Рішення № 42191025, 25.12.2014, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2287/13-ц

25 грудня 2014 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді: Гураша М.В.

секретаря: Гайдаш М.В.

позивачів : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника позивачів: ОСОБА_4

представника відповідачки: ОСОБА_5

представника відповідачки адвоката: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_7 сільської ради, ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, визнання недійсним заповіту та визнання права власності по 1/3 частині за кожним на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_7 сільської ради, ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, визнання недійсним заповіту та визнання права власності по 1/3 частині за кожним на спадкове майно.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їхній представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали і суду ствердили, що 30.08.1996 року померла мешканка с.Красна Надвірнянського району Івано-Франківської області ОСОБА_9, яка є їх матір»ю.

Ще раніше 24.05.1967 року помер другий чоловік матері ОСОБА_10 від шлюбу з яким ОСОБА_9 народила дочку ОСОБА_1 ( дівоче прізвище ОСОБА_9) М.В., яка є позивачка по справі .

Крім того, в померлої ОСОБА_9 від першого шлюбу народилося троє дітей, а саме : ОСОБА_3 ( дівоче ОСОБА_11) Г.Д. , ОСОБА_2 та ОСОБА_12, при цьому перші двоє є позивачами по справі.

Їх батькам на праві власності належали житловий будинок та господарські будівлі, які знаходяться в с.Красна по вул. Шевченка, 48 Надвірнянського району Івано-Франківської області і були побудовані ще в 1930 році.

Після смерті ОСОБА_10 в 1967 році власником вказаного домоволодіння одноособово стала їх мати ОСОБА_9, так як вказане господарство відносилося до суспільного типу «робітники».

Після одруження ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 вибули з вказаного двору і перейшли проживати разом з своїми сім»ями до інших будинків в даному населеному пункті.

Вже станом на 1980 рік з матір»ю ОСОБА_9 залишився проживали тільки їх брат ОСОБА_12, який на той час був неодружений. За господарством на той час була облікована прилегла земельна ділянка розміром 0,40 га.

В 1983 році їх брат ОСОБА_12 одружився з ОСОБА_13, уклавши шлюб в виконкомі ОСОБА_7 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

В цей час він побудував новий житловий будинок на одному подвір»ї поряд із старим будинком в с.Красна по вул.Шевченка, 46 Надвірнянського району Івано-Франківської області в який разом з дружиною ОСОБА_13 перейшов проживати в квітні 1985 року. При цьому вони відкрили новий погосподарський номер, а мати ОСОБА_11 залишилася проживати в старому будинку.

При житті матері вони часто приходили до неї і допомагали їй. А також всі разом зробили її похорон. Після похорону матері ключі від старого житлового будинку та господарських споруд залишилися в ОСОБА_12 . Однак час від часу вони також приходили в господарство матері.

Через декілька років після смерті матері син ОСОБА_3 , тобто внук померлої - ОСОБА_14 з ініціативи ОСОБА_12 допомагав проводити поточні ремонти старого будинку , а саме обробляв дошками зовні стіни будинку та робив підвалини. При цьому будівельні матеріали надавав ОСОБА_12

Про те, що їх мати склала заповіт на належне їй майно в користь їх брата ОСОБА_12 їм стало відомо тільки тепер під час розгляду даної справи в суді.

Крім того, вважають що мати ОСОБА_9 була малограмотна і не могла підписати заповіту.

Також просять суд врахувати, що у ОСОБА_12 з ОСОБА_13 у шлюбі не було спільних дітей , а їхнім батьківським майном та земельною ділянкою на даний час користується зовсім чужа їх родинні особа , а саме ОСОБА_8, яка є дочкою ОСОБА_15, який в свою чергу є сином ОСОБА_13 від першого чоловіка, з чим вони не згідні.

Просять постановити рішення яким визнати складений ОСОБА_9 в користь ОСОБА_12 заповіт на належне їй майно у випадок своєї смерті , що посвідчений 30.11.1993 року секретарем виконкому ОСОБА_7 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області недійсним.

Встановити факт прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_9, яка померла 30.08.1996 року та визнати за кожним з них ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 по 1/3 частині права власності на спадкове майно, що знаходиться в с. Красна по вул. Шевченка 48, Надвірнянського району Івано-Франківської області загальною вартістю 72270 грн.

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 не визнала і суду пояснила, що її свекруха ОСОБА_13 в 1983 році уклала шлюб з ОСОБА_12 в виконкомі ОСОБА_7 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області. Спільних дітей від даного шлюбу в них не було. Від першого шлюбу в ОСОБА_13 був син ОСОБА_15 -ІНФОРМАЦІЯ_1, з яким вона перебувала в шлюбі.

Після одруження ОСОБА_13 стала проживати з чоловіком однією сім»єю з матір»ю останнього ОСОБА_9 в житловому будинку в с.Красна по вул. Шевченка, 48 Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, які є також дітьми ОСОБА_9 на той час вже створили власні сім»ї і вибули з даного двору, маючи свої господарства в даному населеному пункті.

В цей же час ОСОБА_12 разом з дружиною на одному подвір»ї поряд з старим будинком побудували новий житловий будинок, в який перейшли проживати в квітні 1985 року, відкривши при цьому новий погосподарський номер. Однак вони продовжували вести разом з ОСОБА_9 спільне господарство, піклувалися про неї та допомагали їй, зокрема робили поточні ремонти в старому будинку.

30 серпня 1996 року ОСОБА_9 померла.Після її смерті ключ від старої хати та господарських будівель залишився в ОСОБА_12, який доглядав вказані будівлі. Позивачі по справі будь- яких дій по прийняттю спадщини померлої не вчиняли, оскільки мали свої сім»ї та господарства.

Тільки через декілька років син ОСОБА_3 (дівоче ОСОБА_11) М.В. ОСОБА_14 допомагав ОСОБА_12 проводити поточний ремонт старого будинку, а саме оббивати дошками зовнішні стіни та укріпляти підвалини. При цьому ОСОБА_12 давав всі ремонтні матеріали і розраховувався з останнім за виконання робіт.

Ще за життя, 30 листопада 1993 року ОСОБА_9 зробила заповітне розпорядження яким заповіла все належне їй майно на випадок смерті синові ОСОБА_12, оскільки з ним фактично проживала однією сім»єю. На її переконання остання не скривала вказаного факту і розказувала про це односельчанам, а тому вважає, що це було відомо і позивачам по справі. Крім того, ОСОБА_9 була малограмотна , однак вона за себе підписи вчиняла шляхом написання в документах перших двох букв свого прізвища «На». А тому переконана, що підпис в заповіті поклала тільки спадкодавець ОСОБА_9.

Також ОСОБА_5 суду пояснила, що після смерті ОСОБА_9 її погосподарський номер був ліквідований і не поновлювався. При цьому рішенням виконкому ОСОБА_7 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області за № 13 від 24.12.1996 року земельна ділянка розміром 0,30 га, яка була в користуванні останньої на час смерті, перейшла в користування ОСОБА_12 , про що свідчить архівний витяг за № 67/04-01 від 19.06.2014 року.

Просить постановити рішенням яким в позові ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_7 сільської ради, ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, визнання недійсним заповіту та визнання права власності по 1/3 частині за кожним з них на спадкове майно відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_7 сільської в судове засідання не з»явився з невідомих суду причин , про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно. Однак за підписом Сільського голови поступила заява за № 1746 від 12.09.2013 року, в якій він просить дану справу слухати у відсутності їх представника.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.56, 60 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, зясувавши фактичні обставини справи та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до висновку що в позові ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_7 сільської ради, ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, визнання недійсним заповіту та визнання права власності по 1/3 частині за кожним на спадкове майно відмовити з наступних підстав.

Зі змісту ст.60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 30.08.1996 року померла мешканка с.Красна Надвірнянського району Івано-Франківської області ОСОБА_9, про що виконкомом ОСОБА_7 сільської ради Івано-Франківської області від 31.08.1996 року складено відповідний актовий запис за № 30 (а.с. 10 ).

Ще раніше 24.05.1967 року помер її другий чоловік ОСОБА_10., про що виконкомом ОСОБА_7 сільської ради Івано-Франківської області від цього ж числа складено відповідний актовий запис за № 19 (а.с. 71 ).

В померлої ОСОБА_9 від першого шлюбу народилося троє дітей, а саме: ОСОБА_11 (шлюбне ОСОБА_3 ) ОСОБА_16 -ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_2 -ІНФОРМАЦІЯ_4, а в шлюбі з другим чоловіком ОСОБА_10 дочка ОСОБА_10 (шлюбне ОСОБА_1 ) ОСОБА_17 -ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно даних з погосподарських книг померлій ОСОБА_18 з часу їх ведення ОСОБА_7 сільською радою станом на 1980 рік належали житловий будинок та господарські споруди , які знаходилися в даному населеному пункті по вул. Шевченка, 48, в якому вона проживала разом з сином ОСОБА_12, оскільки всі інші діти на той час вже мали свої сім»ї і вибули з даного домоволодіння. Як вбачається з записів в погосподарських книгах вказаний житловий будинок та господарські споруди були побудовані ще в 1930 році і за даним господарством також була облікована на той час земельна ділянка 0,40 га, а суспільний тип двору був «робітничий».

