Ухвала суду № 42190713, 24.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/4185/13-ц Головуючий в І інстанції

Провадження №22-ц/774/2336/К/14 суддя Бондарєва О. І.

Категорія - 27 ( І ) Суддя-доповідач - Соколан Н. О.

УХВАЛА

Іменем України

24 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Соколан Н.О.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

при секретарі - Трофименко О. О.

В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ««Кредитні ініціативи»» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2014 року по цивільній справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««Кредитні ініціативи»» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ««Кредитні ініціативи»» (надалі - ТОВ ««Кредитні ініціативи»») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.11.2012 року між ПАТ ««Сведбанк»», яке є правонаступником ВАТ ««Сведбанк»», АКБ ««ТАС-Комерцбанк»», та Факторинговою компанією ««Вектор Плюс»», укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1., 2.2. укладеного Договору Банк відступає свої права вимоги заборгованості по кредитним договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі, пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

28.11.2012 року між ТОВ ««ФК ««Вектор Плюс»» та позивачем укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1,2.2. укладеного Договору, ТОВ ««ФК Вектор Плюс»» відступає позивачу свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зокрема, й за договором № №0308/0907/88-406 від 04.09.2007 року, укладеному між АКБ ««ТАС-Комерцбанк»» та ОСОБА_3 про видачу кредиту в сумі 70 000 грн., строком користування по 03.09.2017 року, під 15% річних.

Одночасно, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено Іпотечний договір №0308/0907/88-406-Z-1 від 04.09.2007 року, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з господарчими будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0512 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1211000000:08:070:0004, розташовану за тією ж адресою.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, кредит та проценти за його користування своєчасно не сплачував, у зв'язку з чим, виникла заборгованість, яка станом на 01.03.2013 року, становить 79 890, 03 грн.

За таких обставин позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором шляхом проведення прилюдних торгів та виселити відповідача зі зняттям його з реєстраційного обліку

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2014 року позовні вимоги ТОВ ««Кредитні ініціативи»» - задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №0308/0907/ 88-406 від 04.09.2007 року, яка станом на 01.03.2013 року, складає 79 890, 03 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 57 376,01 грн.;

- заборгованість за відсотками - 22 514,02 грн.

звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок з господарчими будівлями під номером АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0512 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1211000000:08:070:0004, розташовану за тією ж адресою, та належить на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 19.03.1991 року Першою Криворізькою державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1-1305; зареєстрованого в КП ДОР ««КБТІ»» 21.03.1991 року в реєстраційній книзі за №15доп-64, запис №59338, реєстровий номер 20087515; державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №403628, виданого 18.09.2006 року Криворізькою міською радою Дніпропетровської області на підставі рішення міськради №2965 від 20.04.2005 року, за реєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди на землі за №010610801036, ОСОБА_3,

шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України ««Про виконавче провадження»», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій,

на користь ТОВ ««Кредитні ініціативи»»,

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ ««Кредитні ініціативи»» судовий збір - 798,90 грн.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційні скарзі ТОВ ««Кредитні ініціативи»» просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення відповідача скасувати та ухвалити в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що при звернення до суду позивачем надано всі необхідні докази, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог про виселення відповідача; судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги факт дотримання Банком встановленого законом порядку виселення відповідача, не дана оцінка направлення листа про наявність заборгованості та необхідність виселення з будинку, який є предметом іпотеки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 28.11.2012 року між ПАТ ««Сведбанк»», яке є правонаступником ВАТ ««Сведбанк»», АКБ ««ТАС-Комерцбанк»», та Факторинговою компанією ««Вектор Плюс»», укладено Договір факторингу.

28.11.2012 року між ТОВ ««ФК ««Вектор Плюс»» та позивачем укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1,2.2. укладеного Договору, ТОВ ««ФК Вектор Плюс»» відступає позивачу свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зокрема, й за договором № №0308/0907/88-406 від 04.09.2007 року, укладеному між АКБ ««ТАС-Комерцбанк»» та ОСОБА_3 про видачу кредиту в сумі 70 000 грн., строком користування по 03.09.2017 року, під 15% річних.

Одночасно, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено Іпотечний договір №0308/0907/88-406-Z-1 від 04.09.2007 року, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з господарчими будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0512 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1211000000:08:070:0004, розташовану за тією ж адресою.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, кредит та проценти за його користування своєчасно не сплачував, у зв'язку з чим, виникла заборгованість, яка станом на 01.03.2013 року, становить 79 890, 03 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ ««Кредитні ініціативи»» про виселення відповідача ОСОБА_3 з будинку, який є предметом іпотеки, суд першої інстанції виходив з то, що виселення відповідача у судовому порядку є можливим виключно у разі якщо мешканці добровільно не звільнили будинок, на який звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк, а позивачем не надано жодних доказів щодо проживання у будинку осіб, які підлягають виселенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України ««Про іпотеку»» звернення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України ««Про іпотеку»» законодавець установлює певний порядок дії банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України ««Про іпотеку»».

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року № 5 ««Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9 , ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України ««Про іпотеку»» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи, банк листом попередив відповідача в порядку ст. 40 Закону України "Про іпотеку" про добровільне звільнення спірного житлового приміщення, що не може бути підставою для виселення відповідача з квартири, яка є предметом іпотеки, оскільки зазначене повідомлення (а.с. 40) було направлено ще 25.04.2013 року, тобто до ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону N 898-IV та ч. 3 ст. 109 ЖК щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Отже, колегія суддів вважає, що в такому випадку позовні вимоги ПАТ ««Кредитні ініціативи»» в частині виселення не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.

Ця обставина є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_3, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ««Кредитні ініціативи»» - відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: