Ухвала суду № 42190205, 09.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10470/14 Справа № 175/2143/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О. М. Доповідач - Ткаченко І.Ю. Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

09 грудня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Шаботинець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання безпідставною відмови нотаріуса у видачі дублікату правовстановлюючого документу та зобов'язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до Приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання безпідставною відмови нотаріуса у видачі дублікату правовстановлюючого документу та зобов'язання до вчинення дій.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання безпідставною відмови нотаріуса у видачі дублікату правовстановлюючого документу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено (а.с.47-49).

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.50-53).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що нотаріусом обґрунтовано винесено постанову про відмову у видачі дублікату правовстановлюючого документа.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, банком заявлені позовні вимоги з приводу отримання дублікату договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2, 19 вересня 2007 року в реєстрі за № 2612.

Згідно з цим договором вказана квартира є власністю ОСОБА_3 та на підставі договору іпотеки №DNІ0GК0000135 укладеного з ПАТ КБ «ПриватБанк» 19.07.2007 року, є предметом іпотеки в забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № DNІ0GК0000135 від 19.07.2007 року.

В заяві про видачу дубліката договору купівлі-продажу квартири банк послався на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.03.2012 року у справі № 2-2220/11, яким звернуто стягнення на вказаний будинок та земельну ділянку, що є предметом іпотеки, шляхом їх продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3, договору купівлі-продажу з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с.10).

Відмовляючи в задоволенні заяви банку, нотаріус в листі від 18.04.2014 року вих.. № 18/01-16 послався на відсутність підстав для видачі дубліката документа відповідно до ст.53 Закону України «Про нотаріат» та відсутність у банка прав на отримання дубліката документа відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про нотаріат» (а.с.11).

Згідно ч.1 ст.53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні ч.5 ст.8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.

Як вбачається зі справи, банк звернувся з заявою про отримання дублікату договору купівлі-продажу квартири не у зв'язку з втратою або зіпсуванням цього документа, а з метою продажу цієї квартири як предмета іпотеки на підставі рішення суду, а такі підстави надання дубліката документа Законом не передбачені.

За змістом ч.5 ст.8 Закону України «Про нотаріат» дублікат втраченого документа видається нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Як вбачається зі справи, банк не є особою, за дорученням якої або щодо якої вчинено нотаріальну дію, а саме: не є стороною посвідченого нотаріусом договору купівлі-продажу квартири.

Доводи апеляційної скарги про те, що наведені нотаріусом у постанові підстави для відмову у задоволенні заяви банку про видачу дубліката не передбачені ст.49 Закону України «Про нотаріат», не можуть бути визнані підставою для скасування рішення суду про відмову банку у позові.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Наведений в ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» перелік підстав для відмови у видачі дубліката документа стосується осіб, які мають право на отримання дубліката документа, тобто перелічених у першому реченні ч.5 ст.8 Закону України «Про нотаріат», та підстав для його отримання, тобто лише у разі втрати або зіпсування документа, як це передбачено ч.1 ст.53 Закону України «Про нотаріат».

Що ж стосується осіб, які у першому реченні ч.5 ст.8 Закону України «Про нотаріат» не передбачені, то для них підставою для відмови у видачі дубліката документа слід вважати обмеження, передбачені ч.5 ст.8 та ч.1 ст.53 Закону України «Про нотаріат», про що зазначено в п.9 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат», яким встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії в інших випадках, передбачених цим Законом України «Про нотаріат».

Отже слід визнати, що нотаріус, відмовляючи банку у видачі дублікату договору, правильно керувався положеннями ч.5 ст.8 та ч.1 ст.53 Закону України «Про нотаріат», якими не передбачено видачу дубліката банку, який не є особою у нотаріальній дії, та з підстав, які не передбачені законом.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.03.2012 року, яким банку надані повноваження на здійснення продажу квартири, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки нотаріус у тій справі участі не приймав, повноваження банку щодо отримання дублікату документа не були предметом спору і про надання банку таких повноважень судове рішення не було ухвалене (а.с.10).

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по становив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: