Рішення № 42189107, 26.12.2014, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4053/14-ц

Провадження № 2/191/1500/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2014 року Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Іларіонівської селищної ради Синельниківського району, орган опіки та піклування Синельниківської райдержадміністрації про отримання дозволу на вивіз дитини за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою, яку в подальшому уточнила, обґрунтовуючи тим, що із відповідачем від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона має бажання та можливість оздоровляти дитину за межами України для чого їй необхідний нотаріально посвідчений дозвіл батька на вивіз дитини за межі України. Відповідач категорично проти оздоровлення дитини за межами України, участі у вихованні та утриманні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 не приймає, донька мешкає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Батько своєю відмовою від надання дозволу порушує права дитини на відпочинок та її права на відпочинок з дитиною поза межами України. ОСОБА_4 дитина до досягнення 16-річного віку має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків та у супроводі батьків або осіб, уповноважених батьками на супровід дитини. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. Документами, що надають право на виїзд з України та право вїзду в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема є паспорт громадянина України, проїзний документ дитини. Оформлення проїзного документу дитини здійснюється на підставі згоди батьків, а у разі незгоди чи заперечень одного з батьків проїзний документ на дитину може бути оформлений на підставі рішення суду. ОСОБА_4 займається англійською мовою і тому для неї корисним може бути хоча б ненадовго опинитись у середовищі носіїв мови, також для дитини корисним може бути оздоровлення на чисельних курортах миру, для розширення світогляду дитини її корисно було б вивозити у різні країни світу для ознайомлення з різними містами, для того аби бути свідком скажімо карнавалів, свят та багато чого іншого. Відповідач ОСОБА_2 неодноразово підтвердив, що він вимагає від неї сплатити йому 25000 доларів США аби він надав дозвіл на виїзд дитини за межі України і аби він не мав матеріальних претензій до розподілу спільно набутого майна у шлюбі, тому вбачається зловживання батьком дитини своїми майновими та батьківськими правами всупереч інтересам дитини. Спрогнозувати куди і на який термін до досягнення повноліття дитина буде виїздити навіть теоретично не можливо.

Просить суд надати дозвіл малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на багаторазові тимчасові виїзди за межі України до досягнення нею 18 років, тобто до 09.12.2023 року, у супроводі матері ОСОБА_1, без згоди на супровід батька дитини ОСОБА_2, а також у супроводі інших осіб, уповноважених на це матірю дитини без згоди батька; надати дозвіл ОСОБА_1 на подання заяви про видачу проїзного документу дитини для тимчасового виїзду за межі України, оформлення та виготовлення проїзного документу дитини на багаторазові виїзди за межі України її малолітньої доньки ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття, тобто до 09.12.2023 року у супроводі матері дитини ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_2.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги з уточненнями підтримали повністю та пояснили обставини справи таким чином як вони викладені вище. Просили суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засіданні не зявився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі. Крім того, раніше в судовому засіданні 29.10.2014 року позовних вимог не визнавав, оскільки за межами України позивач не має свого житла. Йому не відомо щодо заробітку та інших доходів позивача за межами України. Він як батько турбується, що позивач може залишити доньку за межами України на постійне місце проживання. Донька не має ніяких захворювань, тому не має необхідності оздоровлювати дитину за межами України.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Синельниківської райдержадміністрації в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, оскільки позивачем не зазначено дати виїзду за межі України та вїзду в Україну, що саме дитина виїжджає на оздоровлення.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Іларіонівської селищної ради в судове засідання не зявився, але надав суду листа про розгляд справи без його участі, просить вирішити питання згідно діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, представника третьої особи органу опіки та піклування Синельниківської райдержадміністрації, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сторони по справі. 24.03.2014 року рішенням Синельниківського міськрайонного суду шлюб між сторонами було розірвано. 05.12.2014 року рішенням Синельниківського міськрайонного суду з ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до 09.12.2023 року. Згідно довідки від 05.11.2014 року ПП «Грін Форест» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 08.09.2014 року є студенткою курсів вивчення англійської мови, заняття з яких проходять три рази на тиждень за відповідним графіком, семестр триває до 26.01.2015 року.

