Рішення № 42183454, 16.10.2014, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2784/13-ц

2/171/606/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

- головуючого судді - Хоруженко Н.В.,

при секретарі - Ровній Н.А.,

за участі позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третьої особи ОСОБА_7,

представника третьої особи ОСОБА_8,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, третя особа ОСОБА_10 про встановлення факту передачі грошей, визнання договору дарування житлового будинку удаваним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення факту передачі грошей, визнання договору дарування житлового будинку удаваним правочином. Позов обґрунтовано тим, що 06.09.97 року їх син ОСОБА_6, відповідач по справі, та ОСОБА_11, на даний час ОСОБА_7, третя особа по справі, уклали шлюб. Під час сімейного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_11 між ними траплялись сварки, вони не мали спільного житла і позивачі вирішили придбати для них житло. У них були гроші від продажу у 1995 році власної квартири гр.. ОСОБА_12, хоча фактично договір купівлі-продажу оформлений договором дарування у звязку з нижчою вартістю нотаріальних послуг. Крім того у 1998 році вони уклали продали другу квартиру гр.. ОСОБА_13. При цьому спостерігаючи за неблагополучним сімейним життям сина вони вирішили придбати житло та подарувати його синові. Приватний нотаріус пояснила, що задля економії грошових коштів замість укладення договору купівлі-продажу між ними та продавцем будинку, а потім укладення договору дарування на сина, краще одразу укласти договір дарування між продавцем та сином, тобто удаваний правочин, який приховує за собою договір купівлі-продажу будинку між ними та продавцем. Вони вирішили прислухатись до поради нотаріуса та в липні 1998 року вони передали гроші 8700 доларів США гр.. ОСОБА_5 та ОСОБА_5 відповідачам по справі, вони склали про це розписку, після ОСОБА_5 та ОСОБА_5 уклали договір дарування житлового будинку на їх сина. В звязку з тим, що договір дарування може бути розірваний у любий момент, у них виникла необхідність додатково встановити факт що саме вони передавали свої особисті кошти відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_5На підставі ст.. 15, 16, 235 ЦК України просили встановити факт, що ними позивачами передавались їх особисті кошти згідно домовленості за будинок № 22 по вул.. Комунарів в с. Нива Трудова Апостолівського району відповідачеві ОСОБА_5 за те, що він оформив свій будинок договором дарування на їх сина ОСОБА_6 Визнати договір дарування житлового будинку № 22 по вул.. Комунарів в с. Нива Трудова Апостолівського району укладений 08.07.1998 року і зареєстрований приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу ОСОБА_14 удаваним правочином.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов підтримали, просили задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позов визнав у повному обсязі і пояснив, що дійсно гроші за його будинок передавали йому позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, після чого він уклав договір дарування свого будинку на їх сина ОСОБА_6

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не зявилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов просила задовольнити, оскільки дійсно позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, передавали гроші за будинок відповідачеві ОСОБА_5.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 позов визнав, пояснивши, що дійсно перебував у шлюбі з третьою особою, грошей у них не було, батьки вирішили придбати та подарувати йому будинок, однак у нотаріуса оформили договір дарування безпосередньо на нього.

У судовому засіданні представник третьої особи адвокат ОСОБА_8 проти позову заперечувала, пояснивши, що рішенням суду спірний договір дарування вже визнано удаваним правочином, визнано дійсним договір купівлі-продажу між відповідачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_5, визнано спільною сумісною власністю подружжя будинок 22 по вул.. Комунарів в с. Нива Трудова, визнано за третьою особою право власності на ? частину в праві спільної сумісної власності на житловий будинок. Дане рішення набрало законної сили. Згідно ст.. 61 ЦПК України вони звільнені від обовязку доказувати встановлені судовим рішенням обставини, тому просила в позові відмовити.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_7, допитана за її згодою по правилам допиту свідка, пояснила, що перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_15, під час шлюбу вони вирішили придбати житло, у них були спільні сумісні кошти, частину коштів 4000 доларів США їм подарували позивачі. У день укладення договору вона нікуди не їздила, довіривши укладення договору чоловікові, він взяв з дому гроші, які були їх спільними сумісними коштами, поїхав укладати договір. Про те, що договір купівлі-продажу оформлений договором дарування вона дізналась в 2007 році. Просила в позові відмовити.

