще не менше 4 ударів по різним частинам тіла потерпілого, а потім розвернувся та з місця події втік у невідомому напрямку. Свідок ОСОБА_9 пояснила, що потерпілий лежав на землі та не рухався, після чого вона викликала на місце події швидку медичну допомогу та працівників міліції.

За клопотанням прокурора, в порядку вимог ст.ст.23, 92, п.3 ч.3 ст.97, 327, 349 КПК України, за погодженням із учасниками кримінального провадження, судом не проводився допит свідка ОСОБА_4, оскільки прокурором не забезпечено участь зазначеного свідка при розгляді справи, ухвали про привід свідка залишились не виконаними, а здійсненими розшуковими заходами не було встановлено місцезнаходження свідка сторони обвинувачення.

Крім показань обвинуваченого щодо визнання своєї вини в інкримінованому злочині, а також показань потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного діяння підтверджується наступними доказами, дослідженими та перевіреними судом.

Відповідно до протоколів пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 07.10.2014 року, свідок ОСОБА_9 упізнала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як осіб, які приймали участь у бійці 17 серпня 2014 року під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому (к/п а.с.45-46, 48-49).

Під час проведення слідчого експерименту від 10.10.2014 року свідок ОСОБА_9 підтвердила обставини та механізм нанесення ОСОБА_2 удару палицею в область тім'яної частини голови з правої сторони потерпілому ОСОБА_1, від якого останній впав на землю та втратив свідомість (к/п а.с.84-91).

Змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 16.10.2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_2 підтверджується, що під час зазначеної слідчої дії підозрюваний вказав на обставини нанесення ним удару сухою гілкою по голові потерпілого, при цьому зазначив, що наніс удар палицею в момент, коли потерпілий лежав на асфальті (к/п а.с.92-100).

Відповідно до протоколу одночасного допиту у осіб за участі потерпілого ОСОБА_1 та підозрюваного ОСОБА_2 від 16.10.2014 року підтверджується, що під час зазначеної слідчої дії потерпілий вказав на обставини та механізм спричинення йому ударів палкою по голові ОСОБА_2, від яких він втратив свідомість (к/п а.с.101-105).

Згідно висновку експерта ХОБСМЕ ОСОБА_10 №1001-А/14 від 24.10.2014 року у зв'язку із подією, яка мала місце 17.08.2014 року, у гр. ОСОБА_1 мали місце тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя (п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року). Зазначені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_1 не могли утворитися в результаті падіння з висоти зросту. Показання, отримані в ході проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 не суперечать судово-медичним даним. Показання, отримані в ході проведення допиту в якості потерпілого ОСОБА_5 в цілому, не суперечать судово-медичним даним. Показання, отримані під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 не відповідають судово-медичним даним. Показання, отримані в ході проведення допиту в якості свідка ОСОБА_3 в цілому, не суперечать судово-медичним даним. Травма голови у ОСОБА_5, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, могла утворитись в результаті дій підозрюваного ОСОБА_2 В результаті ударів (удару), нанесеного дерев'яною палицею у гр. ОСОБА_5 могли утворитися забита рана тім'яної області справа, вдавлений багатофрагментарний перелом тім'яної кістки справа, крововилив над та під оболонкою головного мозку, забій головного мозку з контузіонними вогнищами лобової і тім'яної частини головного мозку з правого боку. Локалізація, характер та об'єм зазначеної травми голови потерпілого ОСОБА_5 не є характерним для утворення в результаті падіння з висоти зросту та удару при цьому головою (к/п а.с.113-115).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними,

допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Аналізуючи досліджені докази суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_2 у скоєному злочині та кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, хронічних захворювань не має, має постійне місце мешкання та проживання, за яким характеризується позитивно, працює неофіційно таксистом, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимий (к/п а.с.120-135).

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_2, є щире каяття у вчиненому злочині, часткове відшкодування потерпілому ОСОБА_1 спричиненої шкоди.

Обставиною, яка згідно ст.67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_2, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким умисним злочином, наявність пом'якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, дані про особу підсудного, який має на утриманні неповнолітню дитину, факт часткового відшкодування потерпілому спричиненої шкоди, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання в межах мінімальної санкції за частиною 1 статті 121 КК України у вигляді позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_2 від реального відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання підсудного можливо без ізоляції від суспільства. При цьому, відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується в цілому позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, при наявності декількох пом'якшуючих покарання обставин, з урахуванням думки потерпілого ОСОБА_1, який не наполягав на призначенні покарання у виді реального позбавлення волі, тому вищезазначені обставини свідчать про можливість виправлення підсудного ОСОБА_2 без його ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання про стягнення із підсудного на користь потерпілого ОСОБА_1 завданої матеріальної та моральної шкоди, суд виходить із наступних обставин.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №24090, виданої 2-им нейрохірургічним відділенням ХМКЛШНМД ім. О.І.Мещанінова, 17.08.2014 року потерпілий ОСОБА_1 був госпіталізований до стаціонару, проведена костно-пластична трепанація черепу, пацієнт отримав планову терапію, в задовільному стані виписаний на амбулаторне лікування, рекомендовано спостереження у невропатолога, виписані протисудомні препарати (к/п а.с.62).

Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК України та ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд враховує, що всі надані розрахункові чеки свідчить про пов'язаність понесених витрат із проведенням лікування спричиненого ушкодження здоров'я, оскільки потерпілому ОСОБА_1 в подальшому необхідно проходити курс лікування, також враховуючи повне визнання позовних вимог обвинуваченим, цивільний позов в частині компенсації матеріальної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі (судова справа 40-48, 90-91).

При цьому, при визначенні остаточної суми матеріальних збитків, які підлягають стягненню з підсудного враховується, що 23.12.2014 року ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 добровільно сплачено суму 13000 грн., яка підлягає зарахуванню в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином (судова справа а.с.92-93).

Відповідно до вимог п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 спричинені моральні страждання, які виразились у фізичному болю та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, що відповідно потягнуло за собою вимушену зміну умов життєвої діяльності, тому суд приходить до висновку, що з підсудного на користь потерпілого підлягає стягненню моральна шкода у сумі 25000 грн.

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого на суму 3939,36 грн. також підлягає задоволенню, з огляду на документальне підтвердження розміру фактичних витрат на проведення лікування потерпілого ОСОБА_1 (к/п а.с.116-119).

До набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_2 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого по справі в порядку ст.124 КПК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили продовжити дію обраного у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2, а саме: заборонити обвинуваченому залишати житло - будинок АДРЕСА_3, без дозволу прокурора або суду - з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. із покладенням на ОСОБА_2, наступних обов'язків: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_2, з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. без дозволу прокурора або суду; 3) не відлучатися із м. Харкова без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1) на користь потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, матеріальну шкоду у розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) та моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1) на користь держави в особі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (р/р 31412544700002, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649) витрати на лікування потерпілого в розмірі 3939,36 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 36 коп.) (к/п а.с.116-119).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О.Курило