Висновком органу опіки та піклування Синельниківської райдержадміністрації встановлено, що малолітня ОСОБА_3 знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1, яка має розїзний характер роботи, зокрема за кордон. 03.11.2014 року ОСОБА_2 звертався до райдержадміністрації із заявою про те, що він категорично заперечує проти вивозу дитини за кордон, мотивуючи це тим, що він не повідомлений про нову адресу проживання ОСОБА_3 та про умови, в яких вона буде мешкати. ОСОБА_5 має намір вивезти дитину за кордон з метою її оздоровлення, але будь-яких документів, які б підтверджували факт необхідності оздоровлення дитини на даний час немає. Також в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про адресу проживання дитини після виїзду за межі України, не встановлено терміну перебування дитини за кордоном. Таким чином, у разі вивозу дитини за кордон до повноліття, права батька щодо спілкування та участі у житті дитини будуть порушені. Також комісії з питань захисту прав дитини не було надано інформації щодо місця проживання дитини та терміну її перебування за межами України, представник позивача зазначив, що мати й сама не знає куди буде їхати і де вони будуть жити. За таких обставин орган опіки та піклування вважав за доцільне відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на вивіз за кордон малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, без дозволу батька дитини ОСОБА_2.

Відповідно до ст.. 51 Конституції України турбота про дітей, їх виховання є рівним правом і обовязком батьків. Ця конституційна норма конкретизується сімейним законодавством в частині прав і обовязків батьків щодо дитини, її утримання. Принцип загальної і рівної відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини закріплений і в нормах міжнародного права. Статтею 18 Конвенції про права дитини проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обовязків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними. Одним із питань, яке має вирішуватися за взаємною згодою батьків дитини, є реалізація права дитини на свободу пересування. У сімейному кодексі України це питання не регламентовано.

Відповідно до ст.. 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям,батьками та дітьми, іншими членами сімї та родичами не врегульовано цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно ст.. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

В ході судового розгляду встановлено, що між батьками неповнолітньої ОСОБА_3 виник спір щодо отримання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу одного з батьків, тобто фактично виник спір про право одного з батьків на участь у вихованні дитини, у звязку з чим судом враховується висновок органу опіки та піклування. Оскільки ні у СК України, ні у ЦК України не передбачені підстави для вирішення питання про надання такого дозволу за відсутності згоди одного з батьків та його супроводу, то при розгляді даної справи також необхідно керуватися положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, Правилами перетинання державного кордону громадянина України.

Так, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно п. 3, п. 4, п. 5 Правил перетинання державного кордону громадянина України виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків за рішенням суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Згідно п. 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, вищезазначеним чинним законодавством передбачено можливість і необхідність вирішення у судовому порядку питання про надання дозволу на виїзд за кордон дитини, якій не виповнилося 16 років, тому вимога позивача надати дозвіл на виїзд дитини до досягнення нею повноліття є безпідставною. Крім того, ні позивачем, ні її представником не було зазначено держави прямування, до якої необхідно здійснити виїзд дитини без згоди та супроводу батька, не було зазначено часового проміжку перебування дитини за кордоном, тобто не зазначено конкретно початку та закінчення виїзду дитини за кордон, адже чинним законодавством передбачена можливість лише одноразового виїзду дитини за кордон без згоди та супроводу одного з батьків, а допустимість неодноразових виїздів дитини за кордон без згоди батька на підставі одного рішення суду є грубим порушенням права одного з батьків на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні, у звязку з чим позовна вимога надати дозвіл на багаторазові тимчасові виїзди також є безпідставною. Позивачем та її представником була зазначена мета виїзду дитини за кордон для оздоровлення, але будь-яких належних підтверджень щодо необхідності оздоровити дитину саме за межами України суду надано не було. Крім того, з урахуванням даних висновків та відсутності нотаріально посвідченої згоди батька на виїзд доньки за межі України, суд не враховує письмову заяву відповідача щодо визнання ним позову.

За таких обставин відсутні законні підстави для задоволення позовної вимоги щодо надання дозволу малолітній дитині на багаторазові тимчасові виїзди за межі України до досягнення нею повноліття у супроводі матері без згоди на супровід батька дитини, а також у супроводі інших осіб, уповноважених на це матірю дитини без згоди батька. Оскільки від даної позовної вимоги похідною є позовна вимога щодо надання дозволу ОСОБА_1 на подання заяви про видачу проїзного документу дитини для тимчасового виїзду за межі України, оформлення та виготовлення проїзного документу дитини на багаторазові виїзди за межі України її малолітньої доньки до досягнення нею повноліття у супроводі матері дитини без згоди та супроводу батька дитини, то й відповідно вона на підставі вищенаведеного задоволенню також не підлягає.

Таким чином, суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог відмовити. У звязку з цим згідно вимог ст.. 88 ЦПК України не підлягають стягненню на користь позивача й судові витрати у вигляді судового збору.

На підставі викладеного, ст. 16 ЦК України, керуючись ст.. ст.. 3, 10, 11, 30, 33, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Іларіонівської селищної ради Синельниківського району, орган опіки та піклування Синельниківської райдержадміністрації про отримання дозволу на вивіз дитини за межі України відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:

ОСОБА_6