Рішення № 4218875, 27.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2009 р. Справа № 59/171-08 (н.р.

вх. № (6831/4-59

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Бринцев О.В.

суддя Аюпова Р.М.

суддя Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Бочарова М.В.

за участю представників сторін:

позивача - Поддашкіна О.Ю., Кривошеєнко О.Ю. за довіреністю б/н від 17.09.2007р.; відповідача - Черниш В.С., за довіреністю № 38 від 10.07.2007р.,

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м. Харків

до

Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вториних ресурсів та металургії та машинобудування „Енергосталь”, м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 165 532,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

09.12.2007р. Позивач ТОВ “Інтертранслогістик”звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до УкрДНТЦ “Енергосталь”про зобов’язання відповідача підписати акт виконаних робіт №0116/1/8 за договором транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1 на суму 546.532,00 грн. про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 165.532,00 грн. та стягнення на користь позивача судових витрат в т.ч. 80.000,00 грн. вартості послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2008р. залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2008р. у справі №40/517-07 позовні вимоги задоволено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2008р. у справі №40/517-07 зазначені рішення та постанова судів скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні з урахуванням уточнення позовних вимог (вх..№21666 від 17.12.2008р.). Просить стягнути суму заборгованості з плати експедитору - 54.493,01 грн., та витрати експедитора - 111.038,99 грн., а всього 165.532,00 грн. Позов позивач обгрунтовує посиланням на порушення відповідачем вимог ст. 526 ЦК України та умов договору транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1. Представники позивача у судовому засіданні стверджують, що позивач надав на користь відповідача повний обсяг визначених договором послуг по організації відправлення вантажів відповідача, переданих позивачу за актами приймання передачі, - залізничним транспортом. При цьому позивач зазначає, що з урахуванням сплати позивачем відповідних платежів, що складалися з залізничного тарифу за слідування вантажів відповідача по Україні та по Росії, сплати митних зборів, додаткових зборів залізниць, вартість послуг позивача склала 546.532,00 грн. Натомість відповідач, стверджують представники позивача, ухиляється від виконання прийнятих на себе зобов’язань –підсумковий акт здачі-приймання виконаних робіт не підписав, вартість робіт оплатив лише частково. Розмір заборгованості відповідача становить 165.532,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує. У відзиві на позовну заяву вказує, що розмір вартості послуг позивача за договором не встановлений та на думку відповідача має становити розумну плату відповідно до ст.931 ЦК України, яку фактично відповідач вже сплатив. Крім того, відповідач зазначає, що позивач неправомірно включив у вартість послуг транспортного експедирування вартість послуг інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування.

В судовому засіданні 03.12.2008р. оголошувалась перерва до 14 год 30. хв.. 10.12.2008р., 10.12.2008р. до 12 год. 00. хв.17.12.2008р., 17.12.2008р. до 14 год. 30 хв. 19.01.2009р. 03.06.2009р. до 14 год. 30 хв. 09.06.2009р., та 22.07.2009р. для виготовлення повного тексту рішення до 14 год. 20 хв. 27.07.2009р.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

16.01.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір транспортного експедирування №0116/1. У відповідності до умов договору позивач (експедитор) зобов’язався надавати відповідачеві (вантажовласнику) послуги транспортного експедирування по перевезенню вантажів залізничним транспортом. Вартість послуг позивача визначається тарифною угодою, яка є невід’ємною частиною договору транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1. Пунктом 4.13. зазначеного договору сторони передбачили, що акти виконаних робіт вважаються прийнятими та підписаними сторонами після перебігу трьох днів з дня їх одержання вантажовласником. Пунктами 3.5, 3.6. договору сторони домовились про те, що вантажовласник попередньо оплачує вартість послуг транспортного експедирування на підставі виставленого експедитором рахунку на протязі трьох банківських днів.

03.07.2007р. представниками позивача та відповідача підписана заявка на відправку вантажу (додаток №1 до договору транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1). Згідно заявки сторони узгодили істотні умови замовленого відповідачем перевезення: категорію вантажу, його вагу, станції відправлення, одержання, вантажоодержувача, способи упаковки, обов’язки по завантаженню, кріпленню вантажу тощо. Також цією заявкою сторони визначили розрахункову вартість перевезення –546.532,00 грн.

На виконання договору транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1 відповідач передав, а позивач прийняв вантаж позивача загальною вагою 57,540 тони, загальною вартістю 53.710.725,70 грн. для подальшого відправлення залізничним транспортом визначеному заявкою вантажоодержувачу. Позивачем була організована і здійснена доставка цього вантажу вантажоодержувачу, визначеному відповідачем. Тобто, обов’язки позивача за договором транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1 були виконані ним в повному обсязі і належним чином. Цей факт підтверджується поясненнями представників сторін, не заперечується відповідачем і доведений матеріалами справи (актами приймання-передачі вантажу, вантажними митними деклараціями, залізничними накладними, актами про надання інформаційних послуг щодо руху вантажів, акти здачі-прийомки виконаних робіт по вантажно-розвантажувальним робота, спецпідготовці вагонів, перевірки правильності оформлення документів тощо).

Відповідачем за період з дати підписання відповідної заявки і до 10.09.2006р. в якості оплати послуг було перераховано позивачеві 381.000,00 грн.

10.09.2006р. позивачем складено проект акту виконаних робіт №0116/1/8 за договором транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1. Згідно акту загальна вартість виконаних робіт визначена у сумі 546.532,00 грн.. з урахуванням раніше здійсненої оплати (381.000,00 грн.) до сплати визначено 165.532,00 грн.

Листом від 21.09.2007р. №0921.2 позивач направив вказаний вище акт разом із рахунками-фактури від 07.08.2007р. №503, від 14.08.2007р. №517, від 07.08.2007р. №505, від 03.07.2007р. №345 на загальну суму 546.532,00 грн. та іншими документами відповідачеві.

25.09.2007р. вказані рахунки-фактури, акт виконаних робіт та інші документи були отримані відповідачем, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення №5126250, наявними в матеріалах справи, а також не заперечується відповідачем.

Проте відповідачем зазначений акт виконаних робіт №0116/1/8 за договором транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1 не підписаний, вказана в ньому сума вартості послуг експедитора 165.532,00 грн. не сплачена. У зв’язку з цим 21.12.2007р. позивач надіслав відповідачеві вимогу про сплату заборгованості за договором транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1 у розмірі 165.532,00 грн. Зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову в частині зобов’язання відповідача підписати акт виконаних робіт не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті –це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб’єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним ст.2 Закону України “Про судоустрій”(Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11 та ін.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до п. 4.13. договору транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1, з урахуванням ненадання письмових заперечень відповідачем в обумовлений сторонами триденний термін, спірний акт виконаних робіт вважається прийнятим та підписаним сторонами. Отже права позивача в цій частині не порушені, а тому правових підстав для їх захисту немає.

З урахуванням викладеного суду приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача підписати акт виконаних робіт №0116/1/8 за договором транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Вирішуючи господарський спір стосовно решти позовних вимог суд враховує таке.

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У відповідності до ст.ст.1, 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно ч.2 ст. 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи зважаючи на наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позивач виконав свої зобов’язання за договором, надав передбачені договором експедиторські послуги. У відповідності до ст. 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” суд приймає в якості належних доказів, що підтверджують факт надання послуги експедитора при перевезенні комплект документів (залізничних накладних та ін..), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. При цьому вартість послуг і сума витрат безпосередньо пов’язаних із виконанням обумовленого договором транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1, підтверджується матеріалами справи і становить 546.532,00 грн.

При цьому суд виходить з того, що достатнім доказом надання послуг та їх вартості є вже сам акт виконаних робіт №0116/1/8 за договором транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1. Останній вважається прийнятим у відповідності до п.4.13. договору транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1. Акт здачі-прийомки виконаних робіт відноситься до первинних документів, який відповідно ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”фіксує факт здійснення господарської операції.

При цьому суд зауважує, що чинне законодавство не містить підстав сторонам договору, а також суду відступити від тих правил, котрі сторони самі встановили для себе підписавши відповідний договір і визначивши порядок підписання акту. Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже ненадання обґрунтованих письмових заперечень відповідача проти акту виконаних робіт №0116/1/8 у визначений п.4.13. спірного договору строк означає відсутність можливості їх заявляти в подальшому. Ця умова договору узгоджується з положеннями ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”відповідно якої первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Стосовно даного порядку набуття відповідним актом виконаних робіт чинності суд також звертає увагу на те, що це (набуття чинності у такий спосіб (в результаті мовчання (не заперечення) однієї з сторін)) відповідає нормам чинного законодавства України. Зокрема ч.3 ст.205 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених договором (як в даному разі) або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. В даному разі це прямо передбачено відповідним договором (п.4.13.).

Також суд приймає до уваги, і тому вважає суму вартості послуг, визначену в акті обґрунтованою, а заперечення відповідача проти неї нікчемними, інші матеріали справи, зокрема акти приймання-передачі вантажу, вантажні митні декларації, залізничні накладні, акти про надання інформаційних послуг щодо руху вантажів, акти здачі-прийомки виконаних робіт по вантажно-розвантажувальним роботам, по спецпідготовці вагонів, перевірки правильності оформлення документів тощо. Аналіз цих документів дозволяє встановити, що послуги, котрі заявлені позивачем до оплати, в дійсності мали місце, надані в повному обсязі і належним чином, їх вартість обрахована правильно у відповідності до тарифів, визначених сторонами у тарифній угоді, яка є додатком до договору транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1, витрати позивача по виконанню замовлення відповідача дійсно мали місце і їх розмір документально підтверджений.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання договору транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1 надані наступні послуги:

- виготовлена тара під вантаж , що підлягав відправленню – дерев’яні ящики, вчинена їх термооброботка (фумігація) (п.2.1.4 договору);

- упаковка вантажів в тару (п.2.1.4. договору);

- організація та виконання завантаження та креплення вантажу на автотранспорт відповідача (п.2.5.3 договору);

- організація та вивантаження, зберігання та навантаження вантажу у залізничний транспорт на ст.Харків-Ліски (п.2.5.3 договору);

- відправлення вантажу узгоджено із залізницями України та Росії (п.2.1.2 договору);

- завантаження та креплення вантажу на рухомому составі на території ст.Харків-Ліски відповідно „Технічних умов завантаження та креплення вантажів” із застосуванням крепежних матеріалів (п.2.1.4. договору);

- оформлення перевізних документів на вантаж (п.2.1.3 договору);

- організація митного оформлення вантажу із отримання всіх дозвільних документів (п.2.1.7 договору);

- спостереження за рухом вагонів з моменту відправлення до пункту призначення (п.2.1.5 договору);

- у якості „вантажовідправника” виконано відправку рухомого составу вантажів залізничним транспортом (п.1.1.1 договору);

- здійснено розрахунки за перевезення залізничною дорогою, у тому числі за перевезення по країні СНД (Росія)- ж/д тариф (п.2.1.6 договору) та інші платежі, пов’язані з організацією перевезення вантажів (митні, страхування, фумігація) за п.1.1.3 договору та сплату станціонних зборів (п.2.1.6 договору).

Враховуючи, що для з’ясування питання про вартість послуг, правильність їх розрахунку, розмір витрат експедитора та їх документальне підтвердження потрібні спеціальні знання у бухгалтерсько-економічній галузі суд, приходячи до наведеного висновку покладається також на висновки судово-економічної експертизи від 16.04.2009р. №948, виконаної судовими експертом ХНДІСЕ ім..засл.проф. М.С.Бокаріуса, яка була призначена ухвалою господарського суду від 19.01.2009р. Так експерт у своєму висновку зокрема зазначає: “Вартість послуг експедитора, яка розрахована у відповідності до Тарифної угоди до договору від 16.01.2006р. №0116/1, документально підтверджується в розмірі 546532,00 грн., Фактична сума витрат, яка понесена на виконання договору транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1 документально підтверджується в розмірі 492038,99”.

Названий висновок судово-економічної експертизи узгоджується з іншими матеріалами справи. Доказів, які б спростовували викладені в ньому обставини відповідачем не надано. Обґрунтованих підстав для відхилення названого висновку експерта і проведення додаткової чи повторної експертизи позивачем також не надано.

Також суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на те, що окремі види витрат експедитора, котрі включені в загальну суму, пред’явлену до оплати, не передбачені прямо тарифною угодою і тому не підлягають відшкодуванню відповідачем. Суд зауважує, що згідно ст. 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. З цими положеннями Закону узгоджуються умови п.3.1. договору транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1, згідно яких тарифною угодою визначається розмір послуг експедитора, а не розмір його витрат. Отже відсутність у тарифній угоді тарифікації витрат по фумігації тари, організації митного оформлення, кріпленню вантажу, накладних витрат (юридичного, бухгалтерського, канцелярського супроводу) тощо не означає, що ці витрати не підлягають оплаті.

Правовою підставою для відшкодування цих витрат є ч.2 ст. 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”у відповідності до якої клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, крам належної експедитору плати, також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Згідно ст. 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. В даному разі чинні нормативні акти (ст.ст. 7,9,13,22,24,37,39 Статуту Залізниць країни, затв. ПКМУ від 06.04.1998р. №457 «Правила перевезення вантажів залізничним транспортом», «Правила приймання вантажів до перевезення», «Правила оформлення вантажів у фіто-санітарному відношенні», «Правила кріплення вантажів» та ін..) матеріали справи (наказ про встановлення деяких нормативів та складових виробничих витрат від 01.07.2007р.№0701.1, акти здачі-прийомки виконаних робіт (юридичних, бухгалтерських) від 31.12.2007р., висновок судово-економічної експертизи від 16.04.2009р. №948 та ін..) в сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування відповідачем зазначених витрат. Твердження відповідача про протилежне всупереч вимог ст. 33 ГПК України належним чином не обґрунтовані.

Таким чином, судом встановлено, що обґрунтована матеріалами справи сума коштів, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача за договором транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1 становить 546.532,00 грн. З урахуванням раніше сплаченої відповідачем суми (381.000,00 грн.) заборгованість становить 165.532,00 грн.

Відповідно ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором транспортного експедирування від 16.01.2006р. №0116/1 у розмірі 165.532,00 грн. є обґрунтованими підтверджуються наявними у справі доказами і тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно: на позивача –державне мито 85,00 грн. в частині нематеріальних вимог; 5,76 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 3.907,33 витрати на оплату послуг адвоката. На відповідача –державне мито 1.655,32 грн. в частині нематеріальних вимог; 112,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 76.092,67 грн. –витрати на оплату послуг адвоката. Підставами стягнення останніх є наявні в матеріалах справи докази сплати адвокату Поддашкіній (Сидоровій) О.Ю.. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане ХОКДКА від 13.02.2005р. №1003) суми 80.000,00 грн. (платіжне доручення від 03.12.2007р. №3142 та від 03.12.2007р. №3143) за договором про надання правової допомоги адвокатом від 17.09.2007р. №б/н). Така вартість послуг адвоката визнається судом розумною та справедливою, такою, що є адекватною предмету спору (встановлення вартості виконаних робіт у розмірі 546.532,00 грн. та стягнення 165.532,00 грн.) відповідає трудовим та інтелектуальним затратам адвоката у даній справі урахуванням складності справи, її тривалості, обсягу робіт передбачених договором від 17.09.2007р., обсягу фактично виконаних робіт та іншим обставинам справи. Ця сума покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9, 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 ГПК України, судова колегія –

ВИРІШИЛА:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 9, код 31632138 р/р 26000052298889 у відділенні № 1 ХГРУ “ПриватБанк м. Харкова, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранслогістик” (м. Харків, 61099, вул. Рибалко, 37, к.10, Код 31827404, р/р 26002405386001 в від. № 2 ХГРУ „ПриватБанк”, МФО 351533) суму заборгованості з плати експедитору - 54.493,01 грн., та витрати експедитора - 111.038,99 грн., а всього - 165.532,00 грн., крім того - 1.655,32 грн. державного мита, - 112,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, - 76.092,67 грн. вартості послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя Бринцев О.В.

суддя Аюпова Р.М.

суддя Присяжнюк О.О.

повний текст рішення

оголошено в судовому засіданні та підписано

27.07.2009р.