Вирок № 42182667, 30.12.2014, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14379/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.12.2014 Подільський районний суд міста Києва

в складі:

головуючого судді - Швиденко В.А.,

з участю секретарів - Божок Ю.Р., Мацюк М.В., Ханенко Ю.Я.,

прокурорів - Короля І.В., Александрової А.С., Сухова О.С.,

Манжай О.В., Яся О.О., Романюк Л.М.,

захисника - ОСОБА_4,

представників потерпілого - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

потерпілого - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, неодруженого, до затримання непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

Київським районним судом м. Одеси вироком від 21 січня 2000 року за ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 46-1 КК України 1960 року - відстрочкою виконання вироку на 2 роки,

Центральним районним судом м. Одеси вироком від 15 травня 2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

Київським районним судом м. Одеси вироком від 03 грудня 2002 року за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

Приморським районним судом м. Одеси вироком від 02 лютого 2009 року за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

14 червня 2009 року приблизно о 23 годині 45 хвилин ОСОБА_8, знаходячись біля середньої загальноосвітньої шкоди № 51, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Люсдорфська дорога, 60, побачив раніше не знайому ОСОБА_9, яка сиділа на східцях вказаної школи, тримаючи в руках мобільний телефон, по якому розмовляла, та вирішив вчинити напад з метою заволодіння її майном.

Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_8 підійшов до раніше незнайомої йому ОСОБА_9 під приводом попростити мобільний телефон для здійснення дзвінка. На дане прохання ОСОБА_9 відповіла відмовою, після чого він умисно наніс три удари кулаком руки в область голови ОСОБА_9 Від вказаних ударів остання впала на східцях, в неї потемніло в очах, з рук випав мобільний телефон. Характер тілесних ушкоджень, те, що вони наносились в життєво важливий орган, яким є голова, їх кількість та обставини нанесень вказують на небезпечність для життя та здоров'я потерпілої в момент заподіяння. Згодом, опанувавши себе, ОСОБА_9 побачила, що ОСОБА_8 корпається в її сумочці. Опору вона не чинила, так як від отриманих ударів їй було дуже боляче. Переглянувши речі, які знаходились в сумочці, ОСОБА_8, піднявшись, поглянув на ОСОБА_9 та помітив, що вона на нього дивиться, після чого знов підійшов до неї та наніс удар ногою з лівої сторони по тулубу.

Заволодівши мобільним телефоном «Соні Еріксон W810і», вартістю 500 гривень, в якому знаходилась карта пам'яті об'ємом 1 Гб, вартістю 150 гривень, сім-карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 50 грн., гарнітурою (наушниками) до мобільного телефону, вартістю 130 гривень, мобільним телефоном «Самсунг Х510», вартістю 250 гривень, з сім-картою мобільного оператора «Лайф», вартістю 35 гривень, гаманцем з шкірозамінника чорного кольору, вартістю 80 гривень, грошима в сумі 340 гривень, золотою обручкою, вартістю 700 гривень, золотими сережками, вартістю 680 гривень, а всього, майном на загальну суму 2935 гривень, ОСОБА_8 почав відходити за ріг школи. Почувши, що потерпіла намагається встати, дістав із-за поясу штанів, у які був одягнений, предмет, схожий на ніж, та став погрожувати ОСОБА_9 застосуванням до неї насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я. З метою подолання волі до опору ОСОБА_9 наказав останній не кричати, після чого, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 30 липня 2012 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_8, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 вирішив вчинити напад та заволодіти майном, що належить ОСОБА_7