Суд, вислухавши позивачів, їх представників, відповідачів, третю особу, її представника, дослідивши докази, надані сторонами, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що з 6 вересня 1997 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі, від шлюбу мають доньку, яка на даний час проживає з ОСОБА_7.

Під час їх перебування у шлюбі - 08 липня 1998 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу ОСОБА_14, ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_6 прийняв в дар житловий будинок 22 по вул.. Комунарів, с. Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області.

Позивачі стверджують, що фактично мав місце договір купівлі-продажу вказаного будинку, а не договір дарування.

Гроші за вказаний будинок відповідачеві ОСОБА_5 передавали позивачі ОСОБА_16, ОСОБА_1

В цій частині пояснення сторін та третьої особи не оспорюються, визнаються, а тому згідно ч.1 статті 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Проте те, що передані гроші були особистими коштами ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_10 не визнала і вважала, що ці кошти були їх спільними сумісними з відповідачем ОСОБА_6 коштами.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.48 ЦК УРСР( в редакції 1963 року), яка була чинною на час укладення договору дарування - 8 липня 1998 року, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Частиною 2 ст.58 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

За ч.1 ст.59 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Згідно вимог ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.58 ЦК, ч.1 ст.59 УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі; угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

За вимогами ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, оспорюваний договір дарування від 08.07.1998 року вже визнано удаваним правочином судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому згідно ч. 3 ст.. 61 ЦПК України, має для суду преюдиційне значення.

Так, рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року визнано удаваним договір дарування житлового будинку , розташованого в с. Нива Трудова, вул.. Комунарів, 22, укладений 08 липня 1998 року між ОСОБА_5, та ОСОБА_6, визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку , розташованого в с. Нива Трудова, вул.. Комунарів, 22, укладений 08 липня 1998 року між ОСОБА_5, та ОСОБА_6, визнано спільною сумісною власністю подружжя будинок з надвірними будівлями та спорудами, автомобіль ВАЗ 2110, визнано за ОСОБА_10 право на 1/2 частину в праві спільної сумісної власності на житловий будинок та автомобіль ВАЗ 2110, в іншій частині позову відмовлено .

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 року дане рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 року дане рішення залишено без змін.

В судовому засіданні 18.08.2014 року після оголошення позовної заяви, позивачам було розяснено право уточнити позовні вимоги та предявити позовні вимоги до ОСОБА_11, проте позивачі відмовились від залучення вказаної особи до участі у справі в якості співвідповідача, у звязку з чим, судом було залучено її у якості третьої особи.

Тому, обставини встановлені судовим рішенням, не можуть бути спростовані показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18. ОСОБА_19, письмовими доказами договором дарування 11.04.95 року, договором купівлі-продажу від 06.08.1998, розпискою ОСОБА_12, бо між сторонами позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_5 фактично відсутній спір про право, оскільки вимоги визнаються в повному обсязі і договір дарування розірвано бути не може, оскільки його визнано удаваним правочином рішенням суду від 22.12.11 року.

Згідно ж ст.. 3 ЦПК України особа має право звернутись до суду за захистом порушених, невизнаних або ос порених прав, свобод чи інтересів.

Позивачами не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_6 порушено, не визнано чи оспорено їх права чи свободи.

Позовних же вимог до ОСОБА_10 позивачі не предявили, а згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачами жодним чином права позивачів не порушено, і порушено бути не може, оскільки договір дарування визнано удаваним правочином, і позовні вимоги предявлені до неналежного відповідача.

Вказане рішення не є перешкодою для звернення позивачів з позовом до ОСОБА_10

Крім того, позивачі звернулись до суду 10.10.2013 року в порядку окремого провадження, сплативши судовий збір 120,00 грн., у той час, як судовий збір по справам даної категорії на час звернення до суду становив 229,40 грн. Тому з позивачів слід стягнути недосплачену суму судового збору 109,40 грн..

Керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213,214,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, третя особа ОСОБА_7 про встановлення факту передачі грошей, визнання договору дарування житлового будинку удаваним правочином відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави недосплачену суму судового збору 109,40 грн. по 54,70 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_20