В 1983 році ОСОБА_12 зареєстрував шлюб з ОСОБА_13 і після одруження вони стали разом з ОСОБА_9 проживати однією сім»єю в старому будинку. При цьому вони піклувалися про матір, допомагавши їй та вели спільне господарство.

Як встановлено судом, на закріпленій за даним господарством земельній ділянці поряд із старим будинком ОСОБА_12 в цей час побудував новий житловий будинок і в квітні 1985 року перейшов в нього разом з дружиною проживати, відкривши новий по господарський номер . При цьому прилегла до будинків земельна ділянка між ними була поділена пополовині і з цього часу як за ОСОБА_9 так і за ОСОБА_12 по погосподарських книгах стало рахуватися по 0,20 га. землі. Однак і далі аж до смерті матері вони продовжували фактично проживати однією сім»єю, піклувалися та допомагали останній, зокрема робили поточні ремонти в старому будинку та допомагали обробляти земельну ділянку.

Ще за життя, 30.11.1993 року ОСОБА_9 зробила заповітне розпорядження , яким на випадок своєї смерті все майно , де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те,що їй належатиме і на що вона матиме право заповіла своєму синові ОСОБА_12

Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_7 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області ОСОБА_19 і внесений в реєстр за № 30.

В судовому засіданні оглянуто перший примірник оригіналу даного заповіту, що знаходиться в справі № 4-1 «Перші примірники нотаріально посвідчених заповітів за 1993 рік», які складені в виконкомі ОСОБА_7 сільської ради і журнал реєстрації нотаріальних дій за цей період,з яких вбачається , що померла ОСОБА_9 30.11.1993 року розпорядилася належним її майном на випадок своєї смерті в користь свого сина ОСОБА_12.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 суд ствердила , що станом на 30.11.1993 року займала посаду секретаря виконкому ОСОБА_7 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської і в силу своїх службових обов»язків вчиняла нотаріальні дії,в тому числі складала заповіти.

В цей же день до неї звернулася мешканка с.Красна ОСОБА_20, яка виявила бажання скласти заповіт на належне їй майно на випадок своєї смерті в користь свого сина ОСОБА_12 . В зв»язку з цим остання ствердила, що ОСОБА_12 разом з дружиною проживають з нею на одному подвір»ї і допомагають їй, а інші діти мають свої сім»ї і господарства, а тому її воля така, щоб належне їй майно після її смерті отримав син ОСОБА_12 .

Виконавши волевиявлення останньої з дотриманням діючого на той час законодавства в приміщенні виконкому сільської ради нею було складено вказаний заповіт, який цього ж дня було зареєстровано в журнал для реєстрації нотаріальних дій вчинених ОСОБА_7 сільською радою.

Померла ОСОБА_9 була малограмотна , а тому вона прочитала їй зміст даного заповіту, після чого остання поклала свій підпис як в заповіті так і в журналі його реєстрації . В силу свого освітнього рівня вона побажала сама підписати дані документи і поклала перші дві букви свого прізвища «На».

Своє волевиявлення на рахунок спадкового майна у випадок смерті ОСОБА_9 не скривала і про вказаний факт ділилася з односельчанами.

Після цього даний заповіт ОСОБА_9 до її смерті не скасовувався і не відмінявся .

При цьому суд враховує той факт, що свідок ОСОБА_19 є близькою родичкою позивачів по справі , однак суду дала правдиві показання про обставини складання заповіту.

Про те, що у померлої ОСОБА_9 була воля розпорядитися своїм майном на випадок своєї смерті в користь сина ОСОБА_21 і що вона склала в 1993 році таке заповітне розпорядження у виконкомі ОСОБА_7 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської суду ствердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23.

Ухвалою суду від 12.12.2013 року по даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу для встановлення дійсності підпису ОСОБА_9 в складеному нею заповіті від 30.11.1993 року на користь ОСОБА_12 , однак позивачі не представили суду зразки оригіналів підписів померлої і суду не вдалося це зробити з власної ініціативи.

Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання вказаного заповіту недійсним , так як позивачами не доведено , що його підписала інша особа, а на переконання суд волевиявлення ОСОБА_9 було спрямоване на розпорядження своїм майном в користь сина ОСОБА_21, враховуючи умови їх проживання на час складання заповіту та стосунки між ними.

Також судом встановлено , що позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 при наявності права на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_9 , тобто з моменту відкриття спадщини, не прийняли її у відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року і вказаний факт не викликав в суду сумніву.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем

відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Однак позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 вказаних дій не вчинили, як і відсутні підстави продовження їм строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 згідно ст. 550 ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Так , допитані в якості свідків в судовому засіданні ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_23 суду ствердили, що ОСОБА_11 на протязі тривалого часу до смерті в 1996 році фактично проживала однією сім»єю з сином ОСОБА_12 та його дружиною ОСОБА_19 , хоча перша з них залишилася проживати в старому будинку , а останні перейшли проживати у новозбудовану хату поряд з старим будинком на одному подвір»ї. При цьому вони підтримували старий будинок та господарські будівлі, робили в них поточні ремонти, обходили і піклувалися про померлу аж до її смерті.

Крім того, вони суду пояснили, що після смерті ОСОБА_9 позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 протягом шести місяців будь-яких дій , які б свідчили, що вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном померлої не вчинили, так як нічого в господарстві померлої не робили. Тільки ОСОБА_12 порався на присадибній ділянці , обходив як старий житловий будинок, так і господарські будівлі і споруди .

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_14 суду пояснив, що є сином позивачки ОСОБА_14 (шлюбне ОСОБА_11 ) Г.Д. і з ініціативи ОСОБА_12 через декілька років після смерті ОСОБА_9 допомагав останньому як родичеві оббивати дошками зовні стіни старого будинок та ремонтувати підвалини. При цьому будівельні матеріали для проведення ремонту давав ОСОБА_12.

Такі ж показання як і ОСОБА_14 дала в судовому засіданні свідок ОСОБА_27, яка є дочкою позивачки ОСОБА_14 (шлюбне прізвище ОСОБА_11 ) Г.Д..

Фактично вказані обставини ствердили в судовому засіданні і самі позивачі по справі, які пояснили , що тільки через декілька років після смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_14 за ініціативи ОСОБА_12 проводив ремонти зовні старого житлового будинку.

Зразу ж після смерті їх матері ключі від старого будинку були в ОСОБА_12 , що проживав поряд в новозбудованому будинку , який і здійснював нагляд за будівлями.

Більше того вони суду пояснили, що причиною пред»явлення даного позову в суд через 17 років після смерті матеріє те, що у ОСОБА_12 з ОСОБА_13 у шлюбі не було спільних дітей і спадщину після їх смерті успадкувала відповідно по справі ОСОБА_8, оскільки її батько ОСОБА_15, який був сином ОСОБА_13 від першого шлюбу і який в 2008 році загинув в автокатастрофі . На їх переконання їх батьківським майном та землею користуються чужі люди, а не з їхньої родини, з чим вони категорично не згідні.

Вказаний факт стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Надвірнянської державної нотаріальної контори від 23 серпня 2013 року на спадкове майно померлої ОСОБА_13 її онуці ОСОБА_8, яка є відповідачем по справі. Вказане свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 1-1264 (а.с. 69 ).

Вказані обставини свідчать, що у позивачів по справі після смерті ОСОБА_9 було відсутнє волевиявлення на прийняття спадщини померлої.

Суд також враховує, що згідно даних по господарських книг особовий номер ОСОБА_9 після її смерті був ліквідований і не поновлювався, що стверджується їх оглядом в судовому засіданні. При цьому рішенням виконкому ОСОБА_7 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області за № 13 від 24.12.1996 року земельна ділянка , яка була в користуванні його померлої матері ОСОБА_9 на той час в розмірі 0,30 га перейшла в користування ОСОБА_12 , про що свідчить архівний витяг за № 67/04-01 від 19.06.2014 року (а.с. 139 ).

Вказані обставини в судовому засіданні ствердила свідок ОСОБА_28 , яка займає на даний час посаду секретаря виконкому ОСОБА_7 сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

При таких обставинах позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, визнання недійсним заповіту та визнання права власності по 1/3 частині за кожним на спадкове майно до задоволення не підлягає в зв»язку з безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

На підставі ст.ст.541, 548,549,550 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), керуючись ст.ст. 3, 5,10,15,16, 57, 60, 208, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_7 сільської ради, ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, визнання недійсним заповіту та визнання права власності по 1/3 частині за кожним на спадкове майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Суддя Гураш М.В.

Повний текст рішення виготовлений 30.12.2014 року.