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_8 із невеликої за розміром сумки, яка знаходилась на ремінці через плече у останнього, дістав револьвер «Stalker» НОМЕР_1, та вистрелив в ліву ступню ОСОБА_7, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи № 4197 від 06 серпня 2012 року, у вигляді проникаючого поранення лівої ступні - набряку та синюшності м'яких тканин лівої ступні по тильній поверхні в проекції 2-5 плюснових кісток з переходом на 3,4 пальці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 днів, але не більше 21 дня (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Застосувавши таким чином до потерпілого ОСОБА_7 насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я, з метою подолання волі до опору останнього, ОСОБА_8 наказав йому сісти на диван. Після чого, продовжуючи погрожувати револьвером, вистреливши в диван, неподалік місця, де сидів ОСОБА_7, тримаючи його на прицілі та погрожуючи вбивством, наказав останньому повідомити місце знаходження цінних речей. На дану вимогу ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_7 вказав місце знаходження гаманця з грошима, після чого, ОСОБА_8, заволодівши грошовими коштами в розмірі 3 000 грн. та 20 доларів США, ємністю з туалетною водою «Givenchy», вартість якої становила 700 грн., фотоапаратом «Canon Power Shot А480», вартість якого становила 966 грн., шкіряною сумкою «Gelmetti», вартість якої становила 1 100 грн., електричним носієм пам'яті об'ємом 4 Гб, вартість якого становила 80 грн., гарнітурою до фотоапарату (USB кабелем, зарядним пристроєм та чохлом), пластиковою кредитною карткою «Ощадбанка Росії», які для потерпілого матеріальної цінності не становлять, завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 6 006 грн., з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України, не визнав, а також, не визнав заявлені потерпілими цивільні позови та пояснив суду, що до вчинення епізоду розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_9 в м. Одесі він не причетний, оскільки в той час перебував в с. Юрківка Київської області та безперервно знаходився на роботі по встановленню телекомунікаційної вежі на будівлі агрофірми.

Стосовно пред'явленого йому обвинувачення у вчиненні другого епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7, повідомив, що останнього знав раніше. ОСОБА_7 заборгував йому 4 000 грн., який на його телефонну вимогу про необхідність їх повернення повідомив, що потрібно почекати декілька днів. Оскільки грошові кошти були терміново необхідні для розрахунку за орендоване житло, ОСОБА_8 викликав таксі та попрямував за місцем проживання потерпілого ОСОБА_7, взявши з собою шкіряну сумку через плече, не знаючи, що там знаходиться револьвер.

По прибуттю за місцем проживання потерпілого він подзвонив у двері. Їх відкрив ОСОБА_7 та запропонував увійти. Він одразу спитав про кошти, на що потерпілий ОСОБА_7 відповів, що їх немає та повідомив про необхідність почекати декілька днів, попросив його піти та почав штовхати. Він дістав з сумки пістолет та машинально, не цілячись в потерпілого, здійснив два вистріли в підлогу. Після цього, взяв зі столу кредитну картку та вийшов з квартири. Викликавши таксі, поїхав додому.

Стверджував, що не мав наміру здійснювати вистріл у потерпілого, що саме активна поведінка ОСОБА_7 стало причиною застосування револьвера. Він також не мав умислу на здійснення грабежу, оскільки на той час добре заробляв.

Разом з тим, судом встановлено, що в ході досудового слідства ОСОБА_8 змінював надані ним покази. Так, будучи допитаним 01 серпня 2012 року в якості обвинуваченого по пред'явленому йому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, визнавав свою вину у вчиненні злочинних дій відносно потерпілого ОСОБА_7 в повному обсязі, детально розповідав про обставини вчиненого ним злочину, під час відтворення обстановки та обставин події показував та розказував про обставини вчиненого злочину. В подальшому, після зміни кваліфікації його дій на ч. 2 ст. 187 КК України, та об'єднання двох епізодів розбійного нападу, винним себе у вчиненні злочину не визнав, та від дачі показів відмовився.

Визнавальні покази підсудного ОСОБА_8 під час досудового слідства по епізоду злочинних дій відносно потерпілого ОСОБА_7 є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами, здобутими у справі, а тому не викликають у суду сумнівів щодо їх правдивості.

Не дивлячись на невизнання підсудним ОСОБА_8 своєї вини в пред'явленому йому обвинуваченні, що судом розцінюється як спосіб захисту та спроба ухилитись від кримінальної відповідальності за скоєне, суд дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

По першому інкримінованому ОСОБА_8 епізоду розбійного нападу, встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими в суді доказами.

Відповідно до оголошених в судовому засіданні показів потерпілої ОСОБА_9, оголошення яких визнано судом за можливе за згодою всіх учасників процесу у зв'язку з неможливістю її явки, яка на досудовому слідстві показала, що 14 червня 2009 року приблизно о 22 годині 00 хвилин вона поверталась додому. Ідучи по вулиці, розмовляла по телефону. Дійшовши до школи № 51, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Люсдорфська дорога, 60, присіла на сходах біля центрального входу до шкоди, та опустивши голову продовжувала розмовляти по телефону, положивши сумку з особистими речами на сходи поперед себе. В якийсь момент вона побачила перед собою раніше незнайомого їй хлопця, який став вимагати дати йому телефон, щоб поговорити. Вона його не злякалась, телефон не дала, сказала останньому «йти гуляти». Після цього, хлопець розвернувся та їй здалося, що він збирається йти, однак, неочікувано той наніс їй удар рукою в ліву щоку, а потім два удари рукою по голові зліва, від яких вона впала, впустивши з рук мобільний телефон, по якому розмовляла. Коли змогла сфокусувати погляд то побачила, що хлопець корпається в її сумці. Їй було дуже боляче, тому не перешкоджала йому в цьому. Хлопець піднявся, подивився на неї, та побачивши, що вона на нього дивиться, підійшов та наніс удар в ліву сторону тулуба. Забравши її мобільний телефон та вміст сумки, хлопець відійшов на певну відстань і почувши, що вона намагається встати, дістав предмет, схожий на ніж та не підходячи до неї наказав їй «не рипатись» та «не вякати». В подальшому вона піднялась та сховалась в кущі, оскільки їй здалося, що хлопець іде в її сторону. Вийшовши з кущів, побачила дівчину та хлопця і розповіла їм про те, що сталося, попросила провести її додому, що вони і зробили. В той день у неї було викрадено наступне майно: мобільний телефон «Соні Еріксон», вартістю 500 грн. з картою пам'яті, вартістю 150 грн., карткою оператора «Київстар», вартістю 50 грн., навушники фірми «Соні Еріксон», вартістю 130 грн., мобільний телефон «Самсунг», вартістю 250 грн. з карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 35 грн.., гаманець, вартістю 80 грн., грошові кошти в розмірі 340 грн. та 20 грн., золоту обручку, вартістю 700 грн., золоті сережки, вартістю 680 грн., а всього, майна на загальну суму 2 935 грн.

Будучи допитаною в судовому засіданні 14 березня 2013 року потерпіла ОСОБА_9 повідомила, що на даний час у зв'язку з реєстрацією шлюбу вона змінила дівоче прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_9. Вона підтвердила факт застосування до неї насильства у виді ударів в область голови та тулуба зі сторони нападника, від яких їй було боляче, факту заволодіння її майном, погрози застосування відносно неї ножа з боку нападника, після якої вона переховувалась в кущах. При цьому, зазначила, що обличчя злочинця добре запам'ятала, оскільки дивилась йому в очі та ствердно вказала на ОСОБА_8 як на особу, яка вчинила відносно неї напад та заволоділа її майном, впізнавши його по обличчю та голосу. Заявлений по справі цивільний позов підтримала в повному обсязі, зазначивши, що з пред'явленої нею суми необхідно виключити вартість мобільного телефону «Самсунг», який їй повернуто працівниками правоохоронних органів.

Оцінюючи покази потерпілої ОСОБА_9 щодо обставин здійснення відносно неї розбійного нападу, дані нею на досудовому слідстві, та в судовому засіданні, суд визнає їх такими, що не викликають сумніву у їх правдивості. До подій 14 червня 2009 року потерпіла не знала підсудного ОСОБА_8, тому цю обставину суд розцінює як відсутність між підсудним та потерпілою неприязних стосунків. На думку суду, підстав обмовляти підсудного вона не має, ОСОБА_9 чітко вказала на ОСОБА_8 як на особу, яка здійснила на неї напад, впізнавши його по рисам обличчя та голосу. Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, про дану обставину вона повідомляла під час досудового слідства, з її слів складався фоторобот, що в свою чергу свідчить про чітке відображення в її пам'яті рис обличчя нападника. При цьому, приймаючи до уваги тривалий термін часу, який минув з дня вчинення злочину, ймовірність того, що під час допиту на досудовому слідстві вона пам'ятала деталі події краще, чим під час допиту в судовому засіданні 14 березня 2013 року, суд критично сприймає її покази відносно верхнього одягу ОСОБА_8 в день вчинення злочину та часу проведення нею впізнання, проведеного слідчим під час досудового слідства.

З оголошених показів свідка ОСОБА_13, даних ним під час допиту 13 липня 2009 року, вбачається, що останній 15 червня 2009 року на подвір'ї свого будинку зустрівся з ОСОБА_8, якого знав близько двох місяців, та запросив його до себе додому, де вони спільно почали проводити вільний час. В процесі спілкування ОСОБА_8 запропонував йому купити в нього мобільний телефон «Самсунг Х-510», на що останній погодився та придбав вказану річ за 150 грн. ОСОБА_8 пропонував йому також купити мобільний телефон «Соні-Еріксон», однак від цієї пропозиції свідок відмовився у зв'язку з відсутністю грошових коштів.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту додатковий свідок ОСОБА_14 показав суду, що з листопада 2010 року він працює на посаді сільського голови Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області. Підсудного ніколи не бачив. У вересні 2012 року до нього звернувся батько ОСОБА_8 - ОСОБА_15 з проханням видати довідку про перебування його сина в с. Юрківка протягом червня 2009 року. Спочатку він відмовив у наданні такої довідки, оскільки станом на 2009 року обрану посаду не обіймав та проживав в районному центрі, однак в подальшому, коди ОСОБА_15 почав наполягати на видачі такої довідки, ним було опитано сусідів з метою з'ясування необхідної інформації. Вони повідомили йому, що дійсно ОСОБА_8 в 2009 році бачили на території села, зазначаючи наступні місяці - травень, середину червня, липень 2009 року, однак точних дат ніхто не називав. Дату, зазначену в довідці від 09 квітня 2013 року (т. 2, а.с. 165) вказав батько підсудного - ОСОБА_15

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту додатковий свідок ОСОБА_16 показав суду, що підсудного знає приблизно з травня-початку червня 2009 року та певний час вони підтримували товариські відносини. Познайомився з ним в с. Юрківка Київської області. В зазначений період часу він разом з іншими робітниками виконував роботи по встановленню мачти мобільного зв'язку на території агрофірми у вищевказаному селі. ОСОБА_8 було запропоновано допомагати виконувати дані роботи, на що останній погодився та працював з ними до кінця літа 2009 року. Для проживання він разом з іншими робітниками винаймав у хазяїна кімнати в будинку, ОСОБА_8 проживав окремо від них, в цьому ж селі у свого батька. Характер роботи був таким, що будні дні вони працювали, не працювали у свята та неділю. Стверджував, що протягом червня 2009 року бачив ОСОБА_8 в с. Юрківка, зокрема, 14 червня 2009 року також.

Аналізуючи дані покази свідка ОСОБА_16, приймаючи до уваги те, що між ним та ОСОБА_8 склалися товариські відносини, які підтримувались і після закінчення робіт, суд критично сприймає категоричні твердження ОСОБА_16 в частині присутності ОСОБА_8 14 червня 2009 року в с. Юрківка Київської області, та визнає їх такими, що викликають сумнів у їх правдивості. При цьому, судом враховується значний проміжок часу, який минув з часу подій червня 2009 року, те, що під час допиту вказаний свідок не зміг логічно пояснити, чому саме день 14 червня 2009 року викарбувався в його пам'яті, окрім цього, суд приймає до уваги, що згідно показів свідка у їхньому колективі існувала взаємозаміна, відлучатись від виконання роботи було можливо, за час сумісної роботи на вказаному об'єкті траплялись дні, коли він не бачив ОСОБА_8

Вина ОСОБА_8 по епізоду здійснення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_9, окрім показань потерпілої та свідка, підтверджується наступними дослідженими судом доказами.

Протоколом добровільної видачі від 22 червня 2009 року, відповідно до якого у громадянина ОСОБА_13 вилучено телефон «Самсунг Х-510», який, згідно пояснень останнього, він придбав у хлопця на ім'я ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 190).

Протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 25 липня 2009 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_9 по зовнішнім ознакам впізнала особу, яка вчинила відносно неї злочинні дії, та яким виявився ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 237-238). Суд звертає увагу також на те, що під час допиту в судовому засіданні 14 березня 2013 року потерпіла ОСОБА_9 ствердно повідомила суд про пред'явлення їй для впізнання трьох фотознімків, серед яких вона впізнала фото нападника (т. 2, а.с.148).

По другому інкримінованому ОСОБА_8 епізоду розбійного нападу, встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими в суді доказами.

Так, допитаний в судовому засідання потерпілий ОСОБА_7 показав, що 30 липня 2012 року він залишив повідомлення в телетексті одного з телевізійних каналів, у відповідь на яке зателефонував підсудний, а згодом, того ж дня приїхав за адресою його місця проживання. В квартирі ОСОБА_8 попросив дозволу скористатися туалетною кімнатою. В кімнаті потерпілий помітив в руках підсудного зброю, схожу на пістолет, яку останній почав тримати в руці, постійно погрожуючи та вимагаючи у нього гроші, на що потерпілий повідомив йому про відсутність у нього грошових коштів. ОСОБА_8, тримаючи його на прицілі почав перевертати всі скрині та шафи у пошуках грошей. Ним було знайдено гаманець з 80 гривнями всередині та пакунок із сумою приблизно 3 000 грн. з банківською карткою. Зазначив, що нападник на підтвердження своїх злочинних намірів здійснив розділені в часі декілька пострілів, один з яких йому в ліву ступню.

Потерпілий ОСОБА_7 зауважив, що він не розуміється в моделях зброї, тому не може чітко вказати її вид та модель. Беззаперечно вказав на підсудного ОСОБА_8 як на особу, яка вчинила розбійний напад на нього та заволоділа його грошовими коштами та речами.

Заявлений цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Покази потерпілого ОСОБА_7 є послідовними, логічними, узгодженими між собою, потерпілий чітко вказав на підсудного ОСОБА_8 як на особу, яка здійснила на нього напад, тому вони не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.

Допитаний в судовому засіданні додатковий свідок ОСОБА_17 показав суду, що він працює на посаді слідчого Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві та проводив досудове слідство даної кримінальної справи. На початку слідства кримінальна справа відносно ОСОБА_8 була порушена за ч. 1 ст. 187 КК України, оскільки останній надав неправдиві відомості щодо відсутності у нього судимостей. Вину у вчиненому злочині ОСОБА_8 визнавав, про що свідчила написана ним власноручно явка з повинною, він визнав приналежність потерпілому ОСОБА_7 вилучених та пред'явлених йому для огляду речей (фотоапарата «Кенон» та шкіряної сумки чорного кольору), добре орієнтувався в квартирі ОСОБА_7 під час відтворення обстановки та обставин події, де розповів всі обставини вчиненого злочину. Однак, після того, коли було встановлено факт наявності у нього судимості за аналогічний злочин, перебування у розшуку у зв'язку з вчиненням у м. Одесі нового злочину, прийняттям рішення про об'єднання епізодів у одне провадження та перекваліфікацію дій ОСОБА_8 по двох епізодах на ч. 2 ст. 187 КК України, поведінка останнього змінилась на невизнання вини в подальшому. Він відмовлявся від підписів в деяких процесуальних документах, не бажав ознайомлюватись з матеріалами досудового слідства, не повідомивши причину такої відмови.

Слідчий пояснив, що він особисто не здійснював огляду місця події , однак з наявної у справі (т. 1, а.с. 47) заяви ОСОБА_18, вбачається, що нею, як власника квартири, кімнату у якій винаймав ОСОБА_8, надавалась згода на проведення огляду приміщення квартири АДРЕСА_2. Стосовно відсутності в томі № 1 аркушів 241 та 242, повідомив, що це є технічною помилкою, допущеною під час нумерування аркушів справи. Уточнив, що 23 жовтня 2012 року вручив ОСОБА_8 постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 263 КК України, а не постанову про порушення кримінальної справи, як це зазначено в протоколі про вручення постанови (т. 1, а.с.12). Свідок також зазначив, що під час здійснення досудового слідства до ОСОБА_8 ніяких недозволеним методів не застосовувалось.

Вина ОСОБА_8 по епізоду здійснення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7, окрім показань потерпілого, підтверджується наступними дослідженими судом доказами.

Протоколами огляду місця події від 30 липня 2012 року з фото-таблицею до нього та від 31 липня 2012 року з зафіксованими відомостями про виявлені та вилучені в ході огляду речі та грошові кошти (т. 1, а.с. 18-28 та а.с. 40-51).

Протоколом огляду від 31 липня 2012 року, відповідно до якого, у ОСОБА_8 проведено огляд та вилучено фотоапарат «Кенон» з чохлом до нього, флеш накопичувач, та які, згідно пояснень останнього, він відкрито викрав із застосуванням насильства в квартирі у наочно знайомого по АДРЕСА_3. Вказаний предмет в подальшому був запакований та опечатаний (т. 1, а.с. 52).

Протоколом огляду від 31 липня 2012 року, відповідно до якого, у ОСОБА_8 проведено огляд та вилучено шкіряну сумку чорного кольору, яку, згідно пояснень останнього, він відкрито викрав із застосуванням насильства в квартирі у наочно знайомого по АДРЕСА_3. Вказаний предмет в подальшому був запакований та опечатаний (т. 1, а.с. 53).

Протоколом огляду предметів, вилучених 31 липня 2012 року в приміщенні кімнати за місцем проживання ОСОБА_8 з фото таблицею до нього (т. 1, а.с. 54-72).

Протоколом впізнання від 31 липня 2012 року та фото таблицею до неї, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 серед пред'явлених йому осіб під № 4 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка вчинила на нього напад та заволоділа його майном (т. 1, а.с. 80-83).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 01 серпня 2012 року, згідно якого ОСОБА_8 показав місце вчиненого ним злочину, та розповів обставини вчинення ним розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7 (т. 1, а.с.157-165).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 01 серпня 2012 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_7 детально розповів обставини вчинення відносно нього розбійного нападу (т. 1, а.с.166-170).

Висновком судово-медичної експертизи № 4197 від 06 серпня 2012 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_7 були спричинені проникаюче поранення лівої ступні - набряк та синюшність мяких тканин лівої ступні по тильній поверхні в проекції 2-5 плюснових кісток з переходом на 3,4 пальці, наявність стороннього тіла в мяких тканинах лівої ступні в проекції основи 5 плеснової кістки.

Характер ушкодження свідчить про те, що воно утворилось від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту і значною кінетичною енергією, за давністю може відповідати даті 30 липня 2012 року. Вищевказане тілесне ушкодження за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 днів, але не більше, як 21 день (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (т.1, а.с. 103-106).

Висновком дактилоскопічної експертизи № 556 від 14 серпня 2012 року, відповідно до якої серед слідів, вилучених в ході огляду місця події в квартирі АДРЕСА_3, ідентифіковані два сліди папілярного узору пальців рук, залишених нігтьовою фалангою великого пальця правої руки ОСОБА_8 та безіменного пальця лівої руки ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 122-126).

Висновком судово-балістичної експертизи № 196 від 24 вересня 2012 року, відповідно до якої предмет, схожий на револьвер SN*ALKER Cal.4 mm.2.5, який був вилучений 31 липня 2012 року в квартирі АДРЕСА_2 з сумки, яка належала ОСОБА_8 до вогнепальної зброї не відноситься та є револьвером моделі «STALKER» НОМЕР_1 калібру 4 мм Flobert промислового способу виробництва Туреччини, придатний до стрільби. Вилучені 88 предметів, схожих на патрони, до боєприпасів вогнепальної зброї не відносяться та є придатними для стрільби короткими патронами Флобера калібру 4 мм, які можуть бути використані для стрільби зі зброї відповідного калібру, а саме, револьверів модельного ряду МЕ-38 Магнум, Альфа 440, Сафарі РФ 420, Сталкер (т. 1, а.с. 136-141).

Доводи підсудного ОСОБА_8 про його непричетність до вчинення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_7, суд розцінює як спробу ухилитись від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки висловлені підсудним доводи своєї невинуватості не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної кримінальної справи і спростовуються зібраними у справі доказами, що були досліджені судом, та які суд вважає послідовними, логічними, такими, що узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_8 у вчиненому злочині доведена повністю і органами досудового слідства правильно кваліфіковані його умисні дії за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчиняла розбій.

Зібрані та досліджені судом по справі докази свідчать про відсутність підстав для перекваліфікації дій підсудного ОСОБА_8 на ч. 2 ст. 125 КК України, а зазначені доводи останнього в поданому до суду клопотанні, датованого 18 листопада 2014 року, щодо відсутності належних доказів для кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 187 КК України, встановлення її з мотивів неприязні або інших корисливих мотивів з боку слідчого, який проводив досудове слідство, суд вважає надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом перевірено доводи ОСОБА_8 щодо наявності в даній кримінальній справі численних процесуальних порушень, в тому числі, його права на захист. Встановлено, що в ході досудового слідства мали місце випадки невчасного вручення ОСОБА_8 процесуальних документів: постанови про порушення кримінальної справи від 04 вересня 2012 року, постанови про відмови в порушенні кримінальної справи від 24 вересня 2012 року, постанов про призначення по справі експертиз. Суд розцінює дані порушення неістотними, та такими, які не перешкоджають прийняттю остаточного рішення по даній кримінальній справі, оскільки з цього приводу ОСОБА_8 в ході досудового слідства з скаргами не звертався, не заявляв про оспорювання прийнятих рішень.

Окрім цього, судом перевірено доводи ОСОБА_8 щодо допущеної неповноти досудового слідства, що істотно впливає на предмет доказування в даній справі, та які полягають у відсутності підпису спеціаліста в протоколі огляду місця події, не зазначення в рапорті працівника міліції часу затримання, невідповідності даних у явці з повинною, ідентичності пояснень ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7, допиту свідка ОСОБА_19 без доручення слідчого, безпідставного відібрання дозволу на проведення огляду квартири у ОСОБА_20, не роз'яснення понятим вимог ст. 127 КПК України від час проведення впізнання та особистого обшуку, не зазначення підстав затримання. Суд визнає деякі з них необґрунтованими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження, а інші - такими, що не впливають на суть прийнятого рішення.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_8 суд враховує суспільну небезпеку вчинених ним тяжких злочинів, дані про особу підсудного, те, що він неодноразово судимий, має не зняті та не погашені судимості, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом'якшують покарання підсудному, передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному, суд визнає рецидив злочину, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України.

Враховуючи конкретні обставини справи, те, що маючи непогашені та не зняті судимості підсудний продовжив злочинну діяльність, зважаючи на значну суспільну небезпеку скоєних злочинів, особу підсудного ОСОБА_8, суд приходить до висновку про необхідність засудження до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям. Призначення іншого виду покарання, на думку суду, не буде відповідати характеру скоєного злочину, його суспільній небезпеці, не буде належним чином сприяти виправленню підсудного та запобіганню вчинення ним інших злочинів.

Судом встановлено відсутність підстав для застосування до підсудного ОСОБА_8 положень ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році», та скорочення наполовину невідбутої частини покарання, оскільки він є особою, амністія до якої не застосовується, відповідно до положень п. «є» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році».

На підставі аналізу всіх доказів в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_9 в частині стягнення з підсудного матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, а потерпілого ОСОБА_7 частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом під час судового розгляду встановлено, що саме в результаті злочинних дій ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_9 завдано матеріального збитку, пов'язаного з незаконним вибуттям власного майна з володіння, та який підлягає відшкодуванню підсудним в повному обсязі як особою, винною у його заподіянні, оскільки позовні вимоги підтверджуються фактичними обставинами, які пред'явлені в обвинуваченні. При цьому, враховуючи повернення органом досудового слідства у її власність мобільного телефону «Самсунг», суд виключає його вартість з загальної суми матеріальної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_9

Оцінюючи зібрані докази по справі в частині заявлених ОСОБА_7 позовних вимог про стягнення з підсудного матеріальної шкоди, яка складає понесені ним витрати на ліки, проїзд до лікарні та міліції, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в їх задоволенні, оскільки потерпілим не надано суду документального підтвердження понесених ним витрат, які повинні бути досліджені та перевірені судом, тому розцінює дані позовні вимоги як недоведені.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_7 в частині стягнення завданої злочином моральної шкоди, при цьому, судом враховується ступінь його страждань та переживань за власне здоров'я в зв'язку з отриманою травмою, порушення нормального ритму його життя, прикладення зусиль, направлених на відновлення порушеного права.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілому ОСОБА_7 заподіяно моральної шкоди - в розмірі 15 000 гривень. Вказана моральна шкода повинна бути відшкодована йому ОСОБА_8, оскільки він винен у її заподіянні.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 81 КПК України 1960 року.

Підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_8 судові витрати за проведені по справі експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДПС України в м. Києві та Київській області.

Строк відбування покарання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, рахувати з 31 липня 2012 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди суму в розмірі двох тисяч шістсот п'ятдесяти гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди суму в розмірі п'ятнадцяти тисяч гривень.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Речовий доказ по справі - револьвер «Сталкер» НОМЕР_1, 84 патрони, 1 куля, 2 гільзи, які зберігаються в камері схову Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити.

Речові докази по справі - грошові кошти, номіналом купюр 5 доларів США, 100 гривень, 2 гривні, 1 гривня, шкіряну сумку чорного кольору, туалетну воду, USB - кабель, зарядний пристрій, фотоапарат «Кенон», чохол до фотоапарата, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_7 - залишити в його користуванні як законного володільця.

Речовий доказ по справі - блокнот з записами адреси проживання потерпілого, дві пластикові картки, які зберігаються в камері схову Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (УДК у Київській області, р/р 31253272210699, МФО 821018, код ЗКПО 25575285, з приміткою - за проведення експертизи та дослідження, код послуги 11210) судові витрати по справі, пов'язані з проведенням судово-балістичної експертизи в розмірі 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (ГУДКСУ у Київській області, р/р 31253272210699, код ЗКПО 25575285, МФО 821018, з приміткою - за проведення експертизи, код послуги 11110) судові витрати по справі, пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 470 (чотириста семидесяти) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (ГУДКСУ у Київській області, р/р 31253272210699, код ЗКПО 25575285, МФО 821018, з приміткою - за проведення експертизи, код послуги 11110) судові витрати по справі, пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 294 (двохсот дев'яносто чотирьох) грн.

На арештоване майно ОСОБА_8, а саме, мобільний телефон «Нокіа», модель 6020 ІМЕІ НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора «Лайф», який перебуває на зберіганні в камері схову речових доказів Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, звернути стягнення в порядку відшкодування потерпілим завданих злочином збитків.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду міста Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Подільський районний суд міста Києва, а засудженим, що утримується під вартою, протягом п'ятнадцяти діб з моменту отримання копії вироку.

СуддяВ.А.Швиденко