Рішення № 42182582, 23.12.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10538/14-ц

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 грудня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.02.2013 року о 09 годині 00 хвилин на вул. Саксаганського, 1 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фольксваген Туарег, д/н НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, та автомобіля Чері Елара, д/н НОМЕР_2, за кермом якого знаходився ОСОБА_2. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль Фольксваген Туарег, д/н НОМЕР_1 отримав пошкодження. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2013 року у справі № 757/3614/13-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Вказує на те, що згідно з актом виконаних робіт № Н4183169 від 14.05.2013 року, складеним ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна», вартість робіт по відновленню автомобіля Фольксваген Туарег, д/н НОМЕР_1 склала 23 512 грн. 63 коп.

Зазначає, що транспортний засіб Чері Елара, д/н НОМЕР_2 на момент вчинення ДТП був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ2193501, укладеним з Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія», у зв'язку з чим 06.02.2013 року він звернувся до відповідача із повідомленням про настання страхового випадку по договору врахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а 28.03.2013 року подав заяву на виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи. Однак станом на 01.09.2014 року страхового відшкодування так і не отримав.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст.ст. 16, 22, 525, 530, 625, 1188 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 22, 28, 29, 35, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звертається з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача на його користь: суму страхового відшкодування в розмірі 23 512, 63 грн.; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 4 306, 35 грн.; суму інфляційних втрат у розмірі 2 902, 50 грн.; 3% річних в розмірі 834, 86 грн. та судові витрати.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від позивача до суду надано заяву, згідно якої останній просить суд проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує. Причини неявки представника відповідача суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб та ухвалити рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.02.2013 року о 09 годині 00 хвилин, по вул. Саксаганського, 1 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фольксваген Туарег, д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, автомобіля Чері Елара, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Фольксваген, д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5 В результаті зазначеної ДТП пошкоджено транспортні засоби (а.с. 11, 12 ).

Винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля Чері Елара, д/н НОМЕР_2, ОСОБА_2, що підтверджується наданою суду постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2013 року по адміністративній справі № 557/3614/13-п (а.с. 12-13). Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Стаття 61 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05.02.2013 року о 09 годині 00 хвилин, по вул. Саксаганського, 1 в м. Києві, є встановленим і доказуванню не підлягає.

Зі змісту статей 1187, 1188 ЦК України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З викладеного вбачається, що особа, якій завдано шкоди джерелом підвищеної небезпеки має право на її відшкодування винною особою. В даному випадку судом встановлено, що у ОСОБА_2 виник обов'язок по відшкодуванню шкоди завданої позивачу пошкодженням його транспортного засобу у результаті ДТП.

В той же час загальновідомим є той факт, що в Україні діє інститут страхування, який є універсальним засобом захисту всіх форм власності, майнових інтересів окремих громадян і господарюючих суб'єктів в цілому.

Так статті 979, 980 ЦК України визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Так згідно статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Судом встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Чері Елара, д/н НОМЕР_2, ОСОБА_2, була застрахована в СТзДВ «Гарантія» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/ 2193501.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок та підстави відшкодування страховиком оціненої шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Судом встановлено, що на виконання зазначеної норми Закону позивачем було повідомлено страховика СТзДВ «Гарантія» про настання страхового випадку по договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується наданим суду Повідомленням встановленого зразка від 06.02.2013 року (а.с. 9-10).

Згідно ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що незважаючи на приписи зазначеної норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», СТзДВ «Гарантія» не було направлено свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна позивача для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків,

В той же час як вбачається з наданого суду Акту виконаних робіт № Н4183169 складеного ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна» вартість відновлювальних робіт автомобіля Фольксваген Туарег, д/н НОМЕР_1 склала 23 512, 63 грн. (а.с. 18-19).

Факт оплати позивачем (понесення витрат з відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) виконаних ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна» робіт згідно Акту № Н4183169 підтверджується Квитанцією № 341720024 від 17.04.2013 року та Квитанцією № 382110013 від 21.05.2013 року (а.с. 22).

Суд приймає до уваги зазначений Акт виконаних робіт № Н4183169, як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, що підтверджує розмір завданої позивачу шкоди в результаті пошкодження його автомобіля Фольксваген Туарег, д/н НОМЕР_1 в ДТП, яка мала місце 05.02.2013 року.

Стаття 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначає, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно статті 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог ст. 35 Закону, 28.03.2013 року страховику СТзДВ «Гарантія» було подано Заяву про виплату страхового відшкодування (за пошкоджений транспортний засіб, однак останнім в порушення вимог ст. 36 Закону до цього часу сума страхового відшкодування так і невиплачена, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про доведеність факту порушення його права, як потерпілого в розумінні приписів норм ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому його позовна вимога про стягнення страхового відшкодування в розмірі 23 512, 63 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, згідно ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Також стаття 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 21 своєї Постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року роз'яснив, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Як вже зазначалося вище, згідно статті 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом встановлено, що кінцевим строком виплати СТзДВ «Гарантія» позивачу страхового відшкодування було 26.06.2013 року, однак станом на сьогоднішній день воно так і не виплачене.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що судом встановлено наявність правових підстав для отримання позивачем страхового відшкодування від відповідача та встановлено факт його невиплати у строки встановлені ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд приходить до висновку про доведеність також вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь пені в розмірі 4 306, 35 грн., суми інфляційних втрат в розмірі 2 902, 50 грн. та 3% річних в розмірі 834, 86 грн., відповідно до наданого ним Розрахунку, який суд визнає достовірним та правильним.

Статті 15, 16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, частина перша статті 88 ЦПК України визначає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вимогу зазначеної норми цивільно-процесуального закону, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в розмірі 315, 57 грн. та витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 420, 00 грн., понесення яких позивачем підтверджується наданою суду Квитанцією № 0.0.294597259.1 від 05.09.2014 року та Квитанцією № 0.0.320712239.1 від 26.11.2014 року (а.с. 6, 43).

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 625, 992, 999, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 17, 22, 26-1, 33, 34, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», код ЄДРПОУ 21130899 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4:

- суму страхового відшкодування в розмірі 23 512, 63 грн.;

- пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 4 306, 35 грн.;

- суму інфляційних втрат у розмірі 2 902, 50 грн.;

- 3% річних в розмірі 834, 86 грн.;

- витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 420, 00 грн.;

- судовий збір в розмірі 315, 57 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко